Про да­ти і... ка­кту­си

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк

Пре­кра­сний осо­би­стий юві­лей — бо та рі­чни­ця, яку я від­зна­чи­ла цьо­го ти­жня, та­ки бу­де зда­ва­ти­ся про­сто ча­рів­ною че­рез 10 ро­ків — за­ко­но­мір­но спо­ну­кав до спогадів. Остан­ні 15 ро­ків мо­го жи­т­тя — ро­ки, про­ве­де­ні зі все­укра­їн­ською га­зе­тою « День » . Пам’ятаю хо­ло­дний і до­що­вий київський ра­нок 16 ве­ре­сня 2000 ро­ку, ко­ли впер­ше пе­ре­сту­пи­ла по­ріг ре­да­кції. Вже то­го ве­чо­ра Укра­ї­на ма­ла б здри­гну­ти­ся від зло­чи­ну, який зна­чною мі­рою змі­нив і про­дов­жує змі­ню­ва­ти на­шу істо­рію. То­го ве­чо­ра з до­му пі­шов і вже не по­вер­нув­ся жур­на­ліст Ге­ор­гій Гон­га­дзе, і ли­ше че­рез ро­ки су­спіль­ство ді­зна­є­ться, що жіз ним ста­ло­ся... І тіль­ки га­зе­та «День» усі ці ро­ки до­слі­джу­ва­ла си­ту­а­цію і пи­са­ла про спра­ву без стро­ку дав­но­сті. В істо­рії не бу­ває ми­ну­ло­го ча- су, бо ми­ну­ле зав­жди про­е­кту­є­ться на су­ча­сність і май­бу­тнє. Май­же за рік до тра­ге­дії з Ге­ор­гі­єм Гон­га­дзе «День» на­дру­ку­вав два мої пер­ші текс­ти, які за­по­ча­тку­ва­ли та­ку дов­гу — на де­ся­ти­лі­т­тя — спів­пра­цю.

Один був про во­лин­сько­го се­ля­ни­на — ді­да Со­ло­нен­ка з не­ве­ли­ко­го ху­то­ра, де ко­лись ме­шка­ли че­ські пе­ре­се­лен­ці: пе­ре­жив­ши ви­се­ле­н­ня у «Си­бір не­схо­ди­му», він і там збу­ду­вав ве­ли­кий дім, а пі­сля по­вер­не­н­ня на рі­дну зем­лю — ще один. Ма­ю­чи по­ва­жні лі­та, три­мав шість ко­рів та вся­ку ін­шу жив­ність. «Ці ша­ле­ні у пра­ці укра­їн­ці», як пи­са­ла я у підза­го­лов­ку до текс­ту, ще не раз зу­стрі­ча­ли­ся на жур­на­ліст­ських до­ро­гах. Як за­бу­ти ба­бу Ві­ру з по­лі­сько­го се­ла Ру­дня Ста­ро­ви­жів­сько­го ра­йо­ну, яка на ста­ро­сті літ по­ча­ла СА­МА зво­ди­ти со­бі це­гля­ний дім.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.