За пів­сто­лі­т­тя мов­ча­н­ня...

Den (Ukrainian) - - Українці — Читайте! - Ко­стян­тин ЯН­ЧЕН­КО, Бо­стон

Де­кіль­ка слів про Go Set а Watchman Гар­пер Лі — най­гу­чні­шу книж­ку 2015 ро­ку

Зав­дя­ки ща­сли­во­му збі­гу я про­ков­тнув книж­ку Go Set а Watchman в ори­гі­на­лі, не за­ми­слю­ю­чись, як же її на­зи­ва­ють між со­бою ро­сій­сько— й укра­ї­но­мов­ні чи­та­чі. Як з’ясу­ва­ло­ся, на­зи­ва­ють стра­шно: «Иди, по­ста­вь сто­ро­жа» та «Іди, вар­то­во­го по­став» — від­по­від­но. Укра­їн­ська каль­ка за­го­лов­ка з’яв­ля­є­ться по­ки що тіль­ки у ЗМІ, то­му я за­ли­шу не­ве­ли­кий коментар із при­во­ду май­бу­тньо­го укра­їн­сько­го пе­ре­кла­ду Go set а Watchman в на­дії, що він бу­де не на­стіль­ки до сліз бу­кваль­ним.

Обмов­лю­ся, що пе­ре­кла­сти на­зву Go set а Watchman зов­сім не лег­ко. Ро­бо­ту до­бро­со­ві­сно­го пе­ре­кла­да­ча, крім усьо­го ін­шо­го, на­пев­но, ускла­днить той факт, що за­го­ло­вок за­по­зи­че­ний із Ста­ро­го За­ві­ту (Іса­їя 21:6-12) у ви­гля­ді ци­та­ти. Да­вай­те звід­си й по­чне­мо.

Існує два ста­лих ан­глій­ських пе­ре­кла­ди цьо­го бі­блей­сько­го урив­ка: Go, Set а Watchman і Go, Post а Lookout. Оби­дві ці вер­сії опи­су­ють лю­ди­ну за ро­дом її за­нять, і в осно­ву цьо­го за­ня­т­тя по­кла­де­но ді­є­сло­во «ди­ви­ти­ся», а не «вар­ту­ва­ти» або «не­сти вар­ту». Зви­чай­но, якщо слово watchman «за­би­ти» в гугл-пе­ре­кла­дач, ви­йде сто­рож, цю ле­ксе­му ви­ко­ри­сто­ву­ють на­віть у ро­сій­сько­му си­но­дно­му бі­блей­сько­му пе­ре­кла­ді XIX сто­лі­т­тя (то­ді ж її успі­шно за­пхну­ли і в укра­їн­ський ва­рі­ант Свя­то­го Пи­сьма).

Але ра­зом зі «сто­ро­жем» є та­ка ж бі­блей­ська нор­ма­тив­на вер­сія «до­зор­ний», яка сво­їм «зор» на­ба­га­то то­чні­ше пе­ре­дає шу­ка­не watch. А ще є «ка­ра­уль­ный» і «по­ве­рен­ный», а в укра­їн­ській — «ча­то­вий», «по­во­дир» і ба­га­то ін­ших, більш аде­ква­тних опцій. Я не ло­бі­юю жо­ден із пе­ре­ра­хо­ва­них пе­ре­кла­дів, але гір­ше «вар­то­во­го», на­пев­но, мо­же бу­ти тіль­ки «ва­хтер». Це, да­руй­те, зну­ща­н­ня.

Якщо хтось усе ще пе­ре­ко­на­ний, що Джин Лу­ї­зі Фінч пі­сля по­вер­не­н­ня в Мей­комб зна­до­бив­ся са­ме сто­рож, я при­ве­ду ури­вок із ори­гі­наль­но­го текс­ту: «...Blind, that`s what I am. I never opened my eyes. I never thought to look into people`s heart, I looked only in their faces... I need а watchman to lead me around and declare what he seeth every hour on the hour. I need а watchman to tell me this is what а man says but this is what he means...»

Тоб­то са­ма Гар­пер Лі ви­зна­чає watchman як уосо­бле­н­ня чу­т­тя, жит­тє­во­го до­сві­ду, вмі­н­ня ба­чи­ти лю­дей на­скрізь, вга­ду­ва­ти їхню та­єм­ни­цю. Все­видь­ку, за іро­ні­єю до­лі, зна­до­би­ла­ся ще одна па­ра очей — без ро­же­вих оку­ля­рів. Але ні про яку охо­ро­ну тут не йде­ться. Аби усві­до­ми­ти це, до­сить пе­ре­кла­сти за­го­ло­вок в остан­ню чер­гу.

І ще. Слово «по­став», що на­ма­га­є­ться ви­да­ти се­бе за укра­їн­ське, в на­зві «Іди, вар­то­во­го по­став» не лі­зе у во­ро­та на­віть ар­ха­ї­чно­го Ака­де­мі­чно­го тлу­ма­чно­го слов­ни­ка (1970—1980), а це, без­пе­ре­чно, три­во­жний дзві­нок.

Зда­ва­ло­ся б, які по­лі­ти­чні ре­а­лії мо­жуть бу­ти да­лі один від одно­го, ніж опи­са­на в Go Set а Watchman Аме­ри­ка 50-х ро­ків і сьо­го­дні­шня Укра­ї­на? Про­те ро­ман Гар­пер Лі без на­ду­му­вань при­жи­ва­є­ться на су­ча­сно­му укра­їн­сько­му ґрун­ті, а кіль­ко­сті па­ра­ле­лей мо­жна тіль­ки зди­ву­ва­ти­ся.

Агро­куль­тур­ний, на­бо­жний, не­дав­но ра­бо­вла­сни­цький Південь та ін­ду­стрі­аль­на, ре­фор­ма­тор­ська, лі­бе­раль­на Північ на­ма­га­ю­ться, на­че на­ші За­хід і Схід, зро­зу­мі­ти один одно­го, не втра­тив­ши при цьо­му са­мих се­бе. У США під час гро­ма­дян­ської вій­ни, а у нас під час ре­фе­рен­ду­му 1991 ро­ку на­ції ви­сту­пи­ли за єд­ність, але рі­зний по­ря­док жи­т­тя, а що ва­жли­ві­ше — си­сте­ма цін­но­стей — ва­го­мі­ша за будь-які уго­ди, то­му роз­бра­ти по­но­ви­лись і в США, й у нас.

Та­ких пе­ре­кли­чок у ро­ма­ні Гар­пер Лі я на­лі­чив не один де­ся­ток. Пи­сьмен­ни­ця про­по­нує своє ба­че­н­ня іде­аль­но­го по­лі­ти­чно­го ви­бо­ру — гли­бо­ко особистого і да­ле­ко не зав­жди одно­зна­чно­го. Для при­ман­ки ска­жу, що клю­чо­ва ме­та­фо­ра кни­ги watchman теж не­ро­зрив­но пов’яза­на з по­лі­ти­чним па­фо­сом ро­ма­ну, і це ще один ар­гу­мент, чо­му йо­го не за­ва­ди­ло б про­чи­та­ти укра­їн­цям.

ЗІ СЛІВ ПОСТАРІЛОЇ ДИ­ТИ­НИ

Са­ме та­кою ось по­ста­рі­лою ди­ти­ною ме­ні зда­ла­ся Джин Лу­ї­за Фінч, мо­жли­во, най­слаб­кі­ший пер­со­наж ро­ма­ну. Але я ви­слов­лю­ся не про окре­мий ви­па­док, а про за­галь­не яви­ще. А яви­ще хоч і не­при­єм­не, але за­ко­но­мір­не: зрі­ла і до­свід­че­на лю­ди­на силь­но ри­зи­кує як ав­тор, опи­су­ю­чи ди­ти­ну. Спра­ве­дли­ве і зво­ро­тне, але за­раз іде­ться са­ме про мо­ло­дих і осо­бли­во цен­траль­них мо­ло­дих пер­со­на­жів, які роз­мов­ля­ють си­пли­ми го­ло­са­ми сво­їх твор­ців і ви­го­ло­шу­ють на­ше­пта­ні ни­ми сен­си.

Та­ким ге­ро­єм ста­ла Джин Лу­ї­за Фінч: у ми­ну­ло­му — Все­видь­ко, у май­бу­тньо­му, ймо­вір­но, Гар­пер Лі. Збе­рі­га­ю­чи в со­бі ри­си ди­ти­ни, яку чи­тач пам’ятає з «Уби­ти пе­ре­смі­шни­ка», Джин Лу­ї­за не­прав­до­по­ді­бно хво­ро­бли­во но­сталь­гує впро­довж всі­єї дії книж­ки. З роз­по­віді ми ді­зна­є­мось, що дів­чи­на за­раз жи­ве у Нью-Йор­ку і що­ро­ку від­ві­дує рі­дний Мей­комб. При цьо­му не­має ні на­тя­ку на її но­вий спо-

Якщо на про­сто­рах ко­ли­шньо­го СРСР пи­сьмен­ни­ки стра­жда­ли від ди­кта­ту пар­тії, то в США свій су­во­рий за­кон вер­шить ри­нок. На пер­ший по­гляд — все спра­ве­дли­во: аби до­сяг­ти успі­ху, тре­ба за­во­ю­ва­ти лю­бов ау­ди­то­рії. Але, щоб за­во­ю­ва­ти цю лю­бов, тре­ба до­сяг­ти успі­ху.

На­справ­ді Go Set а Watchman — це не дру­гий, а пер­ший ро­ман Гар­пер Лі. Пи­сьмен­ни­ця 1957 ро­ку за­про­по­ну­ва­ла ру­ко­пис де­кіль­ком ви­дав­ни­цтвам і отри­ма­ла від­мо­ви. Їй по­ра­ди­ли роз­ро­би­ти істо­рію ди­тин­ства Лу­ї­зи Фінч, і в ре­зуль­та­ті на­ро­див­ся ін­ший твір, ві­до­мий те­пер у всьо­му сві­ті як ро­ман «Уби­ти пе­ре­смі­шни­ка», ла­у­ре­ат Пу­лі­тце­рів­ської пре­мії і ба­га­тьох ін­ших пре­сти­жних на­го­род.

Я не хо­чу за­раз зга­ду­ва­ти те не­гар­не роз­слі­ду­ва­н­ня, яке по­ча­ли у лю­то­му 2015 ро­ку тіль­ки для то­го, щоб відкинути зай­ві за­пи­та­н­ня чи­та­чів, юри­стів, ме­діа. А за­пи­тань на­ко­пи­чи­ло­ся до­ста­тньо. Звід­ки взяв­ся ру­ко­пис Go Set а Watchman, про який не зга­ду­ва­ли близь­ко п’ят­де­ся­ти ро­ків, і на ко­го роз­ра­хо­ва­но по­ясне­н­ня, що чер­не­тку ро­ма­ну «ви­пад­ко­во зна­йшла адво­кат Гар­пер Лі, пе­ре­би­ра­ю­чи па­пе­ри»? Нев­же ви­дав­ни­цтво HarperCollins роз­ра­хо­вує, що всі за­бу­ли за­яву се­стри Гар­пер Лі про те, що пі­сля ін­суль­ту пи­сьмен­ни­ця «слі­па, глу­ха і під­пи­ше що зав­го­дно, якщо її про це по­про­сить той, ко­му во­на до­ві­ряє»?

Ви­сно­вок про­за­ї­чний і на­про­шу­є­ться сам. Ро­ман не­ві­до­мої пи­сьмен­ни­ці не був по­трі­бен ні­ко­му 1957 ро­ку. Пі­сля то­го, як Гар­пер Лі отри­ма­ла гі­пер­по­пу­ляр­ність за ра­ху­нок «Пе­ре­смі­шни­ка», її спро­бу­ва­ли зро­би­ти тор­го­вель­ною мар­кою на зра­зок Джо­ан Ро­у­лінг або Сті­ве­на Кін­га. Але пи­сьмен­ни­ця, як са­ма во­на го­во­ри­ла, не хо­ті­ла ще раз від­чу­ти «всі жа­хи гла­сно­сті». То­му книж­ку ви­пу­сти­ли на­силь­но 2015 ро­ку, ко­ли Гар­пер Лі чи­ни­ти опір вже не мо­гла. Так са­мо но­ві тво­ри «ви­ма­ню­ва­ли» і з ін­ших «одно­ра­зо­вих» пи­сьмен­ни­ків США: Мар­га­рет Мі­тчелл, чий ро­ман «Ві­дне­се­ні ві­тром» про­сто роз­та­ска­ли на при­кве­ли і си­кве­ли, Дже­ро­ма Се­лін­дже­ра, який за­бо­ро­нив будь-ко­ли екра­ні­зу­ва­ти «Над прір­вою в жи­ті», вна­слі­док чо­го кло­ни Кол­філ­да на­пов­ни­ли де­ся­тки філь­мів з ін­ши­ми на­зва­ми. Ри­нок і цьо­го ра­зу ви­ко­ри­став ре­пу­та­цію Гар­пер Лі, аби отри­ма­ти ма­кси­маль­ний при­бу­ток, а по­тім ство­рив дов­ко­ла кни­ги скан­дал, аби цей при­бу­ток по­дво­ї­ти. У ду­сі книг Гар­пер Лі, чи не так?

ФО­ТО З САЙ­ТА WIKIMEDIA.ORG

ХАРПЕР ЛІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.