Пе­ре­дви­бор­че де­жа­вю,

Про­е­хать пять Кор­ба­нов Осто­ро­жно, не спо­ткни­тесь о 58-го Ка­пли­на На во­сьмом Бе­ре­зе свер­нуть направо Отсчи­тать две­над­цать Кли­чко И упре­тесь пря­мо в би­гмор­ду Гу­сов­ско­го На 145-м Дум­че­ве при­тор­мо­зить

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­на СВЕНТАХ, Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

ор­ма по­лі­ти­чної роз­пра­ви», «змо­ва олі­гар­хі­чних груп», «ви­ко­ри­ста­н­ня адмін­ре­сур­су», «зро­би­ти про­рив і зайня­ти лі­дер­ські по­зи­ції», «пар­тія, що за­хи­щає Укра­ї­ну» — усі­ма ци­ми по­лі­ти­чни­ми клі­ше зно­ву за­би­ва­ють го­ло­ви укра­їн­ців. По­ча­ла­ся пе­ред­ви­бор­ча гон­ка до мі­сце­вих ви­бо­рів. За­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції і справ­ді ма­со­во ін­фор­му­ють сво­їх гля­да­чів, слу­ха­чів і чи­та­чів про пар­тій­них фун­кціо­не­рів. Що­прав­да, ко­жен про «сво­їх».

Та­ко­го за­си­л­ля при­хо­ва­ної по­лі­ти­чної ре­кла­ми ме­діа-екс­пер­ти не при­га­ду­ють уже дав­но. Осо­бли­во — в ін­фор­ма­цій­них, но­вин­них бло­ках. Те­ле­ка­на­ли, які по­зи­ціо­ну­ють се­бе як су­ча­сні, ни­ні де­мон­стру­ють кра­щі зраз­ки «пар­ке­тної зйом­ки» — чи­нов­ник N і йо­го пар­тія зга­да­ли про ве­те­ра­нів, від­ре­мон­ту­ва­ли до­ро­ги, по­ста­ви­ли те­пло­ві лі­чиль­ни­ки, зі­бра­ли до­по­мо­гу для ар­мії...

«Ре­кла­му­ва­н­ня по­лі­тси­ли в но­вин­них бло­ках вва­жа­ло­ся не­при­пу­сти­мим. Є пев­ні ко­де­кси що­до но­вин­них про­грам, ба­лан­сів і всьо­го «ко­де­ксу правил». А цьо­го ро­ку це роз­кві­тло буй­ним цві­том», — ко­мен­тує «Дню» пер­ший за­сту­пник го­ло­ви На­ціо­наль­ної ра­ди з пи­тань те­ле­ба­че­н­ня та ра­діо­мов­ле­н­ня, го­ло­ва ро­бо­чої гру­пи з на­гля­ду за до­три­ма­н­ням мов­ни­ка­ми ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­ства під час мі­сце­вих ви­бо­рів Оль­га ГЕРАСИМ’ЮК. У по­си­лах фа­кти­чно не змі­ни­ло­ся ні­чо­го — ре­аль­ні про­гра­ми із роз­ви­тку міст ні­хто не обго­во­рює, умов­ний по­лі­ти­чний «су­по­вий на­бір» ви­гля­дає стан­дар­тно — без­пе­ка кра­ї­ни і ре­гіо­ну + та­ри­фи. Є й го­ло­сні — а з огля­ду на ре­аль­ний стан справ кра­ще ска­за­ти го­ло­слів­ні — за­яви про «по­вер­не­н­ня про­ми­сло­вої та на­у­ко­во-те­хні­чної по­ту­жно­сті» від «де­пу­та­тів-ме­та­лур­гів», ха­ра­ктер­ні для ін­ду­стрі­аль­них ра­йо­нів (Дні­про­пе­тровськ, За­по­ріж­жя, Ма­рі­у­поль), які у сво­їй ри­то­ри­ці най­ча­сті­ше ви­ко­ри­сто­ву­ють де­пу­та­ти від «Опо­зи­цій­но­го бло­ку». Те­хно­ло­гія, м’яко ка­жу­чи, не но­ва, із «про­ле­тар­ським» ду­шком — одра­зу ви­дно, на який еле­кто­рат орі­єн­ту­є­ться пар­тія.

«Що ж до про­грам пар­тій, то, як і на по­пе­ре­дніх ви­бо­рах, ні­хто осо­бли­во що­до цьо­го не «за­мо­ро­чу­є­ться», — ко­мен­тує «Дню» ме­діа-екс­перт, ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор Ін­сти­ту­ту де­мо­кра­тії ім. Пи­ли­па Ор­ли­ка Сві­тла­на ЄРЕМЕНКО. — Кан­ди­да­ти в де­пу­та­ти не на­ма­га­ю­ться обго­во­рю­ва­ти, по­пу­ля­ри­зу­ва­ти, роз­тлу­ма­чу­ва­ти свої про­гра­ми ви­бор­цям. Не по­ясню­ють, чим во­ни від­рі­зня­ю­ться від про­грам ін­ших по­лі­ти­чних сил. А, го­лов­не, яким чи­ном во­ни зби­ра­ю­ться ви­ко­ну­ва­ти за­де­кла­ро­ва­не. А для чо­го? За­ки­да­ти обі­цян­ка­ми, про які вже зав­тра за­бу­дуть са­мі ж обі­цяль­ни­ки, про­го­ло­шу­ва­ти по­пу­ліст­ські за­яви, ки­да­ти пу­сті ло­зун­ги — так про­сті­ше... Що­до по­лі­ти­чних ме­се­джів, то во­ни не не­суть ні­чо­го но­во­го, кре­а­тив­но­го, кон­кре­тно­го. Ба­га­то з них аб­со- лю­тно аб­стра­ктні, за ни­ми ні­чо­го не сто­їть. На­при­клад, «Оде­сі по­трі­бна прав­да!». Усі по­лі­ти­чні пар­тії, кан­ди­да­ти спе­ку­лю­ють на по­чут­ті па­трі­о­ти­зму. Ко­жен на­ма­га­є­ться до­ве­сти, що він біль­ший па­трі­от, ніж ін­ший кан­ди­дат. Ду­же не­при­єм­но, що по­лі­ти­чні си­ли та кан­ди­да­ти спе­ку­лю­ють на те­мах вій­ни, во­лон­тер­сько­го ру­ху. Де­я­кі во­лон­те­ри, що ба­ло­ту­ю­ться в де­пу­та­ти мі­ських рад, ви­да­ють до­брі спра­ви сво­їх во­лон­тер­ських ор­га­ні­за­цій за до­ся­гне­н­ня по­лі­ти­чної си­ли, від якої во­ни ба­ло­ту­ю­ться. Ко­ли­шні ре­гіо­на­ли, які пе­ре­фар­бу­ва­лись і уві­йшли в ря­ди по­лі­ти­чних сил «Наш край», «Від­ро­дже­н­ня», сьо­го­дні на­ма­га­ю­ться до­ве­сти, що во­ни те­пер ін­ші, кра­щі, па­трі­о­ти­чні­ші. Провладні пар­тії, на­сам­пе­ред «Со­лі­дар­ність», пе­ре­ко­ну­ють, що в кра­ї­ні та су­спіль­стві «все до­бре». «Опо­зи­цій­ний блок», «Ра­ди­каль­на пар­тія Ля­шка», «Наш край», «Від­ро­дже­н­ня» — нав­па­ки, до­во­дять, що «все по­га­но»

Екс­пер­ти звер­та­ють ува­гу, що в ефі­рі те­ле­ка­на­ла «Ін­тер» ідуть сю­же­ти про «по­за­пла­но­ве за­сі­да­н­ня опо­зи­цій­но­го уря­ду» так, ні­би це ле­гі­тим­ний ор­ган, а в сту­дію ICTV у ве­чір­ній ви­пуск но­вин за­про­шу­є­ться Оле­ксандр Віл­кул — при цьо­му ве­ду­ча із зо­се­ре­дже­ним ви­ра­зом облич­чя слу­хає, не пе­ре­би­ва­ю­чи, про ство­ре­н­ня пільг, ін­ве­сти­цій­ний клі­мат, транс­пор­ту сфе­ру, ме­ди­чне за­без­пе­че­н­ня, а го­лов­не — май­бу­тню ціл­ко­ви­ту «без­пе­ку» Дні­про­пе­тров­ську; в сту­дію ТРК «Укра­ї­ни» при­хо­дить На­та­лія Ко­ро­лев­ська і го­во­рить про те, що нор­манд­ський ва­рі­ант сьо­го­дні єди­но мо­жли­вий для Укра­ї­ни... Це вже не про­сто по­лі­ти­чна ре­кла­ма. Це — ве­ле­тен­ський крок на­зад для те­ле­ме­не­дже­рів, які зно­ву пропу­сти­ли цих лю­дей в ефір, і для жур­на­лі­стів, які ро­блять ви­гляд, що ні­чо­го екс­тра­ор­ди­нар­но­го не від­бу­ва­є­ться. А чим в та­ко­му ра­зі укра­їн­ські ЗМІ кра­щі, ніж ро­сій­ські?..

РЕ­ГІО­НИ З «РЕ­ГІО­НА­МИ»

Справ­ді, при­кла­дів сьо­го­дні­шньої по­лі­ти­чної агі­та­ції та чор­но­го пі­а­ру мо­жна на­во­ди­ти без­ліч. Від кла­си­чних схем — до аб­сур­дних. У про­гра­мі «Гро­ші» на «Плю­сах» Во­ло­ди­ми­ра Кли­чка на­зи­ва­ють «про­ду­ктом 90-х» і по­рів­ню­ють із ре­ке­ти­ра­ми. На фо­ні — фо­то сьо­го­дні­шньо­го ме­ра з би­тою. Офі­цій­ний при­від — роз­слі­ду­ва­н­ня ко­ру­пцій­них схем, пов’яза­них із МА­Фа­ми Ки­є­ва. От тіль­ки чо­мусь це роз­слі­ду­ва­н­ня ду­же то­чно збі­гло­ся по да­тах із пе­ред­ви­бор­чи­ми ба­та­лі­я­ми. На ICTV роз­по­від­а­ли про «по­го­дне ре­гу­лю­ва­н­ня» Кли­чка, яке має еко­но­ми­ти енер­гію та гро­ші і яке вста­нов­лю­ють у... 50 сто­ли­чних бу­дин­ках. Ци­фра для сто­ли­чно­го ме­га­по­лі­са, м’яко ка­жу­чи, мі- зер­на, про­те це не за­ва­ди­ло зро­би­ти сю­жет і на­віть за­про­си­ти ме­ра в сту­дію. Те ж, з яки­ми па­у­за­ми він від­по­від­ав на про­сті за­пи­та­н­ня ве­ду­чої, свід­чить, що у ви­бор­чій гон­ці Во­ло­ди­ми­ро­ві Кли­чку бу­де не­про­сто.

Жо­ден пу­блі­чний за­хід не об­хо­ди­ться те­пер без кан­ди­да­тів у де­пу­та­ти і, зві­сно, без ві­део­ка­мер, які усе це де­таль­но фі­ксу­ють. Але най­більш «кре­а­тив­ним» у цьо­му жан­рі, на­пев­но, ви­сту­пив «Ін­тер». У ко­ро­тко­му сю­же­ті про свя­тку­ва­н­ня 400-річ­чя Ки­є­во­Мо­ги­лян­ської ака­де­мії її ви­пу­скни­ка­ми ка­нал вмі­стив тіль­ки один коментар — Ро­сти­сла­ва Шур­ми, ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра «За­по­ріж­ста­лі», який біль­ше роз­по­від­ав про ком­бі­нат, ніж про свій на­вчаль­ний за­клад. Звід­ки ж та­кий див­ний ви­бір спі­ке­рів? Ро­сти­слав Шур­ма — лі­дер «Опо­зи­цій­но­го бло­ку» в За­по­різь­кій обла­сті. А без ці­єї пар­тії не об­хо­ди­ться ледь не жо­ден ве­чір­ній ви­пуск но­вин на «Ін­те­рі».

«У ме­не та­ке вра­же­н­ня, що ми по­вер­ну­ли­ся в 2012 рік, ко­ли бу­ли пар­ла­мент­ські ви­бо­ри, і екс­пер­ти по всій Укра­ї­ні фі­ксу­ва­ли у ЗМІ за­си­л­ля «джин­си», — го­во­рить Окса­на РО­МА­НЮК, ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор Ін­сти­ту­ту ма­со­вої ін­фор­ма­ції. — Рі­зни­ця в то­му, що ра­ні­ше був цен­тра­лі­зо­ва­ний за­мов­ник, так зва­на «Сім’я», яка роз­мі­щу­ва­ла як «джин­су» від іме­ні по­са­дов­ців, так і «за­ка­зу­ху» без­по­се­ре­дньо від «Пар­тії ре­гіо­нів». Сьо­го­дні у ЗМІ, зокре­ма на ТБ, ми ба­чи­мо «по­лі­ти­чний плю­ра­лізм» — за­мов­ні ма­те­рі­а­ли по­да­ю­ться в ме­діа від біль­шо­сті по­лі­ти­чних сил. Ска­жу так: із пред­став­ле­них ни­ні в пар­ла­мен­ті по­лі­ти­чних сил «джин­су­ють» аб­со­лю­тно всі, на всіх цен­траль­них ка­на­лах. У ре­гіо­нах си­ту­а­ція не кра­ща. Ін­сти­тут ма­со­вої ін­фор­ма­ції про­вів ана­ліз ме­діа в ре­гіо­нах — зріз по­ка­зав нев­ті­шну кар­ти­ну. Найгірша си­ту­а­ція в За­по­різь­кій і Дні­про­пе­тров­ській обла­стях.

«У рі­зних ре­гіо­нах си­ту­а­ція з по­лі­ти­чною ре­кла­мою рі­зна, — до­дає Сві­тла­на Єременко. — Зде­біль­шо­го на ре­гіо­наль­них те­ле­ка­на­лах по­лі­ти­чної ре­кла­ми ду­же ба­га­то. У де­яких ре­гіо­нах бо­роть­ба між кан­ди­да­та­ми на по­са­ду мі­ських го­лів роз­го­рі­ла­ся не на жи­т­тя, а на смерть. І тут, як ка­жуть, усі за­со­би хо­ро­ші. У Хар­ко­ві те­ле­ка­на­ли чі­тко роз­ді­ли­ли­ся на та­бо­ри за під­трим­кою кан­ди­да­тів. На­при­клад, «7 ка­нал» на пов­ну си­лу пе­ре­ко­нує гро­ма­дян, який ви­да­тний го­спо­дар­ник і та­ла­но­ви­тий ке­рів­ник, яко­го ні­хто не за­мі­нить, Ген­на­дій Кер­нес, який, як ві­до­мо, пе­ре­бу­ває під слід­ством, але це чо­мусь не за­ва­жає йо­му ба­ло­ту­ва­ти­ся від пар­тії «Від­ро­дже­н­ня». У свою чер­гу ка­нал «Си­мон» пі­а­рить сво­го вла­сни­ка Оле­ксан­дра Дав­тя­на, який ба­ло­ту­є­ться на по­са­ду мі­сько­го го­ло­ви від «Бло­ку Пе­тра По­ро­шен­ка». Схо­жа си­ту­а­ція й у Дні­про­пе­тров­ську. За­ле­жно від то­го, ко­му на­ле­жить ка­нал, ре­кла­ми ті­єї по­лі­тси­ли й біль­ше... У Чер­нів­цях ми за­фі­ксу­ва­ли ці­ка­вий фе­но­мен — до де­ся­ти жур­на­лі­стів ідуть на ви­бо­ри. Про­дов­жу­ва­ти свою ді­яль­ність ко­ле­ги пла­ну­ють у ла­вах пар­тій «Наш край», «Са­мо­по­міч», БПП, «Ра­ди­каль­ній пар­тії». Але, ба­ло­ту­ю­чись в де­пу­та­ти, во­ни не пі­шли у від­пус­тку і фа­кти­чно ви­ко­ри­сто­ву­ють свої жур­на­ліст­ські по­са­ди, зв’яз­ки та мо­жли­во­сті у пе­ред­ви­бор­чій бо­роть­бі. На­при­клад, Мар’яна К. — жур­на­ліс­тка ка­на­лу «ТВА», ба­ло­ту­ю­чись від «Си­ли лю­дей», як ве­ду­ча за­про­шує на ефі­ри ке­рів­ни­ка ці­єї по­лі­тси­ли Ру­сла­на Пан­чи­ши­на. Пи­та­н­ня: на­скіль­ки це ети­чно, су­дя­чи з усьо­го, жур­на­ліс­тку не хви­лює. Вар­то під­кре­сли­ти, що не всі кан­ди­да­ти в де­пу­та­ти ма­ють одна­ко­вий до­ступ до те­ле­ві­зій­ної ре­кла­ми, во­че­видь, це по­ясню­є­ться та­ки­ми основ­ни­ми при­чи­на­ми: не ма­ють до­ста­тньо ко­штів, не во­ло­ді­ють вла­сни­ми ЗМІ або про­сто їх не до­пу­ска­ють до ме­діа»

І це на­справ­ді так. Якщо на ре­гіо­наль­них ка­на­лах ще мо­жна по­мі­ти­ти так зва­ний плю­ра­лізм, ко­ли за пев­ну су­му да­ють мо­жли­вість ви­сло­ви­ти­ся всім, хто купить ефір­ний час, то на цен­траль­них ка­на­лах си­ту­а­ція ін­ша — тут уже до­мі­ну­ють ін­те­ре­си, а не гро­ші. Якщо бра­ти за кіль­кі­стю ау­ди­то­рії та рей­тин­го­ві­стю, у нас є чо­ти­ри за­галь­но­на­ціо­наль­ні те­ле­ка­на­ли із рі­зних хол­дин­гів і різ- ни­ми вла­сни­ка­ми. Про­те в по­лі­ти­чній ре­кла­мі тут три про­ти одно­го, і пе­ре­ма­гає... «опо­зи­ція». Збіг?.. У цей же час в Ма­рі­у­по­лі на мі­сце­во­му те­ле­ка­на­лі в го­стях — «де­пу­тат-ме­та­лург», теж «опо­зи­ціо­нер». Ма­рі­у­поль­ці як ні­хто ма­ли б ро­зу­мі­ти, до чо­го при­зво­дить в ре­аль­но­сті та­кі по­лі­ти­чно-те­ле­ві­зій­ні роз­мо­ви. То­му що сьо­го­дні­шня мі­ра допу­сти­мо­сті та сприйня­т­тя су­спіль­ством «джин­си» — це завтрашній ве­ктор роз­ви­тку кра­ї­ни.

«ЗА­БО­РО­НА ШТОВХНЕ РИ­НОК У ПОВ­НУ ТІНЬ»

За­раз у се­ре­до­ви­щі ме­діа-екс­пер­тів рі­зне ба­че­н­ня розв’яза­н­ня існу­ю­чої про­бле­ми. «Хтось вва­жає, що основ­на про­бле­ма — по­лі­ти­чна ре­кла­ма. На на­шу дум­ку, про­бле­ма без­по­се­ре­дньо в «джин­сі», — за­ува­жує Окса­на Ро­ма­нюк. — Ме­діа-ри­нок фа­кти­чно від­су­тній, то­му ба­га­то ЗМІ не мо­жуть че­сно за­ро­бля­ти. Але якщо ми за­бо­ро­ни­мо по­лі­ти­чну ре­кла­му, то це штовхне ри­нок у пов­ну тінь. І тіль­ки вла­сник ви­зна­ча­ти­ме, ко­го пу­ска­ти в ефір, а ко­го — ні. Ни­ні ці­ни на ре­кла­му ма­ють бу­ти фі­ксо­ва­ни­ми, з ни­ми мо­жна озна­йо­ми­ти­ся... Ми про­по­ну­є­мо: змен­ши­ти кіль­кість по­лі­ти­чної ре­кла­ми, на­при­клад, за­бо- ро­ни­ти агі­та­цію в зов­ні­шній ре­кла­мі (бі­гбор­ди та ін.); чі­тко ви­зна­чи­ти «пе­рі­од ти­ші»; при­пи­ни­ти зло­вжи­ва­н­ня в со­ці­аль­ній ре­кла­мі, ко­ли в ній фі­гу­ру­ють по­лі­ти­чні пар­тії, по­са­до­ві осо­би; за­про­ва­ди­ти про­зо­рість у ви­су­ван­ні кан­ди да тів на міс це вих ви бо рах (обов’яз­ко­ве пу­блі­чне ін­фор­му­ва­н­ня пар­тор­га­ні­за­ці­я­ми про да­ту, час і мі­сце про­ве­де­н­ня збо­рів) та на­да­ти жур­на­лі­стам пра­ва при­су­тно­сті на та­ких збо­рах. На «джин­су» по­вин­на аде­ква­тно ре­а­гу­ва­ти На­ціо­наль­на ра­да з пи­тань те­ле­ба­че­н­ня і ра­діо­мов­ле­н­ня. Якщо дер­жа­ва не від­сте­жу­ва­ти­ме та­кі ре­чі, то про­бле­ма про­дов­жу­ва­ти­ме­ться. У свою чер­гу гро­мад­ські ме­діа-ор­га­ні­за­ції го­то­ві до­по­мог­ти ре­гу­ля­то­ру, зокре­ма на­да­ти ре­зуль­та­ти сво­їх не­за­ле­жних мо­ні­то­рин­гів», — до­дає ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор ІМІ.

На­цра­да і справ­ді мо­же ре­а­гу­ва­ти на «джин­су». Що­прав­да, ли­ше ли­ста­ми до ЦВК та ка­на­лів, за­пев­ня­ють юри­сти ре­гу­ля­то­ра. На за­пи­ти На­цра­ди ка­на­ли мо­жуть від­по­від­а­ти про­тя­гом... мі­ся­ця, тоб­то фа­кти­чно уже пі­сля ви­бо­рів. А з ЦВК... упро­довж остан­ніх де­ся­ти ро­ків На­цра­да не отри­ма­ла жо­дної від­по­віді. На сьо­го­дні у ре­гу­ля­то­рі пра­цює мо­ні­то­рин­го­ва гру­па з на­гля­ду за до­три­ма­н­ням мов­ни­ка­ми ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­ства під час мі­сце­вих ви­бо­рів. Фі­ксу­ю­ться по­ру­ше­н­ня і від­прав­ля­ю­ться ли­сти. Але ре­аль­но­го впли­ву на про­цес агі­та­ції во­ни не ма­ють. То­рік пі­сля ви­бо­рів са­ме На­цра­да про­по­ну­ва­ла у сво­є­му зві­ті вне­сти змі­ни до чин­но­го за­ко­но­дав­ства, щоб у ре­гу­ля­то­ра бу­ли більш сер­йо­зні пов­но­ва­же­н­ня кон­тро­лю за до­три­ма­н­ням стан­дар­тів. От тіль­ки є один

або Про осо­бли­во­сті «по­лі­ти­чно­го плю­ра­лі­зму» без яко­го не об­хо­дя­ться жо­дні новини укра­їн­сько­го ТБ

мо­мент — в пар­ла­мен­ті ті ж де­пу­та­ти, які сьо­го­дні на ефі­рах ко­ри­сту­ю­ться «дір­ка­ми» в за­ко­нах.

«За­си­л­ля «джин­си» мо­жна по­ясни­ти кіль­ко­ма фа­кто­ра­ми. Го­лов­ний із них — в укра­їн­ських ме­діа ще не від­бу­ло­ся Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті. Не­має «но­вих правил гри», со­лі­дар­но­го ру­ху, са­мо­ре­гу­ля­ції, ко­ли жур­на­лі­сти мо­гли б впли­ва­ти на кон­тент. 2014 ро­ку, ко­ли в нас бу­ли пре­зи­дент­ські та пар­ла­мент­ські ви­бо­ри, ми не фі­ксу­ва­ли так ба­га­то за­мов­них ма­те­рі­а­лів. «За­мов­ни­ки», пев­но, бу­ли спан­те­ли­че­ні, пе­ре­ля­ка­ні... Сьо­го­дні, скла­да­є­ться вра­же­н­ня, все ста­ло на свої мі­сця», — під­су­мо­вує Ро­ма­нюк.

«На жаль, ні Ре­во­лю­ція Гі­дно­сті, ні не­ого­ло­ше­на вій­на Ро­сії про­ти Укра­ї­ни, ні зміна вла­ди і по­си­ле­н­ня гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства — ні­чо­го не змі­ни­ли. При­кро це ви­зна­ва­ти, але рі­зни­ця між жур­на­лі­сти­кою і пі­а­ром усе біль­ше роз­ми­ва­є­ться», — ви­ді­ляє ті ж «сим­пто­ми» Єременко.

У свій час фра­за: «Ні­хто не за­бу­тий ні­що не за­бу­те!» під­мі­ни­ла са­му пам’ять і, зре­штою, ви­хо­ло­сти­ла її. В укра­їн­ській жур­на­лі­сти­ці, зда­є­ться, за­бу­ва­є­ться все, на­віть фра­зи. Тут не­має по­стій­них дру­зів чи во­ро­гів, за­те є по­стій­ні ін­те­ре­си. Сьо­го­дні во­ни — пар­тій­ні. І це чу­до­во де­мон­струє кар­тин­ка на ТБ.

КО­ЛАЖ З САЙ­ТА TRIBUN.COM.UA

ЦЕЙ ІРОНІЧНИЙ «МАР­ШРУТ» ДО­РО­ГОЮ ПО­ЛІ­ТИ­ЧНОЇ РЕ­КЛА­МИ КИ­Є­ВА В ІН­ТЕР­НЕ­ТІ МАЄ ВЕ­ЛИ­КУ ПО­ПУ­ЛЯР­НІСТЬ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.