Тінь Піл­суд­сько­го над Ка­чинь­ським?

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

Пе­ре­кон­ли­ва пе­ре­мо­га поль­ської кон­се­рва­тив­ної пар­тії «Пра­во і спра­ве­дли­вість» на ви­бо­рах у Сейм 25 жов­тня (ця пе­ре­мо­га за­ли­ши­ться та­кою на­віть у то­му ра­зі, якщо — гі­по­те­ти­чно — ПіС не вда­сться са­мо­стій­но ство­ри­ти пар­ла­мент­ську біль­шість) — подія, по­за сум­ні­вом, вар­та ба­га­тьох роз­ло­гих ко­мен­та­рів. Адже сут­тє­во змі­ню­є­ться по­лі­ти­чний ланд­шафт одні­єї з най­біль­ших кра­їн Схі­дної Єв­ро­пи — з пе­ре­ва­жно лі­бе­раль­но­го на на­ціо­нал-кон­се­рва­тив­ний. Ми за­раз коротко тор­кне­мо­ся ли­ше двох аспе­ктів ці­єї ве­ли­кої те­ми.

По-пер­ше. Лі­дер пар­тії — пе­ре­мо­жець, ко­ли­шній прем’єр Яро­слав Ка­чинь­ський за­явив, якщо ві­ри­ти поль­ським жур­на­лі­стам і ана­лі­ти­кам, про свій на­мір в по­лі­ти­чно­му пла­ні орі­єн­ту­ва­ти­ся на спад­щи­ну лі­де­ра Ре­чі По­спо­ли­тої 20—30-х ро­ків, від­нов­лю­ва­ча не­за­ле­жної Поль­щі мар­ша­ла Юзе­фа Піл­суд­сько­го. Тут ви­ни­кає сут­тє­ве за­пи­та­н­ня: що са­ме тут ма­є­ться на ува­зі? Одна річ, якщо йде­ться про ре­чі фор­маль­ні, тоб­то про те, що мар­шал Піл­суд­ський (за не­ве­ли­ким ви­ня­тком, ко­ли він не­три­ва­лий час, у 1926— 1927 та 1930—1931 ро­ках був прем’єром та мі­ні­стром обо­ро­ни) не по­сі­дав офі­цій­них по­сад у дер­жав­ній іє­рар­хії між­во­єн­ної Поль­щі. Так, фор­маль­ним гла­вою Поль­щі, пре­зи­ден­том, був у 1926—1939 р. р. по­лі­ти­чний при­хиль­ник мар­ша­ла Ігна­цій Мо­сци­цький, не най­більш ві­до­мий у кра­ї­ні по­лі­тик, про­фе­сор хі­мії. Піл­суд­ський від­мо­вив­ся від ці­єї по­са­ди, хоч йо­му не­о­дно­ра­зо­во її про­по­ну­ва­ли. Так са­мо і Яро­слав Ка­чинь­ський не має за­раз на­мі­ру ста­ти гла­вою уря­ду (це крі­сло по­ся­де, оче­ви­дно, Бе­а­та Ши­дло), обме­жив­шись ро­л­лю гла­ви прав­ля­чої від­те­пер пар­тії.

Ін­ша річ — спра­ви іде­о­ло­гі­чні. «Пра­во і спра­ве­дли­вість» як на­ціо­нал­кон­се­рва­тив­на пар­тія, без­пе­ре­чно, й на­да­лі бу­де по­си­ла­тись на спад­щи­ну Піл­суд­сько­го — лю­ди­ни, яка вря­ту­ва­ла не­за­ле­жну Поль­щу від біль­шо­ви­ків. І це ло­гі­чно. Але ж іде­о­ло­гія ПіС, з одно­го бо­ку, і Піл­суд­сько­го, з ін­шо­го, м’яко ка­жу­чи, не є ціл­ком іден­ти­чною. Бо, по-пер­ше, мар­шал, хоч і був за­галь­но­на­ціо­наль­ним, по­за­пар­тій­ним лі­де­ром, все ж біль­ше схи­ляв­ся до «лі­во­го флан­гу». І, між ін­шим, був про­тив­ни­ком пар­ла­мент­сько-про­це­дур­них норм, на­віть зне­ва­жав їх (чи до­ре­чно це у Поль­щі сьо­го­дні?). На­ре­шті, Піл­суд­ський на­по­ле­гли­во під­кре­слю­вав, що у Поль­щі два основ­ні во­ро­ги: біль­шо­ви­цька Ро­сія та Ні­меч­чи­на. Са­ме так.

І ще один ню­анс. Він пов’яза­ний з тим, яку пам’ять за­ли­шив по со­бі мар­шал Піл­суд­ський у сер цях ук ра­їн ців. Ду же не­о­дно­зна­чну пам’ять, ка­жу­чи від­вер­то. Не менш не­о­дно­зна­чну, аніж Бан­де­ра в сер­цях по­ля­ків. Так, бу­ла спіль­на з УНР бо­роть­ба з біль­шо­ви­змом, але бу­ла жорс­тка по­ло­ні­за­ція Га­ли­чи­ни й Во­ли­ні, бу­ла «са­на­ція», гли­бо­ко ре­пре­сив­на за су­т­тю...

На­о­ста­нок про ще один ду­же ці­ка­вий мо­мент. Яро­слав Ка­чинь­ський при­свя­тив пе­ре­мо­гу сво­єї пар­тії на ви­бо­рах пам’яті бра­та, Пре­зи­ден­та Ле­ха Ка­чинь­сько­го, що, як ві­до­мо, за­ги­нув у авіа­цій­ній ка­та­стро­фі під Смо­лен­ськом 10 кві­тня 2010 року. Вра­хо­ву­ю­чи, м’яко ка­жу­чи, не пов­ну роз­слі­ду­ва­ність всіх об­ста­вин ці­єї тра­ге­дії, пу­блі­чні зо­бов’яза­н­ня па­на Яро­сла­ва про­ли­ти сві­тло на при­чи­ни ті­єї ка­та­стро­фи — ця за­ява не є ри­ту­аль­ною да­ни­ною пе­ре­мо­жно­му це­ре­мо­ні­а­лу. За нею, ціл­ком мо­жли­во, бу­дуть кон­кре­тні дії.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.