Не­без­пе­чні ілю­зії

Оле­ксій ДАНИЛОВ: «Лю­ди, які при­ве­ли кра­ї­ну до ці­єї вій­ни й по­ро­ди­ли всі ці не­по­доб­ства, те­пер пред­став­ля­ю­ться ми­ро­твор­ця­ми»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Оле­ксій Данилов був обра­ний ме­ром Лу­ган­ська 1994 ро­ку. Час 90-х для всі­єї кра­ї­ни був ду­же скла­дним, важ­ким, а для Дон­ба­су тим па­че. Про­те, на тлі ра­зю­чої зло­чин­но­сті, роз­гу­лу кри­мі­на­лі­те­ту кра­ї­на і край бу­ли спов­не­ні на­дії. Епо­ха, що ви­ма­га­ла смі­ли­во­сті й рі­шу­чих вчин­ків. Не про­сто ре­форм, як за­раз за­ве­де­но го­во­ри­ти, а са­ме роз­бу­до­ви дер­жа­ви, дерз­ко­го й у той же час стра­те­гі­чно­го ми­сле­н­ня. То­ді за­кла­дав­ся фун­да­мент, але са­ме то­ді й пі­шло щось не так. Се­рія гу­чних вбивств по­де­ко­ли се­ред бі­ло­го дня, ін­ко­ли під по­кри­вом но­чі про­йшла три­во­жним від­лу­н­ням Дон­ба­сом. Вла­да в осо­бі Ле­о­ні­да Ку­чми обра­ла шлях по­бу­до­ви вла­сної си­сте­ми, а сам схід Укра­ї­ни впев­не­но пе­ре­тво­рю­вав­ся на ва­саль­ний ре­гіон про­ро­сій­ських «кня­зів». З кін­ця 90-х Лу­ган­щи­на фа­кти­чно пе­ре­тво­ри­ла­ся на во­тчи­ну Оле­ксан­дра Єфре­мо­ва.

Уже під час пре­зи­дент­ства Ві­кто­ра Ющен­ка Оле­ксій М’яче­сла­во­вич був при­зна­че­ний гла­вою Лу­ган­ської обла­сної дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції. Цю по­са­ду він за­ймав не­три­ва­лий час. Па­трі­о­ти­чні га­сла, які взя­ла то­ді на озбро­є­н­ня «по­ма­ран­че­ва вла­да», ви­сту­пив­ши на Май­да­ні про­ти ре­жи­му Ку­чми, швид­ко стер­ли­ся, а на схо­ді Укра­ї­ни оста­то­чно за­крі­пи­ла­ся вла­да так зва­них єфре­мов­ських ком­со­моль­ців і тих, ко­го за­ве­де­но бу­ло на­зи­ва­ти «ре­гіо­на­ла­ми».

За­раз Оле­ксій Данилов за­йма­є­ться гро­мад­ською ро­бо­тою, зокре­ма про­е­ктом «Су­спіль­не око», ме­тою яко­го є, зокре­ма, чі­ткий облік на­яв­них у кра­ї­ні мо­жли­во­стей.

«КІЛЬ­КІСТЬ ТАК ЗВА­НИХ КРОТІВ У ВЛА­ДІ БУ­ЛА Й ЗА­ЛИ­ША­Є­ТЬСЯ КОЛОСАЛЬНОЮ»

— Оле­ксію М’яче­сла­во­ви­чу, на на­шій рі­дній зем­лі йде вій­на, а ра­зом з цим кра­ї­на пе­ре­бу­ває в еко­но­мі­чній і по­лі­ти­чній ли­хо­ман­ці. Пу­тін на­пав на Укра­ї­ну, але­я­ких по­ми­лок при­пу­сти­ли­ся ми?

— Вій­на в Укра­ї­ні пе­ре­д­усім пов’яза­на з си­ту­а­ці­єю все­ре­ди­ні кра­ї­ни за остан­ні 24 ро­ки. Пу­тін про­сто ско­ри­став­ся нею. До цьо­го він йшов пла­но­мір­но, але як­би на­ша дер­жа­ва в осо­бі тих ор­га­нів, які ма­ли сте­жи­ти за на­ціо­наль­ною без­пе­кою, за­йма­ла­ся б сво­ї­ми без­по­се­ре­дні­ми фун­кці­я­ми, а не бі­зне­сом, то ре­зуль­тат для кра­ї­ни був би аб­со­лю­тно ін­ший. Клю­чо­ва на­ша про­бле­ма по­ля­гає в то­му, що аб­со­лю­тно всі по­ді­бні стру­кту­ри пе­ре­йшли в бі­знес і до цьо­го дня з ньо­го не ви­хо­дять.

— Ви бу­ли ме­ром Лу­ган­ська в 90- ті ро­ки й гла­вою адмі­ні­стра­ції Лу­ган­ської обла­сті під час пре­зи­дент­ства Ющен­ка. У 90-х у нас на Дон­ба­сі був шанс пі­ти ін­шим шля­хом?

— Кіль­кість лю­дей, осо­би­сті спра­ви яких збе­рі­га­лись і збе­рі­га­ю­ться в Мо­скві на Луб’ян­ці — ве­ли­че­зна. І во­ни не про­сто про­жи­ва­ють в Укра­ї­ні, а й займають по­са­ди, ма­ють вплив. Си­сте­ма, яка по­вин­на бу­ла за­йма­ти­ся без­пе­кою кра­ї­ни, не мо­гла ре­а­лі­зу­ва­ти цю фун­кцію, бо кіль­кість так зва­них кротів бу­ла й за­ли­ша­є­ться колосальною. В Укра­ї­ні ти­ся­чі аген­тів Пу­ті­на по всій кра­ї­ні, про що не­дав­но він і за­явив. Ці лю­ди про­дов­жу­ють пе­ре­бу­ва­ти у вла­дних стру­кту­рах. Мо­жу на­ве­сти при­клад. На по­ча­тку лю­то­го 2014 ро­ку зі мною зу­стрі­ча­ли­ся дві лю­ди­ни, які про­по­ну­ва­ли ме­ні очо­ли­ти по­лі­ти­чний рух на те­ри­то­рії Лу­ган­ської обла­сті. Во­ни ствер­джу­ва­ли, що всі­ля­ко спри­я­ти­муть цьо­му ру­ху з бо­ку су­мі­жної дер­жа­ви. По­ясню­ва­ли, що вхо­жі в по­трі­бні ка­бі­не­ти на ро­сій­ські сто­ро­ні. Не­дав­но з по­ди­вом для се­бе ді­знав­ся, що один з цих лю­дей за­раз за­ймає ка­бі­нет в Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка. Спо­ча­тку нам слід бу­ло ство­ри­ти но­ву стру­кту­ру дер­жав­ної без­пе­ки з ну­ля.

— Ви во­ло­ді­є­те­та­кою ін­фор­ма­ці­єю і зна­є­те цю лю­ди­ну. Не­да­ле­ко ву­ли­ця Во­ло­ди­мир­ська. Що за­ва­жає звер­ну­ти­ся до СБУ?

— Я ні­ку­ди хо­ди­ти не по­ви­нен. Це на ву­ли­ці Во­ло­ди­мир­ській ма­ють зна­ти, що ця лю­ди­на пе­ре­бу­ває не де­не­будь, а в Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та. Як­би ме­ні СБУ по­ста­ви­ла за­пи­та­н­ня із цьо­го при­во­ду, то я б їм роз­по­вів усю її істо­рію.

— Але­ні­хто не­ці­ка­ви­ться.

— Ав­жеж, не ці­ка­ви­ться.

— Чо­му?

— Усе з ті­єї ж при­чи­ни. Під час прав­лі­н­ня Ку­чми всі ці ор­га­ні­за­ції пе­ре­тво­ри­ли­ся на бі­знес­стру­кту­ри й за­ли­ша­ю­ться ни­ми до­сі. При­чо­му ду­же ча­сто ці лю­ди не ро­зу­мі­ють, що про­дов­жу­ють ви­ко­ну­ва­ти зав­да­н­ня Пу­ті­на зі зни­ще­н­ня дер­жа­ви Укра­ї­на. Ось без­по­се­ре­дньо за­раз з їхньою до­по­мо­гою Пу­тін ви­ко­нує два та­кти­чні зав­да­н­ня. По-пер­ше, зни­щує IT-бі­знес в Укра­ї­ні. По­стій­ні ма­ски­шоу в IT-ком­па­ні­ях — яскра­ве під­твер­дже­н­ня цьо­го. По-дру­ге, зни­щує ін­дій­ський бі­знес в Укра­ї­ні. Якщо ува­жно про­ана­лі­зу­ва­ти, хто мо­же бу­ти на­шим стра­те­гі­чним пар­тне­ром на най­ближ­чі 15-20 ро­ків, то це — Ін­дія, яка з на­се­ле­н­ням 1,2 млрд осіб є ко­ло­саль­ним по­тен­цій­ним рин­ком для Укра­ї­ни. Слу­жби, які ма­ють за­без­пе­чу­ва­ти без­пе­ку кра­ї­ни, за­йма­ю­ться її руй­ну­ва­н­ням і вла­сним зба­га­че­н­ням.

«ВІДВЕРТА КО­РУ­ПЦІЯ ПО­ЧА­ЛА­СЯ З КУ­ЧМИ, ЯКИЙ СЬО­ГО­ДНІ ЧО­МУСЬ ПРЕД­СТАВ­ЛЯЄ УКРА­Ї­НУ В МІН­СЬКУ»

— А якщо зруй­ну­є­ться дер­жа­ва? На що во­ни спо­ді­ва­ю­ться? На вер­то­літ і Ро­стов? Про що ду­має ця «елі­та»?

— Я ка­те­го­ри­чно про­ти вжи­ва­н­ня в цьо­му ви­пад­ку цьо­го сло­ва. Не знаю, ко­го на сьо­го­дні­шній день з них так мо­жна на­зва­ти. Ми чо­мусь на­зи­ва­є­мо де­пу­та­тів Вер­хов­ної Ра­ди елі­тою. Це не елі­та. Це облич­чя су­спіль­ства, йо­го від­дзер­ка­ле­н­ня. На елі­ту во­ни не тя­гнуть ні за фор­мою, ні за змі­стом. Ци­нізм фі­нан­со­вих від­но­син, який па­нує у нас у су­спіль­стві на всіх рів­нях, роз’їдає те, що має бу­ти грун­том для фор­му­ва­н­ня та­кої елі­ти. А як мо­жна в та­ко­му ра­зі го­во­ри­ти про на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си, якщо все ку­пу­є­ться й про­да­є­ться? По­ди­ви­мо­ся на еле­мен­тар­ній­ший при­клад — прив’яз­ка но­ме­ра мо­біль­но­го те­ле­фо­ну до йо­го вла­сни­ка. У ци­ві­лі­зо­ва­ній кра­ї­ні ви не мо­же­те при­дба­ти цей но­мер без па­спор­та. У нас кра­ї­на пе­ре­бу­ває у ста­ні вій­ни, і будь-який те­ро­рист мо­же при­дба­ти но­мер мо­біль­но­го те­ле­фо­ну аб­со­лю­тно ано­нім­но. І бе­ре їх стіль­ки, скіль­ки хо­че. При­га­дай­мо хви­лю «за­мі­ну­вань» у Ки­є­ві. Хто-не­будь зро­бив ви­снов­ки? Ні. Щось бу­ло зро­бле­но, щоб вре­гу­лю­ва­ти цю про­сту си­ту­а­цію що­до іден­ти­фі­ка­ції вла­сни­ка но­ме­ра? Ні. Чо­му ні­чо­го в цьо­му на­прям­ку не зро­бле­но? То­му що опе­ра­то­ри мо­біль­но­го зв’яз­ку ко­рум­пу­ють лю­дей, які за це від­по­від­а­ють, бо опе­ра­то­рам та­кі про­це­ду­ри за­ва­жа­ють за­ро­бля­ти. Про на­ба­га­то скла­дні­ші й ва­жли­ві­ші ре­чі го­ді й ка­за­ти.

— Ви на­ве­ли ли­ше епі­зо­ди, але ж з них ви­тка­не­фун­кціо­ну­ва­н­ня ор­га­ні­зму на­шої дер­жа­ви.

— Мій кон­флікт з Ку­чмою і йо­го ком­па­ні­єю по­чав­ся 1996 ро­ку. І по­чав­ся він са­ме на цьо­му грун­ті. Є при­клад. У нас у Лу­ган­ську був лі­ке­ро-го­ріл­ча­ний за­вод, який ко­лись був одним з най­біль­ших пла­тни­ків по­да­тків. Він не пра­цю­вав. Пи­та­н­ня ке­рів­ни­цтву — чо­му? Від­по­відь: як за­во­ду мо­жна кон­ку­ру­ва­ти, ко­ли ком­па­нія одно­го з на­ро­дних де­пу­та­тів Укра­ї­ни за­во­зить бол­гар­ський брен­ді й го­ріл­ку за ці­ною 2 ко­пій­ки за пля­шку? За­пи­тую у ми­тни­ка — чо­му та­ка ці­на на вве­зе­н­ня ал­ко­го­лю з- за кор­до­ну? Він ме­ні дає офі­цій­ний до­ку­мент, який фа­кти­чно ду­шить ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­ка. Якщо ви га­да­є­те, що в пе­рі­од з 1996 по 2015 рік в си­сте­мі ми­тни­ці щось змі­ни­лось, то ви гли­бо­ко по­ми­ля­є­тесь. Це відверта ко­ру­пція, й усе це по­ча­ло­ся з Ку­чми, який сьо­го­дні ра­зом з Ме­двед­чу­ком з не­зро­зумі­лих для ме­не при­чин пред­став­ляє Укра­ї­ну в Мін­ську. Це пов­ний те­атр аб­сур­ду. Де Укра­ї­на і де Ку­чма з Ме­двед­чу­ком, які фа­кти­чно і є ав­то­ра­ми сце­на­рію по­дій 2004 ро­ку? За них з’яви­ли­ся пер­ші фа­ши­сти, «три сор­ти укра­їн­ців» та ін­ша мер­зен­ність. Ли­ше то­му, що Ку­чма й Ме­двед­чук хо­ті­ли за­ли­ши­ти­ся на тре­тій тер­мін. Лю­ди, які при­ве­ли кра­ї­ну до ці­єї вій­ни і які по­ро­ди­ли всі ці не­по­доб­ства, те­пер пред­став­ля­ю­ться ми­ро­твор­ця­ми. Не знаю, ко­го во­ни там пред­став­ля­ють, але то­чно не укра­їн­ський на­род.

«НЕ ТРЕ­БА ДУ­МА­ТИ, ЩО СКИНУВШИ ПУ­ТІ­НА МО­ЖНА ЗМІ­НИ­ТИ СИ­ТУ­А­ЦІЮ ПО СУ­ТІ. СЛІД ДУ­МА­ТИ ПРО ТЕ, ЯК МІНЯТИСЯ НАМ, А НЕ ЇМ»

— Та й вза­га­лі, чи пред­став­ле­ні в Мін­ську лу­ган­ці і дон­ча­ни?

— У скла­ді пар­ла­мен­те­рів не­має жо­дної лю­ди­ни з Дон­ба­су. Тоб­то кон­флікт від­бу­ва­є­ться на Дон­ба­сі, а в Мін­ську на пе­ре­го­во­рах не­має жо­дної лю­ди­ни з Дон­ба­су. Нон­сенс. Я по­ва­жаю ча­сти­ну лю­дей, які пред­став­ля­ють там на­шу дер­жа­ву. Але во­ни якось ко­ре­спон­ду­ю­ться з жи­те­ля­ми схі­дної Укра­ї­ни? Чо­му ви­ни­кла ця про­бле­ма на те­ри­то­рії Лу­ган­ської та До­не­цької обла­стей? Чин­ник Пу­ті­на тут на тре­тьо­му мі­сці. Дон­ба­су зав­жди го­во­ри­ли — все за вас зро­блять. Ми вам обі­ця­є­мо пен­сії та зар­пла­ти, а ви го­лов­не при­йдіть і за нас про­го­ло­суй­те. І за­раз про­дов­жу­є­ться те са­ме. Бре­хня по­ро­джує но­ву бре­хню. Ко­ли лю­ди жи­вуть в ін­фор­ма­цій­но­му обма­ні, то во­ни по­тра­пля­ють у світ ілю­зій.

— Сам Пу­тін ли­ше­ча­сти­на си­сте­ми, якій уже 70 ро­ків і яка у ре­зуль­та­ті розв’яза­ла цю вій­ну.

— Ця си­сте­ма пі­сля Єль­ци­на зно­ву при­йшла 2000 ро­ку до вла­ди, по­ста­вив­ши бі­ля кер­ма Пу­ті­на. Я ще рік то­му ка­зав, що не тре­ба ду­ма­ти, що скинувши Пу­ті­на мо­жна змі­ни­ти си­ту­а­цію по су­ті. Там ці­ла лі­ній­ка цих то­ва­ри­шів, які за­то­че­ні під одну й ту са­му ме­ту. Слід ду­ма­ти про те, як мінятися нам, а не їм. І по­тім — чо­му ми на­зи­ва­є­мо цю те­ри­то­рію Дон­ба­сом? — По кря­жу. — То­ді тре­ба на­зи­ва­ти це Дон­ба­сів­ським кра­єм, яко­го сьо­го­дні вже пра­кти­чно не­має. Зно­ву ж та­ки це ще з ча­сів Ку­чми ство­рю­вав­ся міф про пев­ну етні­чну оди­ни­цю Дон­ба­су, якої ні­ко­ли окре­мо не існу­ва­ло. То­ді бу­ла по­сі­я­на бу­ря Ку­чмою і йо­го ото­че­н­ням, яке й за­раз ні­ку­ди не по­ді­ло­ся. Ба­га­то то­ва­ри­шів, які ке­ру­ва­ли за Ку­чми, про­дов­жу­ють ке­ру­ва­ти й сьо­го­дні.

«УСІ ЗНА­ЮТЬ, ХТО ВБИВ ГОН­ГА­ДЗЕ. АЛЕ МЕ­НЕ ВРА­ЖАЄ ПО­ЗИ­ЦІЯ НИ­НІ­ШНЬОЇ ВЛА­ДИ, ЯКА ПРО­СТО РОЗ­ВО­ДИТЬ РУ­КА­МИ»

— А мо­же, сім’я Ку­чми ру­ка­ми Май­да­ну по­збу­ла­ся Яну­ко­ви­ча, який пев­ної ми­ті по­чав за­ва­жа­ти всім? Адже­ми за­раз ба­чи­мо фа­кти­чну ре­ін­кар­на­цію ці­лої пле­я­ди ста­рої ка­сти, алев­же­під ви­гля­дом бу­цім­то но­вої вла­ди, яку при­вів Май­дан.

— Мо­жли­во. Ко­жно­го ве­ре­сня ми з дру­зя­ми ви­хо­ди­мо на Хре­ща­тик і Май­дан, аби вша­ну­ва­ти пам’ ять Гії Гон­га­дзе. Усі зна­ють, хто йо­го вбив. Але ме­не вра­жає по­зи­ція ни­ні­шньої вла­ди, яка про­сто роз­во­дить ру­ка­ми. Не­роз­кри­те гу­чне вбив­ство одні­єї лю­ди­ни у ре­зуль­та­ті пе­ре­ро­сло в де­ся­тки, со­тні і те­пер уже ти­ся­чі жертв. Усе вза­є­мо­пов’яза­но. Вбив­ство лю­ди­ни не має тер­мі­ну дав­но­сті. Ку­чма під час сво­го пре­зи­дент­ства, до ре­чі, бо­яв­ся до­не­цьких хло­пців, і ли­ше пі­зні­ше, зці­пив­ши зу­би, йо­му до­ве­ло­ся з ни­ми спів­пра­цю­ва­ти.

— По­вер­та­ю­чись до 90-х ро­ків і зга­ду­ю­чи Дон­бас, у пам’яті спли­ває прі­зви­щев­би­то­го Єв­ге­на Щер­ба­ня. Йо­го за­стре­ли­ли в До­не­цько­му ае­ро­пор­ту, як і ба­га­тьох ін­ших, хто, мо­жли­во, міг би сфор­му­ва­ти аль­тер­на­ти­ву Ку­чмі.

— На­ші пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни уні­каль­ні тим, що ко­ли лю­ди­на жи­ва, пра­цює, ви­ко­нує ті чи ін­ші фун­кції, то во­ни мов­чать. Ко­ли з ці­єю лю­ди­ною щось ста­є­ться, то їй одра­зу ж на­лі­плю­ють якісь яр­ли­ки. Ме­не вра­жа­ло те, що ко­ли лю­ди­на ги­ну­ла, то її на­зи­ва­ли кри­мі­наль­ним ав­то­ри­те­том чи пов’язу­ва­ли з кри­мі­наль­ним сві­том. Та­ких при­кла­дів у но­ві­тній істо­рії Укра­ї­ни мо­жна зна­йти без­ліч. Я був осо­би­сто зна­йо­мий з Єв­ге­ном Щер­ба­нем, і ми не­о­дно­ра­зо­во спіл­ку­ва­ли­ся. Мо­жу ска­за­ти, що до­не­цькі хло­пці то­го ча­су, 1994—1995-х ро­ків, ду­же по­ві­ри­ли в де­мо­кра­тію. Во­ни то­ді щи­ро ві­ри­ли, що, ор­га­ні­зу­вав­ши Лі­бе­раль­ну пар­тію, змо­жуть про­су­ва­ти лі­бе­раль­ні ідеї, вва­жа­ли, що спів­пра­цю­ю­чи з Єв­ге­ном Ки­ри­ло­ви­чем Мар­чу­ком, мо­жуть ство­ри­ти по­ту­жну ана­лі­ти­чну гру­пу для ухва­ле­н­ня гло­баль­них дер­жав­них рі­шень. Це бу­ла спро­ба ви­йти на рі­вень мас­шта­бних стра­те­гій для кра­ї­ни. Але на пра­кти­ці все ви­я­ви­ло­ся до­сить ци­ні­чно. Жо­дної де­мо­кра­тії при Ку­чмі не бу­ло й бу­ти не мо­гло. І всі ці спро­би віль­них по­шу­ків скін­чи­ли­ся ду­же швид­ко. Ку­чма ра­зом із Та­ба­чни­ком у той час пе­ре­під­по­ряд­ку­ва­ли все­на­ро­дно обра­них гу­бер­на­то­рів со­бі. З цьо­го під­по­ряд­ку­ва­н­ня гу­бер­на­то­рів на мі­сцях про будь-який са­мо­стій­ний ви­бір, зокре­ма й на Лу­ган­щи­ні, мо­жна бу­ло за­бу­ти. Го­лів адмі­ні­стра­цій при­зна­чав Ку­чма за па­ра­ме­тра­ми осо­би­стої від­да­но­сті, а всіх не­зго­дних одра­зу ж при­би­ра­ли. І ні­яку де­мо­кра­ти­чну кра­ї­ну він бу­ду­ва­ти не на­мі­ру не мав. Ку­чма бу­ду­вав «па­ха­нат» і олі­гар­хат, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи по­кій­но­го Крав­чен­ка, і не ли­ше йо­го. Те­пер цих лю­дей з на­ми не­має. Фі­зи­чно. А сам Ку­чма ра­зом із Ме­двед­чу­ком ні­би­то пред­став­ляє Укра­ї­ну на пе­ре­мо­ви­нах. Ме­не вра­жає те, що в су­спіль­стві не­має пу­блі­чної дис­ку­сії на цю те­му. Ми жи­ве­мо в ін­фор­ма­цій­но спо­тво­ре­но­му сві­ті.

— І, від­по­від­но, не­ро­би­мо на­ле­жних ви­снов­ків.

— Чо­мусь ми до­сі ду­ма­є­мо, що за нас хтось за­сту­пи­ться і до­по­мо­же. По­кла­да­є­мо на­дії на очіль­ни­ків Ні­меч­чи­ни, Фран­ції. З чо­го ми взя­ли, що нім­ці — це на­ші дру­зі і пар­тне­ри? Фрау Мер­кель є кан­цле­ром Ні­меч­чи­ни, а не пре­зи­ден­том чи прем’єр-мі­ні­стром Укра­ї­ни. І во­на об­сто­ю­ва­ти­ме ін­те­ре­си сво­єї кра­ї­ни. І якщо ін­те­ре­си її кра­ї­ни бу­дуть по­єд­на­ні з ін­те­ре­са­ми Ро­сії, то про Укра­ї­ну во­на за­бу­де вмить. Зви­ну­ва­чу­ва­ти її в цьо­му без­глу­здо. Те ж са­ме сто­су­є­ться фран­цу­зів. Нам са­мим по­трі­бно ро­зі­бра­ти­ся в со­бі. По­трі­бно про­сте­жи­ти при­чин­но-на­слід­ко­ві зв’яз­ки і зро­би­ти ви­снов­ки, як ми ді­йшли до ці­єї бі­ди. Ви­снов­ки ж не ро­бля­ться, і для ме­не ціл­ком оче­ви­дно, що су­спіль­ство за­хо­дить за­раз на тре­тій ви­ток кри­ва­во­го про­ти­сто­я­н­ня.

«ВИ­БО­РИ НА ДОН­БА­СІ ЗА НИ­НІ­ШНІХ УМОВ ПРО­ВЕ­СТИ НЕ­МО­ЖЛИ­ВО. І НЕ ТРЕ­БА ОБМАНЮВАТИ ЛЮ­ДЕЙ»

— Тре­тій ви­ток? Яки­ми бу­ли пер­ші два?

— Пер­ше кри­ва­ве про­ти­сто­я­н­ня бу­ло в 1996—2004-х ро­ках, ко­ли лю­дей вби­ва­ли си­стем­но, але на це ні­хто не звер­тав ува­гу. Ви зга­да­ли то­го ж та­ки Щер­ба­ня, яко­го за­стре­ли­ли в До­не­цьку. По­тім в 2001-му бу­ло вби­то Гію Гон­га­дзе. Все це ро­би­ла вла­да, яку очо­лю­вав Ле­о­нід Ку­чма. Ме­не ди­вує, якщо це ко­мусь мо­же бу­ти не­зро­зумі­лим. Для ме­не це оче­ви­дно як день. Дру­гий кри­ва­вий ви­ток став­ся під час по­дій, які в на­ро­ді прийня­то на­зи­ва­ти Ре­во­лю­ці­єю Гі­дно­сті, — адже ми й до­сі не зна­є­мо, хто вбив укра­їн­ських па­трі­о­тів? Вла­да мов­чить. — Чо­му прийня­то на­зи­ва­ти? — То­му що те, що бу­ло в Укра­ї­ні як у 2013 ро­ці, так і в 2004-му і в 1991-му, не мо­жна на­зва­ти ре­во­лю­ці­єю в кла­си­чно­му сен­сі цьо­го сло­ва. Бу­ли на­ро­дні за­во­ру­ше­н­ня, бу­ло пов­ста­н­ня, не­вдо­во­ле­н­ня. А ре­во­лю­ція — це зміна по­лі­ти­чно­го устрою і пе­ре­діл вла­сно­сті. Я пе­ре­ко­на­ний, що ми пе­ре­бу­ва­є­мо на по­ро­зі но­вих сер­йо­зних по­дій усе­ре­ди­ні кра­ї­ни. І по­дії на Дон­ба­сі до цьо­го не ма­ють жо­дно­го сто­сун­ку. Про­сто вла­да, роз­пи­су­ю­чись у вла­сній без­по­ра­дно­сті, ки­ває на про­бле­му схо­ду. Мов­ляв, ми по­га­но жи­ве­мо, то­му що на Дон­ба­сі у нас АТО. Во­ни на­віть бо­я­ться на­зва­ти все сво­ї­ми іме­на­ми. Ця те­ри­то­рія, як і Крим, оку­по­ва­на Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю. Тіль­ки якщо оку­па­цію Кри­му здій­сни­ли без­кров­но, то на Дон­ба­сі про­ли­ла­ся кров. Кіль­кість жертв, яку Пу­тін зі сво­ї­ми спіль­ни­ка­ми там по­клав, ко­ло­саль­на, як і кіль­кість на­ших хло­пців, що за­ги­ну­ли там. Цю те­ри­то­рію по­трі­бно бу­ло із са­мо­го по­ча­тку ого­ло­си­ти оку­по­ва­ною. А ми про­дов­жу­є­мо гра­ти у ви­тон­че­ну сло­ве­сність і слу­ха­є­мо не­зро­зумі­лий по­тік за­яв з Мін­ська, а те­пер ще й з Па­ри­жа. Нам вка­зу­ють, що слід про­ве­сти на Дон­ба­сі ви­бо­ри. Так ка­за­ти мо­жуть ли­ше лю­ди, які по­га­но уяв­ля­ють цей про­цес.

— Чи ре­аль­но про­ве­сти ви­бо­ри на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях?

— По­чні­мо з еле­мен­тар­но­го. Для ви­бо­рів по­трі­бні спи­ски ви­бор­ців. Хто їх фор­мує і хто там зна­чи­ти­ме­ться? Я про­пи­са­ний в Лу­ган­ську і зі зро­зумі­лих при­чин там не змо­жу не ли­ше бра­ти уча­сті у ви­бо­рах як кан­ди­дат, а й го­ло­су­ва­ти. Хто фор­му­ва­ти­ме ви­бор­чі ко­мі­сії? Ро­сій­ські бо­йо­ви­ки чи хтось ін­ший? Пре­зи­дент Фран­ції нам ка­же, щоб ми про­ве­ли там ви­бо­ри, а по­тім Пу­тін від­ве­де свої вій­ська і від­дасть кор­дон. За­че­кай­те, па­не фран­цузь­кий пре­зи­дент, як Ви со­бі уяв­ля­є­те про­ве­де­н­ня ви­бо­рів на те­ри­то­рії, де па­нує оку­па­цій­на вла­да? Як мо­же фун­кціо­ну­ва­ти укра­їн­ське за­ко­но­дав­ство на не­під­кон­троль­ній Укра­ї­ні те­ри­то­рії? Ме­ні ні­хто з тих, хто їздить на ті по­си­день­ки, не по­яснить цих оче­ви­дних ре­чей. За існу­ю­чих умов ви­бо­ри на Дон­ба­сі про­ве­сти не­мо­жли­во. Кра­пка. І не тре­ба обманювати лю­дей. Це те­атр аб­сур­ду. І щой­но ді­йде до то­чки ки­пі­н­ня, а це від­бу­де­ться ско­ро, то мо­же ста­ти­ся уся­ко­го.

«БІЛЬ­ШІСТЬ ТЕ­ЛЕ­КА­НА­ЛІВ — ЦЕ ФА­КТИ­ЧНО ПАР­ТНЕ­РИ ПУ­ТІ­НА ЗІ ЗНИ­ЩЕ­Н­НЯ ДЕР­ЖА­ВИ УКРА­Ї­НА»

— Алеж не­ли­ше­ви­бо­ри на Дон­ба­сі мо­жуть ста­ти ка­та­лі­за­то­ром чер­го­вих сер­йо­зних хви­лю­вань?

— Зві­сно. Ду­маю, що цьо­го ро­ку но­мі­наль­не ВВП на­шої кра­ї­ни бу­де на рів­ні 75—78 млрд до­ла­рів. Якщо роз­ді­ли­ти цю су­му на 365 днів і 42 млн осіб, то в ре­зуль­та­ті ви­йде 4,9 до­ла­ра на день на одно­го гро­ма­дя­ни­на Укра­ї­ни. За стан­дар­та­ми ООН, якщо лю­ди­на ви­тра­чає на про­жи­ва­н­ня і про­ду­кти хар­чу­ва­н­ня менш як 5 до­ла­рів на день, то во­на жи­ве за по­ро­гом бі­дно­сті.

2013-го цей по­ка­зник ста­но­вив 183 млрд до­ла­рів, а 2014-го 134 млрд до­ла­рів. При цьо­му па­ні Гонтарева в ін­терв’ю ка­же, що бан­ків­ська си­сте­ма вже два ро­ки не фі­нан­сує еко­но­мі­ку і не має на­мі­ру фі­нан­су­ва­ти. Якщо бан­ків­ська си­сте­ма не фі­нан­сує еко­но­мі­ку, то то­ді не­хай Гонтарева по­яснить фун­кцію ці­єї си­сте­ми. Обра­зно ка­жу­чи, для то­го, щоб ви­ро­сти­ти кар­то­плю, її як мі­ні­мум по­трі­бно спо­ча­тку по­са­ди­ти. Якщо її не по­са­ди­ти на­ве­сні, то во­се­ни ні­чо­го бу­де й зби­ра­ти. Так от, Гонтарева ка­же, що кар­то­плю са­джа­ти ми не бу­де­мо. Якщо бан­ків­ська си­сте­ма не фі­нан­сує еко­но­мі­ку, то й еко­но­мі­ки в цій кра­ї­ні не бу­де. При­їжджає до нас ша­но­ва­на ор­га­ні­за­ція, яка на­зи­ва­є­ться МВФ, і їй по­ка­зу­ють офі­цій­ну ста­ти­сти­ку без­ро­бі­т­тя на рів­ні 1,6%. Тоб­то, їм про­сто на­ха­бно бре­шуть про справ­жній стан ре­чей. Як я вже ка­зав, бре­хня по­ро­джує бре­хню. Не­до­сто­вір­на ін­фор­ма­ція, яка на­ко­пи­чу­є­ться, у ре­зуль­та­ті по­ро­джує се­рію не­пра­виль­них рі­шень. Не­пра­виль­ні рі­ше­н­ня у ре­зуль­та­ті при­зво­дять до не­пра­виль­но­го ре­зуль­та­ту. Та­кий хи­бний ме­ха­нізм дов­го про­існу­ва­ти не мо­же.

— Ви зга­ду­ва­ли про то­чку ки­пі­н­ня. У чо­му во­на мо­же­ви­яви­ти­ся і чим мо­же­скін­чи­ти­ся?

— Влі­тку 2013 ро­ку зі мною зу­стрів­ся один про­фе­сор. Ця лю­ди­на про­по­ну­ва­ла ме­ні спів­пра­цю з Ар­бу­зо­вим. На той час цей про­фе­сор спри­яв афе­рі «Ар­бу­зов — най­кра­щий бан­кір Єв­ро­пи». Ко­ли афе­ру роз­кри­ли, по­трі­бно бу­ло все це якимсь чи­ном при­хо­ва­ти. Цьо­му про­фе­со­ро­ві я ска­зав: «Дми­тре, ці хло­пці за­кін­чать ду­же швид­ко і ду­же по­га­но. Я не мо­жу з ни­ми спів­пра­цю­ва­ти, то­му що те, що во­ни ро­блять, не ко­ре­спон­ду­є­ться з мо­їм сві­то­гля­дом. Він ме­ні ска­зав, що я лю­ди­на не­да­ле­ка і не ро­зу­мію, що до­не­цькі при­йшли до вла­ди на­зав­жди і ні­ко­му ні­чо­го від­да­ва­ти не бу­дуть. Що ста­ло­ся че­рез пів­ро­ку — ми всі зна­є­мо. То­му цей ви­бух мо­же ста­ти­ся будь-де і будь-ко­ли. До­сить пер­шої кро­ві. По­ки що на­віть по­дії в Му­ка­че­ві за­мов­чу­ю­ться. Вла­да на­ма­га­є­ться ма­ні­пу­лю­ва­ти ін­фор­ма­ці­єю, орі­єн­ту­ю­чись на ко­ро­тку пам’ять лю­дей. Нам по­ка­зу­ють якісь по­ка­зо­ві аре­шти в Ка­бмі­ні про люд­ське око, а в ре­зуль­та­ті ні­хто не знає, чим ці аре­шти за­кін­чу­ю­ться і чи є якийсь ре­зуль­тат. Це шоу для те­ле­ба­че­н­ня. І на­ше те­ле­ба­че­н­ня на сьо­го­дні є сто­від­со­тко­вим спів­у­ча­сни­ком зло­чи­ну про­ти укра­їн­сько­го на­ро­ду. Аб­со­лю­тна біль­шість ка­на­лів — це фа­кти­чно пар­тне­ри Пу­ті­на зі зни­ще­н­ня дер­жа­ви Укра­ї­на. Там ні­чо­го здо­ро­во­го, ко­ри­сно­го, ро­зум­но­го, на­ціо­наль­но орі­єн­то­ва­но­го по­чер­пну­ти не­мо­жли­во. І від­бу­ва­є­ться це не рік і не два, а три­ває де­ся­ти­лі­т­тя­ми. Пам’ятаю, як Оле­ксандр Ро­днян­ський — ха­зя­їн те­ле­ка­на­лу «1+1» ра­зом зі сво­ї­ми жур­на­лі­ста­ми 2004 ро­ку ви­ба­чав­ся за свій ка­нал. Та бре­хня, яка ли­ла­ся з те­ле­е­кра­нів, — це один з най­стра­шні­ших зло­чи­нів пе­ред дер­жа­вою і су­спіль­ством. На­при­клад, те­ле­шоу, які ро­бить ве­ли­кий бі­зне­смен Шу­стер, про­сто не по­вин­ні існу­ва­ти в су­ча­сній Укра­ї­ні. Це відверта ма­ні­пу­ля­ція гро­мад­ською дум­кою, ко­ли по­гляд ста осіб, а са­ме стіль­ки пе­ре­бу­ває в сту­дії, ви­да­ють за зріз усьо­го су­спіль­ства. Адже во­ни фор­му­ють по­гля­ди лю­дей, їхні по­зи­ції і, от­же, плу­та­ють їх, вво­дять лю­дей в ома­ну. Бу­дья­кий со­ціо­лог по­яснить це за три се­кун­ди. Основ­на про­бле­ма по­ля­гає в то­му, що на­ше су­спіль­ство не має пов­ної і прав­ди­вої ін­фор­ма­ції про про­це­си, що від­бу­ва­ю­ться, в кра­ї­ні.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.