Як збе­рег­ти ба­ланс: кри­хка спад­щи­на і но­ві­тні те­хно­ло­гії

За­мі­на екс­по­зи­ції ху­до­жньо­го скла у На­ціо­наль­но­му му­зею істо­рії на но­ву ви­став­ку ви­кли­ка­ло обу­ре­н­ня у ми­сте­цької спіль­но­ти

Den (Ukrainian) - - Культура - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

Будь-які змі­ни по­ру­шу­ють зо­ну ком­фор­ту — прав­да ж? При­зна­че­н­ня но­во­го ке­рів­ни­ка спри­йма­є­ться го­стро, по­де­ку­ди про­те­стно, з кри­ти­кою та від­кри­ти­ми ли­ста­ми до мі­ні­стрів, що ди­ре­кто­ра слід не­гай­но пе­ре­о­бра­ти, бо це не фа­хі­вець сво­єї спра­ви. Ні­чо­го не на­га­дує? Пі­сля при­зна­че­н­ням Те­тя­ни Со­снов­ської ди­ре­кто­ром На­ціо­наль­но­го му­зею істо­рії Укра­ї­ни (ра­ні­ше ке­ру­ва­ла Му­зе­єм-квар­ти­рою Пав­ла Ти­чи­ни) ко­ле­ктив му­зею, гро­мад­ські ді­я­чі, екс­пер­ти му­зей­ної спра­ви час від ча­су озву­чу­ють за­кли­ки змі­ни­ти ди­ре­кто­ра на до­свід­че­ні­шо­го фа­хів­ця. Так, у черв­ні ке­рів­ни­кам дер­жа­ви був на­прав­ле­ний від­кри­тий лист, який під­пи­са­ли 76 пра­ців­ни­ків му­зею. У ньо­му під­пи­сан­ти кри­ти­чно оці­ни­ли ді­яль­ність Те­тя­ни Со­снов­ської на по­са­ді ке­рів­ни­ка му­зею. Зго­дом з’явив­ся від­кри­тий лист ко­ле­кти­ву Му­зею істо­ри­чних ко­штов­но­стей Укра­ї­ни, що вхо­дить до скла­ду му­зею істо­рії, у ньо­му ко­ле­ктив про­сив но­ву ди­ре­ктор­ку не про­во­ди­ти «опти­мі­за­цію шта­ту» і не втру­ча­тись у фун­кціо­ну­ва­н­ня му­зею.

І ця вер­ве­чка ли­стів не вщу­хає увесь час пі­сля при­зна­че­н­ня Те­тя­ни Со­снов­ської в істо­ри­чний му­зей. Остан­нє звер­не­н­ня — від На­ціо­наль­ної спіл­ки ху­до­жни­ків Укра­ї­ни про згор­та­н­ня виставки «Бар­ви ху­до­жньо­го скла» (під­пи­са­ний чле­на­ми НСХУ Іва­ном Апол­ло­но­вим, Сві­тла­ною Го­лем­бов­ською, В’яче­сла­вом Ду­дiним, Ста­ні­сла­вом Ка­до­чні­ко­вим та Су­сан­ною Смі­ян).

РО­БО­ТИ ЗАСЛУЖЕНИХ ХУ­ДО­ЖНИ­КІВ — У ФОНДОСХОВИЩЕ!

Тро­хи пе­ре­д­істо­рії: на­при­кін­ці 1990х Київський за­вод ху­до­жньо­го скла при­пи­нив ро­бо­ту че­рез бан­крут­ство, що на той час спі­тка­ло ба­га­то за­во­дів. Аж у 2002— 2003 рр. з’яви­лось кіль­ка на­ка­зів Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри, щоб На­ціо­наль­ний му­зей істо­рії взяв під опі­ку ко­ле­кцію ху­до­жни­ків, що пра­цю­ва­ли на цьо­му за­во­ді. У цих на­ка­зах ішло­ся, що за­вод пе­ре­дає, а му­зей при­ймає ко­ле­кцію на по­стій­не збе­рі­га­н­ня без пра­ва про­да­жу, від­чу­же­н­ня чи ін­ших спосо­бів роз­по­ро­ше­н­ня ко­ле­кції, а са­мі екс­по­на­ти за­ра­хо­ву­ю­ться до му­зей­но­го фон­ду Укра­ї­ни. У свою чер­гу му­зей зо­бов’язу­є­ться ство­ри­ти по­стій­но ді­ю­чу ви­став­ку ко­ле­кції. А у ве­ре­сні цьо­го ро­ку ви­став­ка згор­ну­лась... Від­по­від­но — ре­а­кція ху­до­жни­ків, що пра­цю­ва­ли над ство­ре­н­ням ви­ро­бів зі скла, ви­ли­лась в обу­ре­н­ня та не­ро­зу­мі­н­ня, чо­му так ста­лось?

«Ви­став­ка «Бар­ви ху­до­жньо­го скла» бу­ла ство­ре­на в На­ціо­наль­но­му му­зеї істо­рії Укра­ї­ни у 2005 ро­ці як ко­ле­кцій­на, на якій впер­ше був пред­став­ле­ний твор­чий до­ро­бок ми­тців Ки­їв­ської шко­ли ху­до­жньо­го скла. В екс­по­зи­ції мо­жна бу­ло по­зна­йо­ми­ти­ся з ко­ле­кці­я­ми ав­тор­ських ро­біт на­ро­дних ху­до­жни­ків Укра­ї­ни: І. За­ри­цько­го, А. Ба­ла­бі­на, Л. Ми­тя­є­вої; заслужених ху­до­жни­ків Укра­ї­ни — С. Го­лем­бов­ської, С. Смі­ян, І. Апол­ло­но­ва, В. Ду­ді­на, В. Ген­шке. Че­рез їхні ро­бо­ти мо­жна бу­ло на­гля­дно по­ба­чи­ти, як май­стри вір­ту­о­зно во­ло­ді­ли та­ки­ми скла­дни­ми те­хні­ка­ми де­ко­ра­тив­ної оброб­ки скла, як «ве­не­ці­ан­ська ни­тка», фі­лі­грань, мі­л­лє­фі­о­рі, трав­ле­н­ня ти­пу Е. Га­л­лє, «ко­льо­ро­ва кри­хта», гра­ну­ва­н­ня, на­кла­да­н­ня, а та­кож ство­рю­ва­ли свої ав­тор­ські тіль­ки їм при­та­ман­ні те­хні­ки де­ко­ру­ва­н­ня та оздо­бле­н­ня ви­ро­бів зі скла», — іде­ться у ли­сті від Спіл­ки ху­до­жни­ків.

Ав­то­ри ли­ста схви­льо­ва­ні та­кою си­ту­а­ці­єю, мо­жли­во, че­рез те, що їхньої дум­ки ні­хто не за­пи­тав? І те­пер апе­лю­ють до по­ру­ше­н­ня му­зей­них зо­бов’язань, скар­жа­ться і на не­рів­но­цін­ну за­мі­ну виставки скла на ін­шу: «Ми­сте­цтво на слу­жбі ра­дян­ської про­па­ган­ди (пор­це­ля­на, скло, ке­ра­мі­ка)». «Но­ве ке­рів­ни­цтво вва­жає, що це «со­вок», не про­філь­на ко­ле­кція і не ці­ка­ва для від­ві­ду­ва­чів. Хо­ча ми всі ро­зу­мі­є­мо, що, ско­ріш за все це не­ці­ка­во ли­ше одній лю­ди­ні — п. Со­снов­ській. Бо якщо по­ди­ви­ти­ся кни­гу від­гу­ків з 2005—2015 ро­ків, там мо­жна про­чи­та­ти тіль­ки схваль­ні і зво­ру­шли­ві від­гу­ки», — до­да­ють ав­то­ри ли­ста.

МАЙ­БУ­ТНЄ 700 ЕКСПОНАТІВ — МАНДРИ?

Однак у са­мої Те­тя­ни Со­снов­ської зов­сім про­ти­ле­жні ар­гу­мен­ти. Як про­ко­мен­ту­ва­ла «Дню» ди­ре­ктор істо­ри­чно­го му­зею, бу­ло де­кіль­ка при­чин, щоб цю ви­став­ку згор­ну­ти: у му­зеї є виставки по­стій­ні та тим­ча­со­ві. «Бар­ви ху­до­жньо­го скла» на­ле­жа­ла са­ме до тим­ча­со­вих, що роз­тя­глась у ча­сі аж на 12 ро­ків(!), то­ді як на­у­ко­во-на­гля­до­ва ра­да му­зею ді­йшла до ви­снов­ку, що та­ка ви­став­ка мо­же три­ва­ти пів­ро­ку, ма­кси­му — рік, якщо над­то ва­жли­ва для озна­йом­ле­н­ня. На­сту­пний чин­ник — її по­пу­ляр­ність. У пер­ші ро­ки екс­по­ну­ва­н­ня ін­те­рес від­ві­ду­ва­чів справ­ді був ве­ли­ким. Однак остан­ні­ми ро­ка­ми та­ка ці­ка­вість зга­сла. А як по­ка­зує мо­ні­то­ринг за 2014 рік, екс­кур­сію по цій ви­став­ці за­мов­ле­но усьо­го один раз. Тут ху­до­жни­ки мо­жуть апе­лю­ва­ти, що кім­на­та з ху­до­жні­ми ви­ро­ба­ми роз­та­шо­ва­на так, що від­ві­ду­ва­чі са­мо­стій­но мо­гли її огля­да­ти без екс­кур­сій­но­го су­про­во­ду. Та як пе­ре­ко­нує Те­тя­на Со­снов­ська, на­віть за та­ких умов від­ві­ду­ва­чів бу­ло вкрай ма­ло.

У ли­сті від Спіл­ки ху­до­жни­ків та­кож на­го­ло­шу­ва­лось, що те­пер ці­ка­ва гра скла та сві­тла на­дов­го схо­ва­на у фон­до­схо­ви­щах. А це май­же 700 експонатів. Однак і тут у ди­ре­ктор­ки є за­пе­ре­че­н­ня. «Тре­ба шу­ка­ти мо­жли­вість, щоб ця ви­став­ка мо­гла ман­дру­ва­ти, що­би во­на не ро­ка­ми бу­ла у на­шо­му му­зеї, бо не ко­жен мо­же при­їха­ти до Ки­є­ва, але це дій­сно ота гра скла та сві­тла, яка мо­же по­до­ро­жу­ва­ти і бу­ти пред­став­ле­на в рі­зних мі­сцях, а не ли­ше у нас. Я нав­па­ки ба­чу ба­жа­н­ня по­ка­за­ти цю ви­став­ку шир­ше. Я хо­чу з ці­єю про­по­зи­ці­єю (ман­дрів) звер­ну­тись до ко­лег у ін­ших мі­стах, пе­ре­да­ти фо­то­ка­та­лог, якщо бу­де за­ці­кав­ле­ність в то­му, то бу­де­мо ви­рі­шу­ва­ти, як їх транс­пор­ту­ва­ти, як їх збе­рег­ти. Це на­ціо­наль­не на­дба­н­ня, на яке ма­ють ди­ви­тись не ли­ше на­ші пра­ців­ни­ки та від­ві­ду­ва­чі».

«ВІДКИНУТИ ТВОР­ЧИЙ ЕГОЇЗМ»

Як пе­ре­ко­нує па­ні Со­снов­ська, ко­ле­кція му­зею над­зви­чай­но ба­га­та, май­же 700 ти­сяч експонатів, і зав­да­н­ня му­зею — по­ка­зу­ва­ти ці скар­би укра­їн­цям, а не три­ма­ти у схов­ках. То­му і бу­ло рі­ше­н­ня при­бра­ти «Бар­ви...», та­ким чи­ном за­по­ча­тко­ву­ю­чи но­ві тим­ча­со­ві виставки. Чо­му пі­сля ху­до­жніх ви­ро­бів ви­рі­ши­ли по­ка­зу­ва­ти «Ми­сте­цтво на слу­жбі ра­дян­ської про­па­ган­ди (пор­це­ля­на, скло, ке­ра­мі­ка)», Те­тя­на Ві­кто­рів­на по­яснює, що ця те­ма за­раз акту­аль­на для су­спіль­ства: по­ка­зу­ю­чи ви­ро­би з пор­це­ля­ни, ке­ра­мі­ки та ін­ших тво­рів ми­сте­цтва то­го пе­рі­о­ду, ко­трі іде­о­ло­гі­чно слу­жи­ли ра­дян­сько­му ре­жи­мо­ві, у му­зеї хо­чуть да­ти пев­ний урок для мо­ло­ді, під­ве­сти її до істо­ри­чних ви­снов­ків.

«Я пі­до­зрюю, що це си­ту­а­ція, пі­ді­грі­та на­ши­ми спів­ро­бі­тни­ка­ми, яких ми по­три­во­жи­ли у зо­ні ком­фор­ту, бо ви­став­ка три­ва­ла 12 ро­ків. В іде­а­лі во­ни ма­ють змі­ню­ва­ти виставки один чи два ра­зи на рік. Спів­ро­бі­тни­ки ма­ють ро­зу­мі­ти, що не му­зей для них ство­ре­ний, а во­ни пра­цю­ють для спіль­но­ти, ор­га­ні­зо­ву­ю­чи що­ра­зу но­ві виставки та від­кри­ва­ти свої фон­ди. Мо­жли­во, є осо­би­сті обра­зи ху­до­жни­ків, які ці ре­чі ро­би­ли, але з ін­шо­го бо­ку во­ни по­вин­ні зро­зу­мі­ти, що є ін­ші май­стри, які ще вза­га­лі не ви­став­ля­лись ні в на­шо­му му­зеї, ні в ін­ших. Має бу­ти зо­ло­та се­ре­ди­на, то­ле­ран­тність, спро­ба відкинути твор­чий егоїзм. Ми ці­ну­є­мо ці пре­дме­ти, вла­сне то­му во­ни і є ча­сти­ною фон­до­вої ко­ле­кції», — до­дає Те­тя­на Со­снов­ська.

На чий бік при­ста­не су­спіль­ство? Пев­но, по­ка­жуть рей­тин­ги від­ві­ду­ва­но­сті но­вої виставки, за­про­по­но­ва­ної за­мість ху­до­жньо­го скла. І пе­ре­д­усім оби­дві сто­ро­ни ма­ли б ке­ру­ва­тись ін­те­ре­са­ми від­ві­ду­ва­чів, що во­ни хо­чуть ба­чи­ти та пі­зна­ва­ти у му­зеї. До ре­чі, до­свід кве­стів, май­стер-кла­сів, ве­чір­ніх екс­кур­сій та ін­ших ори­гі­наль­них за­хо­дів з му­зею Ти­чи­ни по­сту­по­во пе­ре­ко­чо­вує до істо­ри­чно­го му­зею. Чи спра­цює та­кий під­хід — зно­ву ж слово за го­стя­ми му­зей­но­го за­кла­ду. А в ці­ло­му цю си­ту­а­цію вар­то бра­ти на за­мі­тку Мі­ні­стер­ству куль­ту­ри, де до­сі при­зна­ча­ють ди­ре­кто­рів про­від­них за­кла­дів му­зей­ної спра­ви ти­хо, без обго­во­ре­н­ня з гро­мад­ські­стю, за за­чи­не­ни­ми две­ри­ма. Обі­ця­на си­сте­ма кон­кур­сно­го від­бо­ру ке­рів­ни­ків за­по­від­ни­ків та му­зе­їв до­сі не пра­цює. То­му до­во­ди­ться га­си­ти во­гонь там, де мо­жна бу­ло б уни­кну­ти на­віть ма­лень­кої іскри...

ФО­ТО ЗОЇ ЧЕГУСОВОЇ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.