«...Iде­а­ли Єв­ро­май­да­ну тут не жи­вуть»

Де­пу­та­ти Ки­їв­ської мі­ської ра­ди Оле­на Єскі­на та Ро­ман Го­лов­ня ви­рі­ши­ли не бра­ти уча­сті в мі­сце­вих ви­бо­рах. І по­ясни­ли — чо­му?

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Іван КА­ПСА­МУН, «День»

Вча­си ве­ли­ких роз­ча­ру­вань і по­тря­сінь, ко­ли в су­спіль­стві на­би­рає обер­тів від­чу­т­тя без­ви­хо­ді, ду­же ва­жли­ви­ми є здо­ро­ві і опти­мі­сти­чні то­чки опори. Осо­бли­во пі сля ви віт рю ван ня та кої ве ли кої кіль­ко­сті енер­гії на май­да­ні і вій­ні. Зви­чай­но, са­ме зав­дя­ки ге­ро­ї­чним зу­си­л­лям гро­ма­дян вда­ло­ся ски­ну­ти ре­жим Яну­ко­ви­ча і зу­пи­ни­ти ро­сій­ську агре­сію. Однак, це да­ле­ко не той ре­зуль­тат, на який спо­ді­ва­ли­ся лю­ди. А в су­хо­му за­ли­шку ще і втра­ти­ли ча­сти­ну сво­єї те­ри­то­рії.

В нор­маль­них за­хі­дних кра­ї­нах вла­ду змі­ню­ють че­рез ви­бо­ри. У нас — не зав­жди. Са­ме че­рез не­до­ві­ру до по­лі­ти­ків і їх ви­бо­рів, в Укра­ї­ні і від­бу­ва­ю­ться пов­ста­н­ня. От за­раз нас че­ка­ють чер­го­ві, вже тре­ті пі­сля Єв­ро­май­да­ну, ви­бор­чі пе­ре­го­ни — мі­сце­ві. Але за­пи­та­н­ня — за ко­го го­ло­су­ва­ти, сьо­го­дні є най­більш акту­аль­ним. Лю­ди не ві­рять, то­му що ро­зу­мі­ють, що їх як зав­жди на­ма­га­ю­ться обма­ну­ти або ку­пи­ти.

«Я бу­ла обра­на до Ки­їв­ської мі­ської ра­ди від пар­тії «УДАР—Со­лі­дар­ність». І щи­ро ві­ри­ла, що ми йде­мо пра­цю­ва­ти з ко­ман­дою одно­дум­ців, — роз­по­ві­ла вчо­ра під час прес-кон­фе­рен­ції сто­ли­чний де­пу­тат Оле­на Єскі­на. — Але вже ду­же ско­ро пе­ре­ко­на­ла­ся, що це не так. Си­сте­ма не змі­ни­ла­ся, про­сто при­йшли ін­ші лю­ди. Пе­ре­бу­ва­ю­чи у най­біль­шій фра­кції в мі­ськра­ді, я ма­ла змо­гу са­мо­стій­но при­йма­ти рі­ше­н­ня і го­ло­су­ва­ти так як вва­жаю пра­виль­ним, але впли­ва­ти на си­ту­а­цію я мо­гла ли­ше то­чко­во, змі­ни­ти щось си­стем­но — не­мо­жли­во. І це за­галь­но­на­ціо­наль­на про­бле­ма, а не тіль­ки Ки­є­ва. На жаль, у нас існує фор маль ний центр прий нят тя рі - шень, який не ге­не­рує цих рі­шень. Все при­йма­є­ться в «не­фор­маль­но­му цен­трі», ку­ди вхо­дять основ­ні по­лі­ти­чні грав­ці, олі­гар­хи, кри­мі­наль­ні еле­мен­ти...».

Пі­сля та­ко­го ді­а­гно­зу на­вряд чи у ви­бор­ців до­да­сться опти­мі­зму... В та­ких ре­а­лі­ях Оле­на Єскі­на ви­рі­ши­ла не ба­ло­ту­ва­ти­ся на но­вий тер­мін, хо­ча про­по­зи­ції, за її сло­ва­ми, бу­ли. «Я не зна­йшла від­по­від­ної по­лі­ти­чної си­ли, яка б за­до­воль­ни­ла мій за­пит на які­сні змі­ни, — ка­же во­на. — Сьо­го­дні ми не ма­є­мо справ­жніх іде­о­ло­гі­чних пар­тій, є по­лі­ти­чні про­е­кти, які ча­сто ство­рю­ю­ться пе­ред ви­бо­ра­ми. У них не­про­зоре фі­нан­су­ва­н­ня, не­які­сна ка­дро­ва по­лі­ти­ка, сум­нів­ні пер­со­на­лії то­що. Пі­сля Єв­ро­май­да­ну та і вза­га­лі, ком­про­мі­су що­до цін­но­стей не мо­же бу­ти. За­раз нам по­трі­бно роз­ви- ва­ти гро­ма­дян­ське су­спіль­ство. І са­ме на ба­зі гро­ма­дян­ської пла­тфор­ми має бу­ду­ва­ти­ся по­лі­ти­чна пар­тія. Якщо ми за­раз втра­ти­мо час і мо­жли­вість, ми мо­же­мо втра­ти­ти кра­ї­ну. Нам по­трі­бно об’єд­ну­ва­ти­ся, щоб змі­ни­ти си­сте­му».

Вла­сне, це і бу­ло основ­ною Ре­во­лю­ції гі­дно­сті — не «сце­ни Май­да­ну», яка при­йшла до вла­ди, а са­ме лю­дей Май­да­ну. Ще на по­ча­тку тих по­дій і впро­довж на­сту­пно­го ча­су в «Дні» бу­ла про­ве­де­на се­рія кру­глих сто­лів, де ми за­кли­ка­ли гро­мад­ських ді­я­чів, уча­сни­ків ре­во­лю­ції об’єд­на­ти­ся в єди­ну стру­кту­ру, яка б пред­став­ля­ла ін­те­ре- си Май­да­ну. Але цьо­го так і не ста­ло­ся. Від­по­від­но ве­ли­ка кіль­кість акти­ві­стів по­тра­пи­ли у вла­ду, став­ши ча­сти­ною тих чи ін­ших пар­тій. Са­ме так си­сте­ма по­гли­ну­ла «сві­жий по­дих», який з’явив­ся зав­дя­ки пов­стан­ню.

«Я ду­мав, що я от та­кий па­трі­от при­йду за­раз в мі­ську ра­ду і бу­ду вчи­ти­ся як пра­цю­ва­ти і про­во­ди­ти змі­ни, — роз­по­від­ає ще один де­пу­тат Ки­їв­ської мі­ської ра­ди, який та­кож ви­рі­шив не бра­ти уча­сті в на­сту­пних ви­бо­рах Ро­ман Го­лов­ня. — Але не­має в ко­го вчи­ти­ся. Там пред­став­ле­ні су­ціль­ні гру­пи, кла­ни, я б на­віть ска­зав ма­фі­о­зні стру­кту­ри, яких об’єд­нує низь­ка мо­раль і ба­жа­н­ня гра­бу­ва­ти. Однак, я б не ска­зав, що во­ни та­кі силь­ні, що з ни­ми не мо­жна бо­ро­ти­ся. Так, сьо­го­дні не­має си­стем­ної бо­роть­би, але її мо­жна ор­га­ні­зу­ва­ти. Так, на сьо­го­дні­шній день існує про­бле­ма мо­раль­но-со­ці­аль­ної де­гра­да­ції су­спіль­ства, але це не озна­чає що з ним не тре­ба пра­цю­ва­ти. Якщо ми не хо­че­мо бу­ти ча­сти­ною си­сте­ми, то по­трі­бно за­йма­ти­ся кро­пі­ткою ро­бо­тою і гур­ту­ва­ти лю­дей з ро­зу­мом».

Ро­бо­та з су­спіль­ством — спра­ва не з лег­ких. На­ше ви­да­н­ня ого­ло­си­ло цей курс ще в да­ле­ко­му 1999-му, пі­сля то­го, як на пре­зи­дент­ських ви­бо­рах че- рез фаль­си­фі­ка­ції і по­лі­ти­чні те­хно­ло­гії на дру­гий тер­мін був обра­ний Ле­о­нід Ку­чма. Са­ме за ча­сів йо­го прав­лі­н­ня і бу­ла за­кла­де­на кла­но­во-олі­гар­хі­чна си­сте­ма, яка фун­кціо­нує до­сі і на яку вка­зу­ють де­пу­та­ти сто­ли­чної мі­ськра­ди. Якщо їм вда­сться ство­ри­ти ще один по­ту­жний осе­ре­док, який би роз­ви­вав гро­ма­дян­ське су­спіль­ство, то це тіль­ки на ко­ристь.

За сло­ва­ми Оле­ни Єскі­ної, про свої кон­кре­тні про­е­кти і іні­ці­а­ти­ви во­ни роз­ка­жуть на на­сту­пних пре­зен­та­ці­ях. «Нам по­трі­бно по­си­лю­ва­ти кон­троль гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства за вла­дою, і осо­бли­ву роль тут ма­ють ві­ді­гра­ва­ти за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції, біль­шість з яких сьо­го­дні зна­хо­дя­ться в слаб­ко­му ста­ні, бо не­са­мо­стій­ні».

Осо­бли­ві­стю ж прес-кон­фе­рен­ції ста­ла при­су­тність на за­хо­ді на­щад­ка славного укра­їн­сько­го ро­ду про­ми­слов­ців та ме­це­на­тів Терещенків — Мі­ше­ля Те­ре­щен­ка. Мішель, який сьо­го­дні все актив­ні­ше вклю­ча­є­ться в укра­їн­ське по­лі­ти­чне жи­т­тя, ви­рі­шив під­три­ма­ти мо­ло­дих де­пу­та­тів. «Це рі­ше­н­ня для них є ду­же скла­дним, бо на­справ­ді во­ни хо­чуть і да­лі пра­цю­ва­ти де­пу­та­та­ми мі­ськра­ди, щоб до­по­ма­га­ти ки­я­нам, — ка­же Мішель Те­ре­щен­ко. — Для них це ве­ли­кий ри­зик, але я під­три­мую їх рі­ше­н­ня. Во­ни як мо­гли бло­ку­ва­ли га­не­бні рі­ше­н­ня Ки­їв­ра­ди, бо­ро­ли­ся, про­те спро­тив ду­же ве­ли­кий — всі ін­ші при­йшли ту­ди, щоб за­хи­ща­ти свій вла­сний бі­знес. Хоч бу­ди­нок Ки­їв­ра­ди і був одним з цен­трів Єв­ро­май­да­ну, сьо­го­дні іде­а­ли Ре­во­лю­ції гі­дно­сті там не жи­вуть. Я ві­рю, що у них все ви­йде, і знаю — по­трі­бно під­три­му­ва­ти ро­зум­них і пер­спе­ктив­них лю­дей, то­ді у нас бу­де май­бу­тнє».

Бу­ло ду­же при­єм­но ба­чи­ти лю­ди­ну, яка ви­рі­ши­ла пе­ре­їха­ти в Укра­ї­ну і за­по­ча­тку­ва­ти тут бі­знес, щоб про­дов­жи­ти спра­ву сво­го ро­ду. Та­кі при­кла­ди не мо­жуть не на­ди­ха­ти. І до та­ких лю­дей — за їх сла­ве­тне ми­ну­ле і за ни­ні­шню по­зи­цію — має бу­ти при­ку­та ува­ги ЗМІ і су­спіль­ства.

ФО­ТО АРТЕМА СЛIПАЧУКА / «День»

ПО­КИ ДІЄ НИ­НІ­ШНІЙ СКЛАД КИ­ЇВ­РА­ДИ, ОЛЕ­НА ЄСКІ­НА ЗА­КЛИ­КА­ЛА КИ­ЯН ЗВЕР­ТА­ТИ­СЯ ДО НЕЇ З ПРО­ХА­Н­НЯ­МИ І ПРО­БЛЕ­МА­МИ, ЯКІ ВО­НА, КО­РИ­СТУ­Ю­ЧИСЬ МО­ЖЛИ­ВІ­СТЮ, ЩЕ СПРО­БУЄ ВИ­РІ­ШИ­ТИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.