Кле­пто­кра­тія – «ахі­ле­со­ва п’ята» Пу­ті­на

Екс­пер­ти на­зва­ли чо­ти­ри еле­мен­ти стра­те­гії, як За­хо­ду про­ти­ді­я­ти не­о­ім­пер­ській по­лі­ти­ці Крем­ля

Den (Ukrainian) - - Панорама Дня - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Схо­же, що остан­ні дії Ро­сії, зокре­ма вій­сько­ве втру­ча­н­ня у сирійський кон­флікт, в чер­го­вий раз за­ста­ли За­хід зне­на­цька. Хо­ча цьо­му пе­ре­ду­ва­ла не­за­кон­на ане­ксія Кри­му, по­тім агре­сія Ро­сії на схо­ді Укра­ї­ни. І зда­ва­лось, що про­йшло не­ма­ло ча­су і За­хід мав би вже ви­ро­би­ти якусь стра­те­гію про­ти­дії Ро­сії, а не про­сто фі­ксу­ва­ти по­ру­ше­н­ня крем­лів­ським ре­жи­мом між­на­ро­дно­го пра­ва. Та цьо­го не­ма.

«У Пу­ті­на свій по­ря­док ден­ний. На­став час пе­ре­ста­ти ре­а­гу­ва­ти на йо­го по­ря­док ден­ний і роз­ро­би­ти вла­сний», — вва­жає стар­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Шко­ли зов­ні­шньої слу­жби Джор­дж­та­ун­сько­го уні­вер­си­тет, стар­ший ра­дник стра­те­гій Blue Star і спів ди­ре­ктор Про­е­кту транс­а­тлан­ти­чно­го від­нов­ле­н­ня Джеф­фрі ГЕДМІН. І в стат­ті під на­звою «За­хід і Ро­сія», що бу­ла опу­блі­ко­ва­на в The American Interest, аме­ри­кан­ський ек­сперт про­по­нує своє ба­че­н­ня, якою має бу­ти стра­те­гія За­хо­ду, зокре­ма США, у про­ти­сто­ян­ні Ро­сії.

Пан Гедмін вва­жає, що Аме­ри­ка діє пра­виль­но ім­пуль­сив­но, не ре­а­гу­ю­чи на втру­ча­н­ня Ро­сії в Си­рію. «Ні­ко­ли не тре­ба зу­пи­ня­ти сво­го во­ро­га, ко­ли він ро­бить по­мил­ку», ци­тує він сло­ва На­по­ле­о­на. І якщо нам по­ща­стить, — пи­ше ав­тор, — то ро­сій­ську ар­мію в Си­рії мо­же спі­тка­ти по­ді­бна до­ля, як це бу­ло з ра­дян­ською ар­мі­єю в Аф­га­ні­ста­ні.

Він вва­жає, що За­хо­ду по­трі­бно роз­ро­би­ти стра­те­гію стри­му­ва­н­ня Пу­ті­на, який хо­че все­сві­тньо­го ви­зна­н­ня, а та­кож го­ту­ва­тись до по­лі­пше­н­ня від­но­син з Ро­сі­єю, ко­ли «Влад» (від­по­від­ник Дра­ку­ли) пі­де. І та­ка стра­те­гія, за йо­го сло­ва­ми ви­гля­дає на­сту­пним чи­ном:

— По-пер­ше, що сто­су­є­ться НАТО, ми по­вин­ні за­без­пе­чи­ти актив­ну підтримку чле­нів альян­су, які в да­ний мо­мент зна­хо­дя­ться в зо­ні ри­зи­ку: три кра­ї­ни Бал­тії і Поль­ща. По­то­чні пла­ни адмі­ні­стра­ції є не­до­ста­тні­ми. По­трі­бні до­да­тко­ві вій­ська і тан­ки на ро­та­цій­ній осно­ві. І бу­ло б ду­же до­бре, як­би на по­стій­ній осно­ві у кра­ї­нах Бал­ти­ки ба­зу­ва­лась ба­га­то­на­ціо­наль­ні си­ли у скла­ді бри­гад. Двері НАТО ма­ють за­ли­ша­ти­ся від­кри­ти­ми для та­ких кра­їн, як Гру­зія, Чор­но­го­рія, Ма­ке­до­нія, якщо ми сер­йо­зно ста­ви­мо­ся до ці­лі­сної і віль­ної Єв­ро­пи і хо­че­мо по­вер­ну­ти­ся до фор­му­ва­н­ня на­шо­го по­ряд­ку ден­но­го, а не по­стій­но ре­а­гу­ва­ти на по­ря­док ден­ний, який ви­зна­ча­ють ін­ші.

По-дру­ге, що сто­су­є­ться Укра­ї­ни, ми по­вин­ні роз­ши­ри­ти на­дій­ну еко­но­мі­чну, по­лі­ти­чну і вій­сько­ву підтримку Ки­є­ва. Укра­ї­на не пе­ри­фе­рій­на для Пу­ті­на, а ле­жить в осно­ві йо­го про­блем. Сан­кції бу­ли ко­ри­сні, але во­ни по­вин­ні бу­ти роз­ши­ре­ні і збе­ре­же­ні. Ра­зом з тим ми по­вин­ні орі­єн­ту­ва­ти­ся на ото­че­н­ня Крем­ля, у то­му чи­слі за­бо­ро­ня­ю­чи чле­нам ро­дин і ді­тям від­по­чи­ва­ти або на­вча­тись за кор­до­ном. Крок у цьо­му на­прям­ку на­ба­га­то більш імо­вір­но здій­снив тиск на Пу­ті­на без­по­се­ре­дньо.

По-тре­тє, ва­жли­во пе­ре­ста­ли ду­ма­ти як ре­а­гу­ва­ти на ро­сій­ську про­па­ган­ду. По­трі­бно зо­се­ре­ди­ти­ся на на­шо­му по­ряд­ку ден­но­му, і на дум­ках, які ми хо­че­мо про­су­ва­ти. А для цьо­го по­трі­бно пра­цю­ва­ти ра­зом з єв­ро­пей­ськи­ми со­ю­зни­ка­ми, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи рі­зні пла­тфор­ми, Ін­тер­нет, ра­діо, те­ле­ба­че­н­ня, со­ці­аль­ні ме­діа, а та­кож кре­а­тив­ні та при­ва­бли­ві про­гра­ми.

По-че­твер­те, по­всю­дна кле­пто­кра­тія, яку очо­лює Пу­тін, ціл­ком мо­же ви­яви­тись ахіл­ле­со­вою п’ятою йо­го ре­жи­му. Ко­ру­пція — не про­сто по­бі­чний про­дукт. Осо­би­сте зба­га­че­н­ня крем­лів­сько­го лі­де­ра і тих, хто пе­ре­бу­ває в йо­го ото­чен­ні, по­трі­бно до­ку­мен­таль­но фі­ксу­ва­ти і ви­кри­ва­ти. Ро­сі­я­ни по­вин­ні зна­ти, якою мі­рою Пу­тін і йо­го по­плі­чни­ки гра­бу­ють свою кра­ї­ну-фі­нан­со­во, куль­тур­но і ду­хов­но.

«ДРУ­ГИЙ ФРОНТ»

Гри­го­рій ПЕ­РЕ­ПЕ­ЛИ­ЦЯ, до­ктор по­лі­ти­чних на­ук, кон­флі­кто­лог, про­фе­сор Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Т.Шев­чен­ка:

— Я пов­ні­стю по­ді­ляю ідеї ав­то­ра що­до за­про­по­но­ва­ної стра­те­гії і зокре­ма то­го, що За­хід по­ви­нен ма­ти вла­сний по­ря­док ден­ний, а не ре­а­гу­ва­ти на дії Пу­ті­на. З укра­їн­ської то­чки зо­ру до­бре, що Пу­тін за­стряг у Си­рії, але якщо йо­му не бу­де на си­рій­сько­му те­а­трі во­єн­них дій ні­якої про­ти­дії, то це мо­же ста­ти для США ре­гіо­наль­ною та гео­по­лі­ти­чною по­раз­кою, при­чо­му не тіль­ки для США, а й для Са­у­дів­ської Ара­вії та Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу. На­віть за­раз, згі­дно з по­ві­дом­ле­н­ня­ми, у сирійський порт за­йшло біль­ше ста до­по­мі­жних су­ден ти­ло­во­го за­без­пе­че­н­ня. Ро­сі­я­ни пе­ре­ки­да­ють ту­ди по­ту­жні ван­та­жі для змі­цне­н­ня ло­гі­сти­ки, по­ста­ча­н­ня боє­при­па­сів. Тоб­то Пу­тін дій­сно пла­нує там роз­гор­ну­ти ши­ро­ку во­єн­ну кам­па­нію, щоб змі­цни­ти ре­жим Аса­да і ство­ри­ти там по­ту­жний во­єн­ний плац­дарм. І то­ді си­ли, які во­ю­ють з бо­ку кра­їн За­хо­ду з «Іслам­ською дер­жа­вою», бу­дуть дис­кре­ди­то­ва­ні, бо вплив Ро­сії бу­де зна­чно силь­ні­шим. Від­так бу­де мі­ня­ти­ся кон­фі­гу­ра­ція сил в ре­гіо­ні та кон­фі­гу­ра­ція ін­те­ре­сів, що при­зве­де до змі­цне­н­ня Іра­ну. То­ді Іран бу­де ра­ху­ва­ти­ся не стіль­ки зі США, як з Ро­сі­єю. Оця під­пи­са­на в же­нев­сько­му фор­ма­ті ядер­на уго­да про за­мо­ро­же­н­ня ядер­ної Іра­ну мо­же бу­ти зве­де­на на­ні­вець. І зно­ву США отри­ма­ють не тіль­ки за­гро­зу з бо­ку «Іслам­ської дер­жа­ви» в цьо­му ре­гіо­ні, ай з бо­ку Іра­ну. В ре­зуль­та­ті ба­ланс сил в ре­гіо­ні хи­тне­ться на ко­ристь Ро­сії і від­по­від­но За­хід мо­же про­гра­ти цю ве­ли­ку по­лі­ти­чну гео­по­лі­ти­чну би­тву.

То­му я би не ска­зав одно­зна­чно, що Пу­тін ув’язне у цій вій­ні і це при­ве­де йо­го до про­гра­шу. Пу­тін та­кож мо­же лег­ко ви­йти з ці­єї вій­ни, у якій він во­ює авіа­цій­них угру­пу­ва­н­ням і спе­цна­зом і які мо­жуть швид­ко пе­ре­ба­зу­ва­ти­ся. А ко­ли ро­сій­ська авіа­цій­на гру­па отри­має во­єн­ну по­раз­ку, оце бу­де сер­йо­зно. Але, на жаль, Аме­ри­ка зі сво­ї­ми со­ю­зни­ка­ми про це не ду­має. То­му цим пов­стан­цям вар­то на­да­ти за­со­би протиповітряної обо­ро­ни, оскіль­ки во­ни за­раз най­біль­ше стра­жда­ють від уда­рів ро­сій­ської авіа­ції.

У ме­не та­ке вра­же­н­ня, що за­хі­дні ана­лі­ти­ки не­до­оці­ню­ють дії ці­єї ро­сій­ської авіа­цій­но­та­кти­чної гру­пи на во­єн­но­му те­а­трі в Си­рії. В умо­вах ва­ку­у­му спро­ти­ву ро­сі­я­ни мо­жуть до­ся­га­ти успі­ху. І цей во­єн­ний успіх бу- де обов’яз­ко­во ім­пле­мен­то­ва­но в гео­по­лі­ти­чний. І та­ким чи­ном США про­сто втра­тять у цьо­му най­більш ва­жли­во­му для них стра­те­гі­чно­му ре­гіо­ні. Це мо­же ста­ти за­со­бом тор­гу, ко­ли Пу­тін ска­же: «до­бре, я пі­ду на по­сту­пки в цьо­му ре­гіо­ні, але в обмін від­дай­те Укра­ї­ну». То­му що го­лов­на йо­го здо­бич це не Си­рія, а Укра­ї­на. Він про­сто від­крив дру­гий фронт, щоб зро­би­ти За­хід більш по­сту­пли­вим що­до Укра­ї­ни.

Ми ма­є­мо ро­зу­мі­ти чим за­кін­чи­ться для Пу­ті­на йо­го во­єн­на Си­рії. Якщо во­на за­кін­чи­ться по­раз­кою, то це бу­де ве­ли­кий плюс для нас. А якщо пе­ре­мо­гою, то нав­па­ки мі­ну­сом. По­ки Оба­ма в Бі­ло­му до­мі, то він бу­де ра­ху­ва­ти­ся від­по­від­но з ці­єю пе­ре­мо­гою Пу­ті­на і бу­де від­по­від­но тор­гу­ва­ти­ся.

«ЗА­ХІД НЕ ГО­ТО­ВИЙ ДО АДЕ­КВА­ТНОЇ ВІД­ПО­ВІДІ»

— Яким, на ва­шу дум­ку, має бу­ти за­хі­дний по­ря­док ден­ний що­до Пу­ті­на?

— На жаль, у За­хо­ду по­ря­док ден­ний, по­зи­ція Оба­ми, єв­ро­пей­ців та НАТО на­сту­пна: три­має двері для Ро­сії від­кри­ти­ми до по­вер­не­н­ня до стра­те­гі­чно­го пар­тнер­ства та діа­ло­гу. І за­хід на­віть не ста­вить пи­та­н­ня про во­єн­ну по­раз­ку Ро­сії і не тіль­ки в Укра­ї­ні, але й в Си­рії. І це розв’язує ру­ки Пу­ті­ну для еска­ла­ції вій­ни в Си­рії. І та­ка стра­те­гія За­хо­ду є аб­со­лю­тно про­гра­шною. То­му що єди­не, що мо­же зу­пи­ни­ти Пу­ті­на і схи­ли­ти йо­го до ком­про­мі­су і пе­ре­го­во­рів це — во­єн­на по­раз­ка Ро­сії. Ні­які ін­ші ди­пло­ма­ти­чні фор­ма­ти, ні­які умов­ля­н­ня Пу­ті­на не зу­пи­нять. Йо­го не зу­пи­ни­ли в Кри­му — він по­ліз на Дон­ба­сі. Йо­го не зу­пи­ни­ли на Дон­ба­сі — він по­ліз у Си­рію. І да­лі він бу­де на­ро­щу­ва­ти цю екс­пан­сію. Не­зва­жа­ю­чи на сан­кції по­ки що в Ро­сії до­ста­тньо ре­сур­сів, щоб на­віть ве­сти вій­ну на два фрон­ти. Ця вій­на має ло­каль­ний ха­ра­ктер, а не ре­гіо­наль­ний і тим біль­ше не гло­баль­ний. Для ло­каль­ної вій­ни у та­ко­му фор­ма­ті кон­флі­кту низь­кої ін­тен­сив­но­сті у Ро­сії ви­ста­чає ре­сур­сів.

Зі сво­го бо­ку, За­хід не чи­нить жо­дно­го спро­ти­ву та­кій кам­па­нії. Це ме­ні на­га­дує як Гі­тлер оку­пу­вав За­хі­дну Єв­ро­пу, ко­ли йо­му не чи­ни­ли ні­яко­го спро­ти­ву. І він не­зна­чни­ми си­ла­ми за­во­ю­вав пра­кти­чно всю За­хі­дну Єв­ро­пу. Ось сьо­го­дні та­кою са­мою стеж­кою йде Пу­тін і в Си­рії. В Укра­ї­ні йо­го зу­пи­ни­ли, але це не зна­чить, що бу­де оста­то­чний і мі­цний мир. Вій­на про­дов­жу­є­ться і Пу­тін ве­де цю гло­баль­ну вій­ну про­ти За­хо­ду, але сьо­го­дні епі­центр цих бо­йо­вих дій, ду­маю це тим­ча­со­во, змі­стив­ся з Донбасу в Си­рію. Ось і все, а вій­на про­дов­жу­є­ться да­лі. За­хід не го­то­вий до аде­ква­тної від­по­віді то­го ви­кли­ку, який їм зро­бив Пу­тін. І тим біль­ше НАТО не го­то­ве сьо­го­дні до цьо­го.

Так Альянс пе­ре­ки­нув під­роз­ді­ли не­гай­но­го ре­а­гу­ва­н­ня, але во­ни, в прин­ци­пі, не мо­жуть під­три­му­ва­ти ста­біль­ну обо­ро­ну. А во­ни при­зна­че­ні тіль­ки для стри­му­ю­чо­го ефе­кту, не біль­ше. І якщо по­ди­ви­ти­ся на оцін­ки ген­шта­бу РФ, то пе­ре­ки­ну­ті в кра­ї­ни Бал­ти­ки і Поль­щу не спри­йма­ють там, як якусь сер­йо­зну си­лу. То­му НАТО має від­мо­ви­тись від аб­со­лю­тно фаль­ши­вої ідеї по­вер­не­н­ня Ро­сії до стра­те­гі­чно­го пар­тнер­ства. Альянс має прийня­ти но­ву стра­те­гію ре­гіо­наль­но­го стри­му­ва­н­ня ре­ван­шист­ської по­лі­ти­ки Ро­сії. І це має фор­му­ва­ти сер­йо­зну си­сте­му ре­гіо­наль­ної обо­ро­ни на йо­го схі­дно­му флан­зі з по­стій­ним ба­зу­ва­н­ням сил НАТО на те­ри­то­рії При­бал­ти­ки, Поль­щі, Ру­му­нії з си­сте­мою ти­ло­во­го за­без­пе­че­н­ня.

Адже роз­ши­ре­н­ня НАТО з 1999 року бу­ло по­лі­ти­чним роз­ши­ре­н­ням, не вій­сько­вим. Не бу­ду­ва­лись ба­зи, не ве­лась бо­йо­ва під­го­тов­ка на­ле­жним чи­ном. І все бу­ло пе­ре­ве­де­но в кон­текст про­ве­де­н­ня ми­ро­твор­чих опе­ра­цій. То­му тре­ба від­нов­лю­ва­ти во­єн­ну ін­фра­стру­кту­ру вже обо­рон­но­го ха­ра­кте­ру, але не ми­ро­твор­чо­го.

Оба­ма про­во­дить по­лі­ти­ку ізо­ля­ціо­ні­зму, яка ча­са­ми є тра­ди­цій­ною для США, ко­ли во­ни по­чи­на­ють втра­ча­ти пев­ний вплив. І ось ми ба­чи­мо за­раз цю по­лі­ти­ку ізо­ля­ціо­ні­зму, ко­ли для Оба­ми Єв­ро­па є дру­го­ря­дним ре­гіо­ном. І він аб­со­лю­тно ви­клю­чає за­сто­су­ва­н­ня си­ли, участь у вій­ні, де­мон­стру­ю­чи свій па­ци­фізм. І Оба­ма не змі­нить сво­єї по­зи­ції.

І тре­ба звер­ну­ти ува­гу на те, що при Оба­мі ско­ро­чу­ва­лись во­єн­ні про­гра­ми. Але са­ме не­без­пе­чне є те, що за йо­го пре­зи­дент­ства фа­кти­чно впер­ше зброй­ні си­ли бу­ли усу­ну­ті з клю­чо­вих прі­о­ри­те­тів аме­ри­кан­ської зов­ні­шньої по­лі­ти­ки. І та­ким чи­ном, Оба­ма пер­ший пре­зи­дент, у яко­го аб­со­лю­тно від­су­тнє стра­те­гі­чне ми­сле­н­ня. Втра­та пре­зи­дент­ським ін­сти­ту­том стра­те­гі­чно­го ми­сле­н­ня це — найстрашніша си­ту­а­ція. І ми ба­чи­мо, як це при­во­дить до ша­ле­них по­ра­зок аме­ри­кан­ської зов­ні­шньої по­лі­ти­ки у пра­кти­чно в усіх ре­гіо­нах сві­ту.

Що сто­су­є­ться стра­те­гії Укра­ї­ни? У нас її не­має, у нас на­віть від­су­тня дер­жав­на стра­те­гія, бо у нас у ви­щих еше­ло­нах вла­ди ке­ру­ю­ться ви­клю­чно кор­по­ра­тив­ни­ми ін­те­ре­са­ми. У нас 20 ро­ків олі­гар­хі­чний трансфер­клас ду­мав ли­ше про стра­те­гію вла­сно­го зба­га­че­н­ня. І сьо­го­дні теж са­ме від­бу­ва­є­ться. У нас не­має стра­те­гії як у вну­трі­шній, так і у зов­ні­шній по­лі­ти­ці. Про стра­те­гію мо­жна го­во­ри­ти то­ді, ко­ли є чі­тка ме­та. А якщо стра­те­гі­єю є вла­сне зба­га­че­н­ня, на­ві­що стра­те­гія, то­му зов­ні­шній по­лі­ти­ці ми не ма­є­мо стра­те­гії, ні та­кти­ки. Є якісь ре­актив­ні ру­хи, які під­по­ряд­ко­ва­ні ви­рі­шен­ню ду­же дрі­бних пи­тань, або тим­ча­со­вим. А ви­рі­ше­н­ня стра­те­гі­чних не про­гля­да­є­ться.

А ко­ли го­во­рять, да­вай­те за до­по­мо­гою За­хо­ду ви­ті­сни­мо ро­сій­ські вій­ська і від­но­ви­мо кор­дон, так це не ре­аль­но, а в стра­те­гії ма­ють вра­хо­ву­ва­тись ре­аль­ні ці­лі на під­ста­ві до­сто­вір­них про­гно­зів. А якщо у нас на­віть у да­ле­ко­му на­бли­жен­ні цьо­го не­має, то про яку стра­те­гію мо­жна го­во­ри­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.