Му­зи­чні діа­ло­ги

Den (Ukrainian) - - Культура - Юлія БЕНТЯ, му­зи­ко­зна­вець

жуть, «ба­га­то нот». Ри­тмі­чно твір над­зви­чай­но скла­дний, але ду­же ці­ка­вий. По­єд­на­н­ня рі­зних ри­тмі­чних фор­мул у рі­зних ін­стру­мен­тів справ­ляє не­спо­ді­ва­не вра­же­н­ня. На на­пи­са­н­ня тво­ру Кар­рен­та на­ди­хну­ли озе­ра, яких ду­же ба­га­то в на­шо­му ре­гіо­ні — Он­та­ріо. Якось уве­че­рі ком­по­зи­тор сто­яв на бе­ре­зі озе­ра і за­ува­жив, як чу­до­во по во­ді ков­зає сві­тло. Вла­сне, з цьо­го і по­чи­на­є­ться п’ єса: скри­пка і ві­о­лон­чель три­ма­ють дов­гу но­ту, а пі­а­ніст своєю грою пе­ре­дає вра­же­н­ня від­бли­ску...

— Брайан Кар­рент — близь­кий друг ва­шо­го ан­сам­блю і пи­ше для «Гри­фон-тріо»?

— Це дру­гий твір, який він на­пи­сав для нас. За­га­лом ми за­мо­ви­ли ком­по­зи­то­рам по­над 80 тво­рів і зна­йшли для цьо­го фі­нан­су­ва­н­ня — че­рез уря­до­ві ка­над­ські ор­га­ні­за­ції, які єі в То­рон­то, і в на­шій про­він­ції. Кар­рент дав­но пра­цює як ком­по­зи­тор, йо­го кар’єра скла­да­є­ться до­во­лі вда­ло. Не­що­дав­но він здо­був на кон­кур­сі ком­по­зи­то­рів у Мон­ре­а­лі ве­ли­ку пре­мію — близь­ко 50 тис. до­ла­рів.

Ком­по­зи­тор­ка Ан­на Пі­дгор­на на­ро­ди­ла­ся в Укра­ї­ні, ви­їха­ла до Ка­на­ди ра­зом із ро­ди­ною. Її ро­ди­на ли­ши­ла­ся у Ван­ку­ве­рі, а во­на за­раз на­вча­є­ться у Прин­стон­сько­му уні­вер­си­те­ті ( США). На­ша спів­пра­ця роз­по­ча­ла­ся два ро­ки то­му в То­рон­то, де ми ви­ко­на­ли її не­ве­ли­чкий скетч. Ми по­ба­чи­ли, що ця ав­тор­ка має ду­же ба­га­то ці­ка­вих ідей — і за­мо­ви­ли їй твір. На « Київ Му­зик Фе­сті » ми йо­го ви­ко­ну­ва­ти­ме­мо вдру­ге. Осно­вою для п’ єси Like doves with grey wings embracing ста­ла сум­на укра­їн­ська пі­сня «На жов­ті­сінь­ким пі­со­чку... » . У ній від­чу­ва­ю­ться фоль­клор­ні впли­ви. Ан­на Пі­дгор­на ці­ка­во ви­ко­ри­сто­вує тем­бро­ві бар­ви, « не­тра­ди­цій­ні » при­йо­ми гри на ін­стру­мен­тах.

— Тріо Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка ви вже ви­ко­ну­ва­ли в Ка­на­ді?

— Ні, це бу­де сві­то­ва прем’єра. Кіль­ка ро­ків то­му ми за­мо­ви­ли цей твір, і на­ре­шті він за­вер­ше­ний. Тріо Ско­ри­ка має тра­ди­цій­ну три­ча­стин­ну фор­му. У цій му­зи­ці від­чу­ва­ю­ться рі­зні впли­ви, є від­го­ло­ски Шо­ста­ко­ви­ча, Про­коф’ єва. На­пев­но, і Стра­він­ський та­кож десь «хо­ва­є­ться».

— А чо­му на за­вер­ше­н­ня ціл­ком су­ча­сної про­гра­ми про­лу­нав Бе­тхо­вен?

— Тріо Бе­тхо­ве­на ми ви­ко­ну­ва­ли ду­же ба­га­то ра­зів, але ко­жний раз ви­ко­на­н­ня ви­хо­дить тро­шки іна­кшим. Так, про­гра­ма по­чи­на­є­ться до­сить «екс­тре­маль­но». Гар­мо­нії у тво­рі Кар­рен­та най­мен­ше, хо­ча цей чу­до­вий твір ду­же де­лі­ка­тний.

«НАШ ВИ­ПА­ДОК ДУ­ЖЕ РІД­КІ­СНИЙ, АДЖЕ ВСІ 20 РО­КІВ МИ ГРА­Є­МО В ОДНО­МУ СКЛА­ДІ»

— В Укра­ї­ні ви ча­сто бу­ва­є­те? — Впер­ше в Укра­ї­ну я при­їхав у 2006 ро ці. Зу стрів ся з Ва лен ти - ном Силь вес т ро вим і Єв­ге ном Стан­ко­ви­чем, по­про­сив їх на­пи­са - ти для « Гри фон- тріо » . Про цес пі - шов, і вже 2007 року я при­їхав до Ки­є­ва і Льво­ва у скла­ді ан­сам­блю. На­пи­са­ні для нас ком­по­зи­ції Силь­вес т ро ва і Стан ко ви ча ми ба га то ра­зів ви­ко­ну­ва­ли у Єв­ро­пі, Ка­на­ді, США. Тре ба ска за ти, що в За хід - ній Єв­ро­пі ми бу­ва­є­мо зна­чно ча­сті­ше, аніж в Укра­ї­ні.

— Як ни­ні­шню укра­їн­ську по­лі тич ну си ту а цію сприй ма ють в Ка­на­ді? Чи пов’яза­ний ваш при­їзд із ба­жа­н­ням на вла­сні очі по­ба­чи­ти, що змі­ни­ло­ся в Укра­ї­ні?

— Усі ка­над­ці ду­же пе­ре­жи­ва­ли, ко­ли був Май­дан: слід­ку­ва­ли за по­ді­я­ми в Ін­тер­не­ті, по те­ле­ба­чен-

— Наш ви­па­док ду­же рід­кі­сний, адже усі ці ро­ки ми г ра­є­мо в одно­му скла­ді. Крім то­го, скри­паль­ка Ан­на­лі Па­ті­па­та­на­кун — моя дру­жи­на. Її ма­ма — ні­ме­цько­го по­хо­дже­н­ня, а та­то — з Та­ї­лан­ду. У пі­а­ні­ста Джей­мі Пар­ке­ра ма­ма япон­ка, а та­то ан­глі­єць.

— Ви­ко­нав­ство у скла­ді тріо для ко­жно­го з йо­го уча­сни­ків — це основ­на ро­бо­та?

— Мої ко­ле­ги ви­кла­да­ють у То­рон­то в уні­вер­си­те­ті. Я та­кож ви­кла­даю гру у ка­мер­но­му ан­сам­блі, але маю зна­чно мен­ше го­дин. Крім то­го, як арт-ди­ре­ктор очо­люю ве­ли­кий Фе­сти­валь ка­мер­ної му­зи­ки в От­та­ві. Про­тя­гом двох ти­жнів в йо­го рам­ках за­зви­чай від­бу­ва­є­ться близь­ко ста кон­цер­тів за уча­сті 400 ар­ти­стів.

— На­скіль­ки щіль­ний гра­фік ви­сту­пів «Гри­фон-тріо»?

— Скла­да­є­ться по-рі­зно­му, але за­зви­чай — близь­ко 60 кон­цер­тів на рік. Як пра­ви­ло, що­ро­ку ви­пу­ска­є­мо один ком­пакт-диск, за­га­лом їх у нас вже 18.

— Укра­їн­ська му­зи­ка на цих ди­сках при­су­тня?

— Так, «Мит­тє­во­сті Мо­цар­та» Ва­лен­ти­на Силь­ве­стро­ва, що бу­ли на­пи­са­ні на на­ше за­мов­ле­н­ня. Ма­є­мо чи­ма­ло го­то­вих за­пи­сів, які тре­ба ви­да­ти. Се­ред них тво­ри Єв­ге­на Стан­ко­ви­ча та Ми­ро­сла­ва Ско­ри­ка. Силь­ве­стров має кіль­ка чу­до­вих хо­ро­вих тво­рів, які я по­про­сив йо­го пе­ре­кла­сти для фор­те­пі­ан­но­го тріо та ка­мер­но­го хо­ру. Хор «Київ» із Ми­ко­лою Го­бди­чем ба­га­то ра­зів ви­ко­ну­ва­ли хо­ри Силь­ве­стро­ва в Ка­на­ді. Силь­ве­стро­ва сьо­го­дні зна­ють у всьо­му сві­ті, він ду­же ви­би­ва­є­ться із за­галь­но­го кон­текс­ту. Але він не са­мо­тній...

— Ви вже не впер­ше бе­ре­те участь в укра­їн­ських му­зи­чних фе­сти­ва­лях. По­ді­лі­ться вра­же­н­ня­ми.

— Як ор­га­ні­за­то­ра вла­сно­го фе­сти­ва­лю ме­не ці­ка­вить аб­со­лю­тно все! Ща­сли­вий, що, по­при по­дії на схо­ді Укра­ї­ни, тут від­бу­ва­ю­ться фе­сти­ва­лі, ком­по­зи­то­ри пи­шуть, а му­зи­кан­ти гра­ють. Спо­ді­ва­ю­ся, що наш ви­ступ по­да­ру­вав укра­їн­ській пу­блі­ці якийсь но­вий ми­сте­цький до­свід, від­крив но­ві пер­спе­кти­ви. Крім то­го, ме­ні би хо­ті­ло­ся кра­ще по­зна­йо­ми­ти­ся із мо­ло­дим по­ко­лі­н­ням укра­їн­ських му­зи­кан­тів, аби по­тім за­про­си­ти їх на свій фе­сти­валь в Ка­на­ду.

У ки­їв­сько­му Бу­дин­ку акто­ра з успі­хом ви­сту­пив ка­над­ський ан­самбль «Гри­фон-тріо»

ФОТО ЮРІЯ ШКО­ДИ

«ГРИ­ФОН-ТРІО» МАЄ ПО­СТІЙ­НИЙ ІН­ТЕ­РЕС ДО ТВО­РІВ СУ­ЧА­СНИХ УКРА­ЇН­СЬКИХ КОМ­ПО­ЗИ­ТО­РІВ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.