Iсто­рія. Глу­хів. Шанс

«Якщо в мі­сті по­чну­ться до­ко­рін­ні змі­ни, то во­ни по­ши­рю­ва­ти­му­ться й да­лі — на схі­дні те­ре­ни Укра­ї­ни», — мі­сце­вий істо­рик Ві­ктор ЗАЇКА

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Роз­мов­ля­ли Ла­ри­са ІВ­ШИ­НА, Іван КАПСАМУН, Ал­ла ДУБРОВИКРОХОВА, Дми­тро КРИВЦУН, «День»

Без­прав­на про­він­ція отри­ма­ла шанс. У жи­те­лів мі­ста Глу­хів на Сум­щи­ні пі­сля де­ся­ти­літь без­пер­спе­ктив­них «ви­бо­рів» з’яви­ла­ся на­ре­шті мо­жли­вість вди­хну­ти ков­ток сві­жо­го по­ві­тря. Мі­шель Те­ре­щен­ко на про­ха­н­ня глу­хів­чан ви­рі­шив ки­ну­ти ви­клик си­сте­мі й ба­ло­ту­ва­ти­ся на по­са­ду мі­сько­го го­ло­ви. Зві­сно, у від­по­відь одра­зу вклю­чи­ла­ся вся адмі­ні­стра­тив­на ма­ши­на та ре­сур­си мі­сце­во­го олі­гар­ха й по­лі­ти­чно­го кон’юн­ктур­ни­ка. Не­що­дав­но пред­став­ник зна­тно­го укра­їн­сько­го ари­сто­кра­ти­чно­го ро­ду по­бу­вав у го­стях «Дня» й від­вер­то від­по­вів на за­пи­та­н­ня на­ших жур­на­лі­стів про мо­ти­ви ба­ло­ту­ва­ти­ся в ме­ри Глу­хо­ва, пе­ре­біг на­пру­же­ної ви­бор­чої кам­па­нії й прин­ци­по­ву бо­роть­бу з пред­став­ни­ком кла­но­во-олі­гар­хі­чної си­сте­ми. За­раз усі здо­ро­ві си­ли ма­ють об’єд­на­ти­ся дов­ко­ла перемоги Те­ре­щен­ка, адже то­ді з’яви­ться шанс не ли­ше в геть­ман­ської сто­ли­ці, ай в усі­єї Укра­ї­ни.

«СПО­ЧА­ТКУ ДЕР­КАЧ БУВ ЗА КУ­ЧМУ, ПО­ТІМ ЗА ЮЩЕН­КА, ПО­ТІМ ЗА ЯНУ­КО­ВИ­ЧА, ТЕ­ПЕР — ЗА ПО­РО­ШЕН­КА»

— Мі­шель, ви ба­ло­ту­є­те­ся в ме­ри Глу хо ва. Як ви оці ни те пе ре біг пе­ред­ви­бор­ної кам­па­нії?

— На ше міс то ма лень ке, то му важ ко склас ти де таль ну пе ред ви - бор ну со ці о ло гію. Але, на скіль ки нам ві до мо, по над 50% глу хів чан під­три­му­ють мою кан­ди­да­ту­ру — я це ба чу без по се ред ньо на ву ли цях, на зу­стрі­чах... У лю­дей до­сить ви­со­кий ен ту зі азм. І я не бо ю ся про це го­во­ри­ти. Упев­не­ний, що якщо ви­бо ри прой дуть нор маль но й чес но, то про­блем не бу­де.

Слід ска­за­ти, що на ми­ну­лих ви­бо рах, п’ ять ро ків то му, був ли ше один ре аль ний без аль тер на тив ний кан­ди­дат. Ін­ші з тих чи ін­ших при­чин не змо­гли бра­ти участь у ви­бо­рах — бу­ли за­а­ре­што­ва­ні, на них чи­нив­ся тиск і т.д. Як під­су­мок по­ло­ви­на лю­дей про­сто не при­йшла на ви бор чі діль ни ці. Реш та ви бор ців бу­ли в основ­но­му «про­ти», бо не ба­чи­ли аль­тер­на­ти­ви. Це свід­чить про те, що рей тинг ни ніш ньо го ме ра вкрай низь кий. Він ра зом зі сво їм па­тро­ном А.Дер­ка­чем за до­по­мо­гою тен де рів при ва ти зу ва ли май же всі під при єм ст ва, що на да ють ко му - наль­ні по­слу­ги, які для пе­ре­сі­чних гро­ма­дян за­раз ста­ли ду­же до­ро­ги­ми. Глу хів вми рає, у ньо му не має ро­бо­чих місць. На­ша фір­ма «Лі­нен оф Де­сна» — фа­кти­чно єди­не під­при­єм­ство, що пра­цює, ін­ве­сту­ю­чи в міс то, ство рює ро бо чі міс ця ( пра­цює по­над 150 осіб). Але цьо­го ма­ло.

10 ро ків то му в Глу хо ві бу ло 6 тис. ро­бо­чих місць, пра­цю­ва­ли чо­ти ри під при єм ст ва. Та кож був по - ту­жний м’ясо­ком­бі­нат, си­ро-мо­ло­чний ком бі нат, хліб за вод і су кон на фаб ри ка. За раз ці під при єм ст ва не пра­цю­ють — усе ви­мер­ло в ре­зуль­та ті по стій ної ко руп ції та вій ни з Ро сі­єю в остан ні два ро ки. Єди не, що про цві тає тут, — кон т ра бан да, ад же че рез сан к ції фран цузь кий сир їде до Мо­скви са­ме че­рез Глу­хів. А що пе ре во зить ся на зад че рез ро - сійсь ко- ук ра їнсь кий кор дон — ми не зна­є­мо, хо­ча це то­чно щось не­без­пе­чне, що фі­нан­сує ма­фію, мо­жли - во на­віть «ЛНР» і « ДНР».

Глу­хів­ська мо­лодь ду­же осві­че­на — у нас є На­ціо­наль­ний пе­да­го­гіч ний уні вер си тет, аг ро тех ніч ний ін с ти тут. Але у неї не має жод ної пер­спе­кти­ви, окрім за­йма­ти­ся кон­тра­бан­дою або йти в ми­тни­ки. Я ро­зу­мію, що для вла­ди, яка по­над де­сять ро­ків кон­тро­лює не ли­ше на­ше міс то, а й усю пів ніч ну Сум щи ну, ви­гі­дно, щоб стан справ за­ли­шав­ся тим са мим і іс ну ва ло то таль не без - ро­бі­т­тя. Бі­дни­ми лю­дьми про­сті­ше управ­ля­ти, їх лег­ко під­ку­по­ву­ва­ти, спе­ку­лю­ва­ти на їхніх по­тре­бах і ви­ко рис то ву ва ти ад мін ре сурс, що за - раз і йде фан­та­сти­чни­ми тем­па­ми.

Пі сля Май да ну 65% глу хів чан го­ло­су­ва­ли за те, щоб жи­ти «по-но - во му » , че ка ли змін. Але що та ке «жи­ти по-но­во­му» в Глу­хо­ві, ко­ли є ду же ба га то сі мей, чле ни яких пі - шли во­ю­ва­ти, за­ги­ну­ли або бу­ли по­ра не ні, від бу ва єть ся еко но міч на кри­за й де­валь­ва­ція грив­ні, втра­ча­ю­ться ро­бо­чі мі­сця? Вла­да ж за­ли - ши­ла­ся ста­рою, ко­ру­пція ли­ше по­си ли ла ся, то му що за раз над нею вза­га­лі не­має кон­тро­лю. Це під­твер­джує ідею про те, що між По­ро­шен­ком і Ан­дрі­єм Дер­ка­чем був укла­де­ний до­го­вір, за яким Пре­зи­дент дав на від куп пів ніч ну Сум щи ну за свою пе ре мо гу на пре зи ден­тсь ких ви­бо­рах.

Але лю­ди вже дав­но не го­то­ві по­го­джу­ва­ти­ся з та­ким ста­ном ре­чей. Ще 5—6 ро­ків то­му во­ни го­во­ри­ли ба­га­то хо­ро­шо­го про Ро­сію й ду­ма­ли, що це при­кор­дон­не укра­їн­ське мі­сто, яке на­справ­ді жи­ве, як Ро­сія. Але за­раз во­ни ста­ли па­трі­о­ти­чні­ши­ми, ко­жен за­хід і свя­то про­хо­дять під на­ціо­наль­ним пра­по­ром. Глу­хів­ча­ни пов’язу­ють своє май­бу­тнє із За­хо­дом, ро­зу­мі­ють, що від­бу­ва­є­ться агре­сія з бо­ку РФ, і хо­чуть яки­хось змін на кра­ще. Про­те вла­да, на жаль, ро­бить усе мо­жли­ве й неможливе для то­го, щоб збе­рег­ти свої по­зи­ції.

На­ро­дний де­пу­тат, який вже ба­га­то ро­ків ви­грає на на­шо­му окру­зі, всі­ля­ко під­стро­ю­вав­ся під ко­жно­го гла­ву дер­жа­ви — спо­ча­тку він був за Ку­чму, по­тім за Ющен­ка, по­тім за Яну­ко­ви­ча, те­пер — за По­ро­шен­ка. Але на­справ­ді він ви­сту­пає ли­ше за се­бе са­мо­го — за Ан­дрія Дер­ка­ча.

Наш гла ва рай о ну во зив ба га то « ті ту шок » на « Ан­ти май дан » і на - ре­шті по­тра­пив під лю­стра­цію. Але Дер­кач ска­зав, що це все по­мил­ка, то­му су­д­дя не до­ве­ла про­ви­ну цьо­го чи нов ни ка і йо го по вер ну ли на по - са­ду.

Ни­ні­шній мер мі­ста зно­ву ба­ло­ту­є­ться на ви­бо­рах. Але якщо за­раз не ста­ну­ться змі­ни в мі­сце­вій вла­ді, я бо­ю­ся, що лю­ди пов­ні­стю втра­тять на­дію, адже во­ни вже не зро­зу­мі­ють, чо­му си­ту­а­ція на­стіль­ки скла­дна. Ми пе ре­бу ва­є­мо в пев ній гео гра фі­чній ізо­ля­ції — да­ле­ко від За­хо­ду, від Ки­є­ва й від мо­ря. Я бо­ю­ся, що в ре­зуль­та­ті лю­ди по­див­ля­ться в бік Ро­сії і по­ду­ма­ють для се­бе: «Мо­же там дій­сно кра­ще?»

Ду­же ва­жли­во по­ка­за­ти глу­хів­ча­нам, що є пер­спе­кти­ва, мо­жли - вість від­кри­ва­ти но­ві двері, ми зда­тні бу­ду­ва­ти но­ву кра­ї­ну. Глу­хів сто­їть за 10 км від кор­до­ну з Ро­сі­єю, але ми мо­же­мо про­де­мон­стру­ва­ти, що зда­тні жи­ти ци­ві­лі­зо­ва­но, за­лу­ча­ти ін­ве­сти­ції й ство­рю­ва­ти но­ві ро­бо­чі мі­сця. Це ва­жли­во не ли­ше для Глу­хо­ва, а й для всі­єї Укра­ї­ни.

«ПО­КИ В ГЛУ­ХО­ВІ СТО­ЇТЬ ПАМ’ЯТНИК ЛЕ­НІ­НУ, ПАМ’ЯТНИ­КА СІМ’Ї ТЕ­РЕ­ЩЕН­КІВ ТУТ НЕ БУ­ДЕ»

— Ці ка во, як ви прий ма ли рі - ше­н­ня ба­ло­ту­ва­ти­ся. Від ко­го по­хо­ди ла іні ці а ти ва? Адже ви чу до во ро зу мі ли, що має від бу ти ся ду же жорс­тка бо­роть­ба.

— Я не пе­ред­ба­чав, що пе­ред­ви­бор­на гон­ка бу­де на­стіль­ки бру­дною. Але ця ініціатива спа­ла на дум­ку ду­же не­спо­ді­ва­но. На Но­вий рік мер Глу­хо­ва Юрій Бур­ла­ка на­пи­сав ли­ста, що він не зно­си­ти­ме пам’ятник Ле­ні­ну, бо він «лю­ди­на, яка бу­дує, а не руй­нує». Він та­кож по­обі­цяв, що бу­ду­ва­ти­ме пам’ятник сім’ї Те­ре­щен­ків. Бур­ла­ка по­ра­ху­вав, що та­ким чи­ном,він мо­же отри­ма­ти зго­ду на­ро­ду збе­рег­ти пам’ятник Ле­ні­ну. Я на­пи­сав у від­по­відь ли­ста, в яко­му за­явив, що по­ки в Глу­хо­ві сто­їть пам’ятник ра­дян­сько­му во­жде­ві, пам’ятник сім’ї Те­ре­щен­ків тут не сто­я­ти­ме. Ле­нін хо­тів роз­стрі­ля­ти мо­го ді­да, на­ша сім’я бу­ла ви­му­ше­на ви­їха­ти за кор­дон че­рез біль­шо­ви­цький ре­жим і все жи­т­тя жи­ти з но­сталь­гі­єю за ба­тьків­щи­ною. Крім то­го, є за­кон Укра­ї­ни про де­ко­му­ні­за­цію, що зо­бов’язує по­зба­ви­ти­ся ра­дян­ських сим­во­лів. А мо­ну­мент Те­ре­щен­кам я до­по­мо­жу збу­ду­ва­ти й сам — пі­сля зня­т­тя Ле­ні­на.

Ця лис ти бу ли опуб лі ко ва ні в ЗМІ, й глу хів ча ни по ча ли ста ви ти ме ні за пи тан ня: « Чом би вам не взя ти участь у ви бо рах ме ра? Ви для нас — пер ша осо ба, єди на лю - ди на, яка ін вес тує в Глу хів » . Для ме не та кі про хан ня бу ли де що не - спо ді ва ни ми, але лю ди пам’ ята ли, що спо чат ку мій пра-пра- пра дід Ар­те мій Те ре щен ко був бур го міс т - ром Глу хо ва з 1841 по 1845 рік, а по­тім і йо­го син Ми­ко­ла Те­ре­щен­ко з 1851 до 1872 ро ку. У цей пе рі од бу ло зве де но де сять бу ді вель, які до сі є іс то рич ним цен т ром міс та: Глу хівсь кий пе да го гіч ний уні вер - си тет, при ту лок для си ріт і бід них ді тей ( за раз ЗОШ № 3), дві лі кар ні ( місь ка по лі клі ні ка й рай он на лі - кар ня), Трьох- Анас та сі євсь ка цер - к ва, жі но ча гім на зія ( за раз ЗОШ № 1), чо ло ві ча гім на зія, ре міс ни че учи ли ще ( за раз аг ро тех ніч ний ін с - ти тут), банк та ро дин на ре зи ден ція ( за раз Ін­сти тут луб’ я них куль тур).

«Я НЕ МО­ЖУ ПРО­ВЕ­СТИ КОН­ФЕ­РЕН­ЦІЇ В БУ­ДИН­КАХ, ЯКІ БУ­ДУ­ВА­ЛИ МОЇ ПРЕД­КИ»

— Як же став лять ся до вас, як до на щад ка ро ду Те ре щен ків, на - чаль ни ки уста нов, що міс тять ся в цих бу­дин­ках?

— За­раз ба­га­то акти­ві­стів і во­лон­те­рів, що до­по­ма­га­ють ар­мії, в чо­му бе­ру участь і я, але та­кож тре­ба бу­ти акти­ві­стом і в пи­та­н­нях еко­но­мі­ки. Са­ме цим я на­ма­га­ю­ся за­йма­ти­ся, щоб до­по­ма­га­ти лю­дям й ство­рю­ва­ти ро­бо­чі мі­сця. Зро­зумі­ло, що по­ки йде вій­на, ве­ли­че­зні за­хі­дні фір­ми не бу­ду­ва­ти­муть свої під­при­єм­ства на ти­ся­чі ро­бо­чих місць у Глу­хо­ві — на кор­до­ні з Ро­сі­єю. То­му я за­про­по­ну­вав чо­ти­ри на­прям­ки, у ко­жно­му з яких ми мо­же­мо ство­ри­ти по ти­ся­чі ро­бо­чих місць. Від­по­від­но, ми за­пла­ну­ва­ли чо­ти­ри кон­фе­рен­ції з пи­тань еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку мі­ста. Пер­ша сто­су­ва­ла­ся ду­же пер­спе­ктив­но­го на­прям­ку — льо­нар­ства, ко­но­пляр ства й на­ту­раль­них во­ло­кон. У сві­ті є ду­же ве­ли­кий по­пит на ці то­ва­ри. А ми мо­же­мо не ли­ше ви­ро­щу­ва­ти льон й ко­но­плі, а й пе­ре­ро­бля­ти йо­го в го­то­ву про­ду­кцію. Дру­гий на­пря­мок — про­ду­кти хар­чу­ва­н­ня: м’ясо­ком­бі­нат, мо­ло­ко­за­вод, хлі­бза­вод і бджіль­ни­цтво. На­при­клад, я ку­пив хар чо­вий ком­бі­нат, де ми ро­би­ти­ме­мо со­ки, си­дри, кон­фі­тюр, ва­ре­н­ня й мед. Тре­тій на­пря­мок сто­су­є­ться аль­тер­на­тив­них дже­рел енер­гії й біо­га­зу — як лю­ди мо­жуть еко­но­ми­ти й за­мі­ща­ти газ, який за­раз до­во­ди­ться ім­пор­ту­ва­ти. Че­твер­тий на­пря­мок — ре­кон­стру­кція цен­тру мі­ста й роз­ви­ток зе­ле­но­го й істо­ри­чно­го ту­ри­зму. Глу­хів був істо­ри­чною сто­ли­цею Ге­тьман­щи­ни, тут мі­сти­ла­ся Ма­ло­ру­ська ко­ле­гія, яка 40 ро­ків ке­ру­ва­ла Лі­в­обе­ре­жною Укра­ї­ною. У на­шо­му мі­сті бу­ло чо­ти­ри ге­тьма­ни, які ке­ру­ва­ли Украї- ною. Са­ме цю істо ри­чну пам’ять у то­му чи ін­шо­му ви­гля­ді ми хо­че­мо від­но­ви­ти й від­тво­ри­ти.

Сьо­го­дні в цен­трі мі­ста не­має ні­чо­го, окрім пам’ятни­ка Ле­ні­ну й Ва­си­лю Ци­ган­ку, хо­ча ра­ні­ше бу­ли гар­ні ка­фе, фон­тан то що. Ци­га­нок був анар­хі­стом з Крон­штад­та, яко­го 1 сі­чня 1918 року ра­дян­ська вла­да від­пра­ви­ла кон­тро­лю­ва­ти Глу­хів. На­ше ба­жа­н­ня — перебудувати центр мі­ста, зня­ти пам’ятни­ки Ле­ні­ну й Ци­кан­ку, зро­би­ти парк за ана­ло­гі­єю з тим, що за­раз існує у Ві­льямс­бур­зі, США. Тут мо­гли б від­бу­ва­ти­ся істо­ри­чні ре­кон­стру­кції, пе­ре­одя­га­н­ня в обра­зи ві­до­мих істо­ри­чних фі­гур — По­лу­бо­тка, Апо­сто­ла, Ско­ро­пад­сько­го, Ро­зу­мов­сько­го. Та­кож ми мо­гли б від­тво­ри­ти Ма­ло­ру­ську ко­ле­гію у ви­гля­ді мі­ні­а­тюр­ної ко­пії, й ви­кла­да­чі істо­рії мо­гли б про­во­ди­ти ле­кції для до­ро­слих і ді­тей. У мі­сті мо­жуть від­зна­ча­ти­ся свя­та — Рі­здво, Но­вий рік, Ме­до­вий Спас, цві­ті­н­ня льо­ну. Ту­ри­стам бу­де ду же ці ка­во при їха ти хо ча б на один день і по­ди­ви­ти­ся на істо­ри­чну сто­ли­цю Укра­ї­ни. Це та­кож мо­гло б да­ти по­штовх для роз­ви­тку ре­сто­ран­но­го й го­тель­но­го бі­зне­су в Глу­хо­ві.

Ра ні ше я зміг до мо ви ти ся з ди - ре­кто ром агро тех ні­чно­го ін­сти ту­ту, де ми про­ве­ли пер­шу успі­шну кон­фе рен цію з льо ну, але на ступ но го дня йо му за те ле фо ну вав Ан­дрій Дер­кач і ска­зав, щоб біль­ше та­ке не по­вто­рю­ва­ло­ся. Від­то­ді ми не мо­же­мо про во ди ти кон фе рен ції в цьо му ін­сти­ту­ті. У Пе­ду­ні­вер­си­те­ті ми та­кож не мо­же­мо про­ве­сти кон­фе­рен­цію, ад же йо го ре ктор ба ло ту єть ся від « Во лі на ро ду » , й він по ра див нам звер­ну­ти­ся з цим питанням до міськ ви кон ко му. Але ми здо га ду є - мо ся, що міськ ви кон ком не ви рі - шить теж, адже ра­ні­ше во­ни від­по­ві­ли, що не мо­жуть на­да­ти мі­ський Будинок куль­ту­ри, то­му що там не пра­цює опа­лю­ва­н­ня. Але якщо вже опа лю ван ня не пра цює, нам до ве - де­ться про­во­ди­ти за­хід на ву­ли­ці.

За ли шив ся остан ній ва рі ант — ра­йон­ний Будинок куль­ту­ри, але як тіль­ки во­ни нам да­ли до­звіл на про - ве­де­н­ня кон­фе­рен­ції, на­сту­пно­го ж дня їм за­те­ле­фо­ну­ва­ли від Дер­ка­ча. Унас лі док цьо го нам від пра ви ли від по відь, що до кін ця ви бор чо го про­це­су во­ни на­да­ти при­мі­ще­н­ня не мо жуть. Ви хо дить, я не мо жу про - вес ти кон фе рен ції в бу дин ках, які бу­ду­ва­ли мої пред ки.

«ДЕР­КАЧ ДО­МО­ВИВ­СЯ ЗІ «СВО­БО­ДОЮ», І ВО­НИ ЗА­РЕ­Є­СТРУ­ВА­ЛИ СВО­ГО КАН­ДИ­ДА­ТА ПРО­ТИ МЕ­НЕ»

— Як так вий ш ло, що пар тія «Сво­бо­да», яка спо­ча­тку під­три­му­ва­ла ва­шу кан­ди­да­ту­ру, в ре­зуль­та­ті ви­су­ну­ла сво­го кан­ди­да­та?

— Мо­жу ска­за­ти ли­ше те, що лю­ди, які є чле­на­ми мі­ської «Сво­бо­ди», — аб­со­лю­тно по­ря­дні, це мої дав­ні дру­зі. Весь цей рік ми ра­зом ве­ли на­шу гро­мад­ську ді­яль­ність, вла­што­ву­ва­ли за­хо­ди. На­при­клад, на День пра­по­ра ми ра­зом роз­тя­гну­ли 50-ме­тро­вий пра­пор Укра­ї­ни, який за­крив цен­траль­ну ву­ли­цю Глу­хо­ва.

Із са­мо­го по­ча­тку не ду­мав, що я іде­аль­ний кан­ди­дат на по­са­ду ме­ра, й був мо­мент, ко­ли го­во­рив сво­їм дру­зям з ке­рів­ни­цтва глу­хів­ських пар­тій, зокре­ма й «Сво­бо­ди», що не ви­су­ва­ти­му свою кан­ди­да­ту­ру. Я пам’ятаю, що во­ни пла­ка­ли й го­во­ри­ли: «Це не­мо­жли­во, для нас ви — єди­ний і без­аль­тер­на­тив­ний шанс про­ти Дер­ка­ча й Бур­ла­ки». То­му я та­ки на­ва­жив­ся, але пі­зні­ше був ду­же зди­во­ва­ний рі­ше­н­ням «Сво­бо­ди» ви­су­ну­ти сво­го кан­ди­да­та про­ти ме­не. Ко­ли це від­бу­ва­ло­ся, ме­ні за­те­ле­фо­ну­вав ко­ли­шній на­ро­дний де­пу­тат Ігор Мі­ро­шні­чен­ко й ви­ма­гав зу­стрі­ти­ся з ним. Але я від­мо­вив йо­му в зу­стрі­чі, то­му що ро­зу­мів, про що са­ме він хо­че го­во­ри­ти. Я так по­ва­жаю іде­а­ли «Сво­бо­ди», що не хо­чу слу­ха- ти не­при­єм­ні сло­ва від їхніх пред­став­ни­ків. Крім то­го, дже­ре­лом «чор­но­го пі­а­ру» про­ти ме­не, який без­ко­штов­но по­ши­рю­вав­ся всім мі­стом, бу­ла «Сво­бо­да», хо­ча ра­ні­ше я ду­мав, що це пред­став­ни­ки Дер­ка­ча, Бур­ла­ки й Бо­я­рин­це­ва.

Ба­га­то мо­їх дру­зів — на­ро­дні де­пу­та­ти ка­за­ли Дер­ка­чу у Вер­хов­ній Ра­ді, що во­ни ду­же ува­жно сте­жать за си­ту­а­ці­єю в Глу­хо­ві й за всі­ма «не­при­єм­ни­ми сюр­при­за­ми». Ан­дрій Ле­о­ні­до­вич від­по­від­ав їм, що «йо­го ру­ки аб­со­лю­тно чи­сті» й «він по­ва­жає сім’ю Те­ре­щен­ків». Ма­буть, він до­мо­вив­ся з пред­став­ни­ка­ми «Сво­бо­ди», вна­слі­док чо­го ті за­ре­є­стру­ва­ли про­ти ме­не Михайла По­до­лі­на. По­до­лін уже був те­хні­чним кан­ди­да­том від Дер­ка­ча, це ко­ли­шній ре­гіо­нал із су­ди­мі­стю — аб­со­лю­тно іде­аль­ний про­філь для те­хні­чно­го кан­ди­да­та від вла­ди. Він від­тя­гу­ва­ти­ме еле­кто­рат, який ме­не під­три­мує. А Дер­ка­чу бу­де кра­ще, якщо у ме­не від­бе­руть 2-3%. Але ще сум­ні­ше в цій си­ту­а­ції те, що справ­жні й по­ря­дні сво­бо­дів­ці, які жи­вуть у Глу­хо­ві, ні­чо­го не ро­зу­мі­ють у цих те­хно­ло­гі­ях і під­да­ду­ться їм.

— Чи знай о мі ви осо бис то з Ан­дрі­єм Дер­ка­чем?

— З Ан­дрі­єм Дер­ка­чем ми ба­чи­ли­ся всьо­го дві­чі. Упер­ше — в сер­пні 2009 року, ко­ли ми про­во­ди­ли до­бро­дій­ний ве­чір. Дру­га зу­стріч ста­ла­ся 2011 року, ко­ли ми ве­че­ря­ли ра­зом з но­вим по­слом Фран­ції, який хо­тів ді­ста­ти біль­ше ін­фор­ма­ції про атом­ну енер­ге­ти­ку в Укра­ї­ні. У той час Дер­кач хо­тів по­вер­ну­ти­ся на по­са­ду гла­ви «Енер­го­ато­ма», а фран­цу­зи хо­ті­ли ді­зна­ти­ся, по яко­му ка­на­лу во­ни мо­жуть за­про­по­ну­ва­ти спів­пра­цю, адже во­ни ро­зумі­ли, що си­ту­а­ція в атом­ній енер­ге­ти­ці в Укра­ї­ні не­без­пе­чна. Ме­не про­си­ли ор­га­ні­зу­ва­ти зу­стріч для па­на Дер­ка­ча з пред­став­ни­ка­ми фран­цузь­ко­го Ко­мі­са­рі­а­ту з атом­ної енер­ге­ти­ки (Commissariat а l’energie atomique). Я був у Фран­ції, зу­стрі­чав­ся з па­ном Фре­де­рі­ком Мон­до­ло­ні, який є ди­ре­кто­ром з між­на­ро­дних від­но­син у Ко­мі­са­рі­а­ті, за­пи­ту­вав про мо­жли­вість йо­го зу­стрі­чі з Ан­дрі­єм Дер­ка­чем. Але він ме­ні ска­зав ка­те­го­ри­чне «ні», адже во­ни зна­ють цю лю­ди­ну й не хо­чуть з нею ма­ти спра­ви.

«ГЛУ­ХІВ­ЧА­НИ МА­ЮТЬ ЗРО­ЗУ­МІ­ТИ, ЩО ЦЬО­ГО РА­ЗУ НЕ­ОБ­ХІ­ДНО СКО­РИ­СТА­ТИ­СЯ СВО­ЇМ ПРА­ВОМ ГО­ЛО­СУ»

— Мі­ський го­ло­ва, окрім по­са­ди, по­ви­нен ма­ти й від­по­від­ну підтримку у мі­ськра­ді, без якої йо­го ді­яль­ність мо­же са­бо­ту­ва­ти­ся. Сьо­го­дні ж на кан­ди­да­тів у де­пу­та­ти від пар­тій, які під­три­ма­ли ва­шу кан­ди­да­ту­ру, чи­ни­ться тиск, щоб во­ни зня­ли­ся з ви­бо­рів.

— Сьо­го­дні у спи­ску кан­ди­да­тів у де­пу­та­ти є ба­га­то гі­дних і по­ря­дних лю­дей, які зна­ють си­ту­а­цію в мі­сті й пред­став­ля­ють рі­зні пар­тії — «Ба­тьків­щи­на», «Са­мо­по­міч», «УКРОП», «Пар­тія про­стих лю­дей», «За Укра­ї­ну!», «Ра­ди­каль­на пар­тія». Але для ме­не не ва­жли­ві по­лі­ти­чні пар­тії, адже я не по­лі­ти­чна лю­ди­на. Я знаю, що є ба­га­то хо­ро­ших лю­дей, які ду­же хо­чуть до­по­ма­га­ти су­спіль­ству й мі­сту. Зу­стрі­ча­ю­чись з глу­хів­ча­на­ми на ву­ли­цях, я ба­чу, що всі во­ни спо­ді­ва­ю­ться на змі­ни й хо­чуть у них бра­ти участь. Для цьо­го ми ор­га­ні зо­ву­ва­ли ГО «Центр актив­них глу­хів­чан». У ба­га­тьох не­має ма­те­рі­аль­ної мо­жли­во­сті до­по­ма­га­ти ар­мії, але у лю­дей є час і ба­жа­н­ня, то­му во­ни за­йма­ю­ться по­ши­т­тям фор­ми для сол­да­тів і ро­блять ма­ску­валь­ні сі­тки в Цен­трі.

Але що дій с но важ ли во — щоб лю­ди не бо­я­ли­ся і йшли го­ло­су­ва­ти, адже тра­ди­цій­но у Глу­хо­ві 50% ви­бор ців не йдуть на ви бо ри. Глу хів - ча­ни ма­ють зро­зу­мі­ти, що цьо­го ра­зу дій с но не об хід но ско рис та ти ся сво­їм кон­сти­ту­цій­ним пра­вом го­ло­су. Крім то­го, ва­жли­во, щоб во­ни не про да ва ли свої го ло си, ад же от ри - мав­ши 200 грн сьо­го­дні, во­ни за­пла­тять на­ба­га­то біль­шу ці­ну впро­довж подаль­ших п’яти ро­ків. То­му якщо лю­ди від­мов­ля­ться від ко­ру­пції, ма­со­во при­йдуть на ви­бо­ри й без стра­ху про го ло су ють, я ду маю, во ни обе­руть пра­виль­них кан­ди­да­тів, які що­дня про­во­ди­ти­муть змі­ни й кон­тро­лю­ва­ти­муть по ря­док у мі­сті.

— Лю­ди, які з ва­ми бо­рю­ться, ду­же мі­цно си­дять на кон­тра­бан­дних по­то­ках — во­ни ду­же не­без­пе­чні. І бо­роть­ба, яка про­ти вас ве­де­ться, — це бо­роть­ба за ці по­то­ки. Чи від­чу­ва­є­те ви за­гро­зу для вла­сної без­пе­ки й для лю­дей, які вас під­три­му­ють?

— Ко­ли до ме­не при­йшла ідея ба­ло­ту­ва­ти­ся, я ро­зу­мів, що це не­без­пе­чно. Будь-яке по­лі­ти­чне про­ти­сто­ян ня мо же бу ти не без пе­чним че рез мо­жли­вий кон­флікт. Але я був на Єв­ро­май­да­ні 20 лю­то­го — бі­ля го­те­лю «Укра­ї­на», й ба­чив ті­ла уби­тих акти­ві­стів. Як­би я був мо­лод­ший, то обов’яз­ко­во б слу­жив у зо­ні АТО. Але оскіль­ки я вже не ду­же мо­ло­дий і не є ве­ли­ким екс­пер­том зі зброї, я вва­жаю, що біль­ше ко­ри­сті я мо­жу при­не­сти в Глу­хо­ві — тут моя «АТО». Я ро­зу­мію, що це не ду­же ком­фор­тна і яко­юсь мі рою не без пе­чна ді яль ність, але во­на менш не­без­пе­чна, ніж си­ту­а­ція на фрон­ті.

«ГЛУ­ХІВ МАЄ СТА­ТИ ОДНИМ ІЗ НАЙ­КРА­СИ­ВІ­ШИХ МІСТ УКРА­Ї­НИ — ВІ­ТРИ­НОЮ ЄВ­РО­ПИ ДЛЯ РО­СІЇ»

— По- ва шо му, чо му з кож ною змі­ною вла­ди, з ко­жним но­вим пре­зи ден том, цей ре гі он від да єть ся в лі­зинг са­ме Дер­ка­чу?

— Якщо вве­сти ім’я Ан­дрія Дер­ка­ча в ан­глій­ській вер­сії по­шу­ко­вої си­сте­ми Google, то одне з по­си­лань бу де на пор тал rumafia. com, де на - пи­са­но, як йо­го ба­тько Ле­о­нід Дер­кач, який жи ве за кор до ном, спіл - ку єть ся з Се ме ном Мо ги ле ви чем і як во­ни ра­зом ке­ру­ють ма­фі­єю, що кон­тро­лює Сум­щи­ну. Від цьо­го во­ни отри­му­ють ве­ли­кі гро­ші.

Ан­дрій Дер­кач — один з най­ба­га­тших укра­їн­ських олі­гар­хів, але ні­хто ні­ко­ли про це не го­во­рить, то­му що він ко­ли­шній ес­бе­у­шник, за­кін­чив ту ж шко­лу КДБ, що й Во­ло­ди­мир Пу­тін, і бу­ду­вав з ним дру­жбу. Я ду­маю, він грає роль, яку ні­хто не мо­же со­бі уяви­ти. І якщо ви­хо­ди­ти з пла­ну Пу­ті­на із роз­ді­лу Укра­ї­ни на три ча­сти­ни — на оку­по­ва­ний Пів­ден­ний Схід і Крим, За­хід і бу­фер­ний Центр і Пів­ніч, то оста­н­ня ча­сти­на є іде­аль­ною для Дер­ка­ча. Це рай для кон­тра­бан­ди й бан­ди­ти­зму.

Але я не хо чу, щоб Глу хів був ча­сти­ною ці­єї бу­фер­ної зо­ни. Глу­хів має ста ти од ним з най кра сив міст Укра­ї­ни, ві­три­ною Єв­ро­пи для лю­дей із су­сі­дньої дер­жа­ви. Ба­га­то лю­дей, які жи­вуть по той бік кор­до­ну від Глу­хо­ва, — теж укра­їн­ці. Якщо во ни ба чи ти муть, що ук ра їн ці в Укра ї ні зна ють, як нор маль но жи - ти, це ста­не для них ма­гні­том. Для ме­не осо­би­сто ва­жли­во, щоб Глу­хів був силь ним, ба га тим міс том, яке да­ва­ти­ме мо­жли­во­сті — еко­но­мі­чні й куль­тур­ні. Мо­жли­во, ми змо­же­мо ство ри ти но ві фор ми ка пі та ліз му,

по­зи­тив­ні для су­спіль­ства, які ра­ні­ше пра­кти­ку­ва­ли мої пред­ки.

На жаль, для Дер­ка­ча цей ва­рі­ант не під­хо­дить — для ньо­го бу­де кра­ще, щоб тут бу­ла бу­фер­на зо­на, йо­го «ко­ро­лів­ство». Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що Ан­дрій Дер­ка­чі всі пре­зи­ден­ти, які пра­ви­ли в Укра­ї­ні за остан­ні де­сять ро­ків, до­мо­ви­ли­ся про те, щоб ні­хто не втру­чав­ся в йо­го ді­яль­ність у цьо­му ре­гіо­ні. У ньо­го є гу­бер­на­тор, про­ку­рор, на­чаль­ник СБУ, всі суд­ді, вся ми­тни­ця й мі­лі­ція — усе в ру­ках йо­го лю­дей. Си­ту­а­ція до­хо­дить до та­ко­го аб­сур­ду, що ко­ли в ін­тер­на­ті тре­ба змі­ни­ти при­би­раль­ни­цю, по­трі­бен до­звіл Дер­ка­ча.

Але звичайні нор­маль­ні лю­ди не хо­чуть так жи­ти, во­ни по­сла­ли цей ме­седж Пре­зи­ден­то­ві, але він, на жаль, до­сі їх не чує. В Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та біль­ше зайня­ті тим, який ор­га­ні­зу­ва­ти по­лі­ти­чний устрій у цьо­му ре­гіо­ні, щоб збе­рі­га­ти над ним кон­троль. Во­ни не ро­зу­мі­ють, що лю­ди аб­со­лю­тно не зго­дні з цим, во­ни хо­чуть змін, ре­форм. Во­ни дій­сно хо­чуть жи­ти по-но­во­му й не ро­зу­мі­ють, чо­му цьо­го не від­бу­ва­є­ться.

Я ро­зу­мію, що якщо я ви­граю на ви­бо­рах, то ме­ні не­об­хі­дно бу­де по­го­во­ри­ти з Пре­зи­ден­том для за­без­пе­че­н­ня ре­форм і ро­бо­ти держ­стру­ктур. Адже за­раз адмі­ні­стра­тив­ну ре­фор­му й усе, що ва­жли­во для кра­ї­ни, ко­ман­да Дер­ка­ча галь­мує, так бо­ї­ться втра­ти­ти до­ступ до адмін­ре­сур­сів. Обов’ яз­ко­во тре­ба ро­зу­мі­ти, що в ра­зі перемоги в Глу­хо­ві мер мі­ста ні­чо­го не змо­же зро­би­ти, якщо про­ти ньо­го пра­цю­ва­ти­муть усі держ­стру­кту­ри. Крім то­го, мі­ський го­ло­ва не мо­же впли­ва­ти на ро­бо­ту ми­тни­ці, по­бо­ро­ти кон­тра­бан­ду, очи­сти­ти дер­жав­ні стру­кту­ри від ко­ру­пціо­не­рів — це не йо­го ком­пе­тен­ція. Але він мо­же ство­ри­ти для лю­дей хо­ро­ше для про­жи­ва­н­ня мі­сто, а Пре­зи­дент, спо­ді­ва­ю­ся, нас по­чує й на­дасть усю держ­стру­кту­ру в обла­сті для впро­ва­дже­н­ня тих змін, які ду­же по­трі­бні.

«ВА­ЖЛИ­ВО НЕ ДОПУ­СТИ­ТИ МАС­ШТА­БНИХ ФАЛЬ­СИ­ФІ­КА­ЦІЙ З БО­КУ ВЛА­ДИ»

— Ду­же пра­виль­но, що ви го­во­ри­те про те, що одра­зу ро­би­ти­ме­те в ра­зі перемоги. І ду­же ва­жли­вий на­стрій — не вар­то бо­я­ти­ся, слід звер­ну­ти­ся до лю­дей і ска­за­ти, що Глу­хів і Сум­щи­на сер­йо­зно кон­тро­лю­ю­ться Дер­ка­чем. Адже є вся кра­ї­на, яка сте­жить за цим, і за цим сте­жи­ти­муть сві­то­ві ЗМІ, між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції.

— У нас уже з’ яви ли ся пред с - тав­ни­ки ОБСЄ, які при­хо­ди­ли в мі­лі цію й су ди, оскіль ки про ти ме не по­ру­ши­ли кри­мі­наль­ну спра­ву. Для нас ду­же ва­жли­во, щоб на­ше мі­сто не бу ло в ізо ля ції, а на впа ки, при - вер­та­ло ба­га­то ува­ги.

Крім то­го, 22 жов­тня має від­бу­ти ся кон фе рен ція, при свя че на ту - ри­зму та роз­ви­тку мі­ста. Ми ро­зу­мі­є­мо, що нам не да­дуть її про­ве­сти у при мі щен ні, то му, швид ше за все, во на від бу деть ся на ву ли ці. Де які на­ро­дні де­пу­та­ти вже по­обі­ця­ли нам до­по­мо­гу — се­ред них Оль­га Бо­го­мо­лець, Ган­на Го­пко, Пав­ло Ки­шкар, Ві­ктор Романюк, Ві­ктор Кри­вен­ко, Олег Ме­ду­ни­ця й ін­ші. Але, що осо­бли­во ва­жли­во, що все, що від­бу­ва­є­ться, ба­чать са­мі глу­хів­ча­ни, то­му я ду­маю, що во­ни вже зро­би­ли свій ви бір і більш як 50% жи те лів міс та ме не під три ма ють. Ні я кий «чор­ний пі­ар» не зі­грає свою роль.

Ще одна ва­жли­ва ін­фор­ма­ція. Не­дав­но нам не да­ли орен­ду­ва­ти біл­борд для пе­ред­ви­бор­ної агі­та­ції, на яко му по тім з’ яви ла ся по лі тич на рек ла ма « Опо зи цій но го бло ку » . Яко­мо­га біль­ше лю­дей по­вин­ні зна­ти і про цей ін ци дент. Адже ко ли мі­сце­ва вла­да ро­бить та­ке, во­на ще біль­ше під­си­лює на­шу підтримку се­ред го ро дян. Те пер важ ли во не до - пу­сти­ти мас­шта­бних фаль­си­фі­ка­цій з бо ку вла ди. Звіс но, во ни бу дуть, але ма­кси­мум на 15%, хо­ча й це вже ду­же ба­га­то. У нас є ар­мія во­лон­те­рів, у ко­жній ко­мі­сії є на­ші лю­ди, а всі де­мо­кра­ти­чні пар­тії Глу­хо­ва ме­не під три му ють. Це до свід че ні лю - ди, які бра ли участь у ви бор чо му про це сі ду же ба га то ра зів, і во ни зна­ють, у яких на­прям­ках мо­жуть ста­ти­ся фаль­си­фі­ка­ції. Я зав­жди ка­зав лю­дям: я ваш кан­ди­дат, але ва­ше зав­да­н­ня — кон­тро­лю­ва­ти ви­бір, адже я не мо­жу кон­тро­лю­ва­ти все.

— Сьо­го­дні Глу­хів стає но­вою то­чкою від­лі­ку. Ці ви­бо­ри — ду­же ва­жли­ве яви­ще за­галь­но­на­ціо­наль­но го мас ш та бу. І тут має зна чен ня роль ва­шої сім’ї для істо­рії Укра­ї­ни.

— У ме не є ба жан ня при нес ти ко ристь сус піль ст ву, то му я не мо - жу від мо ви ти ся ба ло ту ва ти ся, як - що не має ін шої мож ли вос ті до по - мог ти глу хів ча нам. У цій пе ред ви - бор­ній гон­ці для ме­не ва­жли­во, щоб хо­ча б з на­шо­го бо­ку не бу­ло ні­яко­го бру ду, а ви бо ри прой ш ли чес но. За раз Укра ї на має фан тас тич ний шанс — по­бу­ду­ва­ти пі­сля Май­да­ну пов­ні­стю но­ву кра­ї­ну. Це ста­не­ться або за­раз, або ні­ко­ли. То­му не­об­хі­дно про­во­ди­ти змі ни на всіх рів­нях. Але, на жаль, остан­ній рік по­ка­зав, що це не га­ран­то­ва­но на 100%.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.