«Клю­чо­вий наш фільтр – ува­га гля­да­чів»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

кра­пка пе­ре­тво­рю­є­ться на ши­ро­ке по­ло­тно. Так на­ро­джу­ю­ться екс­клю­зи­ви. Що­до так зва­них ре­зо­нан­сних по­дій: зу­хва­лий кри­мі­нал, ви­зна­чні по­лі­ти­чні за­хо­ди, то тут ми го­во­ри­мо про них, шу­ка­ю­чи при­чи­ни, мо­де­лю­ю­чи наслідки. Ана­лі­ти­кою і про­гно­за­ми до­по­ма­га­ють го­сті сту­дії. «Не тіль­ки то­го сві­ту, що за ві­кном!» — тре­ба зна­ти яко­мо­га біль­ше про жи­т­тя кра­ї­ни і сві­ту. Від­си­ді­ти­ся по ху­то­рах уже не ви­йде. Так, справ­ді до­ро­гою ці­ною бу­ло зу­пи­не­но «зе­ле­них чо­ло­ві­чків» і во­ни не при­йшли у ре­шту міст і сіл. Не чу­ти по­стрі­лів да­ле­ко від оку­по­ва­них ни­ні зе­мель укра­їн­сько­го Дон­ба­су. Але при­йшли по­віс­тки... ван­таж-200... При­бу­ли ви­му­ше­ні пе­ре­се­лен­ці... Не­спо­ді­ва­но жи­т­тя змі­ни­ло­ся на­зав­жди. Як­би ми біль­ше ці­ка­ви­ли­ся жи­т­тям спів­ві­тчи­зни­ків не ли­ше із су­сі­дньо­го се­ла, ба­га­тьох тра­гі­чних по­ми­лок мо­жна бу­ло б уни­кну­ти. То­му до «знай біль­ше!» я до­даю: «не будь бай­ду­жим!» От­же, на­пов­ню­ю­чи вве­че­рі про­гра­му «День. Made in UA» ін­фор­ма­ці­єю і го­стя­ми, я ке­ру­ю­ся ви­ня­тко­во по­тре­ба­ми гля­да­чів на­при­кін­ці до­би отри­ма­ти на­пов­не­ну змі­стом кар­ти­ну на­шо­го рі­зно­ма­ні­тно­го жи­т­тя. Щоб лю­ди ро­би­ли ви­снов­ки і ро­зумі­ли, яким мо­же бу­ти при­йде­шній день.

— «112 Укра­ї­на» — ка­нал, який один з пер­ших «впу­стив» гля­да­чів у ефір за до­по­мо­гою вклю­чень. На­скіль­ки ви­прав­да­не це но­во­вве­де­н­ня? Адже в ефір мо­жуть по­тра­пи­ти не ли­ше під­го­тов­ле­ні гля­да­чі...

— «Під­го­тов­ле­ні» — це які? А «не під­го­тов­ле­ні»? На­шо­му ка­на­лу, на від­мі­ну від мо­жно­влад­ців, на­род сво­єю при­су­тні­стю не за­ва­жає. Не­ві­до­мий гля­дач у пря­мо­му ефі­рі — це зав­жди ін­три­га. Тра­пля­ли­ся, зві­сно, і ма­тю­кли­ві і не­тве­ре­зі... Бу­ли не­го­вір­кі від пе­ре­хви­лю­ва­н­ня. Рі­зні. Але біль­шість із тих, хто уві­мкнув комп’ютер, ви­йшов на зв’язок, до­че­кав­ся сво­го вклю­че­н­ня, ма­ли що ска­за­ти по су­ті обго­во­рю­ва­ної те­ми. Та ви й са­мі ба­чи­ли, що ви­слов­лю­ва­ні дум­ки в цьо­му фор­ма­ті бу­ва­ють на­ба­га­то сві­жі­ши­ми та щи­рі­ши­ми від слів екс­пер­тів у сту­дії. То­му у нас не­має «пе­ре­сі­чних» гро­ма­дян — ми ко­жно­го ти­тру­є­мо і з по­ва­гою звер­та­є­мо­ся по іме­ні.

— До ре­чі, про ау­ди­то­рію. Ко­ли ка­нал за­пу­скав­ся, від ке­рів­ни­цтва про­лу­на­ла те­за, що «112 Укра­ї­на» не під­ла­што­ву­ва­ти­ме­ться під «під­го­до­ва­ну» ау­ди­то­рію цен­траль­них ка­на­лів, а «ви­ро­стить сво­го гля­да­ча». Чи вда­ло­ся це зро­би­ти? Як оха­ра­кте­ри­зу­є­те гля­да­ча ка­на­лу за­га­лом, і ва­шої про­гра­ми зокре­ма?

— Оскіль­ки ми жи­ве­мо у кон­ку­рен­тно­му се­ре­до­ви­щі, то на­шим зав­да­н­ням нео­фі­та бу­ло на­сам­пе­ред звер­ну­ти на се­бе ува­гу, ство­ри­ти уні­каль­ну про­по­зи­цію на рин­ку та за­я­ко­ри­ти гля­да­ча, який би сво­єю чер­гою по­ре­ко­мен­ду­вав нас ін­шим. Го­ді бу­ло спо­ді­ва­ти­ся, що з по­явою но­во­го ін­фор­ма­цій­но­го, я до­дав би — ін­фор­ма­тив­но­го — те­ле­ка­на­ла, усі одра­зу по­став­лять нас на пер­шу кно­пку. Однак ти­хою, але вправ­ною са­пою ми за пів­то­ра ро­ку існу­ва­н­ня до­са­пу­ва­ли до мі­сця в пер­шій де­ся­тці усіх те­ле­ві­зій­них ка­на­лів Укра­ї­ни та ста­ли пер­ши­ми се­ред ін­фор­ма­цій­них! До­дам, що ін­форм­агент­ство «112.ua» уже ви­пе­ре­ди­ло ба­га­тьох кон­ку­рен­тів, ста­ро­жи­лів рин­ку, а в ефі­рі те­ле­ка­на­ла екс­клю­зив­но з’яв­ля­ю­ться пер­ші осо­би дер­жа­ви. Ми не від­по­від­а­є­мо на кри­ти­ку тра­ди­цій­ним від­ма­ху­ва­н­ням: «не по­до­ба­є­ться — не ди­ві­ться!». Ми ка­же­мо: «Щось не по­до­ба­є­ться? Мо­же­мо по­кра­щи­ти!» У нас не­має за­па­мо­ро­чень від успі­ху, адже ба­чи­мо, як на­ші кон­ку­рен­ти впро­ва­джу­ють на­ші «фі­шки», ноу-хау. То­му тре­ба пра­цю­ва­ти швид­ше і лі­пше. У ба­га­тьох до­мів­ках те­ле­ві­зор по­стій­но по­ка­зує «112» у ре­жи­мі так зва­но­го backwatch tv — «те­ле­ба­че­н­ня, яке див­ля­ться спи­ною», тоб­то він пра­цює на тлі не за­ле­жно від то­го, чим за­йма­є­ться гля­дач. Тоб­то ми вже без пе­ре­біль­ше­н­ня ба­жа­ні го­сті міль­йо­нів сі­мей! Та­ка до­ві­ра вар­та то­го, що­би за­ли­ша­ти­ся най­кра­щи­ми.

— Топ-те­мою ми­ну­ло­го ти­жня у сві­ті ста­ло за­сі­да­н­ня ГА ООН. В Укра­ї­ні до ньо­го теж при­ку­та ве­ли­ка ува­га. Але на­скіль­ки, на ва­шу дум­ку, укра­їн­ське цен­траль­не ТБ фа­хо­во цю те­му ви­сві­тлює? На­скіль­ки пра­виль­но роз­став­ляє акцен­ти? Ін­ши­ми сло­ва­ми, чи ви­ста­чи­ло вам чі­тких по­си­лів з ТБ — що при­ве­зе Укра­ї­на з Нью-Йор­ка?

— Сте­жи­ти за по­ді­єю в ре­аль­но­му ча­сі, чу­ти рі­зні коментарі, отри­му­ва­ти яко­мо­га змі­стов­ні­шу ін­фор­ма­цію — що мо­же бу­ти кра­ще в да­но­му ви­пад­ку? І про де­мар­ші, і про кра­ва­тки із су­кня­ми, і про те, хто на ко­го як по­ди­вив­ся — це теж­ці­ка­во. Мо­же, і не ду­же ва­жли­во, але на­го­ло­шую — ці­ка­во. От ви ка­же­те «пра­виль­но роз­став­ля­ти акцен­ти»... А я не хо­чу ці­єї «пра­виль­но­сті». В атмо­сфе­рі плю­ра­лі­зму ду­мок «пра­виль­нОме­три» не по­трі­бні. Ві­тчи­зня­не те­ле­ба­че­н­ня уже ма­ло до­свід при­му­су до ро­бо­ти за тем­ни­ка­ми, та­ки­ми со­бі «пра­виль­ни­ми» ле­ка­ла­ми. Спа­си­бі, на­їли­ся. Що­до фа­хо­во­сті оці­нок по­дій у сві­ті. Справ­ді, на на­шо­му те­ле­ба­чен­ні бра­кує ро­зум­них тлу­ма­чень між­на­род­ки. На жаль, пі­шов з жи­т­тя наш ко­ле­га Ігор Слі­са­рен­ко — йо­го гли­бо­кі зна­н­ня бу­ли б сьо­го­дні над­зви­чай­но ко­ри­сні. Але ми пра­цю­є­мо. То­жу­сі, ко­му ці­ка­ва бу­ла те­ма юві­лей­ної Ге­на­сам­блеї ООН, ді­зна­ли­ся про неї все у ре­аль­но­му ча­сі. Із рі­зни­ми оцін­ка­ми. «Пра­виль­ни­ми» чи «хи­бни­ми» ко­жен ви­зна­чає сам. Го­лов­не, що во­ни бу­ли є і бу­дуть у на­шо­му ефі­рі, не сум­ні­вай­те­ся.

— Ча­сто по­мі­чаю, що те­му за­сі­да­н­ня ГА ООН ко­мен­ту­ють усе ті ж екс­пер­ти, що і си­ту­а­цію на схо­ді Укра­ї­ни, вій­ну в Си­рії, про­бле­му бі­жен­ців... і по­лі­ти­чні ігри­ща в за­ку­ліс­сі укра­їн­сько­го пар­ла­мен­ту, і на­віть ре­верс га­зу з ЄС... Ве­ду­чі не­рід­ко на­зи­ва­ють екс­пер- та­ми лю­дей, які по­вер­хо­во во­ло­ді­ють ін­фор­ма­ці­єю, і не го­то­ві да­ва­ти гли­бо­ку ана­лі­ти­ку. Ви по­мі­ча­є­те цю про­бле­му? Як з бра­ком фа­хо­вих екс­пер­тів бо­ре­те­ся на «112 Укра­ї­на»?

— Ви ма­є­те ра­цію. В кра­ї­ні, де пра­цює без­ліч рі­зно­ма­ні­тних до­слі­дни­цьких уста­нов, гро­ма­дян­ських ін­сти­ту­цій, є не слаб­ка на­у­ко­ва шко­ла ма­ло би лу­на­ти в ефі­рах на­ба­га­то біль­ше го­ло­сів, ні­жми чу­є­мо за­раз. Па­ра­докс? При­ро­дно, що на­да­ю­чи слово то­му чи то­му уча­сни­ку пря­мо­го ефі­ру, ми спо­ді­ва­є­мо­ся отри­ма­ти но­ві зна­н­ня від спе­ці­а­лі­ста. Про­те на кіль­ка фа­хо­вих спів­ро­змов­ни­ків зав­жди зна­йде­ться «го­лий ко­роль», пу­сто­ме­ля. Тут фільтр один — ува­га гля­да­ча. На­ша ана­лі­ти­чна слу­жба по­стій­но сте­жить за по­ка­зни­ка­ми ефі­ру, ви­зна­ча­ю­чи рі­вень гля­да­цької ува­ги до то­го чи то­го фа­хів­ця. Ви, ма­буть, зна­є­те, що у так зва­но­му екс­пер­тно­му се­ре­до­ви­щі на­віть скла­да­ють рей­тинг ме­діа-актив­но­сті екс­пер­тів? Але мі­ша­ни­на у цьо­му чар­ті не зні­має про­бле­ми бра­ку са­ме пу­блі­чних ін­те­ле­кту­а­лів. Їх ду­же ма­ло з рі­зних при­чин: хтось со­ро­ми­ться сво­єї зов­ні­шно­сті, хтось вміє кла­сно ви­кла­да­ти дум­ки на па­пе­рі, а під час бе­сі­ди ви­дає сло­ва «чай­ни­ми лож­ка­ми». Хтось уза­га­лі вва­жає се­бе на­стіль­ки ве­ли­ким ца­бе, що від одні­єї згад­ки про якесь те­ле­ба­че­н­ня у ньо­го тьмя­ніє ко­ро­на. Вій­на на Дон­ба­сі, про­бле­ми по всіх без ви­ня­тку на­пря­мах де­мон­стру­ють про­бле­му від­су­тно­сті на екра­ні ро­зум­них лю­дей, го­то­вих іти і го­во­ри­ти. Це не озна­чає, що ми їх не шу­ка­є­мо. Є чи­ма­ло імен, які від­крив су­спіль­ству са­ме наш те­ле­ка­нал. І во­ни на­бу­ва­ють про­фе­сій­ної ва­ги, ру­ха­ю­ться впе­ред.

— Га­зе­та «День» тра­ди­цій­но про­во­дить опи­ту­ва­н­ня лю­дей ро­зу­мо­вої пра­ці — фі­ло­со­фів, істо­ри­ків, ар­хі­те­кто­рів... Ми за­пи­ту­є­мо, чи див­ля­ться во­ни укра­їн­ське ТБ? Зна­є­те, що від­по­від­ає пе­ре­ва­жна біль­шість — «Не ди­ви­мо­ся». Чи го­то­ве ТБ, зокре­ма ін­фор­ма­цій­не, бо­ро­ти­ся за ува­гу ін­те­ле­кту­аль­но­го гля­да­ча?

— Ох, ме­ні усі ці ба­ла­чки про ви­ки­ну­тий те­ле­ві­зор, від­мо­ву від «ящи­ка»... Ну, га­разд... Хтось до­бро­віль­но від­мо­вив­ся від дже­ре­ла ін­фор­ма­ції під на­звою те­ле­ві­зор і не­хай йо­му від то­го ста­не лег­ше. Да­вай­те по­ди­ви­мо­ся на це з ін­шо­го бо­ку. Мо­жли­во, зга­да­ні ва­ми осо­би го­во­рять про вла­сне ігно­ру­ва­н­ня ві­тчи­зня­но­го ТБ че­рез те, що їх са­мих не­має у ньо­му са­мо­му? То­ді це вже ін­ша роз­мо­ва. І тут ще пи­та­н­ня — хто на ко­го має обра­жа­ти­ся? За ака­де­мі­чни­ми ле­кці­я­ми лю­ди до те­ле­ві­зо­ра не звер­та­ю­ться. А той, хто за п’ять хви­лин мо­же по­ясни­ти на­ро­ду суть пев­но­го яви­ща — у те­ле­ві­зій­ни­ків на ва­гу зо­ло­та! І я не по­го­джу­ю­ся з твер­дже­н­ням, що не­має мі­сця ін­те­ле­кту­а­лам у те­ле­ві­зій­но­му мов­лен­ні. У на­ших діа­ло­го­вих сту­ді­ях ча­сто при­су­тні фі­ло­со­фи, со­ціо­пси­хо­ло­ги, пи­сьмен­ни­ки... Мо­жна бу­ло б ще біль­ше й ча­сті­ше! Але і са­мим ін­те­ле­кту­а­лам я по­ра­див би не ста­ви­ти­ся до те­ле­ба­че­н­ня як до чо­гось не­до­стой­но­го. Ідіть нам на­зу­стріч і са­мі на­ма­гай­те­ся ста­ти ці­ка­ви­ми для гля­да­чів! Не­хай не одра­зу, але... Мо­же, то­ді по­ста­ви­те вдо­ма ще один те­ле­ві­зор? До ре­чі, ци­ми дня­ми, як і ми­ну­ло­річ, у на­шо­му ефі­рі укра­їн­ські на­у­ков­ці, до­слі­дни­ки роз­по­від­а­ють про зна­че­н­ня для люд­ства то­го чи то­го здо­бу­тку но­бе­лів­ських ла­у­ре­а­тів. Адже гля­да­чі по­вин­ні хо­ча б у за­галь­них ри­сах зро­зу­мі­ти про що йде­ться. Над­зви­чай­но ці­ка­ва пра­кти­ка!

— Ни­ні ча­сто пов­то­рю­ють, що вій­на на схо­ді Укра­ї­ни — це ре­зуль­тат не ви­вче­них уро­ків істо­рії. До сло­ва, в день на­шої роз­мо­ви (29 ве­ре­сня. — Ред.) ви­пов­ни­ло­ся 170 ро­ків від дня на­ро­дже­н­ня осно­во­по­ло­жни­ка укра­їн­сько­го те­а­тру — Іва­на Кар­пен­ка-Ка­ро­го. Пе­ре­ми­ка­ю­чи зран­ку ка­на­ли, по­мі­тив, що ні­хто з цен­траль­них мов­ни­ків про це не ска­зав. Ні коротко про сам факт, ні у фор­ма­ті роз­мо­ви про ста­нов­ле­н­ня те­а­тру... Чо­му ТБ не ро­бить істо­рію — ці­ка­вою? Не про­по­нує пі­зна­валь­ні про­гра­ми на зра­зок тих са­мих «Ве­ли­ких укра­їн­ців»?

— Пам’ята­є­те, як цін­ність за­ду­му і ко­ло­саль­ну ро­бо­ту чу­до­во­го ав­тор­сько­го ко­ле­кти­ву зга­да­но­го ва­ми те­ле­про­е­кту ледь не зі­псу­ва­ла по­лі­ти­ка і скан­да­ли дов­ко­ла го­ло­су­вань за ту чи ту по­стать? І та­кий ри­зик втру­ча­н­ня по­лі­ти­ки збе­рі­га­є­ться що­до ба­га­тьох по­ді­бних про­е­ктів. Осо­бли­во, ко­ли са­мі істо­ри­ки не мо­жуть ді­йти спіль­но­го ба­че­н­ня при­чин і на­слід­ків по­дії. Ви­би­ва­ти ж одні мі­фи ін­ши­ми... я про­ти цьо­го. Ра­зом з тим, ми не бо­ї­мо­ся ав­тор­сько­го по-

Пав­ло­КУЖЕЄВ — про­те, як пра­виль­но­те­ле­ві­зій­ни­кам сте­жи­ти за по­ді­я­ми у ре­аль­но­му ча­сі та чо­му на екра­нах бра­кує ро­зум­них лю­дей

гля­ду. На по­ча­тку цьо­го ро­ку бу­ло пред­став­ле­но цикл до­ку­мен­таль­них філь­мів «14» вла­сно­го ви­ро­бни­цтва те­ле­ка­на­ла «112 Укра­ї­на». На­ші ве­ду­чі, ко­ре­спон­ден­ти роз­ка­за­ли своє ба­че­н­ня по­дій на­си­че­но­го 2014. Ці ро­бо­ти уже де­мон­стру­ва­ли­ся на ве­ли­ко­му екра­ні. І по­пе­ре­ду ще чи­ма­ло та­ких роз­ві­док адже гля­да­чам цей пер­ший наш до­свід ду­же спо­до­бав­ся. Про Кар­пен­ка-Ка­ро­го. Те, що те­ле­ба­че­н­ня по­вин­но бу­ло зга­да­ти про юві­лей ко­ри­фея — без сум­ні­ву. І я ду­маю, так во­но і бу­ло. Але, з дру­го­го бо­ку... Ви­ба­чте, а що та­ко­го ці­ка­во­го від­бу­ло­ся в кра­ї­ні з на­го­ди Дня на­ро­дже­н­ня То­бі­ле­ви­ча, щоб мо­жна бу­ло по­ка­за­ти у но­ви­нах? Ма­є­мо про­ти­ле­жний при­клад. Бу­ло 200-лі­т­тя Та­ра­са Гри­го­ро­ви­ча. По ба­га­тьох ав­то­шля­хах з’яви­ли­ся до­ро­го­вка­зи ти­пу «там був Шев­чен­ко». Це якось збіль­ши­ло ту­ри­сти­чні по­то­ки, ти­ра­жі «Ко­бза­ря»? Не мо­жна все ва­ли­ти на те­ле­ба­че­н­ня. Має жбу­ти і здо­ро­ва гро­мад­ська іні­ці­а­ти­ва, від­по­від­аль­ність дер­жа­ви. Справ­ді ці­ка­ві, а не ша­ро­вар­но-га­лу­шко­ві за­хо­ди. То­ді че­рез те­ле­ба­че­н­ня мо­жна бу­де роз­по­ві­сти про це всім. А са­ма ли­ше да­та — не зав­жди є для но­ви­на­рів ін­фор­ма­цій­ним при­во­дом.

— Якою ви ба­чи­те роль ТБ у кра­ї­ні, де йде вій­на?

— Ажні­як не про­па­ган­дист­ською я ба­чу цю роль... За­раз тре­ба над­зви­чай­но обе­ре­жно ста­ви­ти­ся до будь-яко­го по­ві­дом­ле­н­ня. А го­ту­ва­ти новини осо­бли­во ува­жно. То­му що «не за­шкодь!» Це що­до ви­сві­тле­н­ня во­єн­них опе­ра­цій і жи­т­тя на фрон­то­вих те­ри­то­рі­ях. Але ж вій­на — не тіль­ки під ку­ля­ми на пе­ре­до­вій. Бо­йо­ви­ща три­ва­ють і в чи­нов­ни­цьких ка­бі­не­тах. І ми зо­бов’яза­ні по­ка­зу­ва­ти — хто в цих ка­бі­не­тах за­хи­щає Укра­ї­ну, а хто вла­сний га­ма­нець.

— «112 Укра­ї­на», як й ін­ші ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли, здобули ав­то­ри­тет та рей­тинг, бо за­про­по­ну­ва­ли жи­ву «роз­мо­ву» гля­да­чу. Але за­раз, як ствер­джу­ють екс­пер­ти, на­ше су­спіль­ство гі­пер­по­ін­фор­мо­ва­не... З одно­го бо­ку, йо­го не вла­што­ву­ють чи­слен­ні та­лант-шоу цен­траль­них ка­на­лів, з дру­го­го — лю­ди вто­ми­ли­ся від без­пе­рерв­них «го­лів, що го­во­рять». Яким ба­чи­те ТБ май­бу­тньо­го?

— Жан­ро­вість, те­ма­ти­чність, ру­бри­ка­ція ні­ку­ди не по­ді­ну­ться. За­пит на стру­кту­ро­ва­ну ін­фор­ма­цію і від­по­від­них спе­ці­а­лі­стів те­жне зни­кне. У те­ле­при­йма­ча яка го­лов­на фун­кція? Оn/Оff! Не за­ле­жно від то­го, який ви­гляд ма­ти­ме те­ле­ба­че­н­ня май­бу­тньо­го, го­лов­не збе­рег­ти пра­во на ви­бір: on або off.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ЛА­ЗА­РЕН­КА

ТОП-ТЕ­МОЮ МИ­НУ­ЛО­ГО ТИ­ЖНЯ У СВІ­ТІ СТА­ЛО ЗА­СІ­ДА­Н­НЯ ГА ООН. ПАВ­ЛО КУЖЕЄВ: «НА УКРА­ЇН­СЬКО­МУ ТЕ­ЛЕ­БА­ЧЕН­НІ БРА­КУЄ РО­ЗУМ­НИХ ТЛУ­МА­ЧЕНЬ МІЖ­НА­РОД­КИ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.