Кан­ди­дат з... те­ле­ві­зо­ра

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»

Ві­тчи­зня­ні по­лі­то­ло­ги — про те, як за ба­га­то­слів’ям по­ба­чи­ти кон­кре­тні ідеї та стра­те­гії

За два ти­жні в Укра­ї­ні від­бу­ду­ться мі­сце­ві ви­бо­ри. Пе­ред по­ча­тком кам­па­нії її уча­сни­ки тра­ди­цій­но вда­ли­ся до «ре­брен­дин­гу» — пар­тії під­ри­хту­ва­ли від­по­від­но до по­треб кон’юн­кту­ри вла­сні про­гра­ми, а де­я­кі кан­ди­да­ти про­сто змі­ни­ли ко­ман­ду, не­рід­ко про­дов­жу­ю­чи ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти у сво­їй ре­кла­мі ті ж са­мі ма­ло­змі­стов­ні га­сла й на­віть іден­ти­чні фо­то­гра­фію та гра­фі­чне оформ­ле­н­ня. По­ба­чать ви­бор­ці у сво­їх бю­ле­те­нях й чи­ма­ло но­вих імен. До­по­мог­ти ро­зі­бра­тись у цьо­му рі­зно­ма­ніт­ті ма­ло б те­ле­ба­че­н­ня, яке для біль­шо­сті укра­їн­ців все ще за­ли­ша­є­ться чи не єди­ним дже­ре­лом акту­аль­ної ін­фор­ма­ції. Про те, чо­му цьо­го не від­бу­ва­є­ться, а та­кож про від­по­від­аль­ність те­ле­ка­на­лів за спо­тво­ре­н­ня по­лі­ти­чної сфе­ри кра­ї­ни — в ме­жах тра­ди­цій­но­го опи­ту­ва­н­ня «Дню» роз­по­ві­ли ві­тчи­зня­ні по­лі­то­ло­ги.

«ВИ­СТУП ПОПУЛІСТА МАЄ ДОПОВНЮВАТИСЯ АДЕ­КВА­ТНИМ АНА­ЛІ­ЗОМ»

Ві­кто­рія ПОДГОРНА, ди­ре­ктор Між­на­ро­дно­го цен­тру стра­те­гі­чної по­лі­ти­ки:

— Якщо го­во­ри­ти про за­галь­ні тенденції, то ТБ в Укра­ї­ні, на мою дум­ку, по­ча­ло де­гра­ду­ва­ти вже дав­но. За сво­єю при­ро­дою во­но є не менш по­пу­ліст­ським, ніж, вла­сне, укра­їн­ські по­лі­ти­ки — тут во­ни фор­му­ють спіль­ну тен­ден­цію.

В ефі­рах обго­во­рю­ють пе­ре­ва­жно по­то­чні про­бле­ми — гли­бо­ких дис­ку­сій на стра­те­гі­чні те­ми пра­кти­чно не­має. Май­же не з’яв­ля­ю­ться на ТБ на­у­ков­ці. Екс­перт на екра­ні по­стає як своє­рі­дний ко­лум­ніст, яко­го про­сять про­ко­мен­ту­ва­ти чи не всю стрі­чку но­вин — аби щось го­во­рив. Та­ким фор­ма­том, зокре­ма, злов­жи­ва­ють ка­на­ли «112 Укра­ї­на» та «Ес­пре­со.TV», але не ли­ше во­ни. Вва­жаю, що це дис­кре­ди­тує ро­бо­ту будь-яко­го екс­пер­та, руй­нує до­ві­ру гля­да­чів. Са­ме то­му у ме­не осо­би­сто ча­сто не­має жо­дно­го ба­жа­н­ня при­хо­ди­ти на ефі­ри. Твоя спе­ці­а­лі­за­ція ні­ко­го не ці­ка­вить — ве­ду­чо­му про­сто по­трі­бно чи­мось за­пов­ни­ти час. Так на одно­му з те­ле­ка­на­лів ме­не, екс­пер­та з по­лі­ти­чних пар­тій, якось про­си­ли ко­мен­ту­ва­ти хід бо­йо­вих дій... На­то­мість те­ле­ка­на­лам вар­то бу­ло б при­ді­ли­ти біль­ше ува­ги ана­лі­ти­чним про­гра­мам та жур­на­ліст­ським роз­слі­ду­ва­н­ням. По­ди­ві­ться, як пра­цю­ють Deutsche Welle, BBC — екс­пер­тів у сту­дії зна­чно мен­ше, але ко­жен за­йма­є­ться сво­єю те­мою. Не менш ва­жли­во, що й ве­ду­чі там до­во­лі ком­пе­тен­тні, у нас — на жаль, не зав­жди...

Те ле ба чен ня до сі має ду же по - ту­жний вплив на су­спіль­ну дум­ку. По­при це ін­ко­ли скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що ка­на­ли на­віть не на­ма­га­ю­ться якось осми­сли­ти ме­ту сво­єї ро бо ти. Ме ні зда єть ся, це — го лов не за пи тан ня, від по відь на яке має зна­йти для се­бе ко­жен жур­на­ліст. Стра­те­гі­чне ми­сле­н­ня не­об­хі­дне не ли­ше в по­лі­ти­ці, а й у жур­на ліс ти ці. Га зе та « День » у цьо му кон­текс­ті — чи не єди­ний ви­ня­ток з пра­ви­ла. Важ­ко, на­при­клад, зро­зу­мі­ти, яку ме­ту пе­ре­слі­ду­ва­ли ка­на ли, при ді ля ю чи стіль ки ува ги по­ді­ям кри­мі­наль­но­го сві­ту, — до по чат ку бой о вих дій на Дон ба сі ці­єю те­мою злов­жи­ва ли чи не всі мов­ни­ки. Зре­штою у гля­да­ча фор­му­вав­ся ду­же по­хму­рий по­гляд на укра­їн­ську дій­сність.

Пе­ре­ко­на­на, що го­лов­на фун­кція ТБ — фор­му­ва­ти гро­мад­ську куль­ту­ру, вка­зу­ва­ти гро­ма­дя­нам на мо­жли­во­сті, які мо­жна ре­а­лі­зу­ва­ти, пе­ре­ко­ну­ва­ти їх, що кра­ї­на має по­тен­ці­ал. В Укра­ї­ні ж те­ле­ба­че­н­ня сві­до­мо або не­сві­до­мо ро­бить про­ти­ле­жне, по­ши­рю­ю­чи зне­ві­ру і су­спіль­ну де­пре­сію. Так, ка­на­ли по­вин­ні «про­да­ва­ти» свій про­дукт, але ж це мо­жна ро­би­ти по-рі­зно­му — на­при­клад, па­ра­лель­но за­йма­ю­чись про­сві­тни­цтвом, під­ні­ма­ю­чи рі­вень су­спіль­ства. При­клад га­зе­ти «День» до­во­дить, що це мо­жли­во. Не мо­жна го­во­ри­ти, що в лю­дей є за­пит на по­пу­лізм, який ллє­ться з екра­нів, — во­ни про­сто не ма­ють з чо­го ви­би­ра­ти. Що біль­ше жур­на­лі­сти ство­рю­ва­ти­муть які­сний про­дукт, то біль­ше в су­спіль­стві фор­му­ва­ти­ме­ться на ньо­го по­пит. При­клад же то­го, до чо­го мо­же до­ве­сти су­спіль­ство те­ле­ба­че­н­ня, яке опи­ра­є­ться на най­більш ни­ці ін­стин­кти, мо­же­мо спо­сте­рі­га­ти сьо­го­дні в Ро­сії.

В Укра­ї­ні для ба­га­тьох гро­ма­дян те­ле­ві­зор до­сі за­ли­ша­є­ться чи не єди­ним дже­ре­лом ін­фор­ма­ції. Цих лю­дей фа­кти­чно по­зба­ви­ли пра­ва на нор­маль­ну по­лі­ти­чну ана­лі­ти­ку. Су­спіль­ству бра­кує по­лі­ти­чно­го про­сві­тни­цтва — «шоу» на зра­зок про­гра­ми Са­ві­ка Шу­сте­ра за­без­пе­чи­ти йо­го не в змо­зі. Те­ле­ка­на­ли да­ють мо­жли­вість по­лі­ти­кам транс­лю­ва­ти будь-які свої дум­ки, не су­про­во­джу­ю­чи їх жо­дним ана­лі­зом. Так, слово в ефі­рі не­об­хі­дно да­ва­ти на­віть по­пу­лі­стам. Але ж мо­жна ство­ри­ти та­кий фор­мат про­гра­ми, по­ста­ви­ти та­кі за­пи­та­н­ня, які до­зво­лять гля­да­че­ві зро­би­ти об’єктив­ні ви­снов­ки! На жаль, те­ле­ві­зій­ни­ки ча­сто за­бу­ва­ють про со­ці­аль­ну від­по­від­аль­ність, яка ле­жить на них.

За остан­ні два ро­ки укра­їн­ське су­спіль­ство ду­же змі­ни­ло­ся. Ва­жли­ву роль в ін­те­ле­кту­аль­но­му роз­ви­тку ві­ді­гра­ють со­ці­аль­ні ме­ре­жі — впро­довж дня там лу­нає зна­чно біль­ше ці­ка­вих ду­мок, ніж з екра­на за ти­ждень. На жаль, ТБ в Укра­ї­ні ігно­рує по­тен­ці­ал су­ча­сних за­со­бів ко­му­ні­ка­ції. Один з не­ба­га­тьох ви­ня­тків — но­вий фор­мат ві­део­бло­гів на «Ес­пре­со.TV», який дає мо­жли­вість гля­да­чам по­зна­йо­ми­ти­ся з ці­ка­ви­ми ав­то­ра­ми з Ін­тер­не­ту. А за­га­лом те­ле­ба­че­н­ня від­стає від су­спіль­но­го про­гре­су.

«НЕЗАМОЖНІ ПО­ЛІ­ТИ­КИ З ХО­РО­ШИ­МИ ІДЕ­Я­МИ ПО­ЗБАВ­ЛЕ­НІ МО­ЖЛИ­ВО­СТІ ДО­НЕ­СТИ СВОЮ ДУМ­КУ»

Ми­хай­ло БА­СА­РАБ, по­лі­то­лог:

— На пре­ве­ли­кий жаль, укра­їн­ське те­ле­ба­че­н­ня, а над­то про­гра­ми про по­лі­ти­ку, ча­сто використовуються як за­сіб ма­ні­пу­ля­цій. Їхнє спря­му­ва­н­ня ви­зна­ча­є­ться тим­ча­со­вим бі­зне­со­вим чи еле­кто­раль­ним ін­те­ре­са­ми вла­сни­ка те­ле­ка­на­лу, який спів­пра­цює у цей мо­мент з тим чи ін­шим кан­ди­да­том або по­лі­ти­чною си­лою. Над­то ве­ли­ка участь кру­пно­го ка­пі­та­лу у по­лі­ти­ці до­да­тко­во ко­мер­ці­а­лі­зує те­ле­е­фір: ба­га­то так зва­ної джин­си, не­про­пор­цій­ний роз­по­діл ре­клам­но­го ча­су. Че­рез це ви­хо­дить так, що укра­їн­ські ме­діа ко­гось без мі­ри ви­хва­ля­ють, а ін­ших за­над­то кри­ти­ку­ють. Са­ме це най­біль­ше впли­ває на фор­мат про­грам, а та­кож на їхнє змі­стов­не на­пов­не­н­ня й зре­штою при­зво­дить до по­яви в укра­їн­ських гро­ма­дян ви­крив­ле­но­го уяв­ле­н­ня про по­лі­ти­чне жи­т­тя кра­ї­ни. З’яв­ля­є­ться мо­жли­вість роз­кру­чу­ва­ти одно­ра­зо­ві про­е­кти під ви­бо­ри, ко­ли незаможні по­лі­ти­ки з хо­ро­ши­ми іде­я­ми по­збав­ле­ні мо­жли­во­сті до­не­сти свою дум­ку. Ін­фор­ма­цій­на по­лі­ти­ка біль­шо­сті те­ле­ка­на­лів має на ме­ті схи­ля­ти ви­бор­ців до пев­но­го еле­кто­раль­но­го ви­бо­ру, по­лі­ти­чних оці­нок чи рі­шень. Укра­їн­сько­му те­ле­ба­чен­ню бра­кує об’єктив­но­го по­гля­ду на по­лі­ти­чні про­це­си та усві­дом­ле­н­ня сво­єї від­по­від­аль­но­сті за фор­му­ва­н­ня дер­жав­ни­цької по­зи­ції у гро­ма­дян.

За хід ні те ле ка на ли й за га лом ме­діа теж ча­сто ма­ють пев­ні вла­сні по­лі­ти­чні сен­ти­мен­ти. Хтось із них сим па ти зує лі бе раль ним по лі тич - ним си­лам, ін­ші — кон­сер­ва­то­рам чи лі ва кам. Вод но час во ни не - ухиль­но до­три­му­ю­ться жур­на - ліс­тсь ких стан дар тів. Якщо, на - прик лад, ви світ лю єть ся пев ний кон­флікт між по­лі­ти­чни­ми суб’єкта ми, то гля да чів обов’ яз ко во озна­йом­лю­ють з по­зи­ці­я­ми всіх уча­сни­ків по­дії. А го­лов­не — ме­діа там не на­стіль­ки за­ле­жні від сво­їх влас ни ків, ад же го лов ним дже ре - лом при бут ку для них є, влас не, про­даж ін­фор­ма­цій­но­го про­ду­кту. Від ве ли чи ни ау­ди то рії, від по від - но, за­ле­жать і при­бу­тки від ре­кла­ми. Куль­ту­ра спо­жи­ва­н­ня ін­фор­ма ції, й зок ре ма по лі тич ної, фор - му ва ла ся на За хо ді впро довж сто­літь. За вдя ки цьо му там теш ня ау­ди­то­рія більш ви­ба­гли­ва й зда­тна об’єктив­ні­ше оці­ню­ва­ти ін­фор­ма­цію, яку про­по­ну­ють їй ЗМІ.

Якщо го­во­ри­ти про по­лі­ти­чні про­гра­ми на ві­тчи­зня­но­му ТБ, то слід кон­ста­ту­ва­ти, що, крім но­вин, най­більш за­тре­бу­ва­ний ни­ні фор­мат — це опе­ра­тив­ні коментарі й ток-шоу. Жи­ве­мо у час ди­на­мі­чних змін, лю­ди не всти­га­ють зо­рі­єн­ту­ва­ти­ся, ви­ро­би­ти вла­сну оцін­ку. Їм по­трі­бна до­по­мо­га ком­пе­тен­тних осіб, щоб не за­гу­би­ти­ся у ви­рі но­вих і но­вих по­ві­дом­лень. Ко­мен­та­рій­ний фор­мат вда­ло опа­но­вує те­ле­ка­нал «112 Укра­ї­на». Впро­довж дня в ефі­рі чер­гу­ю­ться не­три­ва­лі ви­сту­пи екс­пер­тів. Фор­мат від­по­від­ає ди­на­мі­ці по­дій і за­пи­там ау­ди­то­рії. Це да­ло ре­зуль­тат — «112 Укра­ї­на» кон­ку­рує за рей­тин­га­ми зі ста­ро­жи­ла­ми рин­ку — ка­на­лом «24» і «5-м ка­на­лом». Тра­ди­цій­но ве­ли­кою є ау­ди­то­рія ток-шоу, звід­ки лю­ди чер­па­ють ін­фор­ма­цію про за­ла­штун­ко­ву по­лі­ти­ку, чують но­ві пі­до­зри й зви­ну­ва­че­н­ня. Це, на жаль, та­кож від­по­від­ає за­галь­ній атмо­сфе­рі ко­рум­по­ва­ної дер­жа­ви — дов­ко­ла зло­дій­ку­ва­ті чи­нов­ни­ки, без­від­по­від­аль­ні по­лі­ти­ки і слаб­ко за­хи­ще­ні лю­ди.

На­пе­ре­до­дні мі­сце­вих ви­бо­рів до­во­ди­ться ви­зна­ти, що ре­гіо­наль­не те­ле­ба­че­н­ня, яке по­тен­цій­но мо­гло б ста­ти го­лов­ним май­дан­чи­ком для дис­ку­сій, по­тре­бує сут­тє­вої мо­дер­ні­за­ції. Ви­со­кі стан­дар­ти і якість тут — це ско­рі­ше ви­ня­ток, ніж пра­ви­ло. На жаль, мі­сце­ви­ми ви­бо­ра­ми в Укра­ї­ні за­зви­чай за­йма­ю­ться цен­траль­ні шта­би пар­тій. Ча­сто во­ни про­по­ну­ють до обго­во­ре­н­ня по­лі­ти­чні пи­та­н­ня, які ні­як не сто­су­ю­ться осо­бли­во­стей жи­т­тя мі­сце­вих гро­мад. Та­ка си­ту­а­ція має й масштабніше по­ясне­н­ня. Усі ра­зом — по­лі­ти­ки, екс­пер­ти, жур­на­лі­сти і пе­ре­сі­чні ви­бор­ці — хтось ро­зу­міє, а хтось від­чу­ває, що най­дрі­бні­ші про­бле­ми у дер­жа­ві тре­ба по­чи­на­ти ви­рі­шу­ва­ти з най­ви­що­го ка­бі­не­ту. Там фор­му­ю­ться пра­виль­ні або хи­бні по­ряд­ки у кра­ї­ні. Са­ме то­му ма­є­мо став­ле­н­ня до мі­сце­вих ви­бо­рів як до чо­гось зна­чно менш ва­жли­во­го. Лю­ди об’єктив­но не ба­чать ви­рі­ше­н­ня сво­їх ба­зо­вих про­блем че­рез мі­сце­ві ра­ди. Роль мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня у на­шо­му пов­сяк­ден­но­му жит­ті зро­сте ли­ше то­ді, ко­ли ке­рів­ни­цтву дер­жа­ви вда­сться ви­рі­ши­ти ба­зо­ві про­бле­ми гро­ма­дян: ко­ру­пція, зов­ні­шні за­гро­зи, бі­дність і осо­би­ста без­пе­ка ко­жно­го. То­ді, без­умов­но, зро­сте й роль мі­сце­во­го те­ле­ба­че­н­ня, збіль­ши­ться йо­го ау­ди­то­рія, а від­так при­бу­тки і якість про­ду­кту.

«ДИС­КУ­СІЯ МАЄ АПЕ­ЛЮ­ВА­ТИ ДО РО­ЗУ­МУ, А НЕ ДО ЕМО­ЦІЙ»

Ма­ксим РО­ЗУМ­НИЙ, за­ві­ду­вач від­ді­лу по­лі­ти­чних стра­те­гій На­ціо­наль­но­го ін­сти­ту­ту стра­те­гі­чних до­слі­джень при Пре­зи­ден­то­ві Укра­ї­ни:

— Якщо го­во­ри­ти про те­ле­кон­тент, то най­біль­ше на по­зи­цію ви­бор­ців впли­ва­ють два фор­ма­ти: новини й, зокре­ма, коментарі екс­пер­тів, а та­кож по­лі­ти­чні шоу. На мою дум­ку, якість ко­мен­ту­ва­н­ня та екс­пер­тних оці­нок без­по­се­ре­дньо від те­ле­ка­на­лів за­ле­жить ма­ло — зде­біль­шо­го во­ни про­сто від­обра­жа­ють на­яв­ний рі­вень по­лі­ти­чної дум­ки. Фор­мат по­лі­ти­чно­го шоу більш те­хно­ло­гі­чний і во­дно­час впли­во­ві­ший. Вва­жаю, що са­ме він чи не най­біль­ше по­тре­бує сві­до­мих зу­силь з бо­ку гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства та екс­пер­тно­го се­ре­до­ви­ща — по­лі­ти­чні шоу слід на­пов­ни­ти змі­стом й очи­сти­ти від ма­ні­пу­ля­тив­них те­хно­ло­гій. Ви­пад­ки ма­ні­пу­ля­цій ма­ють ста­ти пре­дме­том за­галь­но­го осу­ду. Має ві­ді­йти в ми­ну­ле агре­сив­ний фор­мат, який пе­ре­тво­рив по­лі­ти­чні шоу на «со­ба­чі бої». Дис­ку­сія по­вин­на апе­лю­ва­ти до ро­зу­му, а не до емо­цій — пе­ре­ко­на­ний, що су­спіль­ство го­то­ве до цьо­го.

З по­лі­ти­ки ни­ні ви­ві­трю­є­ться, влас не, по лі тич ний зміст. Ви бо - рець го ло сує за об лич чя, а не за ідеї. Про ідео ло гіч ні ме сид жі на - віть не йдеть ся — на май бут ніх міс це вих ви бо рах для тех но ло гів клю чо вим за вдан ням, во че видь, бу де зму си ти лю дей прос то за - пам’ ята ти пріз ви ще кан ди да та. По лі тич на пар тія в Укра ї ні на га - дує щось се ред нє між біз нес- стар - та­пом та роз­кру­ткою шоу зір­ки естра­ди. Змі­ни­ти по­лі­ти­чну си­сте­му, зму­си­ти її від­мо­ви­ти­ся від ці­єї ло­гі­ки мо­же ли­ше сер­йо­зне по­тря­сі­н­ня. Тран­сфор­ма­ція ж ево­лю­цій­ним шля хом мож ли ва ли ше за учас ті жур­на­лі­стів. Адже сво­го ча­су са­ме ме діа й пе ре ду сім ТБ са ме й при - зве ли до ни ніш ньо го ста ну справ, са ме во ни нав’ яза ли сус піль ст ву та­кий тип по­лі­ти­чної ко­му­ні­ка­ції. Бу­ло б чу­до­во, як­би ме­дій­на спіль­но та са мо ор га ні зу ва ла ся, усві до - ми­ла свою від­по­від­аль­ність і, ке­ру­ю­чись на­ціо­наль­ни­ми ін­те­ре­са­ми, зай ня ла по зи цію над по лі тич ною бо роть бою. На жаль, від по від ної мо ти ва ції по ки що не ба чи мо, на - впа­ки — на ме­діа-рин­ку за­вер­шу­є­ться роз­по­діл між рі­зни­ми олі­гар­хі­чни­ми гру­па­ми.

«ДЛЯ ТЕ­ЛЕ­КА­НА­ЛІВ ВИ­БО­РИ — ЦЕ СПО­СІБ ЗА­РО­БИ­ТИ»

Ві­та­лій БА­ЛА, ди­ре­ктор Агент­ства мо­де­лю­ва­н­ня си­ту­а­цій:

— На жаль, як і ра­ні­ше, в умо­вах пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії укра­їн­ські те­ле­ка­на­ли на­ла­што­ва­ні пе­ре­д­усім на за­ро­бля­н­ня гро­шей. Йде­ться як про офі­цій­ну ре­кла­му, так і про джин­су. Спо­ді­ва­ти­ся на об’єктив­ність не­має під­став. На­вряд чи ві­тчи­зня­не ТБ яки­мось чи­ном спри­яє здій­снен­ню гро­ма­дя­на­ми усві­дом­ле­но­го ви­бо­ру. Про це мо­жна бу­ло б го­во­ри­ти, як­би ка­на­ли транс­лю­ва­ли де­ба­ти основ­них пре­тен­ден­тів на по­са­ди мі­ських го­лів або лі­де­рів спи­сків кан­ди­да­тів до мі­сце­вих рад. На­яв­ні ж по­лі­ти­чні ток-шоу на цю роль пре­тен­ду­ва­ти не мо­жуть, адже там обго­во­рю­ють що зав­го­дно, ли­ше не про­бле­ми мі­сце­вих гро­мад.

Не по­мі­тив я жо­дних від­чу­тних змін на екра­нах і впро­довж остан­ніх двох ро­ків. Ре­фор­ми на те­ле­ба­чен­ні, як і ре­фор­ми в кра­ї­ні за­га­лом, — це ни­ні зде­біль­шо­го пре­дмет роз­мов, а не ре­аль­них дій.

МА­КСИМ РО­ЗУМ­НИЙ

ВІ­ТА­ЛІЙ БА­ЛА

ВІ­КТО­РІЯ ПОДГОРНА

МИ­ХАЙ­ЛО БА­СА­РАБ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.