Що сьо­го­дні слу­ха­ють в Оде­сі

Про мас­шта­бні пла­ни опер­но­го те­а­тру роз­по­вів «Дню» йо­го му­зи­чний ке­рів­ник Оле­ксан­дру САМОЇЛЕ

Den (Ukrainian) - - Культура - Ма­ри­на ЧЕРКАШИНА-ГУБАРЕНКО, му­зи­ко­зна­вець (Оде­са — Ки­їв)

Ва­жли­ве мі­сце в афі­ші фо­ру­му «Окса­ми­то­вий се­зон», який з успі­хом від­був­ся в Оде­сі, по­сі­ла укра­їн­ська му­зи­ка. Кон­цер­тною про­гра­мою «Ча­ри укра­їн­ської лі­ри­ки» про­ди­ри­гу­ва­ла го­стя фе­сти­ва­лю, за­про­ше­на до уча­сті в цій мас­шта­бній му­зи­чній по­дії ге­не­раль­ним ди­ре­кто­ром те­а­тру На­ді­єю Ба­біч, та­ла­но­ви­тий ди­ри­гент Окса­на Ли­нів, яка за­раз має пре­сти­жний кон­тракт з про­від­ним опер­ним те­а­тром Єв­ро­пи — Ба­вар­ською дер­жав­ною опе­рою. Ви­хо­ван­ка львів­ської ди­ри­гент­ської шко­ли, Окса­на пра­гне озна­йо­ми­ти з твор­чі­стю укра­їн­ських ком­по­зи­то­рів за­хі­дних слу­ха­чів і ра­зом з тим бу­ти ко­ри­сною у се­бе на Ба­тьків­щи­ні. Оде­ський ве­чір во­на скла­ла з тво­рів Є. Стан­ко­ви­ча, М. Ско­ри­ка, О. Кі­ви. Ви­зна­чною по­ді­єю куль­тур­но­го жи­т­тя Пів­ден­ної Паль­мі­ри ста­ла і дру­га про­гра­ма, під­го­тов­ле­на мо­ло­дим ма­е­стро — ви­ко­на­н­ня фра­гмен­тів із опе­ри Бо­ри­са Ля­то­шин­сько­го «Зо­ло­тий обруч» хо­ром, ор­ке­стром і со­лі­ста­ми те­а­тру. Осо­бли­во­го зву­ча­н­ня на­да­ли цій акції ви­ко­ри­ста­ні де­ко­ра­ції до ві­до­мої львів­ської ви­ста­ви опе­ри Б. Ля­то­шин­сько­го не­за­бу­тньо­го ху­до­жни­ка Єв­ге­на Ли­си­ка.

Із ен­ту­зі­а­змом сприйня­ли гля­да­чі й опе­ру-ба­лет В. Гу­ба­рен­ка «Вій», яскра­ву су­ча­сну ви­ста­ву, яка вже дру­гий се­зон при­кра­шає афі­шу те­а­тру. Від­чу­ва­ло­ся, що ви­ста­ва на­бу­ла но­вих яко­стей, ви­ко­нав­ці на­ба­га­то віль­ні­ше по­чу­ва­ли се­бе у за­да­них по­ста­нов­ни­ком Ге­ор­гі­єм Ков­ту­ном сце­ні­чних об­ста­ви­нах і скла­дних мі­зан­сце­нах. Ще більш при­ро­дним і ор­га­ні­чним став син­тез ба­ле­тних і опер­них ви­ра­зо­вих за­со­бів. Хор не ли­ше спів­ав, а й актив­но ді­яв, умов­ність ба­ле­тної ле­кси­ки не всту­па­ла у ди­со­нанс з по­ве­дін­кою опер­них пер­со­на­жів.

Твір про­лу­нав під ору­дою го­лов­но­го ди­ри­ген­та і му­зи­чно­го ке­рів­ни­ка Оде­сько­го на­ціо­наль­но­го ака­де­мі­чно­го те­а­тру опе­ри і ба­ле­ту Оле­ксан­дру Самоїле. Йо­му на­ле­жить му­зи­чне ке­рів­ни­цтво і не­що­дав­ньою успі­шною прем’єрою опе­ри Ж. Бі­зе «Кар­мен», якою від­крив­ся фе­сти­валь. Ма­е­стро сто­яв за пуль­том і на за­крит­ті «Окса­ми­то­во­го се­зо­ну». Бу­ла пред­став­ле­на но­ва сце­ні­чна вер­сія (впер­ше ви­ко­на­ної ще два ро­ки то­му кан­та­ти Кар­ла Ор­фа «Кар­мі­на бу­ра­на»). Ра­зом із ди­ри­ген­том цю ви­ста­ву здій­сни­ли ре­жи­сер Окса­на Та­ра­нен­ко, хор­мей­стер Ле­о­нід Бу­тен­ко та ба­лет­мей­стер Юрій Ва­сю­чен­ко.

В Оде­сі Оле­ксан­дру Самоїле пра­цює вже шо­стий рік. За йо­го пле­чи­ма ве­ли­че­зний до­свід спів­ро­бі­тни­цтва з ві­до­ми­ми опер­ни­ми та сим­фо­ні­чни­ми ко­ле­кти­ва­ми рі­зних кра­їн сві­ту. Це до­зво­ляє про­во­ди­ти по­рів­ня­н­ня, оці­ню­ва­ти ре­зуль­та­ти вла­сної ді­яль­но­сті, бу­ду­ва­ти подаль­ші твор­чі пла­ни з ура- ху­ва­н­ням вже зро­бле­но­го. Пі­сля фе­сту О. Самоїле від­по­вів на кіль­ка за­пи­тань «Дня».

ПРО МІ­СІЮ МИ­СТЕ­ЦТВА У НАЙСКЛАДНІШІ ЧА­СИ

— Роз­ка­жіть, як пра­цює те­атр у ни­ні­шній не­про­стій по­лі­ти­чній си­ту­а­ції?

— Оде­са — мі­сто, ме­шкан­ці яко­го на­сам­пе­ред ці­ну­ють вла­сну іден­ти­чність, пи­ша­ю­ться справ­жнім оде­ським гу­мо­ром, по­зи­тив­ним став­ле­н­ням до жи­т­тя, до­бро­зи­чли­ві­стю й го­стин­ні­стю. Пер­ли­ною та символом мі­ста зав­жди вва­жа­ла­ся пре­кра­сна бу­дів­ля Опер­но­го те­а­тру. Ми пра­гне­мо не да­ти руй­нів­ним си­лам і на­стро­ям по­ру­ши­ти ста­біль­ний твор­чий ритм пра­ці на­шо­го ко­ле­кти­ву те­а­тру, пам’ята­ю­чи про ви­со­ку мі­сію справ­жньо­го ми­сте­цтва у найскладніші ча­си. То­му у про­гра­мі «Окса­ми­то­во­го се­зо­ну» зро­би­ли акцент на здо­бу­тках укра­їн­ської му­зи­ки. До ре­чі, у твор­чих пла­нах, на кон­цер­ті, який від­бу­де­ться 30 гру­дня, ви­ко­на­є­мо най- ве­ли­чні­ший твір сві­то­вої кла­си­ки — Дев’яту сим­фо­нію Бе­тхо­ве­на, вра­жа­ю­чий слу­ха­чів акту­аль­ні­стю (від мо­ро­ку до сві­тла і ми­ро­твор­чий па­фос, за­кла­де­ний у фі­наль­ній ча­сти­ні зі зна­ко­ви­ми сло- ва­ми «Оди до ра­до­сті» Ф. Ши­л­лє­ра «Обій­мі­те­ся, міль­йо­ни»). Ра­ні­ше на ве­чо­рах під кі­нець ка­лен­дар­но­го ро­ку лу­на­ла більш по­пу­ляр­на му­зи­ка, уривки з мю­зи­клів, джа­зо­ві п’єси... Се­ред тра­ди­цій, які бу­ли за­по­ча­тко­ва­ні у те­а­трі з мо­їм при­хо­дом, на­зву Рі­здвя­ний фе­сти­валь, а та­кож що­рі­чне ви­ко­на­н­ня у Стра­сну П’ятни­цю «Ре­кві­є­му» Дж. Вер­ді. Та­кі мас­шта­бні по­ло­тна, як Дев’ята сим­фо­нія і «Ре­кві­єм» Вер­ді, ви­ма­га­ють ви­со­кої ква­лі­фі­ка­ції не ли­ше ор­ке­стру, а й хо­ро­во­го ко­ле­кти­ву. Рів­нем оде­сько­го хо­ру, який ви­пле­кав і яким ба­га­то ро­ків ке­рує Ле­о­нід Бу­тен­ко, мо­жна пи­ша­ти­ся. Йо­го ха­ра­кте­ри­зу­ють рів­ність зву­ча­н­ня, то­чність і чи­сто­та ін­то­на­ції, опе­ра­тив­ність у за­сво­єн­ні но­вих тво­рів. У най­ближ­чих пла­нах — під­го­тов­ка ра­зом із хо­ром, ор­ке­стром і со­лі­ста­ми те­а­тру та­ко­го ці­ка­во­го, але рід­ко ви­ко­ну­ва­но­го, а в Укра­ї­ні і зов­сім ма­ло­ві­до­мо­го тво­ру, як бі­блій­на ора­то­рія Ф. Мен­дель­со­на «Ілія». Та­кож хо­чу під­го­ту­ва­ти до Рі­здвя­но­го фе­сти­ва­лю прем’єру опе­ри кла- си­ка ан­глій­ської му­зи­ки Г. Пьор­се­ла «Ді­до­на та Еней» (ви­ко­на­є­мо у кон­цер­тно­му ви­ко­нан­ні, ли­ше з еле­мен­та­ми те­а­тра­лі­за­ції).

Ми не­що­дав­но по­ка­за­ли у та­ко­му ж фор­ма­ті «Єв­ге­на Онє­гі­на» П. Чай­ков­сько­го. Ор­кестр роз­та­шо­ву­вав­ся на сце­ні і був вклю­че­ним у дію. Ар­ти­сти ви­сту­па­ли у ко­стю­мах, їм до­по­ма­га­ли скром­ні де­та­лі оформ­ле­н­ня. Зав­дя­ки аске­ти­зму і від­су­тно­сті зай­во­го весь акцент пе­ре­ніс­ся на му­зи­ку і на по­ста­ті спів­а­ків, які від­тво­рю­ва­ли ви­ра­зні порт­ре­ти сво­їх ге­ро­їв. Екс­пе­ри­мент пов­ні­стю се­бе ви­прав­дав. Пу­блі­ка прийня­ла на­ше ви­ко­на­н­ня 7 трав­ня, в день на­ро­дже­н­ня Пе­тра Чай­ков­сько­го ду­же га­ря­че. Чи­ма­лу роль ві­ді­гра­ла участь зов­сім мо­ло­дих спів­а­ків. Те­тя­ну спів­а­ла Юлія Те­ре­щук, Онє­гі­на — Гаррі Гу­ка­сян, то­ді ще сту­дент, який за ві­ком ви­явив­ся на­віть мо­лод­шим, ніж ге­рой Пу­шкі­на. Ця від­по­від­ність зов­ні­шньо­го ви­гля­ду і вну­трі­шньо­го ста­ну ви­ко­нав­ців обра­зам, які во­ни від­тво­рю­ва­ли, ви­яви­ла­ся для пу­блі­ки над­зви­чай­но при­ва­бли­вою. На від­крит­ті цьо­го се­зо­ну ви­ко­нав­ський склад ви­ста­ви до­пов­нив чу­до­вий бас Оле­ксан­дра Цим­ба­лю­ка, який про­спі­вав пар­тію Гре­мі­на. Бли­ску­че ви­ко­нав пар­тію Онє­гі­на Ві­та­лій Бі­лий. Ці спів­а­ки зро­би­ли вда­лу кар’єру на За­хо­ді, однак не за­бу­ва­ють своє оде­ське ко­рі­н­ня і свою аль­ма-ма­тер.

— Ви ри­зи­кну­ли до­ві­ри­ти прем’єр­ну ви­ста­ву «Кар­мен» та­кож мо­ло­дим ви­ко­нав­цям, і цей ри­зик се­бе ви­прав­дав?

— Так, зов сім юний Олек - сандр Про­ко­по­вич ви­явив­ся чу­до­вим Хо­зе. А пі­сля то­го я до­ру­чив ар тис ту прос пі ва ти Аль ф ре да у « Тра ві а ті » ра зом із Юлі­єю Те ре - щук — Ві о ле тою. Гар рі Гу ка сян спі вав у цій вис та ві Жер мо на. Участь мо ло дих ви ко нав ців сут - тє во оно ви ла ста ру, і де що вже мо раль но за ста рі лу по ста нов ку. Що ж до «Кар­мен», то хо­ча у те­ат рі є кіль ка пре тен ден тів на го - лов­ну пар­тію, і во­ни з нею справ­ля­ю­ться, у них щой­но з’яви­ла­ся мо­ло­да кон­ку­рен­тка Та­ї­сія Ша­фран­ська. Ще сту­ден­ткою кон­сер­ва­то­рії во­на де­бю­ту­ва­ла у те­а­трі в пар­тії По­лі­ни в опе­рі «Пі­ко­ва да­ма » . Вже то ді я від чув ве ли кий по­тен­ці­ал її го­ло­су, справ­жньо­го гус то го ме цо- соп ра но. Став пра - цю ва ти з во ка ліс т кою і го ту ва ти до ро­лі Кар­мен, і зро­зу­мів, що за зов ніш ні ми да ни ми, за тем пе ра­мен­том во­на є справ­жньою ге­ро­ї­нею опе­ри Ж. Бі­зе. Її не­що­дав­ній де бют у цій « зо ря ній » ро лі під т - вер див мої по пе ред ні спос те ре - же­н­ня.

«ЗА­ПРО­ШУ­Є­МО МО­ЛО­ДИХ АР­ТИ­СТІВ, ЯКИХ ОДРА­ЗУ ВИ­ХО­ВУ­ЮТЬ НА СЕРЙОЗНОМУ СКЛА­ДНО­МУ РЕ­ПЕР­ТУ­А­РІ»

— Зна­ю­чи до­бре Оде­ську опе­ру про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків і те­пер спо­сте­рі­га­ю­чи ва­шу ді­яль­ність, по­мі­ти­ла, як зро­сла май­стер­ність ор­ке­стру те­а­тру. Роз­ка­жіть про свою ре­пер­ту­ар­ну спря­мо­ва­ність?

— У нас від­бу­ло­ся онов­ле­н­ня скла­ду ко­ле­кти­ву, за­про­шу­є­мо мо­ло­дих ар­ти­стів, які одра­зу ви­хо­ву­ю­ться на серйозному скла­дно­му ре­пер­ту­а­рі. Впер­ше в Оде­сі ми по­ка­за­ли «Ве­сну свя­щен­ну» І. Стра­вин­сько­го. Ор­кестр і хор до­ско­на­ло впо­ра­ли­ся і з пар­ти­ту­рою «Вія» В. Гу­ба­рен­ка, тво­ру, на­пи­са­но­го су­ча­сною мо­вою. На честь 200-річ­чя з дня на­ро­дже­н­ня Рі­хар­да Ва­гне­ра ми під­го­ту­ва­ли ве­ли­кий кон­церт із ви­ко­на­н­ням урив­ків з йо­го опер. До ре­чі, Ва­гнер не зву­чав на оде­ській сце­ні 80 ро­ків! Ви­ни­кло хи­бне пе­ре­ко­на­н­ня, що йо­го му­зи­ка не бу­де близь­кою і зро­зумі­лою оде­си­там. Однак кон­церт під­твер­див зов­сім про­ти­ле­жне. Пов­ний зал ре­а­гу­вав так га­ря­че, а на­ші ви­ко­нав­ці про­я­ви­ли се­бе так до­ско­на­ло, що я на­віть на мить зу­пи­нив апло­ди­смен­ти і го­ло­сно за­пи­тав у пу­блі­ки: «Так що, Ва­гне­ра мо­жна гра­ти і ста­ви­ти в Оде­сі»? У від­по­відь про­лу­нав шквал схваль­них ви­гу­ків...

Я вва­жаю, що ста­біль­ність ро­бо­ти ко­ле­кти­ву, а та­кож мо­жли­вість здій­сне­н­ня ці­ка­вих, кре­а­тив­них про­е­ктів за­без­пе­чу­є­ться зав­дя­ки спіль­ній дії всі­єї ко­ман­ди те­а­тру — ра­зом ми ве­ли­ка твор­ча й ор­га­ні­за­тор­ська си­ла!

ОПЕ­РА-БА­ЛЕТ В.ГУ­БА­РЕН­КА «ВІЙ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.