Ре­цепт ми­ру

Ви­рі­ше­н­ня кон­флі­кту на Дон­ба­сі не мо­же бу­ти ре­а­лі­зо­ва­но без які­сних змін у са­мій кра­ї­ні

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Звуст Пре­зи­ден­та Пе­тра По­ро­шен­ка про­лу­на­ла низ­ка за­яв що­до мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня кон­флі­кту на схо­ді Укра­ї­ни. В на­зві одні­єї з них офі­цій­но вжи­та фра­за «по­вер­не­н­ня Дон­ба­су». Пре­зи­дент по­ві­до­мив, що зав­дя­ки іно­зем­ним пар­тне­рам по пе­ре­мо­ви­нам ми «до­би­ли­ся від Ро­сії зо­бов’яза­н­ня не про­во­ди­ти псев­до­ви­бо­ри в оку­по­ва­них ра­йо­нах 18 жов­тня та 1 ли­сто­па­да». Цим на­чеб­то і по­ясню­є­ться зга­да­не пе­ре­не­се­н­ня «ви­бо­рів». З ін­шо­го бо­ку, Пре­зи­дент вко­тре на­го­ло­шує про не­об­хі­дність про­ве­де­н­ня на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях мі­сце­вих ви­бо­рів за укра­їн­ським за­ко­но­дав­ством. Ви­ни­кає за­ко­но­мір­не за­пи­та­н­ня: хто бу­де бра­ти участь у цих ви­бо­рах? Го­ло­ва дер­жа­ви де­кла­рує ви­мо­гу, щоб у та­ких ви­бо­рах бра­ли участь у то­му чи­слі й по­лі­ти­чні ру­хи, які пред­став­ле­ні по всій Укра­ї­ні. До остан­ніх зокре­ма на­ле­жить і так зва­ний Опо­блок. На­вряд мо­жна со­бі уяви­ти в цен­трі Лу­ган­ська бі­гборд ті­єї ж пре­зи­дент­ської пар­тії «Со­лі­дар­ність» чи на До­не­цькій ву­ли­ці Артема га­сла «На­ро­дно­го фрон­ту». А ще Пре­зи­дент ча­сто на­го­ло­шує, що у нас іде вій­на з Ро­сі­єю, хо­ча чо­мусь це до­сі так і не фор­ма­лі­зо­ва­но? Бо­йо­ви­ки по­ві­до­ми­ли про пе­ре­не­се­н­ня «ви­бо­рів» на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях на кві­тень на­сту­пно­го ро­ку. На­га­да­є­мо, що да­та та­ких псев­до­ви­бо­рів уже пів­ро­ку мі­гру­ва­ла в за­явах те­ро­ри­стів від жов­тня до лю­то­го. Та­ка не­пев­ність у мо­жли­во­сті вза­га­лі про­ве­де­н­ня «ви­бо­рів» на Дон­ба­сі за укра­їн­ським за­ко­но­дав­ством до­во­дить факт то­го, що і ці «ви­бо­ри», і за­яви, і пе­рі­о­ди­чна акти­ві­за­ція бо­йо­ви­ків па­ра­лель­но із на­чеб­то від­ве­де­н­ням важ­кої зброї є ли­ше еле­мен­та­ми в агре­сив­ній грі Крем­ля. Дій­сно, укра­їн­ська сто­ро­на не­що­дав­но по­ві­до­ми­ла про від­ве­де­н­ня зброї ка­лі­бром 85 мм від лі­нії зі­ткне­н­ня. При цьо­му що­дня за­тиш­шя на фронті по­ру­шу­є­ться епі­зо­ди­чни­ми по­стрі­ла­ми зі стрі­ле­цької зброї з бо­ку бо­йо­ви­ків, а мі­сія ОБСЄ так і не отри­ма­ла до­сту­пу до за­хо­пле­но­го бо­йо­ви­ка­ми кор­до­ну з Ро­сі­єю. Не вар­то та­кож за­бу­ва­ти, що пе­ре­стріл­ки в зо­ні АТО ма­ють ха­ра­ктер пер­ма­нен­тний і не зав­жди від­бу­ва­ю­ться між сто­ро­на­ми кон­флі­кту. «Ро­збор­ки» існу­ють і між са­ми­ми те­ро­ри­ста­ми, що тра­пля­є­ться ре­гу­ляр­но. В та­ких ви­пад­ках у мі­сії ОБСЄ є стан­дар­тна офі­цій­на фор­му­ла ре­а­кції — «не­має ні­яких по­яснень то­го, що ста­ло­ся». Пред­став­ни­ки мі­сії дня­ми за­фі­ксу­ва­ли та­кож низ­ку ви­пад­ків, ко­ли те­хні­ка й озбро­є­н­ня за­ли­ша­ли­ся в мі­сцях, які бу­ли за­зна­че­ні для їх від­ве­де­н­ня. На­при­клад, у ра­йо­ні на­се­ле­но­го пун­кту Сон­це­ве, під­кон­троль­но­го бан­ди­там «ДНР» у 60 кі­ло­ме­трах на пів­ні­чний за­хід від Ма­рі­у­по­ля без­пі­ло­тник за­фі­ксу­вав 23 тан­ки та ін­шу те­хні­ку. По­ка­зо­вим фа­ктом є те, що бо­йо­ви­ки «ЛНР» не до­зво­ли­ли пред­став­ни­кам мі­сії по­тра­пи­ти на ді­лян­ку укра­їн­сько-ро­сій­сько­го кор­до­ну на те­ри­то­рії, під­кон­троль­ній те­ро­ри­стам. Якщо ж до укра­їн­сько-ро­сій­сько­го кор­до­ну не ма­ють до­сту­пу на­віть між­на­ро­дні спо­сте­рі­га­чі під час на­чеб­то на­мі­че­но­го пе­ре­мир’я, то го­во­ри­ти про кон­троль з бо­ку Ки­є­ва над цим кор­до­ном за­ра­но. Сам кон­троль над ці­єю те­ри­то­рі­єю був одні­єю з пер­шо­чер­го­вих умов про­ве­де­н­ня «ви­бо­рів». Те­пер чо­мусь «ви­бо­ри» ста­ли умо­вою та­ко­го кон­тро­лю над кор­до­ном, що до­во­дить існу­ю­чі без­пре­це­ден­тні по­сту­пки з на­шої сто­ро­ни. Всі ці ви­пад­ки го­во­рять про умов­ність за­тиш­шя на Дон­ба­сі, яке агре­со­ром ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для під­го­тов­ки ле­га­лі­за­ції бан­ди­тів. Та­ка ле­га­лі­за­ція дій­сно мо­же ста­ти­ся під со­усом не­об­хі­дно­сті «по­вер­ну­ти Дон­бас». У цьо­му ра­зі існує за­гро­за під­мі­ни по­нять, ко­ли під та­ким «по­вер­не­н­ням» бу­де вже де-юре за­крі­пле­но оку­па­цію ре­гіо­ну. Вра­хо­ву­ю­чи те, що на Дон­ба­сі до­сі збе­рі­га­є­ться вплив мі­сце­вих ма­гна­тів, які вхо­ди­ли до Пар­тії ре­гіо­нів і КПУ, мо­жна зро­би­ти ви­сно­вок, що ця про­ро­сій­ська лан­ка є пев­ним мо­сти­ком у пе­ре­мо­ви­нах із Крем­лем. Тоб­то «ха­зяї» ре­гіо­ну за­ли­ша­ться ті ж са­мі, їхні ін­те­ре­си бу­дуть пред­став­ле­ні в Ки­є­ві, а Дон­бас за­ли­ши­ться та­ким со­бі ши­лом у бо­ці Укра­ї­ни — во­єн­ним ан­кла­вом Ро­сії, який бу­де в клю­чо­вих мо­мен­тах ре­гу­лю­ва­ти курс на­шої кра­ї­ни. Мо­жна при­пу­сти­ти, що са­ме про вмон­то­ву­ва­н­ня та­ко­го кі­ля до ко­ра­бля дер­жа­ви Укра­ї­на і йде­ться на пе­ре­мо­ви­нах з агре­со­ром. Це і бу­де ці­ною ми­ру. Тим біль­ше, що, на­при­клад, на за­хо­пле­ній во­ро­гом ча­сти­ні Лу­ган­щи­ні по­лі­ти­чні ін­те­ре­си оку­пан­та пред­став­ля­ють ті ж са­мі ря­до­ві ко­ли­шні чле­ни Пар­тії ре­гіо­нів та КПУ. Пре­зи­дент за­зна­чив: «Без ви­бо­рів на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях по­лі­ти­чне вре­гу­лю­ва­н­ня зай­де в глу­хий кут», і по­слав­ся на спе­ку­ля­ції окре­мих по­лі­ти­ків що­до «ото­че­н­ня, за­бло­ку­ва­н­ня та ізо­ля­ції» Дон­ба­су. Та­ка спе­ку­ля­ція дій­сно три­ває вже біль­ше ро­ку, май­же із са­мо­го по­ча­тку вій­ни. Про­те і са­мо­му Пе­тру Оле­ксі­йо­ви­чу вар­то при­га­да­ти вла­сні за­яви про те, що за­раз на оку­по­ва­но­му Дон­ба­сі не вмі­ють пра­цю­ва- ти, а ли­ше зда­тні гра­бу­ва­ти та вби­ва­ти. То­ді Пре­зи­дент спра­ве­дли­во на­го­ло­сив, що са­ме роз­бу­ду­вав­ши вла­сну еко­но­мі­ку і про­де­мон­стру­вав­ши оку­пан­там дер­жав­ну ста­лість, «ми пе­ре­мо­же­мо в цій вій­ні». Ви­ни­кає пи­та­н­ня: що за­ва­жа­ло пів­то­ра ро­ку за ко­сме­ти­чни­ми ре­фор­ма­ми що­до фор­ми і на­зви по­лі­ції та ви­бір­ко­ви­ми по­ка­зо­ви­ми аре­шта­ми пе­ред те­ле­ка­ме­ра­ми про­во­ди­ти ре­аль­ні які­сні змі­ни в кра­ї­ні? Те­пер, схо­же, Пре­зи­дент обрав шлях ми­ру «по­лі­ти­чним вре­гу­лю­ва­н­ням» ка­та­стро­фи, що вже від­бу­ла­ся, зно­ву ж та­ки за­бу­ва­ю­чи при­га­да­ти, чо­му ве­сною ми­ну­ло­го ро­ку Ки­їв по­го­див­ся на нав’яза­ний «нор­манд­ський фор­мат» пе­ре­мо­вин, чо­му та­ке «по­лі­ти­чне вре­гу­лю­ва­н­ня» до­сі має одно­сто­рон­ній ха­ра­ктер по­сту­пок із на­шо­го бо­ку та, зре­штою, як так ста­ло­ся, що агре­сор, який розв’язав вій­ну, ви­сту­пає в ро­лі ми­ро­твор­ця. Остан­ній факт ви­кри­ває сут­тє­вий про­ра­ху­нок на­ших уча­сни­ків пе­ре­мо­вин, які ще на по­ча­тку вій­ни допу­сти­ли гру в сло­ва, від­хо­дя­чи від чі­тких ви­зна­чень, із ким са­ме во­ює Укра­ї­на. Екс­пер­ти про­по­ну­ють низ­ку ва­рі­ан­тів мир­но­го уре­гу­лю­ва­н­ня кон­флі­кту на Дон­ба­сі згі­дно зі сві­то­вим до­сві­дом. Ро­з­гля­да­ю­ться при­кла­ди Ір­лан­дії, Бал­кан­ських кра­їн то­що. При цьо­му не зав­жди вра­хо­ву­є­ться сут­тє­ва ві­дмін­ність цих кон­флі­ктів від то­го, який роз­го­рів­ся в Укра­ї­ні. Вій­на на Дон­ба­сі — це шту­чно ви­ро­ще­ний у про­бір­ці кон­флікт, який не має ні етні­чної складової, ні будь-якої ін­шої об’єктив­ної при­чи­ни, окрім ін­те­ре­сів агре­со­ра. Цей кон­флікт ви­ро­ще­ний Ро­сі­єю, яка не ли­ше не має пла­нів згор­та­ти свою агре­сив­ну по­ве­дін­ку на схо­ді Укра­ї­ни, а й де­мон­струє го­тов­ність до її роз­ви­тку в сві­ті. По­ка­зо­ві бом­бар­ду­ва­н­ня Си­рії і кво­ла ре­а­кція сві­то­вих лі­де­рів на факт атак не стіль­ки про­ти бо­йо­ви­ків ІДІЛ, скіль­ки про­ти всі­єї опо­зи­ції до Аса­да, ли­ше до­во­дять, що Кремль не зби­ра­є­ться ра­ху­ва­ти­ся з по­зи­ці­єю За­хо­ду. Нав­па­ки, Пу­тін має на ме­ті ма­кси­маль­но ви­ко­ри­ста­ти слаб­кі мі­сця За­хо­ду для нав’язу­ва­н­ня сво­їх ін­те­ре­сів. В та­ко­му роз­кла­ді фор­му­ла мир­но­го пла­ну по Дон­ба­су має ба­зу­ва­ти­ся не на по­сту­пках во­ро­гу, а на ви­ко­ри­стан­ні всьо­го мо­жли­во­го по­тен­ці­а­лу для роз­бу­до­ви вла­сної кра­ї­ни. Остан­нє, на жаль, вже дав­но зву­чить не як ціль, а як по­пу­ліст­ське га­сло. Дій­сно, у нас був рік для то­го, щоб ма­кси­маль­но аку­му­лю­ва­ти зу­си­л­ля для бо­роть­би з ко­ру­пці­єю, по­бу­до­ви про­фе­сій­ної ар­мії, по­ка­зо­во­го по­ка­ра­н­ня тих, хто сто­яв бі­ля дже­рел вій­ни. На жаль, єди­не, чим мо­же по­хва­ли­ти­ся ни­ні­шня вла­да, — це актив­не ма­ні­пу­лю­ва­н­ня дум­кою за­га­лу та умі­н­ня від­во­лі­ка­ти ува­гу від стра­те­гі­чних про­блем, зокре­ма спи­су­ю­чи про­га­ли­ни в еко­но­мі­чній по­лі­ти­ці на вій­ну. В та­ко­му ра­зі зга­да­ний ро­сій­ський кіль зав­жди бу­де ко­ри­гу­ва­ти курс на­шої кра­ї­ни, під яки­ми б пра­по­ра­ми не плив цей чо­вен.

Оле­ксій МЕЛЬНИК, Спів­ди­ре­ктор про­грам зов­ні­шньої по­лі­ти­ки та мі­жна­ро­дної без­пе­ки Цен­тру Ра­зум­ко­ва:

— Мо­жли­вість за­сто­су­ва­н­ня між­на­ро­дно­го до­сві­ду що­до кон­флі­кту на Дон­ба­сі сут­тє­во обме­же­на фа­кто­ром то­го, що цей кон­флікт бу­ло шту­чно ство­ре­но. Він із са­мо­го по­ча­тку був ін­спі­ро­ва­ний зов­ні­шньою си­лою, і пер­спе­кти­ви уре­гу­лю­ва­н­ня цьо­го кон­флі­кту зна­чною мі­рою за­ле­жить са­ме від то­го, яку роль ві­ді­грає в цій істо­рії Ро­сія. На­бір ін­стру­мен­тів, які мо­жуть бу­ти за­сто­со­ва­ні, є до­сить уні­вер­саль­ним, і він про­пи­са­ний у сум­но­зві­сних Мін­ських до­мов­ле­но­стях. Це — при­пи­не­н­ня во­гню, від­ве­де­н­ня во­ро­гу­ю­чих сто­рін від лі­нії зі­ткне­н­ня, роз­збро­є­н­ня і да­лі пе­ре­хід до по­лі­ти­чно­го ета­пу вре­гу­лю­ва­н­ня. На па­пе­рі все ви­гля­дає на­чеб­то до­сить до­бре, якщо не вни­ка­ти в ню­ан­си. Одним із та­ких про­блем­них ню­ан­сів є те, що ці до­мов­ле­но­сті да­ють мо­жли­вість Мо­скві тра­кту­ва­ти по-сво­є­му їх пун­кти. Це є свід­че­н­ням то­го, що та­кий мо­мент був допу­ще­ний сві­до­мо, і Укра­ї­ну зму­си­ли сприйня­ти по­ді­бні умо­ви під ти­ском як Мо­скви, так і за­хі­дних пар­тне­рів. Але ці умо­ви є мі­ною упо­віль­не­ної дії, яку бу­ло за­кла­де­но під час під­пи­са­н­ня пер­ших і дру­гих до­мов­ле­но­стей. На мою дум­ку, пер­ша по­мил­ка, якої при­пу­сти­ли­ся, — це про­бле­ма з фор­ма­лі­за­ці­єю цьо­го кон­флі­кту як між­дер­жав­но­го. Ні­хто не ого­ло­сив ста­ну вій­ни з Ро­сі­єю. Ба­га­то хто плу­тав та­ку по­ста­нов­ку пи­та­н­ня з ого­ло­ше­н­ням вій­ни Ро­сії. Це не так. Стан вій­ни з Ро­сі­єю мав бу­ти за­фі­ксо­ва­ний на на­ціо­наль­но­му і між­на­ро­дно­му рів­нях, щоб по­зба­ви­ти Ро­сію мо­жли­во­сті гра­ти роль по­се­ре­дни­ка і ми­ро­твор­ця. На­ша вла­да ма­ла бу­ти більш на­по­ле­гли­вою, щоб за­фі­ксу­ва­ти в то­му чи­слі в Мін­ських до­мов­ле­но­стях чі­тке ви­зна­че­н­ня, хто є ти­ми «іно­зем­ни­ми вій­ська­ми». Тре­ба бу­ло за­пи­са­ти, що мо­ва йде са­ме про ро­сій­ські вій­ська. Дру­гим мо­мен­том є ре­ін­кар­на­ція про­ро­сій­ських сил в Укра­ї­ні, зокре­ма в осо­бах пред­став­ни­ків ко­ли­шньої Пар­тії ре­гіо­нів. Це вже су­то вну­трі­шня про­бле­ма Укра­ї­ни. На жаль, ми ма­є­мо ду­же ба­га­то де­кла­ра­цій про ре­фор­ми, але ре­аль­но­го по­кра­ще­н­ня не від­бу­ва­є­ться. Успі­хів у но­вої вла­ди ду­же ма­ло, як у сфе­рі бо­роть­би з ко­ру­пці­єю, так і в за­без­пе­чен­ні со­ці­аль­них стан­дар­тів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.