Ан­дрій ХАЛПАХЧI: «Не­зва­жа­ю­чи на тру­дно­щі нам вда­ло­ся ство­ри­ти ці­ка­ву про­гра­му»

В остан­ній ти­ждень жов­тня в Ки­є­ві від­бу­де­ться Між­на­ро­дний кі­но­фе­сти­валь «Мо­ло­дість», який від­зна­ча­ти­ме 45-річ­чя!

Den (Ukrainian) - - Культура -

Ме­шкан­ця­ми кі­но­сві­ту цей фо­рум ша­но­ва­ний сво­їм умі­н­ням від­кри­ва­ти шлях до вер­шин кі­но­о­лім­пу та­ла­но­ви­тим де­бю­тан­там, він по­ра­дує гля­да­чів чи­сель­ни­ми кон­кур­сни­ми і по­за­кон­кур­сни­ми про­гра­ма­ми, ре­тро­спе­кти­ва­ми і спе­цпо­ка­за­ми. Між­на­ро­дні про­гра­ми тра­ди­цій­ні — від сту­дент­сько­го філь­му до пов­но­ме­тра­жно­го де­бю­ту — і гео­гра­фія цих стрі­чок охо­плює пра­кти­чно весь світ. При­єм­но за­зна­чи­ти, що в ко­жній но­мі­на­ції при­су­тні укра­їн­ські ро­бо­ти, вклю­чно з пов­но­ме­тра­жним кон­кур­сом. Тут оці­ню­ва­ти­ме­ться фільм «По той бік» ре­жи­се­ра Оле­ксан­дра Ли­тви­нен­ка. Су­ди­ти кон­курс бу­де жу­рі у скла­ді Ма­ті­а­са Фре­го­ва, Яро­сла­ва Пі­лун­сько­го, Мі­ке­лан­дже­ло Мес­сі­на, Ка­трін Дюс­сар і Да­рі­у­ша Га­джев­ськи.

Про­гра­ма «Фе­сти­валь Фе­сти­ва­лів» на­пов­не­на філь­ма­ми — при­зе­ра­ми най­пре­сти­жні­ших сві­то­вих кі­но­фо­ру­мів. Спе­ці­аль­ною по­ді­єю «Скан­ди­нав­ської про­гра­ми» ста­не фільм — во­ло­дар «Зо­ло­то­го Ле­ва» Ве­не­ці­ан­сько­го фе­сти­ва­лю «Си­дів го­луб на гіл­ці, мір­ку­ю­чи про бу­т­тя» Роя Ан­дерс­со­на. Са­ме ця стрі­чка пред­став­ле­на цьо­го ро­ку на «Оскар» від Шве­ції. У про­гра­мах «Фран­цузь­кий буль­вар» і «Ні­ме­цька хви­ля» гля­да­чі зу­стрі­нуть ві­до­мі іме­на у но­вих ро­бо­тах май­стрів Фран­ції і Ні­меч­чи­ни.

Вже тре­тій рік у ме­жах «Мо­ло­до­сті» про­хо­дить На­ціо­наль­ний кон­курс, який фе­сти­валь при­ду­мав і здій­снює спіль­но з Фон­дом Іго­ря Ян­ков­сько­го. 23 ро­бо­ти, за­галь­ний хро­но­ме­траж яких п’ять го­дин, а це і ко­ро­тко­ме­тра­жне кі­но, і до­ку­мен­таль­не, і ані­ма­ція, на­га­ду­ють — укра­їн­ське кі­но є! Очо­лює жу­рі ві­до­мий кі­но­ре­жи­сер Ро­ман Ба­ла­ян, який за­явив, що че­кає від­крит­тів і го­то­вий під­три­му­ва­ти мо­ло­дих, та­ла­но­ви­тих ко­лег.

От­же, по­при всі тру­дно­щі, об’єктив­ні і суб’єктив­ні пе­ре­по­ни, фе­сти­валь від­бу­де­ться. Про це на­ша роз­мо­ва з ба­га­то­рі­чним ге­не­раль­ним ди­ре­кто­ром «Мо­ло­до­сті» Ан­дрі­єм Халпахчі.

ЮВІ­ЛЕЙ — ОСОБЛИВА СВЯТКОВІСТЬ

— Ан­дрію, ми сто­ї­мо на по­ро­зі 45-го фе­сти­ва­лю «Мо­ло­до­сті», який про­йшов дов­гий шлях і у вла­сній істо­рії, і в істо­рії кра­ї­ни. Ра­зом із кра­ї­ною пе­ре­жи­вав пі­ко­ві си­ту­а­ції як зі зна­ком плюс, так і зі зна­ком мі­нус. Яким би ні­кчем­ним не бу­ло став­ле­н­ня дер­жа­ви до куль­ту­ри, фе­сти­валь бу­де!

— Цьо­го ро­ку фе­сти­валь юві­лей­ний і по­ви­нен від­рі­зня­ться яко­юсь свя­тко­ві­стю. Вза­га­лі-то слово фе­сти­валь від сло­ва fest — свя­то, то­му, окрім сер­йо­зної ро­бо­ти-ла­бо­ра­то­рії, яка зав­жди про­хо­дить на «Мо­ло­до­сті», тре­ба ство­ри­ти осо­бли­ву, свя­тко­ву атмо­сфе­ру. Го­лов­не, що нам вда­ло­ся при скла­дній си­ту­а­ції в Укра­ї­ні в ці­ло­му (мо­ва за­раз про фі­нан­со­ву скла­до­ву) звер­ста­ти ду­же силь­ну і ці­ка­ву про­гра­му. Збе­ріг­ши всі на­ші кон­кур­сні і по­за­кон­кур­сні се­кції. До­сить ска­за­ти, що в про­гра­мі «Фе­сти­валь Фе­сти­ва­лів», де ми пра­гне­мо по­ка­за­ти го­лов­них ла­у­ре­а­тів го­лов­них фе­сти­ва­лів, гля­да­чі по­ба­чать, на­при­клад, фран­цузь­ку кар­ти­ну «Ді­пан», яка отри­ма­ла «Зо­ло­ту паль­мо­ву гіл­ку». У про­гра­мах і кла­си­ка, і су­ча­сність, і ко­ро­ткий метр, і кі­но­шко­ли. Від­кри­т­тя фо­ру­му бу­де в Те­а­трі ім. І. Фран­ка. З одно­го бо­ку, це ви­му­ше­на мі­ра, бо орен­да ко­штує при­бли­зно в чо­ти­ри ра­зи мен­ше, ніж у Па­ла­ці «Укра­ї­на». — Чи є скла­дно­щі з кі­но­по­ка­зом? — Не­має. Все одно ми за­без­пе­чу­є­мо кі­но­по­каз, у Те­а­трі ім. І. Фран­ка це на­віть лег­ше. Річ у тім, що місць уп’яте­ро мен­ше, ніж у па­ла­ці, а за­явок ми отри­ма­ли від рі­зних ор­га­ні­за­цій вже вче­тве­ро біль­ше, ніж кіль­кість місць у те­а­трі. Але ж є при­їжджі го­сті, на­ші мі­сце­ві зір­ки, яких хо­ті­ло­ся б ба­чи­ти на юві­лей­но­му фе­сти­ва­лі. Ми ро­би­мо акцент на укра­їн­ських акто­рах і ре­жи­се­рах. Фо­ру­ми та­ко­го мас­шта­бу, як на­ша «Мо­ло­дість», ма­ють свої тра­ди­ції, і будь-які но­во­вве­де­н­ня ма - ють бу­ти су­во­ро до­зо­ва­ні, аби не ви­гля­да­ти ім­план­та­та­ми. За­раз ве - ду­ться пе­ре­го­во­ри зі спон­со­ра­ми, щоб і го­стям, і на­шим про­фе­сіо на­лам да­ти мо­жли­вість по­спіл­ку­ва­ти­ся між со­бою. На жаль, у Ки­є­ві до цьо­го ча­су не­має та­кої ло­ка­ції, яка є в ба­га­тьох кра­ї­нах сві­ту, де спе­ці­аль­но бу­ду­ють па­ла­ци під фе­сти­ва­лі. Наш за­ти­шний кі­но­те­атр «Ки­їв» все-та­ки не той про­стір, де мо­жна все ор­га­ні­зу­ва­ти. То­му, спо­ді­ва­ю­ся, цьо­го ро­ку бу­де ба­га­то но­вих май­дан­чи­ків, що сто­су­ва­ти­му­ться фе­сти­ва­лю. — Що ж це за май­дан­чи­ки? — Три­ва­ють пе­ре­го­во­ри. Але вже мо­жна на­зва­ти ре­сто­ран-клуб «Lе­таж», у кі­но­те­а­трі «Ки­їв» — «Апель­син», чу­до­ве мі­сце, яке теж бу­де мі­сцем зу­стрі­чей. Для на­ших го­стей ро­бля­ться спе­ці­аль­ні зниж­ки, мо­жна ви­пи­ти ка­ви, по­спіл­ку­ва­ти­ся. Яки­ми б не бу­ли пе­ре­до­ві те­хно­ло­гії, мо­жли­во­сті лін­ків, ні­що не за­мі­нить жи­ве спіл­ку­ва­н­ня. І, зви­чай­но, тра­ди­цій­но — наш по­стій­ний пар­тнер, го­тель «Бак­ка­ра».

СИ­ТУ­А­ЦІЯ З БЮДЖЕТОМ НА КУЛЬ­ТУ­РУ — КАТАСТРОФІЧНА

— Яки­ми б від­кри­ти­ми до спів­пра­ці не бу­ли спон­со­ри, без сер­йо­зної дер­жав­ної під­трим­ки не об­хо­ди­ться жо­ден ве­ли­кий сві­то­вий фе­сти­валь, що ж від­бу­ва­є­ться у вза­є­ми­нах фе­сти­валь — дер­жа­ва? Які пер­спе­кти­ви в цьо­му пла­ні?

— Фе­сти­валь дав­но за­ре­ко­мен­ду­вав се­бе як ва­жли­ва по­дія, то­му, як би не мі­няв­ся склад ке­рів­ни­цтва Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри або Держ­кі­но, не мо­жу ска­за­ти, що ми не ма­є­мо ува­ги з їхньо­го бо­ку. Ін­ша спра­ва, що за­галь­на си­ту­а­ція з бюджетом на куль­ту­ру до­сить катастрофічна, на сьо­го­дні під­пи­су­ю­ться до­ку­мен­ти, де за­галь­на су­ма скла­дає 552 тис. гри­вень. Держ­кі­но і Мі­ні­стер­ство куль­ту­ри, у яких є ще якісь до­да­тко­ві гро­ші, рі­зни­ми ор­га­ні­за­цій­ни­ми ме­то­да­ми на­ма­га­ю­ться зна­йти ви­хід із па­то­во­го ста­но­ви­ща. Мо­жна ро­би­ти якийсь до­да­тко­вий за­хід, але щоб не зву­ча­ли сло­ва «кі­но» і «фе­сти­валь». У чо­му скла­дність? Ми всі ро­зу­мі­є­мо, що був ду­же скла­дний рік для кі­но­ви­ро­бни­цтва, для си­ту­а­ції з кі­но. Але при­йшло ра­ді­сне по­ві­дом­ле­н­ня, Держ­кі­но до­ма­га­ло­ся цьо­го з бе­ре­зня мі­ся­ця, во­ни отри­ма­ли до­да­тко­ві 100 млн гри­вень фі­нан­су­ва­н­ня. У зв’яз­ку з цим Пи­лип Іл­лєн­ко в осо­бі Держ­кі­но міг би зна­чно сер­йо­зні­ше про­фі­нан­су­ва­ти фест. Але Мі­ні­стер­ство фі­нан­сів і ка­зна­чей­ство це не пропу­стить! І все зро­бле­но та­ким чи­ном, що 31 гру­дня Держ­кі­но по­вер­не дер­жа­ві 36 млн гри­вень, але ж кі­но­ви­ро­бни­цтво «за­пу­сти­ти з кон­да­чка» не­мо­жли­во. Ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти їх во­ни не ма­ють пра­ва. Про це, зви­чай­но ж, тре­ба го­во­ри­ти. Мі­ністр куль­ту­ри В’яче­слав Ки­ри­лен­ко на­чеб­то на­ма­га­є­ться щось зро­би­ти, але ця су­ма — 100 млн — з’яви­ла­ся тіль­ки ти­ждень то­му. Тут має бу­ти або роз­по­ря­дже­н­ня Пре­зи­ден­та кра­ї­ни, або го­ло­ви Ка­бмі­ну, аби ми мо­гли отри­ма­ти до­да­тко­ве фі­нан­су­ва­н­ня. Все зро­бле­но так, щоб бу­ли пе­ре­по­ни, ке­рів­ник від­ді­лу куль­ту­ри в Мі­ні­стер­стві фі­нан­сів не під­пи­ше це фі­нан­су­ва­н­ня. А по­тім ка­зна­чей­ство ви­рі­шить, що тре­ба да­ти гро­ші в ін­ше мі­сце. В ре­зуль­та­ті отри­му­є­мо гро­ші за фе­сти­валь у трав­ні мі­ся­ці на­сту­пно­го ро­ку, і той же Па­лац «Укра­ї­на» по­дає на нас до су­ду, аби ми ще пла­ти­ли їм і не­у­стой­ку. Ду­же скла­дна си­сте­ма ви­ко­ри­ста­н­ня гро­шей, на­чеб­то при­ду­ма­на для то­го, щоб не бу­ло ко­ру­пції, аби ці гро­ші бу­ли дій­сно ці­льо­ви­ми. З ін­шо­го бо­ку, си­сте­ма і її пов­но­ва­жні пред­став­ни­ки зму­шу­ють ду­ма­ти, як кру­ти­ти ці гро­ші. На­при­клад, у Мі­ні­стер­стві куль­ту­ри існує по­ста­но­ва, що во­ни мо­жуть фі­нан­су­ва­ти про­жи­ва­н­ня го­стей, але та­риф — 250 грн на до­бу...

— Це в яко­му го­те­лі та­кий та­риф?

— У гур­то­жи­тку мо­жна по­се­ли­ти актри­су або ре­жи­се­ра... Чо­му це не мі­ня­є­ться? Нам про­по­ну­ють по­ду- ма­ти «пе­ре­кру­ти­ти­ся якось». Тре­ба щось ви­рі­шу­ва­ти, мі­ня­ти. Го­во­рять про гло­баль­ні ре­фор­ми, а якісь ма­лень­кі ва­жли­ві ре­чі не ро­бля­ться. Всі че­ка­ють но­во­го за­ко­ну що­до кі­но. Пан Стець теж зу­стрів ме­не з ве­ли­кою по­ва­гою до фе­сти­ва­лю і по­обі­цяв за­кла­сти «Мо­ло­дість» у про­гра­му імі­дже­вої по­лі­ти­ки під­ві­дом­чо­го йо­му мі­ні­стер­ства. По­ди­ви­мо­ся. У то­му й спра­ва, що у нас зав­жди «хтось шиє ґу­дзи­ки, а ін­ший при­ши­ває ру­ка­ви», за Рай­кі­ним. То­му на­ші де­пу­та­ти но­сять іта­лій­ські ко­стю­ми, а не ві­тчи­зня­ні. І в цьо­му бі­да, адже кі­но­фе­сти­валь — не тіль­ки вузь­ка спе­ці­а­лі­за­ція кі­но і куль­ту­ри, це зна­чно шир­ше. Обра­жа­є­ться ке­рів­ни­цтво на­шо­го Кі­но­те­а­траль­но­го уні­вер­си­те­ту, сту­ден­ти го­во­рять, що за час фе­сти­ва­лю «Мо­ло­дість» отри­му­ють біль­ше, ніж за рік на­вча­н­ня в ін­сти­ту­ті. У нас чу­до­ві май­стер-кла­си, мо­жли­вість пря­мо­го спіл­ку­ва­н­ня то­що. І ми ра­ді, ко­ли сту­ден­ти при­хо­дять до нас за ре­ко­мен­да­ці­я­ми, на ста­жу­ва­н­ня їдуть за кор­дон, во­ни зу­стрі­ли тут сво­їх ко­лег, по­зна­йо­ми­ли­ся, ді­зна­ли­ся, як всту­па­ти до шко­ли Ан­джея Вай­ди. Це ду­же ва­жли­во. І го­сті, лю­ди, які при­їжджа­ють на фе­сти­валь, — це імідж Укра­ї­ни і, най­го­лов­ні­ше, — імідж мі­ста. Усі фе­сти­ва­лі но­сять на­зви сво­го мі­ста у всьо­му сві­ті, і як мі­сто зу­стрі­чає — ду­же ва­жли­во.

— До ре­чі, як «Мо­ло­дість» зу­стрі­чає мі­сто? Знаю, що про­тя­гом дов­го­го ча­су ви з чо­ло­би­тни­ми хо­ди­ли до ме­ра...

— По­тра­пи­ти до ме­ра нам так і не по­ща­сти­ло, за­раз же ви­бо­ри... Так ста­ло­ся, що фе­сти­валь із за­ви­дною пе­рі­о­ди­чні­стю збі­га­є­ться з ви­бо­ра­ми, то пре­зи­дент­ськи­ми, то мер­ськи­ми, і це ду­же скла­дно, бо зайня­та ре­кла­ма на те­ле­ба­чен­ні, зайня­ті сі­ті­лай­ти. Мі­сту ми ста­біль­но бай­ду­жі. Ро­зу­мію, на май­бу­тнє фест по­ви­нен пе­ре­їжджа­ти в ін­ше мі­сто, там, де куль­ту­рою за­йма­ю­ться. Є про­по­зи­ція від Льво­ва, і, мо­жли­во, це остан­ній Київський між­на­ро­дний фе­сти­валь, а бу­де те­пер Львів­ський між­на­ро­дний кі­но­фе­сти­валь. Го­во­ря­чи про фі­нан­су­ва­н­ня, до­сить ска­за­ти, що ме­рія Оде­си ви­ді­ли­ла на фе­сти­валь не ду­же ве­ли­ку су­му — 1 млн гри­вень. Ки­їв­ська ме­рія ви­ді­ляє дві­сті ти­сяч, від яких ми зби­ра­є­мо­ся від­мо­ви­ти­ся, хо­ча, зви­чай­но, і во­ни нам украй по­трі­бні. Вва­жаю, що для сто­ли­ці Укра­ї­ни, мі­ста, яке пре­тен­дує бу­ти куль­тур­ною сто­ли­цею, — це обра­зли­во. Сто­сов­но куль­ту­ри, на мою дум­ку, є ба­га­то чо­го, фун­кціо­ну­ють те­а­три, лю­ди хо­дять у кі­но, але є три го­лов­ні по­дії про­тя­гом ро­ку, які асо­ці­ю­ю­ться са­ме з мі­стом, — «Кра­ї­на мрій», ГОГОЛЬFEST і кі­но­фе­сти­валь «Мо­ло­дість». ГОГОЛЬFEST отри­мав 200 ти­сяч гри­вень, зби­ра­ли­ся да­ти 100, але В. Тро­ї­цький від­мо­вив­ся від ці­єї со­тні. Ось і на­шо­му фе­сти­ва­лю від ще­дрот 200 ти­сяч да­ють. Уп’яте­ро мен­ше, ніж Оде­са! На жаль, го­во­ри­ти про орг­під­трим­ку теж не до­во­ди­ться. Ми з ве­сни звер­та­ли­ся до ме­ра В. Кли­чка з про­ха­н­ням за­про­си­ти лю­дей, які дій­сно мо­гли б нам до­по­мог­ти ор­га­ні­за­цій­но, бо не все ро­би­ться за гро­ші. На жаль, жо­дної ре­а­кції, жо­дної від­по­віді. І це ду­же сер­йо­зне пи­та­н­ня, чо­му Ки­їв не став куль­тур­ною сто­ли­цею. Сьо­го­дні ту­ри­сти біль­ше їдуть до Льво­ва, ніж до Ки­є­ва. Що б не го­во­ри­ли, не мо­жна спи­су­ва­ти все на вій­ну. Без­умов­но, є «Ми­сте­цький Ар­се­нал», є PinchukArtCentre, де від­бу­ва­ю­ться куль­тур­ні по­дії, але не зав­дя­ки мі­сту. Ні у кра­ї­ні, ні в Ки­є­ві за цей час не бу­ло скла­де­но куль­тур­ної по­лі­ти­ки. Кон­цер­ти на Май­да­ні біль­ше від­по­від­а­ють Фа­сто­ву, ніж Ки­є­ву. Іні­ці­а­ти­ви, які існу­ють, не ре­а­лі­зо­ву­ю­ться або ре­а­лі­зо­ву­ю­ться украй сла­бо. — От­же, по­пе­ре­ду пе­ре­їзд? — Зви­чай­но, це про­бле­ма, про­бле­ма жит­тє­ва. Я в до­сить скла­дні для се­бе ра­дян­ські ро­ки ні­ко­ли не міг уяви­ти, як мо­жна емі­гру­ва­ти зі сво­єї кра­ї­ни. На­стіль­ки ко­рі­н­ням уріс, і са­ме до Ки­є­ва, я ки­я­нин че­твер­то­го по­ко­лі­н­ня. Ме­ні важ­ко ві­ді­рва­ти­ся від сво­го мі­ста, сво­єї ву­ли­ці. Для лю­дей, які ви­їжджа­ють, це чи­ма­лий стрес — по­мі­ня­ти мі­сце про­жи­ва­н­ня, на­віть якщо це пов’яза­но з лю­бов­ною істо­рі­єю, а не тіль­ки з жит­тє­вою не­об­хі­дні­стю. Тож для фе­сти­ва­лю, який 45 ро­ків існує в Ки­є­ві, — це все одно як емі­гра­ція, не ка­жу­чи про су­то емо­цій­ний стрес. Є ж по­бу­то­ві ре­чі, це ж тре­ба пе­ре­їжджа­ти.

— По-мо­є­му, єди­ний по­да­ру­нок, який мер зро­бив фе­сти­ва­лю і мі­сту, — це від­ре­став­ро­ва­ний пі­сля по­же­жі кі­но­те­атр «Жов­тень».

— Мі­сту, спо­ді­ва­ю­ся, так. Ми пра­цю­є­мо цьо­го ро­ку ще й з кі­но­те­а­тром «Сі­не­ма-Сі­ті», дру­гий рік пра­цю­є­мо з кі­но­те­а­тром «Крон­верк», є по­стій­ні на­ші то­чки — «Ки­їв», «Па­но­ра­ма» і «Жов­тень». Так, чу­до­во, що від­бу­ду­ва­ли кі­но­те­атр «Жов­тень», але це зви­чай­ний ко­му­наль­ний кі­но­те­атр, який, дай Бо­же, успі­шно пра­цю­ва­ти­ме і ро­би­ти­ме ці­ка­ві прем’єри і за­хо­ди. Так, це на­ша ло­ка­ція, ми ра­ді, що ту­ди по­вер­та­є­мо ся. Ал е, да руй те, як це від би­ва - ється на до­по­мо­зі кі­но­фе­сти­ва­лю «Мо­ло­дість»? Крім то­го, хо­чу звер­ну­ти ува­гу, «Жов­тень», який вва­жа­є­ться ко­му­наль­ним, мі­сто взя­ло на се­бе, бо був ве­ли­кий скан­дал, який іні­ці­ю­ва­ла гро­мад­ськість, з на­шою до­по­мо­гою теж, мі­сто пі­шло на те, аби від­бу­ду­ва­ти цей кі­но­те­атр. Аось існує кі­но­те­атр «Кі­но­па­лац». Він при­ва­тний. Пер­ший кі­но­те­атр у мі­сті, де бу­ло по­став­ле­но су­ча­сне уста­тку­ва­н­ня. Був пра­кти­чно зни­ще­ний під час Май­да­ну. Ні­ко­го не ці­ка­вить, що це теж бу­ла то­чка ви­со­кої куль­ту­ри і що тре­ба бу­ло до­по­мог­ти її від­бу­ду­ва­ти. Чо­мусь у нас вва­жа­є­ться, що при­ва­тне не сто­су­є­ться мі­ста, при­ва­тний бі­знес ні­хто не за­хи­щає. Все скла­дно цьо­го ро­ку, «си­плю­ться» на­ші спон­со­ри, си­ту­а­ція в кра­ї­ні на­га­дує по­ча­ток 1990-х. Ду­маю, жур­на­лі­сти мо­гли б про­ве­сти роз­слі­ду­ва­н­ня, хто хо­че при­вла­сни­ти со­бі ком­па­нію МСЛ, у якої за- аре­шту­ва­ла ра­хун­ки, ло­те­рей­ний бі­знес сьо­го­дні ви­гі­дний.

«СКІФСЬКИЙ ОЛЕНЬ» БЕЗ ФІ­НАН­СО­ВОЇ СКЛАДОВОЇ

— «Мо­ло­дість-2015» мо­же за­ли­ши­ти­ся без го­лов­но­го при­зу, який ба­га­то ро­ків за­без­пе­чу­ва­ла ця ком­па­нія?

— Аре­што­ва­ні ра­хун­ки, во­ни за­раз не мо­жуть нам до­по­мог­ти... Але є лю­ди, які не за­бу­ва­ють про нас і го­то­ві під­ста­ви­ти пле­че. У цьо­му пла­ні у нас пов­но­цін­но роз­ви­ва­є­ться На­ціо­наль­ний кон­курс, який ми про­ве­ли ра­зом із Все­укра­їн­ським бла­го­дій­ним фон­дом «Іні­ці­а­ти­ва за­ра­ди май­бу­тньо­го» Іго­ря Ян­ков­сько­го. Фе­сти­валь — це трам­плін для на­ших мо­ло­дих ре­жи­се­рів, і ду­же ва­жли­во, аби во­ни не за­гу­би­ли­ся, не зни­кли з обрію. Та­лан­ти тре­ба під­три­му­ва­ти. Це оче­ви­дно. Ба­га­то ком­па­ній, які з на­ми пра­цю­ють, які нам до­по­ма­га­ють. Во­дно­час ду­же сер­йо­зно від­чу­ва­є­мо брак мі­сько­го пле­ча. Ще ва­жли­вий мо­мент — ми не мо­же­мо орен­ду­ва­ти всі кі­но­те­а­три і ро­би­ти без­ко­штов­ні по­ка­зи для гля­да­чів. Зокре­ма для сту­ден­тів, для яких ва­жли­во по­тра­пи­ти на фест. Ми ро­би­мо ма­кси­мум, але, на жаль, за­ли не гу­мо­ві. То­му вво­ди­мо но­ву іні­ці­а­ти­ву. Звер­та­ю­ться де­я­кі бі­зне­сме­ни з про­по­зи­ці­єю ку­пу­ва­ти кви­тки на від­кри­т­тя, го­то­ві пла­ти­ти за це ве­ли­кі гро­ші, і ми ви­рі­ши­ли, що вар­то це ро­би­ти. Якщо у нас на­бе­ре­ться пев­на кіль­кість ві­пів, за ра­ху­нок цих гро­шей змо­же­мо за­без­пе­чи­ти без­ко­штов­ний по­каз для сту­ден­тів і пен­сіо­не­рів.

— Який же фільм ста­не філь­мом від­кри­т­тя?

— Це фільм «45 ро­ків» — бри­тан­ська кар­ти­на з Шар­лот­тою Рем­плінг і То­мом Кор­тні. Акто­ра То­ма Кор­тні сьо­го­дні пам’ята­ють мен­ше, він біль­ше пра­цює в те­а­трі, але він грав сво­го ча­су у філь­мі «До­ктор Жи­ва­го» та ін­ших кар­ти­нах. 45-й юві­лей­ний фе­сти­валь ло­гі­чно від­кри­ти філь­мом «45 ро­ків» — це кар­ти­на про спіль­не ро­дин­не жи­т­тя упро­довж 45 ро­ків; акто­ри отри­ма­ли го­лов­ні на­го­ро­ди — «Срі­бних ве­дме­дів» на фе­сти­ва­лі у Бер­лі­ні за кра­ще ви­ко­на­н­ня ро­лей. Що сто­су­є­ться філь­му за­кри­т­тя, ми ще в роз­ду­мах. Хо­ті­ли по­ка­за­ти фільм «Мо­ло­дість», це від­по­від­ає на­шій на­зві, але мі­сце­вий дистриб’ютор за­про­сив ти­ся­чу єв­ро за ра­зо­вий по­каз, ми не мо­же­мо со­бі цьо­го до­зво­ли­ти. До ре­чі, ве­ли­ку про­гра­му без­ко­штов­но нам на­дасть ком­па­нія B&H Film Distribution. Ду­же вдя­чний Бо­г­да­ну Ба­тру­ху, що він це ро­зу­міє. Там є ду­же ці­ка­ві кар­ти­ни, одна з яких мо­же ста­ти філь­мом за­кри­т­тя. Або ж це бу­де фільм — пе­ре­мо­жець фе­сту. Але тут зав­жди є про­бле­ма, ін­ко­ли цей фільм мо­же бу­ти скла­дним для ма­со­вої пу­блі­ки, яка при­су­тня на це­ре­мо­нії за­кри­т­тя. Ми по­ста­ра­є­мо­ся лег­шу кар­ти­ну пі­ді­бра­ти. Асклад ні кар­ти­ни для кі­но­ма­нів бу­дуть по­ка­за­ні упро­довж дев’яти фе­сти­валь­них днів. Сві­тла­на АГРЕСТ-КОРОТКОВА

ФО­ТО НА­ДА­НО ПРЕС-СЛУ­ЖБОЮ КІ­НО­ФЕ­СТИ­ВА­ЛЮ «МО­ЛО­ДІСТЬ»

ЦЬО­ГО­РІЧ «МО­ЛО­ДІСТЬ» ВІДКРИЄ БРИ­ТАН­СЬКА КАР­ТИ­НА «СО­РОК П’ЯТЬ РО­КІВ», ЗА ЯКУ АКТО­РИ ШАРЛОТТА РЕМ­ПЛІНГ І ТОМ КОР­ТНІ ЗДОБУЛИ ГО­ЛОВ­НІ НА­ГО­РО­ДИ — «СРІБНІ ВЕДМЕДІ» НА ФЕ­СТИ­ВА­ЛІ В БЕР­ЛІ­НІ ЗА КРА­ЩЕ ВИ­КО­НА­Н­НЯ РО­ЛЕЙ

АНДРIЙ ХАЛПАХЧI

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.