Не­ви­ди­мі ви­бор­ці

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Іри­на ВИРТОСУ, Центр ін­фор­ма­ції про пра­ва лю­ди­ни

гно­ру­ю­чи по­тре­би лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю, кан­ди­да­ти в де­пу­та­ти втра­ча­ють ти­ся­чі го­ло­сів. Але з по­ча­тком ко­жної ви­бор­чої кам­па­нії ці лю­ди зно­ву і зно­ву опи­ня­ю­ться по­за ви­бор­чим про­це­сом. Як їм про­го­ло­су­ва­ти цьо­го ра­зу?

Чи змо­жуть лю­ди з ін­ва­лі­дні­стю про­го­ло­су­ва­ти на най­ближ­чих ви­бо­рах 25 жов­тня? І не про­сто про­го­ло­су­ва­ти, а усві­дом­ле­но зро­би­ти свій ви­бір — озна­йо­ми­ти­ся із пе­ред­ви­бор­чою про­гра­мою кан­ди­да­тів, бу­ва­ти на зу­стрі­чах із ви­бор­ця­ми, спо­сте­рі­га­ти за де­ба­та­ми? І чи ро­зу­мі­ють кан­ди­да­ти в де­пу­та­ти, що по­збав­ля­ють се­бе зна­чної кіль­ко­сті го­ло­сів, ігно­ру­ю­чи по­тре­би ці­єї гру­пи лю­дей?

Не­що­дав­но 12 осіб, які ма­ють рі­зну ін­ва­лі­дність, спіль­но з гро­мад­ськи­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми «Те­атр для діа­ло­гу» та «Ге­не­ра­ція успі­шної дії» ви­рі­ши­ли «про­те­сту­ва­ти», на­скіль­ки дер­жа­ва го­то­ва до мі­сце­вих ви­бо­рів. А для цьо­го за­про­по­ну­ва­ли ви­ста­ву-діа­лог «А чи мій го­лос справ­ді ва­жли­вий?».

Ідея по­ля­га­ла в то­му, щоб на по­ча­тку обго­во­ри­ти про­бле­ми, з яки­ми зі­штов­ху­ю­ться лю­ди з ін­ва­лі­дні­стю. І по­тім їх пред­ста­ви­ти в ко­ро­тких те­а­тра­лі­зо­ва­них сцен­ках пред­став­ни­кам ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди, Цен­траль­ної ви­бор­чої ко­мі­сії (ЦВК), кан­ди­да­там у де­пу­та­там... Ви­снов­ки нев­ті­шні — кан­ди­да­ти в ме­ри та мі­сце­ві де­пу­та­ти не по­мі­ча­ють сво­їх ви­бор­ців, і тим са­мим втра­ча­ють го­ло­си.

КО­ЛИ ВИ­БОР­ЦІВ НЕ БА­ЧАТЬ

Ле­о­ні­да втра­ти­ла зір, ко­ли ще на­вча­ла­ся в шко­лі. Ни­ні дів­чи­на — сту­ден­тка ма­гі­стра­ту­ри Ін­сти­ту­ту фі­ло­ло­гії Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка, а та­кож пра­цює жур­на­ліс­ткою ра­діо гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Гурт». Пла­нує сер­йо­зно за­йма­ти­ся ти­фло­пе­ре­кла­дом — спе­ці­а­лі­зо­ва­не озву­че­н­ня філь­мів для гля­да­чів із по­ру­ше­н­ня­ми зо­ру.

На ви­бо­ри Ле­о­ні­да хо­дить із ма­мою, дів­чи­на ка­же, що «про­блем» са­ме на ви­бор­чій діль­ни­ці не бу­ло. «Для ме­не го­лос ду­же ва­жли­вий. Під час го­ло­су­ва­н­ня ме­не су­про­во­джує ма­ма. Та як­би до­ве­ло­ся при­йти са­мій, то, га­даю, до­сту­ка­ла­ся б до пред­став­ни­ків ви­бор­чої ко­мі­сії», — ко­мен­тує дів­чи­на.

Однак пов­но­цін­но озна­йо­ми­ти­ся з пе­ред­ви­бор­чи­ми обі­цян­ка­ми Ле­о­ні­ді май­же ні­ко­ли не до­во­ди­ло­ся. Не­має дру­ко­ва­них пе­ред­ви­бор­чих ма­те­рі­а­лів шри­фтом Брай­ля або ре­льє­фним шри­фтом, пра­кти­чно не­має ау­діо­вер­сії агі­та­цій­них ма­те­рі­а­лів.

До сло­ва, та­ких ви­бор­ців, як Ле­о­ні­да, що ма­ють по­ру­ше­н­ня зо­ру, в Укра­ї­ні за при­бли­зни­ми під­ра­хун­ка­ми на­ра­хо­ву­є­ться близь­ко 100 ти­сяч осіб. Кіль­кість ви­бор­ців, які по­га­но ба­чать, сут­тє­во збіль­шу­є­ться, якщо по­ра­ху­ва­ти лю­дей по­хи­ло­го ві­ку.

КО­ЛИ ВИ­БОР­ЦІВ НЕ ЧУЮТЬ

Осіб, які ма­ють по­ру­ше­н­ня слу­ху в Укра­ї­ні на­ра­хо­ву­ю­ться при­бли­зно 46 ти­сяч, це тіль­ки ті, що сто­ять на облі­ку. Зно­ву ж та­ки, кіль­кість го­ло­сів сут­тє­во збіль­шу­є­ться, якщо вра­хо­ву­ва­ти ви­бор­ців по­хи­ло­го ві­ку.

Однак для ці­єї ка­те­го­рії ви­бор­ців не вра­хо­ва­ний пе­ре­клад на же­сто­ву мо­ву під час агі­та­цій­них ви­сту­пів, пе­ре­клад те­ле­де­ба­тів то­що. Ти­по­ва си­ту­а­ція, ко­ли ви­бо­рець із по­ру­ше­н­ням слу­ху не мо­же уто­чни­ти ін­фор­ма­цію в пред­став­ни­ків ви­бор­чої ко­мі­сії, оскіль­ки ті не во­ло­ді­ють же­сто­вою мо­вою.

«Бу­ло б до­бре, як­би у шко­лах за­про­ва­ди­ли курс же­сто­вої мо­ви. Ме­ні як со­ці­аль­но­му пра­ців­ни­ку со­ром­но, що я її не знаю і не мо­жу до­по­мог­ти лю­дям, які до ме­не звер­та­ю­ться. Але по­ки до­во­ди­ться пра­цю­ва­ти в тих умо­вах, що є...», — за­ува­жи­ла Ал­ла Ку­ца, го­лов­ний кон­суль­тант від­ді­лу за­без­пе­че­н­ня ді­яль­но­сті Упов­но­ва­же­но­го Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни з пи­тань лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю.

КО­ЛИ ВИ­БОР­ЦІВ НЕ ПО­МІ­ЧА­ЮТЬ

Ві­це-пре­зи­дент гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції сту­ден­тів з ін­ва­лі­дні­стю «Га­у­де­а­мус» Юлія Ми­ро­нюк зав­жди го­ло­су­ва­ла вдо­ма. Тіль­ки че­рез те, що ді­ста­ти­ся ви­бор­чої діль­ни­ці че­рез фі­зи­чні бар’єри, бу­ло вкрай важ­ко, — Юлія пе­ре­су­ва­є­ться на віз­ку. На цих ви­бо­рах дів­чи­на ви­рі­ши­ла, що з неї до­сить. Тим са­мим... шо­ку­ва­ла пра­ців­ни­ків те­ри­то­рі­аль­ної ви­бор­чої ко­мі­сії.

«Я не мо­жу си­ді­ти вдо­ма. У сво­є­му жит­ті до­три­му­юсь прин­ци­пу «не ро­біть для нас без нас». Лю­ди з ін­ва­лі­дні­стю мо­жуть бу­ти успі­шни­ми. Цьо­го ра­зу я ви­рі­ши­ла ско­ри­ста­ти­ся сво­їм пра­вом го­ло­су­ва­ти на ви­бор­чій діль­ни­ці. Однак зі­ткну­ла­ся з ку­пою ін­ших пе­ре­шкод — на­віть біль­ши­ми, ніж про­сто фі­зи­чна не­до­сту­пність. Най­пер­ше, я не зна­ла, що ме­ні ро­би­ти і ку­ди йти, я не зна­ла сво­їх прав...», — роз­по­від­ає Юлія.

Так збі­гло­ся, що під час ви­бо­рів, 25 жов­тня, дів­чи­на пе­ре­бу­ва­ти­ме в ін­шо­му мі­сті. Юлія по­дзво­ни­ла до Дер­жав­но­го ре­є­стру ви­бор­ців і за­пи­та­ла, як їй про це по­ві­до­ми­ти. Дів­чи­ні по­ре­ко­мен­ду­ва­ли звер­ну­тись до Діль­ни­чної ви­бор­чої ко­мі­сії, яка сфор­му­є­ться за два ти­жні до ви­бо­рів. На що Юля за­ува­жи­ла, що її на той час уже не бу­де в Ки­є­ві. То­ді дів­чи­ну на­пра­ви­ли до Те­ри­то­рі­аль­ної ви­бор­чої ко­мі­сії (ТВК), звід­ки зно­ву хо­ті­ли від­пра­ви­ти на­зад до держ­ре­є­стру ви­бор­ців.

Пі­сля гри в бу­ме­ранг, Юлія до­мо­ви­лась при­їха­ти осо­би­сто до ра­йон­ної ТВК і на мі­сці ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня. Да­лі ви­ста­ва ро­зі­гру­ва­ла­ся за «кла­си­чним сце­на­рі­єм»: у бу­дів­лю рай­держ­адмі­ні­стра­ції дів­чи­на змо­гла по­тра­пи­ти при­бу­до­ва­ниу пан­ду­сом, але да­лі — зась. По­се­ред хо­лу бу­ла ви­со­ка стій­ка-ре­це­пція Цен­тру адмі­ні­стра­тив­них по­слуг, за якою «хо­ва­лась» пра­ців­ни­ця та два охо­рон­ці.

«Я звер­ну­лась до чо­ло­ві­ка в ко­стю­мі, що сто­яв бі­ля стій­ки, щоб ме­ні під­ка­за­ли, як зна­йти по­трі­бний ме­ні ка­бі­нет. Чо­ло­вік пе­ре­дав

За сло­ва­ми уча­сни­ків ви­ста­ви, ви­бор­чий про­цес пе­ре­ва­жно від­бу­ва­є­ться без вра­ху­ва­н­ня осо­бли­вос- тей лю­дей з ін­ва­лі­дні­стю. По­чи­наю чи від мо мен ту, ко ли ви бо рець не мо­же са­мо­стій­но по­тра­пи­ти до Те ри то рі аль ної ви бор чої ко мі сії на при­йом, щоб пе­ре­ві­ри­ти се­бе у спис ках, за вер шу ю чи тим, що пра ців ни кам ви бор чої ко мі сії «про­сті­ше» при­їха­ти до­до­му.

«Тра­ге­дія» зна­чно шир­ша, ка­жуть екс­пер­ти. За­зви­чай, ви­бор­чі діль­ни­ці — це шко­ли чи дер­жав­ні уста но ви, які вже дав но по вин ні бу­ти ада­пто­ва­ні для лю­дей з ін­ва­лід ніс тю. І це сто су єть ся не тіль - ки при­бу­до­ва­но­го пан­ду­су.

По ки цьо го не зроб ле но, ви - бор ці з ін ва лід ніс тю про по ну ють ви ко рис то ву ва ти « ро зум ні при - сто су ван ня » , як- то: тим ча со вий пан дус, лу пи для збіль шен ня шриф ту, по слу ги пе ре кла да ча жес то вої мо ви то що.

« Слід зва жа ти, що « ро зум не при­сто­су­ва­н­ня» не мо­же ви­ни­кну­ти зне наць ка. Про йо го « по тріб - ність » по тріб но по дба ти за зда ле - гідь. Та кож « ро зум не при сто су - ван ня » пе ред ба чає не за леж ність лю­ди­ни. Так, лю­ди­ну, яка ко­ри­сту­є­ться ін­ва­лі­дним віз­ком, не мо­жуть про­сто взя­ти на ру­ки і пе­ре­нес ти че рез три схо дин ки... » , — на го ло шує Сер гій По но ма рьов, на­чаль­ник від­ді­лу з пи­тань не­диск ри мі на ції Сек ре та рі а ту Упов но - ва­же­но­го з прав лю­ди­ни.

Сте рео тип не сприй нят тя ви - бор­ця з ін­ва­лі­дні­стю як без­по­ра­дно­го — ще один бар’єр у вклю­че­н­ня лю ди ни з ін ва лід ніс тю в со ці - ум.

« Хо четь ся про го ло су ва ти без зай вої до се бе ува ги. Однак, як тіль­ки з’яв­ля­є­ться десь лю­ди­на з ін­ва­лі­дні­стю, ча­сто це пе­ре­тво­рю­є­ться на по­га­ний те­атр і «нас» ви­став­ля­ють на­по­каз. Це при­ни­жує

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.