Жи­т­тя на ме­жі

Во­лон­те­ри про­ве­ли у при­фрон­то­вій зо­ні де­сять днів і по­ба­чи­ли, чо­му та як Укра­ї­на втра­чає сво­їх гро­ма­дян на схо­ді

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ан­на СВЕНТАХ, «День»

Ми­ну­лу зи­му ме­шкан­ці се­ла Трьо­хі­збен­ка пе­ре­зи­му­ва­ли без во­ди, опа­ле­н­ня і га­зу під по­стій­ни­ми об­стрі­ла­ми. Ста­ном на сьо­го­дні й до­сі не­має пер­спе­кти­ви від­нов­ле­н­ня га­зо­по­ста­ча­н­ня, бо про­від кон­тро­лю­є­ться бо­йо­ви­ка­ми на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях, і як узим­ку грі­ти­му­ться лю­ди — не­зро­зумі­ло, бо ву­гі­л­ля на під­кон­троль­них Укра­ї­ні те­ри­то­рі­ях та­кож не ви­ста­чає. Із 600 бу­дин­ків при­бли­зно по­ло­ви­на по­стра­жда­ла від об­стрі­лів, у то­му чи­слі й ди­тя­чий са­док, вна­слі­док чо­го 17 ма­лю­ків «пе­ре­се­ли­ли» у при­мі­ще­н­ня мі­сце­вої апте­ки. У бу­дів­лю шко­ли влу­ча­ли бо­йо­ві сна­ря­ди, що­прав­да, одне кри­ло уже від­нов­ле­но. Єди­на ам­бу­ла­то­рія — в ра­ді­у­сі 25 — 30-кі­ло­ме­тро­вої зо­ни, а 75 на­се­ле­них пун­ктів об­слу­го­вує один фельд­шер — ме­ди­чно­го обла­дна­н­ня та пер­со­на­лу не­має, який ви­їжджає за ви­кли­ка­ми... вла­сним ску­те­ром. Із до­во­єн­них трьох ти­сяч на­се­ле­н­ня тут за­ли­ши­ло­ся мен­ше ти­ся­чі. Усе це — ві­до­мо­сті, які опри­лю­днив під час прес-кон­фе­рен­ції во­лон­тер, ко­ор­ди­на­тор гро­ма­дян­ської іні­ці­а­ти­ви «Во­сток-SOS» Ко­стян­тин Ре­у­цький. Го­лов­не про­блем­не пи­та­н­ня зу­стрі­чі: «Як Укра­ї­на втра­чає сво­їх гро­ма­дян на схо­ді».

За сло­ва­ми ще одно­го спі­ке­ра, го­ло­ви ГО «Но­вий Дон­бас» Ло­ри Ар­тю­гі­ної, це — ти­по­ва си­ту­а­ція при­фрон­то­вих міст. Во­се­ни ми­ну­ло­го ро­ку во­лон­те­ри «Но­во­го Дон­ба­су» від­ві­ду­ва­ли при­кор­дон­ні те­ри­то­рії До­не­цької обла­сті, тож цьо­го ра­зу ви­рі­ши­ли при­їха­ти в Лу­ган­ську область. 15 во­лон­те­рів ви­ру­ши­ли в мо­ні­то­рин­го­ву по­їзд­ку на де­сять днів пра­цю­ва­ти зі шко­ла­ми в трьох се­лах: Пло­ти­ні, Ни­жньо­му­Те­пло­му та Кін­дра­шів­ці Ста­ни­чно­Лу­ган­сько­го ра­йо­ну. «Пер­ше, про що нас по­про­си­ли вчи­те­лі: при­ве­зіть нам, будь ла­ска, крей­ду, — роз­по­від­ає Ло­ра Ар­тю­гі­на. — Адже крей­ди ба­га­то в Ста­ни­чно-Лу­гансь- ко­му ра­йо­ні, та ко­ли лю­ди її до­бу­ва­ють і роз­би­ва­ють на шма­то­чки, щоб пи­са­ти на пар­тах, — ма­буть, це не­нор­маль­но в наш час, 2015 ро­ку, в кра­ї­ні, яка ви­зна­чи­ла­ся зі сво­їм єв­ро­пей­ським ви­бо­ром». А по­тім ого­ло­шує спи­ски по­треб на­вчаль­них ма­те­рі­а­лів, які скла­ли вчи­те­лі цих шкіл та які во­ни по­да­ють у мі­ні­стер­ства уже де­сять (!) ро­ків: ко­син­ці, транс­пор­ти­ри, ма­пи сві­ту, ор­фо­гра­фі­чні слов­ни­ки, ро­сій­сько-укра­їн­ський слов­ник, та­бли­ці з укра­їн­ської мо­ви, мі­кро­ско­пи, ре­акти­ви, ша­шки, те­ні­сні м’ячі... У шко­лі хо­ті­ли зро­би­ти ку­то­чок про Укра­ї­ну, але в них не бу­ло по­трі­бних ма­те­рі­а­лів і мо­жли­во­стей. А в кін­дра­шів­ській шко­лі не­має на­віть сто­ло­вих при­бо­рів та ві­ни­ків...

Не вар­то ду­ма­ти, що вчи­те­лі тіль­ки й че­ка­ють усьо­го від дер­жа- ви, хоч і ма­ють на це мо­раль­не пра­во. Для то­го щоб 1 ве­ре­сня ді­ти пі­шли у шко­лу, вчи­те­лі Пло­ти­ни пі­шли до мі­сце­во­го фер­ме­ра по­ло­ти бу­ря­ки, щоб отри­ма­ти фар­бу для під­ло­ги... Усе це яв­но не спри­яє па­трі­о­ти­чним на­стро­ям, яких сьо­го­дні осо­бли­во ви­ма­га­ють у Мі­ні­стер­стві куль­ту­ри від на­вчаль­них за­кла­дів. «Лю­ди ма­ють ро­зу­мі­ти, що во­ни — не «ра­ко­ва пу­хли­на», як по­де­ко­ли ка­жуть де­я­кі по­лі­ти­ки, во­ни та­кі ж гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни, як і ми, — на­го­ло­шує го­ло­ва ГО «Но­вий Дон­бас». — І на­віть біль­ше, це — справ­жні па­трі­о­ти Укра­ї­ни, во­ни не за­ли­ши­ли сво­їх осель, во­ни пе­ре­жи­ли рік вій­ни, ко­ли їх бом­би­ли май­же що­дня. Во­ни за­ли­ши­ли­ся на сво­їй зем­лі, у сво­є­му до­мі, і як мо­жуть на­ма­га­ю­ться збе­рег­ти йо­го сьо­го­дні».

А це — важ­ко. Осо­бли­во під на­ва­лою во­ро­жої про­па­ган­ди... і без аль­тер­на­ти­ви. Ло­ра Ар­тю­гі­на роз­по­від­ає: скрізь, де по­бу­ва­ли во­лон­те­ри «Но­во­го Дон­ба­су», не­має укра­їн­ських ка­на­лів, за­те віль­но транс­лю­ю­ться ро­сій­ські ка­на­ли і ме­діа «ЛНР», які до­сі агі­ту­ють лю­дей всту­па­ти до їхніх лав. На за­пи­та­н­ня від во­лон­те­рів «чо­му так?» го­ло­ва Ста­ни­чно-Лу­ган­ської ра­йон­ної ра­ди Юрій Зол­кін від­по­вів, що уже рік пи­ше ли­сти у Мі­н­ін­форм, пи­сав ще до ко­ли­шньо­го го­ло­ви обл­держ­адмі­ні­стра­ції Ген­на­дія Мо­ска­ля і про­сив про до­по­мо­гу — без­ре­зуль­та­тно. Як він ка­же, у Ста­ни­чно-Лу­ган­сько­му ра­йо­ні є ро­бо­чий ре­транс­ля­тор, який мо­жна за­пу­сти­ти, але цьо­го і до­сі ні­хто не зро­бив.

Ще одна про­бле­ма ін­фор­ма­цій­ної вій­ни — від­су­тність мо­біль­но­го зв’яз­ку та Ін­тер­не­ту. У Пло­ти­ні ме- ре­жу не під­клю­че­но вза­га­лі. Во­лон­те­ри по­ці­ка­ви­ли­ся в ін­тер­нет-про­вай­де­рів, скіль­ки ко­шту­ва­ло би під­клю­чи­ти Ін­тер­нет для всьо­го се­ла. Це обі­йшло­ся б у 2600 г ри­вень. «Уряд Укра­ї­ни не ро­бить ні­чо­го, щоб за­ли­ши­ти цих лю­дей у сво­їй ор­бі­ті. Ми спо­сте­рі­га­ли за цим ще з лі­та ми­ну­ло­го ро­ку, ко­ли всі ці на­се­ле­ні пун­кти звіль­ни­ли (укра­їн­ська ар­мія. — Авт.). Не про­во­ди­ла­ся усна роз’ясню­валь­на ро­бо­та, не бу­ло дру­ко­ва­них ЗМІ — га­зет, бро­шур, які за­без­пе­чу­ва­ли б ін­фор­ма­ці­єю мі­сце­ве на­се­ле­н­ня і да­ва­ли б аль­тер­на­ти­ву ро­сій­сько­му впли­ву. До­сі не від­нов­ле­но транс­ля­цію укра­їн­ських ка­на­лів на цих те­ри­то­рі­ях. Я вва­жаю, що це — са­бо­таж укра­їн­ських чи­нов­ни­ків-зра­дни­ків, які го­ту­ва­ли цей за­ко­лот пів­то­ра ро­ку то­му і чо­мусь до цих пір за­ли­ша­ю­ться на сво- їх по­са­дах мі­сце­вих по­лі­ти­ків... Во­се­ни ми­ну­ло­го ро­ку ми вже зі­ткну­ли­ся з ці­єю про­бле­мою в Де­баль­це­во­му. Там теж не бу­ло ін­фор­ма­цій­но-роз’ясню­валь­ної ро­бо­ти з мі­сце­вим на­се­ле­н­ням. Лю­ди, які ще у сер­пні в мо­мент звіль­не­н­ня мі­ста ма­ли на­дію з при­во­ду по­нов­ле­н­ня укра­їн­сько­го кон­тро­лю над ци­ми те­ри­то­рі­я­ми, ти­ждень за ти­жнем слу­ха­ю­чи ро­сій­ське ра­діо і те­ле­ба­че­н­ня, а та­кож до­слу­ха­ю­чись до чу­ток, які, я впев­не­ний, по­ши­рю­ва­ли­ся спе­ці­аль­но, на­ла­што­ву­ва­ли­ся про­ти Укра­ї­ни. Ми пам’ята­є­мо, до чо­го це при­зве­ло. Спо­ча­тку бу­ли мі­тин­ги про­ти укра­їн­ської ар­мії, а по­тім — по­втор­не за­хо­пле­н­ня те­ри­то­рій».

Крім усіх на­два­жли­вих на­зва­них про­блем, во­лон­те­ри го­во­рять про те, що лю­дям на цих те­ри­то­рі­ях по­трі­бна мо­раль­на під­трим­ка, ро­зу­мі­н­ня то­го, що во­ни при­су­тні на укра­їн­ських по­лі­ти­чних ма­пах, що їхня кра­ї­на й су­спіль­ство, до яких во­ни на­ле­жать, пам’ята­ють про них і мо­жуть їм до­по­мог­ти. На­при­кін­ці прес-кон­фе­рен­ції Ло­ра Ар­тю­гі­на озву­чи­ла про­ха­н­ня го­ло­ви Ста­ни­чно-Лу­ган­ської ра­йон­ної ра­ди: «Ска­жіть, будь ла­ска, щоб усі по­чу­ли — якщо в ко­гось збе­ре­гли­ся «Ко­ло­ко­ла» — не­хай нам пе­ре­да­ють, — ска­зав Юрій Зол­кін. — Це та­кі ра­діо­то­чки, пра­кти­чно ко­лон­ки, які за­ли­ши­ли­ся пі­сля Дру­гої сві­то­вої. Я по­ста­вив одну з них на цен­траль­ній пло­щі й уві­мкнув укра­їн­ське ра­діо. Весь день у Ста­ни­ці-Лу­ган­ській лу­нає укра­їн­ське ра­діо, але цьо­го за­ма­ло, бу­ло б кра­ще, як­би во­ни бу­ли по всій Ста­ни­ці...» Цьо­го ро­ку го­ло­ва ра­йон­ної ра­ди при­фрон­то­вої те­ри­то­рії по­про­сив «Ко­ло­ко­ла» тих са­мих во­єн­них ча­сів, щоб те­ри­то­рія за­ли­ши­ла­ся укра­їн­ською. Це і є про­мо­ви­стою від­по­від­дю на за­пи­та­н­ня, «як втра­чає сво­їх гро­ма­дян на схо­ді».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.