Де­мон­стра­ція ми­ро­люб­ства

Den (Ukrainian) - - День Планети - Юрій РАЙХЕЛЬ

Ін­терв’ю гла­ви адмі­ні­стра­ції ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та яв­но пре­тен­ду­ва­ло на сен­са­цій­ність. По­тре­ба в ній дав­но на­зрі­ла. Осо­бли­во пі­сля то­го, як у вкрай при­ни­зли­вій фор­мі Ва­шинг­тон від­мо­вив­ся при­йма­ти де­ле­га­цію на чо­лі з прем’єр-мі­ні­стром Дми­тром Ме­две­дє­вим.

Дру­гий ду­же не­при­єм­ний чин­ник по­ля­гає в то­му, що в сві­ті за­го­во­ри­ли про не­пе­ре­дба­чу­ва­ність ро­сій­ської по­лі­ти­ки і (що ще гір­ше) не­пе­ре­дба­чу­ва­ність Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на. Та­ким чи­ном, йо­го по­ста­ви­ли в одну ше­ре­гу з та­кою між­на­ро­дною шпа­ною як лі­дер Пів­ні­чної Ко­реї Кім Чен Ин або ве­не­су­ель­ський пре­зи­дент Ні­ко­лас Ма­ду­ро.

Тре­тій ду­же три­во­жний си­гнал по­да­ли Ні­дер­лан­ди пі­сля пу­блі­ка­ції до­по­віді про при­чи­ни ка­та­стро­фи з ма­ла­зій­ським лі­та­ком над Дон­ба­сом. Хо­ча звіт мі­стив чи­сто те­хні­чні па­ра­ме­три по­дії, про­те, не ду­же скла­дно уяви­ти, яки­ми бу­дуть юри­ди­чні ви­снов­ки слід­чих у лю­то­му май­бу­тньо­го року. Мов­ча­н­ня аме­ри­кан­ських уря­дов­ців і рід­кі за­ува­же­н­ня ди­пло­ма­тів про на­яв­ність ви­чер­пних ві­до­мо­стей про при­чи­ни ка­та­стро­фи і хто в ній ви­нен, яв­но вка­зу­ють на на­яв­ність не­с­про­стов­них до­ка­зів то­го, хто і з якої зброї збив па­са­жир­ський лі­так.

На по­див крем­лів­ських ке­рів­ни­ків си­рій­ська аван­тю­ра ли­ше під­си­ли­ла не­га­тив­ний ди­пло­ма­ти­чний тренд за­мість по­зи­тив­но­го, на який так роз­ра­хо­ву­ва­ли.

За та­ких умов до­ве­ло­ся розв’язу­ва­ти два вза­є­мозв’яза­ні, але вель­ми су­пе­ре­чли­ві зав­да­н­ня. Зов­ні­шньо­му сві­ту по­ка­за­ти ми­ро­лю­бність і го­тов­ність ви­рі­шу­ва­ти про­бле­ми шля­хом пе­ре­мо­вин, вну­трі­шній ау­ди­то­рії про­де­мон­стру­ва­ти не­по­хи­тність і за­хист на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів Ро­сії як їх ро­зу­мі­ють мо­жно­влад­ці.

Два за­зна­че­ні зав­да­н­ня і на­ма­гав­ся ви­рі­ши­ти ке­рів­ник адмі­ні­стра­ції ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та Сер­гій Іва­нов в ін­терв’ю ін­форм­а­ген­ції ТАКС. Зро­зумі­ло, що про жо­дну жур­на­ліст­ську ім­про­ві­за­цію не мо­гло бу­ти й мо­ви. Все бу­ло ре­тель­но під­го­тов­ле­не й про­ра­хо­ва­не. То­му ці­ка­ви­ми є не ли­ше від­по­віді, але й за­пи­та­н­ня. І на­віть за цих умов не обі­йшло­ся без вель­ми ха­ра­ктер­них, ви­слов­лю­ю­чись тер­мі­но­ло­гі­єю ор­га­ні­за­ції, де ра­ні­ше пра­цю­вав Сер­гій Іва­нов, про­ко­лів.

Є спро­ба спро­сту­ва­ти існу­ва­н­ня в ото­чен­ні Пу­ті­на так зва­ної трійки у скла­ді мі­ні­стра обо­ро­ни Сер­гія Шой­гу, се­кре­та­ря Ради без­пе­ки Миколи Па­тру­ше­ва та вла­сне Сер­гія Іванова, яка ви­рі­ши­ла про­ве­сти си­рій­ську опе­ра­цію. Від­по­відь до­во­лі ха­ра­ктер­на. «Дя­кую за ком­плі­мент, до доброї ком­па­нії ме­не за­ра­ху­ва­ли... Сер­йо­зно ко­мен­ту­ва­ти по­ді­бні «ви­то­ки» скла­дно. Якщо ж без жар­тів, то ска­жу: ні, ін­фор­ма­ція з не­на­зва­них дже­рел не­до­сто­вір­на. Все бу­ло не так». На уто­чню­ю­че за­пи­та­н­ня Іва­нов не від­по­вів. Дав зро­зу­мі­ти, що і так ска­зав за­над­то ба­га­то.

На­сту­пний па­саж для зов­ні­шньо­го сві­ту по­ля­гав у твер­джен­ні, що ні­чо­го спон­тан­но­го в Си­рії не ста­ло­ся. «Що ж до ме­ха­ні­зму прийня­т­тя ухва­ли про від­прав­ку ро­сій­ської авіа­гру­пи і, як го­во­ри­ли ра­ні­ше, обме­же­но­го вій­сько­во­го кон­тин­ген­ту на ба­зу під Ла­та­кію, тут не бу­ло спон­тан­но­сті чи по­спі- ху. Всі дії за­зда­ле­гідь обду­му­ва­ли­ся, ре­тель­но про­ра­хо­ву­ва­ли­ся і узго­джу­ва­ли­ся з вер­хов­ним го­лов­но­ко­ман­ду­ва­чем. За­раз вже не є та­єм­ни­цею, що бо­йо­ві лі­та­ки і де­я­кі спе­цпі­дроз­ді­ли зброй­них сил бу­ло за­зда­ле­гідь від­прав­ле­но до Си­рії... Ми не під­твер­джу­ва­ли і не за­пе­ре­чу­ва­ли ін­фор­ма­ції, про­сто не ко­мен­ту­ва­ли її. Стан­дар­тна між­на­ро­дна пра­кти­ка. До ре­чі, ціл­ком за­кон­на. Але бу­дьмо ре­а­лі­ста­ми: всі ро­зу­мі­ють, що пе­ре­ки­да­н­ня де­кіль­кох де­ся­тків лі­та­ків не при­хо­ва­єш, з ко­смо­су все ви­дно». Ін­ши­ми сло­ва­ми, всі ба­чи­ли і зна­ли, яка ж тут спон­тан­ність.

І тут Іва­нов по­тра­пив до ті­єї пас­тки, яку сам со­бі за­го­ту­вав. Що­до за­кон­но­сті. Якщо ро­сій­ські лі­та­ки і вій­сько­ви­ків по­ча­ли пе­ре­ки­да­ти до Си­рії за­дов­го до то­го, як Ра­да Фе­де­ра­ції да­ла до­звіл на ви­ко­ри­ста­н­ня військ за кор­до­ном, то яка тут за­кон­ність. З фор­маль­но­го по­гля­ду і за між­на­ро­дни­ми нор­ма­ми бу­ло звер­не­н­ня си­рій­сько­го ке­рів­ни­цтва, але вну­трі­шні ро­сій­ські про­це­ду­ри, в пер­шу чер­гу, Кон­сти­ту­цію, бу­ло по­ру­ше­но ду­же злі­сним чи­ном. Якщо крем­лів­ське ке­рів­ни­цтво з та­кою лег­кі­стю по­ру­шує ро­сій­ські за­ко­ни, то де гарантія, що во­ни то­чно так са­мо не не­хту­ва­ти­муть і між­на­ро­дним пра­вом. Вла­сне, це вже ста­ло­ся що­до Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му і агре­сії на Дон­ба­сі. Хо­тів Іва­нов по­ка­за­ти, що дії Ро­сії в Си­рії ні­чим не від­рі­зня­ю­ться від до­по­мо­ги За­хо­ду і де­яких араб­ських дер­жав опо­зи­ції Аса­ду, але ма­буть, пе­ре­ста­рав­ся.

У Мо­скві ще з ра­дян­ських ча­сів па­нує пра­во­вий ні­гі­лізм і то­му там ні­як не хо­чуть зро­зу­мі­ти, що для За­хо­ду по­ру­ше­н­ня юри­ди­чних норм хоч вну­трі­шніх, хоч між­на­ро­дних аб­со­лю­тно не­прийня­тне. І це чин­ник, який по­стій­но діє, скіль­ки ін­терв’ю не да­вай.

У ці­ло­му ін­терв’ю Іванова но­си­ло обо­рон­ний у чо­мусь на­віть ми­ро­лю­бний ха­ра­ктер. Це не впер­ше ке­рів­ник адмі­ні­стра­ції ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та ви­сту­пає в ро­лі та­ко­го со­бі го­лу­ба. Пев­ний час на­зад він ствер­джу­вав ми­ро­лю­бний ха­ра­ктер по­лі­ти­ки Крем­ля і при цьо­му по­си­лав­ся на не­по­рів­нян­ний роз­мір вій­сько­вих ви­трат Ро­сії і За­хо­ду.

То­чно так са­мо і що­до Укра­ї­ни. Пов­то­ре­н­ня дав­но ві­до­мих мо­сков­ських фор­мул ма­ло по­ка­за­ти за­ру­бі­жним адре­са­там, що мир на Дон­ба­сі ціл­ком мо­жли­вий і Мо­сква все для цьо­го ро­бить, але проблема вся в Ки­є­ві. Там упи­ра­ю­ться, то­му За­хід по­ви­нен на­ти­сну­ти і зму­си­ти.

Да­лі вже для вну­трі­шньої ау­ди­то­рії про один на­род, мо­ву, міль­йо­ни спів­ві­тчи­зни­ків і ті­сні зв’яз­ки. За за­ко­на­ми жан­ру обов’яз­ко­во має бу­ти по­си­ла­н­ня на те, до чо­го укра­їн­ське ке­рів­ни­цтво до­ве­ло кра­ї­ну. Во­на пе­ре­тво­ри­ла­ся на си­ро­вин­ний при­да­ток Єв­ро­пи і США. Про те, що СРСР і за ним Ро­сія дав­но на­фто­га­зо­вий, лі­со­вий і сіль­сько­го­спо­дар­ський при­да­ток За­хо­ду, а те­пер пра­гне ста­ти і та­ким же при­да­тком Ки­таю ро­сій­сько­му чи­та­че­ві не по­ві­дом­ля­є­ться. Здо­га­да­є­ться сам, йо­го спра­ва. Кра­ще хай над та­ки­ми ре­ча­ми і не за­ми­слю­є­ться.

Кремль на­ма­га­є­ться ді­я­ти за ан­глій­ським при­слів’ям: iron hand in а velvet glove — за­лі­зна ру­ка в окса­ми­то­вій ру­ка­ви­чці. Про­те за­лі­зо дав­но ір­жа­ве і ру­ка­ви­чка зов­сім не окса­ми­то­ва і, до то­го ж, вся в дір­ках. У Мо­скві на­ра­зі вда­ють, що цьо­го не ро­зу­мі­ють. Ілю­зії з цьо­го при­во­ду ду­же ско­ро роз­ві­ю­ться.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.