Укра­ї­на на до­тик

У шко­лах для ді­тей із ва­да­ми зо­ру роз­по­всю­дять су­ча­сну адмі­ні­стра­тив­ну кар­ту дер­жа­ви шри­фтом Брай­ля

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ін­на ЛИХОВИД, фо­то Ру­сла­на КАНЮКИ, «День»

УСША ще з ХІХ сто­лі­т­тя пра­цює шко­ла Пер­кін­са для не­зря­чих. Тут чи не най­біль­ший до­свід ро­бо­ти з ді­тьми, що від­чу­ва­ють світ ли­ше на до­тик, слух і нюх. Укра­їн­ка Юлія Са­чук має про­бле­ми із зо­ром, однак дів­чи­на упев­не­но іде жи­т­тям і так скла­лось, що сво­го ча­су по­бу­ва­ла у цій най­ста­рі­шій аме­ри­кан­ській шко­лі для не­зря­чих. Отри­ма­ний там до­свід та по­ба­че­ні ме­то­ди­ки ро­бо­ти з учня­ми (ко­ли ді­ти ко­ри­сту­ю­ться на уро­ках ін­те­р­актив­ни­ми кар­та­ми, при­мі­ром, від­чу­ва­ють, як змі­ню­ва­лись кор­до­ни дер­жа­ви пі­сля во­єн) ра­зю­че кон­тра­сту ва ли з ук ра їнсь ки ми ре алі я ми. Юлія за­кін­чу­ва­ла львів­ську шко­лу для ді­тей із ва­да­ми зо­ру, то­му на со­бі знає, чо­го укра­їн­ським шко­лам хо­ті­лось би за­по­зи­чи­ти від аме­ри­кан­ських. Пе­ре­д­усім — адмі­ні­стра­тив­ної ре­льє­фно-гра­фі­чної кар­ти Укра­ї­ни. Бо, як ви­яви­лось, у на­ших спе­ці­а­лі­зо­ва­них шко­лах онов­ле­ної та су­ча­сної кар­ти не­за­ле­жної дер­жа­ви не­має. Са­ме в її ви­го­тов­ле­н­ня ви­ли­лась по­їзд­ка Юлії Са­чук у рам­ках про­е­кту «Гран­ти для уча­сни­ків про­грам обмі­нів», ко­трий ре­а­лі­зо­ву­вав­ся за під­трим­ки По­соль­ства США в Укра­ї­ні. За гран­то­ві ко­шти в ГО «Ге­не­ра­ція успі­шної дії», до якої вхо­дить і Юлія, кар­ти Укра­ї­ни шри­фтом Брай­ля вже ви­го­тов­ле­ні та пред­став­ле­ні су­спіль­ству.

«Від на­ших ко­лег ді­зна­ла­ся, що у шко­лах, де на­вча­ю­ться ді­ти, кар­ти ще ра­дян­ських ча­сів, кар­ти Укра­ї­ни як та­кої не­ма, а ли­ше як ча­сти­на Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. Тоб­то ді­ти не мо­жуть від­чу­ти кор­до­ни Укра­ї­ни, з яки­ми дер­жа­ва­ми ме­жує, на якій від­ста ні об лас ні цен т ри роз та шо ва ні один від одно­го, — роз­по­від­ає Юлія Са­чук. -Дер­жа­ва за­без­пе­чує мі­ні­мум, із карт аб­со­лю­тно не­має ні­чо­го. Якщо взя­ти ма­сив атла­сів для ді­ток, що на­вча­ю­ться у за­галь­но­осві­тніх шко­лах, то для не­зря­чих не зро­бле­но ні­чо­го, під­ру­чни­ки шри­фтом Брай­ля дру­ку­ю­ться, але теж по мі­ні­му­му. Учи­те­лі ви­ко­ри­сто­ву­ють за­ли­шки, ада­пту­ють ма­те­рі­а­ли до су­ча­сних умов. Ба­тьки нам роз­по­від­а­ли, що під­ру­чни­ків з іно­зем­них мов не­має, ма­ло лі­те­ра­ту­ри роз­ви­ва­ю­чої, еле­мен­тар­но на­віть ка­зок бра­кує».

100 КАРТ НА ВСЮ КРА­Ї­НУ

Та одні­єї ідеї зро­би­ти кар­ту Укра­ї­ни бу­ло за­ма­ло: де і хто її ви­го­то­вить? Ра­ні­ше «Ге­не­ра­ція успі­шної дії» ма­ла до­свід ро­бо­ти з ки­їв­ським ме­тро­по­лі­те­ном, ко­ли ви­го­тов­ля­лись схе­ми ме­тро кра­пко­вим шри­фтом. Однак не­зря­чих не вла­шту­ва­ла якість. Зна­йом­ство з поль­ськи­ми ко­ле­га­ми ви­рі­ши­ло про­бле­му. Поль­ська сту­дія тиф- ло­гра­фі­ки зго­ло­си­лась взя­ти участь у цьо­му про­е­кті, і на­ра­зі го­то­во сто карт (ще тро­хи ма­ють під­вез­ти зго­дом), ко­трі без­ко­штов­но роз­по­всю­дять у шко­лах для не­зря­чих у Ки­є­ві, Оде­сі, Хар­ко­ві та Льво­ві, та­кож за­мо­ви­ти її че­рез он­лайн-за­яв­ку мо­жна без­по­се­ре­дньо у гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції. Акти­ві­сти хо­чуть, щоб кар­ти пра­цю­ва­ли, то­му не роз­да­ють їх в ор­га­ни мі­сце­вої вла­ди, де та­ктиль­ні ма­те­рі­а­ли про­сто ле­жать без дії.

Ди­зайн та са­му кар­ту ви­го­тов­ля­ли в ре­жи­мі он-лайн. Ма­рек Яку­бов­ські, ди­ре­ктор сту­дії ти­фло­гра­фі­ки, учи­тель у шко­лі для не­зря­чих, при­їхав до Укра­ї­ни для пре­зен­та­ції укра­їн­ської кар­ти. Роз­по­вів, що так са­мо, як і в нас, у Поль­щі за дер­жав­ні ко­шти дру­ку­є­ться ма­ло про­ду­кції для лю­дей з ва­да­ми зо­ру, до­во­ди­ться та­кож шу­ка­ти гран­ти та рі­зні про­е­кти. Та по­при це, асор­ти­мент про­ду­кції для не­зря­чих зна­чно шир­ший, ніж в Укра­ї­ні. «Три мі­ся­ці то­му ро­би­ли атлас му­зе­їв та за­по­від­ни­ків — усіх поль­ських. Три ро­ки над цим пра­цю­ва­ли. Оці кар­ти є вла­сне у му­зе­ях, у шко­лах, і їх мо­же отри­му­ва­ти ко­жен ба­жа­ю­чий. На­ша сту­дія ви­дає 20—30 книг рі­зних для чи­та­н­ня за один рік, — роз­по­вів Ма­рек Яку­бов­скі. — Ко­ли ро­би­ли кар­ту Укра­ї­ни, то поль­ські не­зря­чі пра­цю­ва­ли над нею. Зро­би­ли у те­хно­ло­гії тер­мо­ва­ку­ум, ко­ли дру­ку­ють на стан­ках, на пла­сти­ку, а фар­бу на­но­сять на па­пе­рі, це по­ки що най­де­шев­ша та най­які­сні­ша те­хно­ло­гія. Ми го­то­ві пе­ре­да­ти Укра­ї­ні без­ко­штов­но те­хно­ло­гії та до­свід ро­бо­ти, щоб не втра­ча­ти гро­ші та не за­мов­ля­ти за кор­до­ном».

«ОБРИСИ УКРА­Ї­НИ Є АБСТРАКТНИМИ ДЛЯ НЕЗРЯЧОЇ ЛЮ­ДИ­НИ»

Єди­не, що тре­ба зро­би­ти, — змі­ни­ти поль­ський шрифт на укра­їн­ський брай­лів­ський. І на­вчи­ти вчи­те­лів пра­цю­ва­ти з но­ви­ми кар­та­ми. Іні­ці­а­то­ри про­е­кту пла­ну­ють ро­би­ти пре­зен­та­ції кар­ти у шко­лах для не­зря­чих, за­о­дно да­ва­ти вчи­те­лям ко­ро­ткі ме­то­до­ло­гі­чні ре­ко­мен­да­ції для ко­ри­сту­ва­н­ня нею. Ан­на Сер­пу­тько, ви­кла­дач ка­фе­дри ти­фло­пе­да­го­гі­ки НПУ ім. Дра­го­ма­но­ва, вва­жає, що та­ка кар­та до­по­мо­же ді­тям та до­ро­слим кра­ще від­чу­ва­ти Укра­ї­ну. «Зма­ле­чку ми на­вча­є­мо ді­тей об­сте­жу­ва­ти нав­ко­ли­шні пре­дме­ти, спо­ча­тку ігра­шки, по­тім ці­ле­спря­мо­ва­но пе­ре­хо­ди­мо на ре­льє­фно-гра­фі­чні на­о­чно­сті, бо це най­більш скла­дне у об­сте­жен­ні та сприй- ман­ні для лю­дей із про­бле­ма­ми зо­ру. Але без ці­єї на­о­чно­сті ди­ти­на не мо­же які­сно за­сво­ю­ва­ти аб­стра­ктні по­ня­т­тя. Обриси Укра­ї­ни є абстрактними для незрячої ди­ти­ни, про­го­во­рив­ши вго­лос, де роз­та­шо­ва­на якась область, це не озна­чає, що ди­ти­на одра­зу зо­рі­єн­ту­є­ться, цьо­му тре­ба на­вча­ти», — до­дає ви­кла­дач.

Ко­ле­га з Поль­щі Ан­на Ха­є­цька, ко­тра вже 20 ро­ків пра­цює у шко­лі для не­зря­чих ді­тей, на­го­ло­шує, — що ра­ні­ше ди­ти­на по­чне пра­цю­ва­ти з та­ки­ми кар­та­ми, то біль­ше знань мо­же за­сво­ї­ти. Так, у Поль­щі з та­ки­ми та­ктиль­ни­ми ма­те­рі­а­ла­ми пра­цю­ють ще з по­ча­тко­вої шко­ли. Спо­ча­тку вчать ді­тей ма­лю­ва­ти ко­ла, фі­гу­ри рі­зної фор ми та роз піз на ва ти їх, зго дом вчать упі­зна­ва­ти три­ви­мір­ні об’єкти, по­тім да­ють про­бу­ва­ти ма­лю­ва­ти ді­тям те, що від­чу­ва­ють що­дня, і в та­кий спо­сіб ди­тя мо­же до­ве­сти ін­шим, що впі­знає світ, хоч і по-сво­є­му, мо­же на­ма­лю­ва­ти лю­ди­ну або кві­тку у ва­зо­ні. Ан­на на­віть одра­зу скла­ла при­бли­зний цикл за­нять за ці­єю кар­тою для укра­їн­ських шкіл: спо­ча­тку зна­йти кор­до­ни кра­ї­ни, на дру­го­му за­нят­ті — зна­йти су­сі­дів, ви­зна­чи­ти, де во­ни жи­вуть то­що.

БРАК ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РИ — СИСТЕМНА ПРО­БЛЕ­МА

Во­ло­ди­мир По­те­ля­хін уже встиг озна­йо­ми­тись із брай­лів­ською кар­тою Укра­ї­ни, на­звав її при­ва­бли­вою та при­єм­ною для ро­бо­ти: «Ме­ні впер­ше зу­стрі­ча­є­ться за істо­рію на­шої дер­жа­ви на­стіль­ки сер­йо­зно зро­бле­на кар­та. Ко­ли я вчив­ся у шко­лі, кар­ти бу­ли, але одно­ко­льо­ро­ві, а в ста­рих кар­тах пла­стик си­пав­ся та ла­мав­ся. Але брак лі­те­ра­ту­ри — це ду­же гли­бо­ка про­бле­ма, яка не ви­рі­шу­є­ться, лі­те­ра­ту­ра не ви­да­є­ться кра­пко­вим шри­фтом. З пе­рі­о­ди­кою теж про­бле­ма­ти­чно, її пра­кти­чно не­має, міг би бу­ти ви­хо­дом ва­рі­ант ау­діо­кни­ги, але й тут ні­чо­го не ви­рі­шу­є­ться. І че­рез це ви­ни­кає про­бле­ма по­втор­ної не­гра­мо­тно­сті, ди­ти­на у шко­лі на­вча­є­ться чи­та­ти шри­фтом Брай­ля, оскіль­ки пра­кти­чно не­має чо­го чи­та­ти, во­на за­бу­ває те, чо­му на­вчи­лась, і вже не мо­же ні ли­ста на­пи­са­ти, ні но­та­тки зро­би­ти».

У «Ге­не­ра­ції успі­шної дії» є спо­ді­ва­н­ня, що не­вдов­зі ві­зьму­ться за фі­зи­чну кар­ту Укра­ї­ни. На жаль, це як кра­пля в мо­рі, адже стіль­ки всьо­го є у ху­до­жній чи на­вчаль­ній лі­те­ра­ту­рі, яке хо­че­ться пі­зна­ти аб­со­лю­тно усім. При­кро, що дер­жа­ва не ство­рює для цьо­го рів­них мо­жли­во­стей.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.