Но­бе­лів­ська пре­мія за пе­ре­за­ван­та­же­н­ня вла­ди

До­свід Ту­ні­су, або Чо­му укра­їн­цям не вда­ло­ся пі­сля двох ре­во­лю­цій до­сяг­ти успі­ху?

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Ла­у­ре­а­та­ми Но­бе­лів­ської пре­мії ми­ру за 2015 рік ста­ли лі­де­ри ту­ні­сько­го На­ціо­наль­но­го квар­те­ту по­се­ре­дни­ків за їхній вне­сок у пе­ре­хід кра­ї­ни до де­мо­кра­тії. За сло­ва­ми го­ло­ви Но­бе­лів­сько­го ко­мі­те­ту Ка­сі Кул­ман Файв, гру­па зро­би­ла «зна­чний вне­сок у бу­дів­ни­цтво плю­ра­лі­сти­чної де­мо­кра­тії» пі­сля ре­во­лю­ції 2011 ро­ку, ві­до­мої у сві­ті як «жа­сми­но­ва» ре­во­лю­ція.

Ту­ні­ський квар­тет скла­да­є­ться з пред­став­ни­ків чо­ти­рьох ор­га­ні­за­цій: За­галь­но­го тру­до­во­го со­ю­зу Ту­ні­су, Ту­ні­ської кон­фе­де­ра­ції про­ми­сло­во­сті, тор­гів­лі та ре­ме­сла, Ту­ні­ської лі­ги на за­хист прав лю­ди­ни і Ту­ні­сько­го ор­де­ну адво­ка­тів. «Ці ор­га­ні­за­ції пред­став­ля­ють рі­зні се­кто­ри і цін­но­сті ту­ні­сько­го су­спіль­ства: ро­бі­тни­чий клас і до­бро­бут, прин­ци­пи вер­хо­вен­ства за­ко­ну і прав лю­ди­ни», — ска­за­ла го­ло­ва ко­мі­сії.

Квар­тет бу­ло ство­ре­но 2013 ро­ку, «ко­ли де­мо­кра­ти­чний про­цес пе­ре­бу­вав у не­без­пе­ці в ре­зуль­та­ті по­лі­ти­чних вбивств і по­ши­ре­них гро­мад­ських за­во­ру­шень», за­зна­чи­ла Ка­сі Кул­ман Файв.

«Він за­сну­вав аль­тер­на­тив­ний, мир­ний, по­лі­ти­чний про­цес, ко­ли кра­ї­на бу­ла на по­ро­зі гро­ма­дян­ської вій­ни», — по­ві­до­ми­ла во­на.

«ТУНІС ПРО­ЙШОВ ПЕ­РЕ­ТВО­РЕ­Н­НЯ У ТА­КИЙ СПО­СІБ, ЯКИЙ ДЛЯ НАС МАЄ СЛУ­ЖИ­ТИ МО­ДЕ­Л­ЛЮ»

Ген­на­дій ДРУЗЕНКО, прав­ник, гро­мад­ський ді­яч:

— Так, це спра­ве­дли­во, оскіль­ки в 2010-х ро­ках тіль­ки Туніс зміг прой­ти мир­не пе­ре­за­ван­та­же­н­ня кра­ї­ни. При­чо­му він це зро­бив кра­ще, ніж ци­ві­лі­зо­ва­на Іслан­дія, бо Туніс не про­сто спро­міг­ся не пе­ре­йти в гро­ма­дян­ську вій­ну, як це тра­пи­лось усіх про­ти всіх у Лі­вії; не ско­тив­ся на­зад в ав­то­ри­та­ризм, як це тра­пи­лось у Єги­пті; не став у та­кий сту­пор, як це ста­ло­ся в Укра­ї­ні, ко­ли, по су­ті, си­сте­ма від­ро­ди­ла­ся. По­пер­ше, Туніс спро­міг­ся зро­би­ти це кон­сти­ту­цій­но, зі­бра­ти Уста­нов­чі збо­ри, які ство­ри­ли но­ву кон­сти­ту­цію, плюс че­рез мир­ний про­цес пе­ре­го­во­рів і до­мов­ля­н­ня во­ни ви­йшли з па­ра­ди­гми ав­то­ри­тар­ної, яка до­мі­ну­ва­ла в кра­ї­ні про­тя­гом де­ся­ти­літь, у до­во­лі де­мо­кра­ти­чний про­цес. Це бу­ло єди­не справ­жнє та успі­шне пе­ре­за­ван­та­же­н­ня, про яке ми мо­же­мо го­во­ри­ти з ча­сів, на­пев­не, по­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції. Цей успіх, якщо ми го­во­ри­мо про де­мо­кра­тію, на­віть на­ба­га­то успі­шні­ший за успіх Мі­хе­ї­ла Са­а­ка­шві­лі, єди­ний при­клад на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі. Усі ре­фор­ми Са­а­ка­шві­лі — апрі­о­рі ав­то­ри­тар­ні ре­фор­ми. Був силь­ний лі­дер, який по­вів за со­бою, а ко­ли пі­шов зі сце­ни, що бу­де з кра­ї­ною? Ве­ли­кий знак пи­та­н­ня.

У Ту­ні­сі ми ба­чи­мо те, що мо­жна на­зва­ти справ­жнім пе­ре­за­сну­ва­н­ням дер­жа­ви. При­чо­му во­но обі­йшло­ся ма­лою кров’ю на­віть по­рів­ня­но з укра­їн­ським Май­да­ном. І то­му, га­даю, рі­ше­н­ня Но­бе­лів­сько­го ко­мі­те­ту біль­шніж спра­ве­дли­ве. Бо та­ко­го зраз­ку істо­рії успі­ху на­вряд чи мо­же за­про­по­ну­ва­ти якась ін­ша кра­ї­на.

Ви­сно­вок Но­бе­лів­сько­го ко­мі­те­ту — при­клад Ту­ні­су мо­же ста­ти про­то­ти­пом для Близь­ко­го Схо­ду та Афри­ки. Це мо­же ста­ти зраз­ком і для нас, на­сам­пе­ред Укра­ї­ни. Ми го­во­ри­мо про яки­хось но­вих лю­дей, про но­ві за­ко­ни, а на­справ­ді нам тре­ба змі­ни­ти си­сте­му, як на комп’юте­рі, в Укра­ї­ні. Це єди­ний при­клад успі­шних де­мо­кра­ти­чних пе­ре­тво­рень. Ще ві­до­мий ісланд­ський при­клад, але по­лі­ти­ки в Іслан­дії вре­шті-решт за­бло­ку­ва­ли ухва­ле­н­ня кон­сти­ту­ції, яка че­твер­тий рік ле­жить десь у шу­хля­ді. А в Ту­ні­сі цей про­цес ді­йшов ло­гі­чно­го кін­ця й від­був­ся в не­ре­во­лю­цій­ний спо­сіб, ко­ли те­че кров, як ми зна­є­мо про фран­цузь­ку, укра­їн­ську, лі­вій­ську чи єги­пет­ську ре­во­лю­ції. Туніс про­йшов пе­ре­тво­ре­н­ня в та­кий спо­сіб, який для нас має бу­ти мо­де­л­лю. На жаль, у нас він ма­ло ві­до­мий. Я ду­же ра­дий, що від­бу­ло­ся на­го­ро­дже­н­ня са­ме ту­ні­сько­го «квар­те­ту». Це при­вер­не ува­гу сві­то­вої спіль­но­ти укра­їн­ців до то­го, як мо­жна пе­ре­за­пу­сти­ти кра­ї­ну.

«ЗДОРОВЕ, КРЕАТИВНЕ, НАЧАЛО В ІСЛАМІ СЕ­РЕД МО­ЛО­ДІ ДО­ПО­МО­ГЛО ЗРО­БИ­ТИ ПО­ЗИ­ТИВ­НІ ПЕ­РЕ­ТВО­РЕ­Н­НЯ В ТУ­НІ­СІ»

Ру­слан ГРАБАР, афри­ко­зна­вець

— В араб­ських кра­ї­нах зов­сім ін­ший мен­та­лі­тет, осо­бли­во в «чор­ній Афри­ці». Що­до Ту­ні­су, то тут усе впи­ра­є­ться в суб’єктив­ний фа­ктор. Якраз те, чо­го не­має у нас. У них є пев­на кон­со­лі­ду­ю­ча лі­нія, нав­ко­ло якої все кру­ти­ться. Це — кра­ї­на з одним на­ро­дом і з одні­єю іде­о­ло­гі­єю, ре­лі­гі­єю — ісла­мом. І ця лі­нія до­по­мо­гла їм скон­со­лі­ду­ва­ти­ся нав­ко­ло пев­но­го ба­жа­н­ня про­су­ва­тись упе­ред. У му­суль­ман­ства в ісламі є без­ліч плю­сів та мі­ну­сів, є ра­ди­ка­ли то­що. А в Ту­ні­сі не­має цьо­го ра­ди­ка­ліз- му, і те здорове начало ісла­му, по-су­ті, ство­ри­ло ту по­лі­ти­чну си­сте­му, що в них є.

І якщо зга­да­ти про бі­жен­ців у Єв­ро­пу, се­ред яких, в основ­но­му, му­суль­ма­ни, то це на­га­дує по­вто­ре­н­ня па­ді­н­ня Рим­ської ім­пе­рії — за­хо­пле­н­ня Єв­ро­пи са­ме кре­а­тив­ною ча­сти­ною му­суль­ман­ства. Сю­ди при­бу­ва­ють мо­ло­ді, здо­ро­ві, осві­че­ні, ара­би, які бо­зна-що мо­жуть на­ро­би­ти з єв­ро­пей­ською ци­ві­лі­за­ці­єю.

І це здорове, креативне, начало в ісламі се­ред мо­ло­ді до­по­мо­гло зро­би­ти по­зи­тив­ні пе­ре­тво­ре­н­ня в Ту­ні­сі. Тим біль­ше, що в них ти­ра­нії, як у їхніх су­сі­дів — Лі­вії при Му­а­ма­рі Кад­да­фі — не бу­ло. У них бу­ла біль­ша схиль­ність до де­мо­кра­тії. Але тре­ба за­ува­жи­ти при цьо­му, що де­мо­кра­тія — це не на­бір ін­сти­ту­тів, а пев­ний ци­ві­лі­за­цій­ний рі­вень су­спіль­ства. І за до­по­мо­гою фран­цу­зів у Ту­ні­сі, Ал­жи­рі цей рі­вень зна­чною мі­рою бу­ло до­ся­гну­то. І ту­ні­сцям ду­же до­по­мо­гла єв­ро­пей­ськість плюс здо­ро­ві ко­рі­н­ня ісла­му.

А в нас якраз не­має аб­со­лю­тно жо­дно­го стер­жня — ні в іде­о­ло­гії, ні на­ціо­наль­ної ідеї. Не­має нав­ко­ло чо­го об’єд­ну­ва­тись.

Що сто­су­є­ться пи­та­н­ня, чо­му нам не вда­ло­ся пі­сля двох ре­во­лю­цій до­сяг­ти успі­ху. Вва­жаю, по­ки ми не від­мо­ви­мо­ся від дум­ки, що тіль­ки де­мо­кра­тія нас вря­тує, у нас бу­дуть ду­же по­га­ні пер­спе­кти­ви. Адже, з одно­го бо­ку, в нас є мо­де­лі, є лю­ди, є ро­зу­мі­н­ня, а хто по­ви­нен усе це здій­сню­ва­ти? У ба­га­тьох, з ким я спіл­ку­ю­ся на рі­зно­ма­ні­тних фо­ру­мах, дум­ка одна: на жаль, у нас не­має кан­ди­да­ту­ри на лі­де­ра кра­ї­ни, якщо по­рів­ню­ва­ти з Фран­ці­єю, не­має сво­го де Го­л­ля, і по­ки що не на­мі­ча­є­ться.

ФО­ТО РЕЙТЕР

«ТУ­НІ­СЬКИЙ КВАР­ТЕТ» (ЗЛІ­ВА-НАПРАВО): ПРЕ­ЗИ­ДЕНТ СО­Ю­ЗУ РО­БІ­ТНИ­КІВ ТУ­НІ­СУ ВІДЕД БУЧАМАВІ, ГЕ­НЕ­РАЛЬ­НИЙ СЕ­КРЕ­ТАР ЗА­ГАЛЬ­НО­ГО ТУ­НІ­СЬКО­ГО ОБ’ЄД­НА­Н­НЯ ПРА­ЦІ ХУЦИН АБАССІ, ПРЕ­ЗИ­ДЕНТ ЛІ­ГИ ГРО­МА­ДЯН­СЬКИХ ПРАВ ТУ­НІ­СУ АБДЕССАТТАР БЕН МУССА І ПРЕ­ЗИ­ДЕНТ НА­ЦІО­НАЛЬ­НОЇ АСО­ЦІ­А­ЦІЇ АДВО­КА­ТІВ МОХАММЕД ФАДЕЛЬ МАХМУД

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.