ХЕПI-ЕНД

Ми­ну­лої не­ді­лі в Ки­є­ві від­крив­ся кі­но­те­атр «Жов­тень», від­бу­до­ва­ний пі­сля по­же­жі

Den (Ukrainian) - - Культура - Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День» Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

Біль­шість кі­но­те­а­трів — звичайні осе­ред­ки роз­ваг із біль­шим чи мен­шим рів­нем ком­фор­ту. «За­кла­ди куль­ту­ри» офі­цій­ною мо­вою.

Є, втім, ви­ня­тки. Є кі­но­те­а­три, ко­трі спри­йма­єш як про­дов­же­н­ня тво­го осо­би­сто­го про­сто­ру, не рі­дний дім — але щось близь­ке до то­го. «Жов­тень» був та­ким. Сво­їм, до­ма­шнім, з по­мір­ко­ва­ни­ми ці­на­ми й з кі­но, яко­го го­ді й шу­ка­ти не тіль­ки в пом­пе­зних муль­ти­пле­ксах, а й на­віть в Ін­тер­не­ті.

На­га­да­є­мо, бі­да тра­пи­лась 29 жов­тня ми­ну­ло­го року, під час фе­сти­ва­лю «Мо­ло­дість». Двоє на­цист­ських не­до­ум­ків підпалили один із за­лів «Жов­тня», на­ма­га­ю­чись зі­рва­ти по­каз філь­му з фе­сти­валь­ної про­гра­ми «Со­ня­чний зай­чик», при­свя­че­ній ЛГБТ-те­ма­ти­ці. По­же­жу, що по­ча­ла­ся, вча­сно зу­пи­ни­ти не вда­ло­ся. Вин­них до­во­лі швид­ко зна­йшли, і в під­сум­ку во­ни від­бу­ли­ся умов­ни­ми тер­мі­на­ми. Бу­дів­лю бу­ло сер­йо­зно по­шко­дже­но: обва­лив­ся дах, по­стра­жда­ли ко­му­ні­ка­ції. Ста­ло зро­зумі­ло, що по­трі­бна пов­на ре­кон­стру­кція.

Че­рез кіль­ка днів пі­сля по­же­жі на де­мон­стра­цію со­лі­дар­но­сті з «Жов­тнем» на Хре­ща­ти­ку ви­йшло по­над дві ти­ся­чі осіб. Мі­ська вла­да по­обі­ця­ла за­пу­сти­ти кі­но­те­атр у жов­тні 2015 року. Ми­ну­лої не­ді­лі це ста­ло­ся.

« Жов­тень » справ­ді на­ро­див­ся на­но­во. Зов­ні­шній ви­гляд бу­дів­лі у сти­лі пізнього ра­дян­сько­го кон­стру­кти­ві­зму збе­ре­же­но, однак усе­ре­ди­ні змі­ни ра­зю­чі — від ту­а­ле­тів і до про­е­кцій­но­го обла­дна­н­ня. В ін­тер’ єрах те­пер пе­ре­ва­жа­ють сві­тлі ко­льо­ри, у фойє дру­го­го по­вер­ху зро­бле­но ве­ли­че­зні ши­ро­кі ві­кна. Ди­зайн фойє пер­шо­го по­вер­ху — з яскра­вим аб­стра­ктним роз­пи­сом й ін­ста­ля­ці­єю- ко­ла­жем зі ста­рих про­гра­ва­чів, ра­діо­при­йма­чів, ма­гні­то­фо­нів, ка­сет то­що — справ­жня ди­зай­нер­ська зна­хід­ка. На мі­сці при­мі­щень адмі­ні­стра­ції з’ яви­ло­ся но­ве су­ча­сне ка­фе — тож увесь пер­ший по­верх від­да­но гля­да­чам.

Кі­но­за­лів, як і до ре­кон­стру­кції, ли­ши­ло­ся шість: «Ге­ге­мон» (най­біль­ший — 414 місць), «Со­лод­ке жи­т­тя» (22 мі­сця), «Кла­сік» (45), «Се­анс» (33) — на пер­шо­му по­вер­сі, «Кі­но­ман» (198) і «Ан­шлаг» (49) — на дру­го­му. За­галь­на міс­ткість — 761 мі­сце. В «Ге­ге­мо­ні», «Кі­но­ма­ні» й «Ан­шла­гу» вста­нов­ле­но ви­со­ко­які­сне ци­фро­ве DCP-обла­дна­н­ня, ко­тре до­зво­ляє по­ка­зу­ва­ти ве­ли­ко­бю­дже­тні гол­лі­вуд­ські філь­ми, зокре­ма в 3D-фор­ма­ті, в ре­шті за­лів — більш ка­мер­на ві­део­про­е­кція. Всю­ди — но­ві екра­ни, но­ві крі­сла, пов­но­цін­на зву­ко­ізо­ля­ція.

Ди­ре­ктор «Жов­тня» Лю­дми­ла Гор­де­ла­дзе ви­гля­да­ла ціл­ко­ви­тою трі­ум­фа­тор­кою.

— Лю­дми­ло Бо­ри­сів­но, те­пер, ко­ли все за­кін­чи­ло­ся, хо­ті­ло­ся б ді­зна­ти­ся про ва­ші ви­да­тки. Кі­но­те­атр був за­стра­хо­ва­ний? На­скіль­ки це вам до­по­мо­гло?

— Стра­хо­ва ком­па­нія ви­пла­ти­ла 2,5 міль­йо­на за бу­дів­лю і 1,3 міль­йо­на за обла­дна­н­ня. Адже ми стра­ху­ва­ли за ба­лан­со­вою вар­ті­стю, яка че­рез ін­фля­цію ду­же змі­ни­ла­ся. Цьо­го бу­ло геть не­до­ста­тньо, бо ре­кон­стру­кція ко­шту­ва­ла 51 міль­йон. — А скіль­ки ви­ді­ли­ла КМДА? — На­віть біль­ше — 53 міль­йо­ни.

— Чи ба­га­то ко­штів зі­бра­ла гро­мад­ськість?

— Ми отри­ма­ли 300 ти­сяч че­рез фонд «Від­но­ви­мо ра­зом». Нас під­три­ма­ли ро­бо­чи­ми ру­ка­ми, зокре­ма, ко­ли про­во­ди­ли­ся то­ло­ки в пер­ші ти­жні пі­сля по­же­жі. Я ду­же вдя­чна гро­мад­ським акти­ві­стам за ін­фор­ма­цій­ну підтримку і за­га­лом за все, що во­ни зро­би­ли в пер­ші дні.

— Чи вда­ло­ся розв’яза­ти юри­ди­чні ко­лі­зії, які ви ма­ли до по­же­жі?

— Пи­та­н­ня в про­ку­ра­ту­ри з’яв­ля­ли­ся че­рез те, що во­ни вва­жа­ли, що по­пе­ре­дній до­го­вір орен­ди від Ки­їв­ра­ди не є ціл­ко­ви­то ле­гі­тим­ним. Але ми на­ре­шті отри­ма­ли пов­ні­стю за­кон­ний до­го­вір без жо­дних за­ува­жень.

— Го­лов­не за­пи­та­н­ня — чи не змі­ни­ться ва­ша ре­пер­ту­ар­на по­лі­ти­ка?

— Все бу­де, як і ра­ні­ше: по­ка­зу­ва­ти­ме­мо кра­щі філь­ми мейн­стри­му, про­гра­ми фе­сти­валь­но­го кі­но, і так са­мо укра­їн­ські кар­ти­ни.

Ли­ша­є­ться до­да­ти тіль­ки те, що відкриття «Жов­тня» — на сто від­со­тків гар­на но­ви­на, що за­га­лом у сьо­го­дні­шній Укра­ї­ні рід­кість. Тут ма­є­мо: ви­ко­на­ну обі­цян­ку вла­ди, спіль­ні зу­си­л­ля ба­га­тьох лю­дей рі­зних верств су­спіль­ства й ре­зуль­тат, який оспо­ри­ти не­мо­жли­во. Справ­жній кі­не­ма­то­гра­фі­чний хе­пі- енд.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.