Сум­ні ви­до­ви­ща,

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

або Чо­му не слід на­дмір­но іде­а­лі­зу­ва­ти Єв­ро­пу

лі­ти­чні ле­ген­ди про те, що ми тут на ма­те­ри­ку по­бу­ду­є­мо іде­аль­ну Укра­ї­ну й Крим сам до нас про­си­ти­ме­ться. Він за­про­по­ну­вав по­ди­ви­ти­ся на дві Ко­реї: пів­ні­чну й пів­ден­ну. Одна жи­ве вже в ко­смі­чно­му сто­літ­ті, а ін­ша в стра­шній від­ста­ло­сті. Але ре­ін­те­гра­ці­єю двох Ко­рей і не па­хне. Чу­ба­ров ска­зав: «Я не ду­маю, що ці пи­та­н­ня мо­жна від­кла­да­ти на зав­тра. Ми не зна­є­мо, які в май­бу­тньо­му мо­жуть ви­ни­кну­ти но­ві чин­ни­ки. А від по­вер­не­н­ня Кри­му за­ле­жить існу­ва­н­ня на­шої дер­жа­ви Укра­ї­ни». Він пра­вий. Крим ці­ка­вить Кремль не сам по со­бі, а як плац­дарм про­ти Укра­ї­ни, як не­по­то­плю­ва­ний авіа­но­сець. Без подаль­шої екс­пан­сії у во­ло­дін­ні Кри­мом для Ро­сії не­має жо­дно­го сен­су. Пе­ре­бу­ва­н­ня по­ту­жно­го угру­по­ва­н­ня ро­сій­ських військ у Кри­му бу­де для РФ по­стій­ною спо­ку­сою ру­ши­ти да­лі. По су­ті, оку­по­ва­ний РФ Крим — це пі­сто­лет, при­став­ле­ний до скро­ні Укра­ї­ни. Ви­стрі­ли­ти він мо­же у будь-який мо­мент. Гри­го­рій Не­ми­ря за­пи­тав, як мо­же бло­ка­да до­по­мог­ти по­вер­ну­ти укра­їн­ських за­ру­чни­ків? Ке­рів­ник Ме­джлі­су по­ві­до­мив, що пі­сля то­го як уча­сни­ки бло­ка­ди пе­ре­кри­ли за­лі­зни­чну ві­тку, що ве­де до Кри­му на за­вод «Ти­тан», на них ви­йшли лю­ди, які по­ба­жа­ли «до­мо­ви­ти­ся». Ор­га­ні­за­то­ри бло­ка­ди їм ска­за­ли: по­вер­ніть нам Сав­чен­ко, Сен­цо­ва, Чий­го­за й ін­ших, а то­ді ми по­ду­ма­є­мо...

По­тім Ку­ли­ков ви­вів до мі­кро­фо­ну пред­став­ни­ка Опо­зи­цій­но­го бло­ку па­на Пу­за­но­ва, який гор­до за­явив, що ні­ко­ли не був чле­ном Пар­тії ре­гіо­нів (ма­буть, це вже по­га­ний бренд). Де­ма­го­гію цьо­го но­во­го ви­да­н­ня пар­тії Яну­ко­ви­ча слу­ха­ти не хо­ті­ло­ся, то­му пе­ре­мкнув­ся на ін­ший ка­нал. А пан Ку­ли­ков пе­ре­бу­ває в те­пли­чних умо­вах без будь- якої кон­ку­рен­ції: ток- шоу що ні­би­то всі га­ли­ча­ни, які за остан­ні кіль­ка ро­ків пра­цю­ва­ли в Ро­сії (а це ба­га­то ти­сяч лю­дей), бу­ли за­вер­бо­ва­ні ро­сій­ськи­ми спец­слу­жба­ми й че­ка­ють си­гна­лу від роз­від­цен­тру, щоб роз­по­ча­ти ді­яль­ність, спря­мо­ва­ну про­ти Укра­ї­ни. Осо­бли­во, на йо­го дум­ку, за­ра­же­на аген­ту­рою Крем­ля Іва­но­Фран­ків­ська область. А я ди­вив­ся на му­дро­го гу­ру Та­ра­са й ду­мав, а був би він ко­мусь ці­ка­вий, зро­бив би по­лі­ти­чну кар’єру, будь у ньо­го ін­ше прі­зви­ще, не Чор­но­віл, а ін­ше. До ре­чі, це окре­ме пи­та­н­ня про екс­плу­а­та­цію в гро­мад­ській кар’ єрі ба­тьків­сько­го « по­лі­ти­чно­го ка­пі­та­лу».

Чи звер­нув би ува­гу Ми­ха­їл Са­а­ка­шві­лі на про­сту ро­сій­ську дів­чи­ну Ма­шу і за­про­сив би її на ви­со­ку по­са­ду до сво­єї адмі­ні­стра­ції, як­би не бу­ла во­на до­чкою ві­до­мо­го Єго­ра Гай­да­ра? За­бе­ріть у цих лю­дей їхні прі­зви­ща, й що за­ли­ши­ться? Хто во­ни са­мі по со­бі? Ар­гу­мен­та­ція Чор­но­во­ла бу­ла слаб­кою й не­пе­ре­кон­ли­вою при на­дмір­ній емо­цій­но­сті спі­ке­ра.

А Са­ві­ка Шу­сте­ра ме­ні до­ве­ло­ся ди­ви­ти­ся в Ін­тер­не­ті. Я маю до ньо­го сер­йо­зні пре­тен­зії. Уже в пе­рі­од ро­сій­ської агре­сії Са­вік дав слово у сво­їй сту­дії одно­му з най­за­тя­ті­ших крем­лів­ських «про­па­ган­до­нів» Ма­кси­му Шев­чен­ку. Так ро­би­ти не мо­жна. Вій­на є вій­на. « Чер­во­на лі­нія » існує для всіх, і Са­вік тут не ви­ня­ток. Але за­кри­ва­ти про­гра­му теж­тре­ба згі­дно із за­ко­ном, а не яки­мись пі­рат­ськи­ми ме­то­да­ми ча­сів Ку­чми. І цьо­го ра­зу, як ска­зав Шу­стер, до ньо­го при­йшла по­да­тко­ва ін­спе­кція. Зро­зумі­ло. Але ве­ду­чо­му вда­ло­ся збе­рег­ти са­мо­кон­троль, і да­лі все в сту­дії йшло як за­зви­чай. Го­во­ри­ли про па­ризь­кі пе­ре­го­во­ри в мін­сько­му фор­ма­ті. Да­ли слово екс- по­слу ( і За­хід) по­стій­но від­да­є­мо іні­ці­а­ти­ву Ро­сії. Пу­тін ство­рює про­бле­му й по­тім про­по­нує ін­шим розв’ язу­ва­ти її ра­зом з ним і під йо­го ке­рів­ни­цтвом.

По­тім пе­ре­йшли до пи­та­н­ня про по­дії в Си­рії.

За­хід з йо­го ду­же стри­ма­ним став­ле­н­ням до Пу­ті­на мо­же й до­гра­ти­ся, як сво­го ча­су до­грав­ся з ві­до­мим єфрей­то­ром. Близь­кий Схід — це по­ро­хо­ва бо­чка, й там не мо­жна ки­да­ти за­па­ле­ні сір­ни­ки, а тут уже не з сір­ни­ка­ми, а з ка­ні­строю бен­зи­ну ска­чуть. Пу­тін мо­же скон­цен­тру­ва­ти в Си­рії чи­ма­лі си­ли авіа­ції й су­хо­пу­тних військ, за до­по­мо­гою яких ма­кси­маль­но роз­ду­ти кон­флікт, що при­зве­де до но­вих міль­йо­нів бі­жен­ців до Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу й до зро­ста­н­ня сві­то­вих цін на на­фту ( що для ро­сій­ської си­ро­вин­ної ім­пе­рії кри­ти­чно ва­жли­во). А да­лі у цьо­го між­на­ро­дно­го аван­тю­ри­ста без­ліч ва­рі­ан­тів: мо­жна рво­ну­ти до Пер­ської за­то­ки (у Мо­скві вже за­яв­ля­ли про мо­жли­вість бом­бар­ду­вань в Іра­ку), мо­жна зро­би­ти марш-ки­док до Са­у­дів­ської Ара­вії й пе­ре­вер­ну­ти вверх дном весь сві­то­вий на­фто­вий ри­нок, сло­вом, пер­спе­кти­ви, від яких у нев­рів­но­ва­же­но­го ди­кта­то­ра має дух за­хо­плю­ва­ти. А вплу­ту­ва­н­ня в ці спра­ви ши­їт­сько­го й во­ро­жо­го са­у­ди­там Іра­ну спро­во­кує ве­ли­ку вій­ну в ре­гіо­ні, яку весь світ не роз­гре­бе, зві­сно, без до­по­мо­ги «ве­ли­ко­го ми­ро­твор­ця» Пу­ті­на, а він ду­же до­ро­го ві­зьме за по­слу­ги. Ін­ша річ, що ісла­міст­ські акти­ві­сти по­тім хли­нуть до Се­ре­дньої Азії, Кав­ка­зу й са­мої Ро­сії. Але це бу­де по­тім, а Пу­тін (як і Гі­тлер) — та­ктик, а не стра­тег. Але з ко­жним днем ці­на ней­тра­лі­за­ції Пу­ті­на для сві­то­вої спіль­но­ти не­стрим­но зро­стає. Кра­ще зу­пи­ни­ти йо­го за­раз...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.