У пе­ред­чут­ті Ре­во­лю­ції

На укра­їн­сько­му ТБ по­ка­жуть на­ш­умі­лий фільм Ми­ро­сла­ва Сла­бо­шпи­цько­го «Плем’я»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Во­ло­ди­мир ВОЙТЕНКО

Уно­чі з 18 на 19 жов­тня о 00.30 на те­ле­ка­на­лі « 1+ 1 » ди­ві­ться про­гра­му «Ар­гу­мен­тКі­но» та фільм укра­їн­сько­го ре­жи­се­ра Ми­ро­сла­ва Сла­бо­шпи­цько­го «Плем’я».

«Плем’я» — ігро­вий пов­но­ме­тра­жний де­бют ре­жи­се­ра Ми­ро­сла­ва Сла­бо­шпи­цько­го, що отри­мав не­чу­ва­ний, як для укра­їн­сько­го кі­но, аб­со­лю­тний сві­то­вий роз­го­лос та сла­ву, що ма­ло наслідки ре­кор­дної кіль­ко­сті фе­сти­валь­них та ін­ших фа­хо­вих на­го­род, а та­кож без­пре­це­ден­тно­го кі­но­те­а­траль­но­го про­ка­ту чи не у всіх ку­то­чках сві­ту.

«Плем’я» — фільм про силь­ні по­чу­т­тя: ко­ха­н­ня, не­на­висть та пом­сту. Це фільм про жи­т­тя в ін­тер­на­ті для глу­хо­ні­мих. Це кі­но без жо­дно­го ви­мов­ле­но­го сло­ва. Та­ко­го ра­ні­ше ні­хто не ба­чив...

По­вер­та­ю­чись до сві­то­во­го ви­зна­н­ня стрі­чки, а за нею — твор­чо­сті й та­лан­ту Ми­ро­сла­ва Сла­бо­шпи­цько­го, вар­то, при­найм­ні, зга­да­ти, що «Плем’я» роз­по­ча­ло свою трі­ум­фаль­ну хо­ду 2014 ро­ку з най­по­ва­жні­шо­го кі­но­фо­ру­му — Канн­сько­го фе­сти­ва­лю, на яко­му отри­ма­ло одра­зу три від­зна­ки, се- ред яких го­лов­на — в одній із най­пре­сти­жні­ших про­грам із на­звою «Ти­ждень кри­ти­ки».

За­га­лом, на сьо­го­дні рі­зно­ма­ні­тних фа­хо­вих на­го­род кар­ти­ні за її ви­да­тні ми­сте­цькі яко­сті ді­ста­ло­ся по­над чо­ти­ри де­ся­тки. Але своє­рі­дним під­сум­ком ми­ну­ло­рі­чно­го трі­ум­фу мо­жна вва­жа­ти ви­зна­н­ня Єв­ро­пей­ської кі­но­а­ка­де­мії, у вер­сії якої «Плем’я» є най­кра­щим єв­ро­пей­ським пов­но­ме­тра­жним де­бю­том — «Від­кри­т­тям ро­ку».

З одно­го бо­ку, сю­жет «Пле­ме­ні » , як і йо­го кі­не­ма­то­гра­фі­чна мо­ва, є аб­со­лю­тно уні­вер­саль­ни­ми — дра­ма­тур­гію стрі­чки ви­бу­ду­ва­но та­ким чи­ном, що ува­жний гля­дач, кі­не­ма­то­гра­фі­чно куль­тур­ний, ро­зу­міє най­тон­ші пе­ри­пе­тії сю­же­ту без, вла­сне, ро­зу­мі­н­ня мо­ви глу­хих, ви­клю­чно якою спіл­ку­ю­ться пер­со­на­жі кар­ти­ни.

З дру­го­го бо­ку, не бу­де жо­дним пе­ре­біль­ше­н­ням по­ба­чи­ти і ска­за­ти, що фільм Ми­ро­сла­ва Сла­бо­шпи­цько­го є оче­ви­дною ме­та­фо­рою бан­дит­ської Укра­ї­ни ча­сів Яну­ко­ви­ча — ті­єї дер­жа­ви, яка на­бу­ла сво­їх най­ви­щих по- твор­них форм та яко­стей за прав­лі­н­ня ски­ну­то­го на­ро­дом взим­ку 2014-го зло­чин­ця.

Зро­зумі­ло, що ми ма­є­мо спра­ву не з по­лі­ти­чним кі­не­ма­то­гра­фом, але з філь­мом, що на­би­рає прав­ди­вої акту­аль­но­сті й від­дає її гля­да­чам че­рез свою ху­до­жню без­по­се­ре­дність, че­рез свою ме­жо­ву одвер­тість, че­рез ми­сте­цьку щи­рість. Та­ке не всі схва­лю­ють — стрі­чка має і пал­ких при­хиль­ни­ків, і не менш за­тя­тих про­тив­ни­ків, для яких за нею про­зи­рає ма­ло не кі­нець сві­ту.

Але «Плем’я» від­лу­нює у гля­да­цьких сер­цях на всіх кон­ти­нен­тах, бо во­но спов­не­не не­ймо­вір­ної енер­гії — справ­жніх, не­фаль­шо­ва­них люд­ських по­чут­тів та вчин­ків. Зві­сно, за по­ка­за­ною на екра­ні енер­гі­єю пер­со­на­жів та кі­но­ви­до­ви­ща кри­є­ться енер­гія са­мо­го твор­ця.

Вла­сне, до сту­дії «Ар­гу­мен­ту­Кі­но» за­ві­тав сам Ми­ро­слав Сла­бо­шпи­цький, з яким від­бу­ла­ся роз­мо­ва про фільм, про йо­го ми­сте­цьке та со­ці­аль­не під­грун­тя, про кі­но й су­спіль­ство.

ФО­ТО НА­ДА­НО ПРО­ГРА­МОЮ «АР­ГУ­МЕНТ-КІ­НО»

«ПЛЕМ’Я» — ФІЛЬМ ПРО СИЛЬ­НІ ПО­ЧУ­Т­ТЯ: КО­ХА­Н­НЯ, НЕ­НА­ВИСТЬ ТА ПОМ­СТУ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.