«Під ка­пе­лю­хом» Сі­кор­сько­го

Den (Ukrainian) - - Хай-тек -

з Сан-Фран­циз­ко Ігор Шой­фот, який ви­кла­дав по­над 15 ро­ків в уні­вер­си­те­тах, зокре­ма, в Бер­клі, Сан-Фран­циз­ко та нью-йорк­сько­му. Він по­яснює, що в за­лу­чен­ні до­да­тко­вих ко­штів на­вчаль­ним за­кла­дам до­по­ма­гає по­ту­жний на­пря­мок фі­лан­тро­пії. «Лю­ди, які до­ся­га­ють успі­хів, ду­же лю­блять свою аль­ма-ма­тер, то­му в по­хи­ло­му ві­ці да­ру­ють на­вчаль­ним за­кла­дам ве­ли­ку су­му гро­шей. Ін­ші уні­вер­си­те­ти (са­ме те, що ро­бить КПІ) актив­но за­йма­ю­ться ін­ве­сти­ці­я­ми та за­ро­бля­ють гро­ші. Во­ни за­йма­ю­ться ко­мер­ці­а­лі­за­ці­єю», — ка­же Ігор Шой­фот.

Що ж за­ва­жає ві­тчи­зня­ній на­у­ці за­лу­ча­ти ве­ли­кі ко­шти на свій роз­ви­ток? «2009 ро­ку в НТУУ «КПІ» бу­ло про­ве­де­но до­слі­дже­н­ня пе­ре­пон на шля ху ко мер ці а лі за ції на уко вих ідей. Бу­ло ви­ді­ле­но чо­ти­ри основ­ні при­чи­ни. По-пер­ше, вче­ним не ви­ста­ча­ло знань та до­сві­ду в ко­мер­ці­а­лі­за­ції те­хно­ло­гій. По-дру­ге, фі­нан­су­ва­н­ня для ін­но­ва­цій за­над­то ма­ле. По-тре­тє, юри­ди­чна структура є не до­сить спри­я­тли­вою для до­слі­дни­цької ді­яль­но­сті. І остан­нє — управ­лі­н­ня на­у­ко­во-до­слі­дни­цькою ді­яль­ні­стю не є ефе­ктив­ним», — по­яснює аме­ри­кан­ський про­фе­сор та го­ло­ва ін­тер­на­ціо­наль­но­го жу­рі кон­кур­су Sikorsky Challendge Вік Кор­сун. За йо­го сло­ва­ми, за шість ро­ків укра­їн­ській на­у­ці вда­ло­ся до­ся­гну­ти пев­но­го про­гре­су в пер­шо­му, тре­тьо­му і че­твер­то­му пун­ктах. Дру­га про­бле­ма теж отри­ма­ла пев­ну ува­гу, але не­до­ста­тню. «То­му зро­зумі­ло, що фі­нан­су­ван­ню не­об­хі­дно бу­де зав­жди при­ді­ля­ти біль­ше ува­ги», — до­дає Кор­сун.

Втім, го­лов­ною пе­ре­по­ною для укра­їн­ських на­у­ков­ців за­ли­ша­є­ться пси­хо­ло­гі­чний бар’єр. «Біль­шість до слід ни ків, на прик лад в НТУУ «КПІ», зви­кла пра­цю­ва­ти на обо­рон­ний се­ктор, не ду­ма­ю­чи над тим, як бу­дуть впро­ва­джу­ва­ти ре­зуль­та­ти ро­бо­ти. Цим за­йма­ли­ся ін­ші лю- ди. А сьо­го­дні по­трі­бно ду­ма­ти про всі ста­дії — як ство­ри­ти про­дукт, який по­трі­бен кін­це­во­му спо­жи­ва­чу», — го­во­рить ге­не­раль­ний ди­ре­ктор На­у­ко­во­го пар­ку «Ки­їв­ська по­лі­те­хні­ка» Яро­слав Ко­ло­гри­вов.

Ще одні­єю про­бле­мою на шля­ху ко­мер­ці­а­лі­за­ції на­у­ки є те, що те­хно­ло­гі­чне рі­ше­н­ня ча­сто не має пра­кти­чно­го за­сто­су­ва­н­ня. «Ба­га­то роз­ро­бни­ків по­га­но ро­зу­мі­ють, для чо­го ро­блять той чи ін­ший про­ект. А це пер­ше пи­та­н­ня, яке по­ви­нен ста­ви­ти со­бі тво­рець. По­тім він по­ви­нен ду­ма­ти, що він хо­че ство­ри­ти. А у нас нав­па­ки. В осно­ві по­вин­на бу­ти фі­ло­со­фія», — го­во­рить ор­га­ні­за­тор та іде­о­лог Copters Race, ке­рів­ник пред­став­ни­цтва Noosphere Ventures Ми­хай­ло Ря­бо­конь.

«По­трі­бно ду­ма­ти не над тим, щоб щось зро­би­ти, а й над тим, як це мо­жна вті­ли­ти в жи­т­тя і про­да­ти. По­трі­бно при­бра­ти це обме­же­н­ня. Ми цим і за­йма­є­мо­ся в стар­тап-шко­лі Sikorsky. Ми да­є­мо мо­жли­вість лю­дям ду­ма­ти по-ін­шо­му. Ко­ли ми змі­ню­є­мо ба­че­н­ня і ста­ви­мо бі­знес на пер­ше мі­сце, то­ді стає на­ба­га­то про­сті­ше. По­трі­бно ро­би­ти нав­па­ки — зро­зу­мі­ти про­бле­му, а вже по­тім ду­ма­ти, як її ви­рі­ши­ти», — до­дає Ігор Пе­ер.

З цим по­го­джу­ю­ться і мо­ло­ді стар­та­пе­ри. «На­у­ко­ві роз­роб­ки, на мій по­гляд, зав­жди по­вин­ні ма­ти своє на­у­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня. При цьо­му в будь-якій успі­шній ко­ман­ді має бу­ти мі­ні­мум дві лю­ди­ни: вче­ний-ін­но­ва­тор і під­при­є­мець-про­да­вець. При­чо­му їхні сфе­ри ді­яль­но­сті мо­жуть пе­ре­ти­на­ти­ся, але го­лов­не, щоб во­ни до­пов­ню­ва­ли один одно­го. Якщо у вас є до­слі­дже­н­ня, ре­зуль­та­ти яко­го ті­єю чи ін­шою мі­рою змі­нять світ, то вам обов’яз­ко­во не­об­хі­дно по­чи­на­ти пе­ре­ві­ря­ти ва­шу гі­по­те­зу на пра­кти­ці. Ство­ри­ти фо­кус-гру­пу для опи­ту­вань і те­стів, а та­кож спро­бу­ва­ти про­да­ти (як мі­ні­мум за пе­ре­дза­мов­ле­н­ням) ваш про­дукт, який на да­ний мо­мент мо­же пе­ре­бу­ва­ти в роз­роб­ці. Са­ме та­кий шлях і є го­лов­ний клю­чем до отри­ма­н­ня фі нан су ван ня з бо ку ін вес то рів. Оскіль­ки на цьо­му ета­пі у вас бу­дуть всі най­ва­жли­ві­ші скла­до­ві успі­ху: зла­го­дже­на ко­ман­да, до­слі­дже­н­ня і про­то­тип, а та­кож пер­ші клі­єн­ти, які про­го­ло­су­ва­ли за ваш про­дукт гро­ши­ма», — го­во­рить за­снов­ник стар­та­пу Luciding, сту­дент НТУУ «КПІ» Ми­хай­ло Скри­чев­ський. Свій при­стрій для про­гра­му­ва­н­ня снів хло­пець пред с та вив на Sikorsky Challendge-2014 і вже че­рез ти­ждень отри­мав пер­шу ін­ве­сти­цію. Сьо­го­дні про­ект успі­шно ре­а­лі­зу­є­ться і вдо­ско­на­лю­є­ться, ба­зу­ю­чись на від­гу­ках пер­ших клі­єн­тів в Ні­меч­чи­ні.

« Ко ли у те бе є ідея, ви ни кає скла­дність у то­му, з ким її ре­а­лі­зо­ву­ва­ти, тоб­то по­шу­ку ко­ман­ди. Якщо ти хо­чеш зро­би­ти і апа­ра­тний, і со­фтвер­ний про­дукт, але ма­єш зна­н­ня ли­ше в апа­ра­тній ча­сти­ні, то то­бі не­об­хі­дно зна­йти то­го, хто до­по­мо­же в со­фтвер­ній ча­сти­ні. Але го­лов­не — щоб ця лю­ди­на «го­рі­ла» теж тво­єю іде­єю. А якщо цей про­ект ро­бить щось но­ве та ін­но­ва­цій­не, то про­бле­ма в то­му, як ре­а­лі­зу­ва­ти цю ідею, тут теж скла­дність — по­трі­бно зна­йти лю­дей з іде­я­ми, які хо­чуть ни­ми ді­ли­ти­ся і у пер­ші мі­ся­ці ро­бо­ти не отри­му­ва­ти за це гро­ші», — ді­ли­ться до­сві­дом ство­ре­н­ня сво­го вла­сно­го стар­та­пу CumTouch теж сту­дент КПІ Ан­дрій Ко­но­ва­лен­ко. Хло­пець ви­на­йшов те­хно­ло­гію, зда­тну пе­ре­тво­ри­ти будь-яку по­верх­ню на сен­сор­ну, яку теж пред­ста­вив на ми­ну­ло­рі­чно­му фе­сти­ва­лі Sikorsky Challendge. За йо­го сло­ва­ми, не вар­то за­бу­ва­ти і про ро­бо­ту з ко­ри­сту­ва­ча­ми. До сло­ва, на­ра­зі про­ект Ан­дрія Ко­но­ва­лен­ка го­ту­ють до те­сту­ва­н­ня у шко­лах. «І це той етап, ко­ли по­трі­бно да­ти свою роз­роб­ку лю­дям, які йо­го оці­нять на пра­кти­ці», — ка­же він.

За­пи­ски «Дня» з чо­ти­ри­ден­но­го фе­сти­ва­лю ін­но­ва­цій­них про­е­ктів у Ки­їв­сько­му по­лі­те­хні­чно­му ін­сти­ту­ті

УНІВЕРСИТЕТАМ — ВІЛЬ­НЕ ПЛАВАННЯ

На­бли­зи­ти на­у­ку до бі­зне­су до­по­мо­же і роз­ши­ре­н­ня ав­то­но­мії уні­вер­си­те­тів, вва­жа­ють уча­сни­ки фе­сти­ва­лю та жу­рі кон­кур­сів. «Їх по­трі­бно від­пу­сти­ти у віль­не плавання. Якщо на­вчаль­ний за­клад зда­тен го­ту­ва­ти спе­ці­а­лі­стів, які за­тре­бу­ва­ні на рин­ку, то­ді він ви­жи­ває. Якщо ні — йо­го ді­яль­ність по­трі­бно при­пи­ня­ти, щоб він не ви­тра­чав гро­ші пла­тни­ків по­да­тків. Адже є без­ліч фа­куль­те­тів, які сьо­го­дні не ре­а­лі­зо­ву­ють се­бе у при­кла­дно­му пла­ні», — до­дає Ми­хай­ло Ря­бо­конь. При цьо­му ко­шти за на­вча­н­ня, які спла­чу­ють сту­ден­ти, по­вин­ні за­ли­ша­ти­ся в уні­вер­си­те­ті, а дер­жа­ві він по­ви­нен спла­ти­ти ли­ше по­да­тки. «І то­ді уні­вер­си­тет бу­де са­мо­до­ста­тнім, вкла­да­ти­ме в ін­фра­стру­кту­ру, роз­ви­ток, на­пов­не­н­ня ла­бо­ра­то­рій най­но­ві­шим обла­дна­н­ням. І го­ту­ва­ти­ме спе­ці­а­лі­стів, які бу­дуть все­сві­тньо ви­зна­ні і про­слав­ля­ти­муть Укра­ї­ну», — вва­жає Ми­хай­ло Ря­бо­конь.

Втім, зна­чну роль в цьо­му про­це­сі по­вин­на ві­ді­гра­ва­ти не тіль­ки дер­жа­ва, а й са­мі сту­ден­ти. «Та­кі про­е­кти по­вин­ні ство­рю­ва­ти­ся не зго­ри, а зни­зу. По­вин­на від­бу­ти­ся зміна сві­то­гля­ду кри­ти­чної ма­си сту­ден­тів, щоб та­ке ство­ри­ти. Зав­да­н­ня адмі­ні­стра­ції уні­вер­си­те­ту — вча­сно по­мі­ти­ти цю змі­ну сві­то­гля­ду і ство­ри­ти всі умо­ви, щоб це роз­ви­ва­ло­ся, як у нас. Нам ду­же по­ща­сти­ло. Наш ре­ктор — кре­а­тив­на лю­ди­на, він був у Си­лі­ко­но­вій до­ли­ні, в Ізра­ї­лі й по­ба­чив, як все від­бу­ва­є­ться, і при­віз до­свід сю­ди. Він був драй­ве­ром цьо­го про­це­су», — ка­же Яро­слав Ко­ло­гри­вов.

Про ре­зуль­та­ти кон­кур­сів у рам­ках фе­сти­ва­лю Sikorsky Challendge-2015 чи­тай­те в на­сту­пних но­ме­рах «Дня».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.