Ди­пло­ма­тія у сти­лі ву­ли­ці

Про­мо­ва Пу­ті­на у Вал­дай­сько­му клу­бі свід­чить, що еко­но­мі­чна, фі­нан­со­ва і вій­сько­ва си­ту­а­ції скла­да­ю­ться зов­сім не так, як пла­ну­ва­ло­ся

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Юрій РАЙХЕЛЬ

Уже тра­ди­цій­но пре­зи­дент Ро­сії Во­ло­ди­мир Пу­тін взяв участь у Між­на­ро­дно­му дис­ку­сій­но­му клу­бі «Вал­дай». Він був ство­ре­ний 2004 року ін­форм­агент­ством РІА «Но­во­сти», ко­ли йо­му до­ру­чи­ли про­су­ва­ти ін­те­ре­си та імідж Ро­сії у сві­то­вий ін­фор­ма­цій­ний про­стір. На по­ча­тку 2014 року ор­га­ні­за­ція Вал­дай­сько­го клу­бу бу­ла пе­ре­да­на спе­ці­аль­но ство­ре­но­му Вал­дай­сько­го фон­ду, Ви­щій шко­лі еко­но­мі­ки і МДІМВ. Го­тель, де ви­сту­пив Пу­тін, бу­ду­вав­ся для зу­стрі­чі «ве­ли­кої ві­сім­ки». Пі­сля ане­ксії Кри­му, агре­сії на Дон­ба­сі Ро­сію ви­клю­чи­ли з «ві­сім­ки», і ось вже дру­гий рік у го­те­лі про­во­дять засідання Вал­дай­сько­го клу­бу.

На цей фо­рум ко­лись з’їжджа­ли­ся до­сить ав­то­ри­те­тні по­лі­ти­ки, ча­сто чин­ні мі­ні­стри і лю­ди, які ма­ють вплив на ухва­ле­н­ня по­лі­ти­чних рі­шень у сво­їх кра­ї­нах.

Ни­ні склад уча­сни­ків істо­тно змінився, мо­жна ска­за­ти по­дрі­бні­шав. Ді­ю­чі по­лі­ти­ки і чи­нов­ни­ки ви­со­ко­го ран­гу із за­хі­дних кра­їн во­лі­ють до Ро­сії для уча­сті в та­ких дис­ку­сі­ях не при­їжджа­ти.

Один із уча­сни­ків фо­ру­му до­сить різ­ко ви­сло­вив­ся про склад уча­сни­ків. «Са­мі уча­сни­ки фо­ру­му бу­ли, якщо че­сно, не ду­же за­до­во­ле­ні ви­бо­ром уча­сни­ків дис­ку­сії для се­сії з Пу­ті­ним. Ось Ме­тлок (ко­ли­шній по­сол США в СРСР у 1987—1991 рр. — Авт.) — хо­ро­ший ди­пло­мат, але він вже ві­ді­йшов від актив­ної по­лі­ти­ки і не впли­ває на ухва­ле­н­ня рі­шень Ва­шинг­то­ном». Те ж са­ме го­во­ри­ли і про ко­ли­шньо­го пре­зи­ден­та Че­хії Ва­цла­ва Кла­у­са.

Іна­кше ка­жу­чи, де­я­кі уча­сни­ки вва­жа­ють, що на­віть у та­кий не­про­стий для Ро­сії пе­рі­од від­но­син із за­хі­дним сві­том тре­ба бу­ло до­кла­сти біль­ше зу­силь, щоб до­мог­ти­ся при­їзду не тіль­ки вче­них і від­став­них по­лі­ти­ків, але й тих, хто дій­сно мо­же впли­ва­ти на рі­ше­н­ня уря­дів За­хо­ду. З тим, щоб зу­стріч із Пу­ті­ним не бу­ла тіль­ки обмі­ном про­мо­ва­ми, а й ста­ла б осно­вою для на­сту­пних пра­кти­чних кро­ків.

Вла­сне ка­жу­чи, в то­му, що в Ро­сію чин­ні за­хі­дні по­лі­ти­ки не при­їжджа­ють, не­має ні­чо­го див­но­го. Ви­слу­хо­ву­ва­ти ри­то­ри­ку ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та й роз­по­віді, яка Мо­сква хо­ро­ша, як во­на врятує світ від те­ро­ри­сти­чної за­гро­зи, особливого ба­жа­н­ня не­має. Все це мо­жна ді­зна­ти­ся з ро­сій­ської пре­си або по­ди­ви­ти­ся на фе­де­раль­них ка­на­лах.

Пу­тін про­дов­жує свій ху­лі­ган­ський ди­пло­ма­ти­чний стиль. Так і ви­пи­рає го­стре ба­жа­н­ня по­ка­за­ти се­бе сво­їм хло­пцем. « Ще 50 ро­ків то­му ле­нін­град­ська ву­ли­ця на­вчи­ла ме­не одно­му пра­ви­лу: якщо бій­ка не­ми­ну­ча, би­ти тре­ба пер­шим » . І цей стиль він де­мон­струє у між­на­ро­дних від­но­си­нах. За тра­ди­ці­єю ра­дян­ської про­па­ган­ди, в цьо­му обви­ну­ва­чу­ю­ться опо­нен­ти.

Ха­ра­ктер­но, що уча­сни­ки фо­ру­му не очі­ку­ва­ли чо­гось сен­са­цій­но­го від ви­сту­пу Пу­ті­на. Про­фе­сор Єв­ро­пей­сько­го уні­вер­си­те­ту в Санкт-Пе­тер­бур­зі Оле­ксій Міл­лер пе­ред­ба­чив: «Я не ду­маю, що ми по­чу­є­мо сьо­го­дні щось сен­са­цій­не від пре­зи­ден­та Пу­ті­на. Ме­ні зда­є­ться, він швид­ше по­ви­нен на­мі­ти­ти ті то­чки, з яких він го­то­вий «зу­стрі­ти» за­хі­дних пар­тне­рів, якщо во­ни за­хо­чуть пе­ре­йти в ре­жим спів­пра­ці, на­сам­пе­ред що­до Си­рії». І він мав ра­цію. Ні­чо­го но­во­го ми не по­чу­ли, якщо ма­ти на ува­зі зви­чну ри­то­ри­ку. При­чо­му зде­біль­шо­го во­на бу­ла роз­ра­хо­ва­на не стіль­ки на зов­ні­шню ау­ди­то­рію, скіль­ки на вну­трі­шню.

Хо­ча до­сить во­йов­ни­чий ви­ступ Пу­ті­на і мав по­ка­за­ти си­лу і не­по­хи­тність Ро­сії, жорс­ткість по­лі­ти­чно­го кур­су, ви­ни­кло стій­ке вра­же­н­ня, що в Крем­лі по­чи­на­ють усві­дом­лю­ва­ти глу­хий кут, у який са­мі се­бе за­ве­ли.

Пі­сля по­ка­зно­го пу­ску ра­кет із Ка­спій­сько­го мо­ря по ці­лях у Си­рії і вір­но­під­дан­сько­го за­хо­пле­н­ня про­па­ган- дист­ською ма­ши­ною вель­ми отве­ре­зи­ли ото­че­н­ня Пу­ті­на на­вча­н­ня ПРО натов­ських ко­ра­блів у пів­ні­чній ча­сти­ні Атлан­ти­ки. Ви­яви­ло­ся, що не та­кі й грі­зні ро­сій­ські кри­ла­ті ра­ке­ти. Є у за­хі­дних ар­мій ціл­ком аде­ква­тна зброя пе­ре­хо­пле­н­ня та їхньої лі­кві­да­ції. Ось чо­му ро­сій­ський на­чаль­ник так де­таль­но зу­пи­нив­ся на уяв­них за­гро­зах йо­го кра­ї­ні, які не­суть роз­гор­та­н­ня аме­ри­кан­ської ПРО в Ру­му­нії, а в най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му в Поль­щі.

Зда­ва­ло­ся б, у чо­му проблема. Си­сте­ма ПРО за ви­зна­че­н­ням є обо­рон­на зброя, чо­му ж її роз­гор­та­н­ня так тур­бує Мо­скву. Одра­зу ж Пу­тін дає від­по­відь. «Стри­му­ю­чий чин­ник ядер­ної зброї став де­валь­ву­ва­ти­ся. У де­ко­го, мо­жли­во, на­віть ви­ник- ла ілю­зія, що у сві­то­во­му кон­флі­кті зно­ву дося­жна ре­аль­на пе­ре­мо­га одні­єї зі сто­рін — без не­о­бо­ро­тних, не­прийня­тних, як ка­жуть фа­хів­ці, на­слід­ків для пе­ре­мож­ця, якщо пе­ре­мо­жець вза­га­лі бу­де».

Ось ко­рінь мо­сков­ських по­бо­ю­вань. Не­зва­жа­ю­чи на шоу з пу­ком ра­кет у Си­рію, фа­хів­ці до­бре зна­ють, що ро­сій­ська ар­мія в те­хні­чно­му і те­хно­ло­гі­чно­му від­но­шен­ні сер­йо­зно від­стає, зокре­ма, від аме­ри­кан­ської, і чим да­лі, тим це від­ста­ва­н­ня по­си­лю­ва­ти­ме­ться. Ре­аль­ною за­ли­ша­є­ться на­яв­на в ру­ках крем­лів­сько­го ке­рів­ни­цтва ядер­на зброя. Най­біль­ше Пу­тін і йо­го ото­че­н­ня бо­я­ться втра­ти­ти остан­ній ко­зир у пар­тії із За­хо­дом, осо­бли­во з Ва­шинг­то­ном.

Не обі­йшло­ся і без до­сить при­мі­тив­них на­га­ду­вань єв­ро­пей­ським кра­ї­нам про їхню за­ле­жність від США. На­чеб­то не со­ю­зни­цькі і не рів­но­прав­ні від­но­си­ни. При цьо­му, за ле­ка­ла­ми ра­дян­ської про­па­ган­ди, фа­кти і ци­фри ви­ри­ва­ю­ться з кон­текс­ту. «Ось тіль­ки то­рік на один із фран­цузь­ких бан­ків бу­ло на­кла­де­но штраф май­же в дев’ ять мі­льяр­дів до­ла­рів — 8,9, по- мо­є­му. Toyota за­пла­ти­ла 1,2 млрд до­ла­рів, ні­ме­цький Commerzbank під­пи­сав уго­ду про ви­пла­ту в аме­ри­кан­ський бю­джет 1,7 млрд до­ла­рів то­що». На­справ­ді ці ви­пла­ти зро­бле­ні не ли­ше че­рез по­ру­ше­н­ня ре­жи­му сан­кції, ай з ін­ших при­чин.

Час у Си­рії пра­цює про­ти Ро­сії. Вій­сько­вий ана­лі­тик Ру­слан Пу­хов по­ста­вив за­пи­та­н­ня про мо­жли­ву пе­ре­да­чу аме­ри­кан­ця­ми пе­ре­но­сних ра­ке­тних ком­пле­ксів си­рій­ської опо­зи­ції. «...Там на­ші льо­тчи­ки, і во­ни мо­жуть за­ги­ну­ти... » . Як ка­жуть, на­род ці­ка­ви­ться, то­му від­по­відь у від­по­від­но­му ду­сі. « На­скіль­ки нам ві­до­мо, аме­ри­кан­ські вій­сько­ві вже пе­ре­да­ють ком­пле­кси про­ти­тан­ко­вої бо­роть­би і на­вча­ють роз­ра­хун­ки. Ду­маю, це ве­ли­ка по­мил­ка — це зброя во­че­видь по­тра­пить в ру­ки опо­зи­ції. За­раз аме­ри­кан­ці пе­ре­йшли до та­кти­ки ски­да­н­ня з по­ві­тря озбро­є­н­ня і боє­при­па­сів. До ко­го все це по­тра­пить? Во­че­видь у під­сум­ку опи­ни­ться у ІДІЛ і «Ан-Ну­сра». Що ж до пе­ре­да­чі ПЗРК — спо­ді­ва­ю­ся, цьо­го не­має, що в аме­ри­кан­сько­му уря­ді здо­ро­ві лю­ди, і во­ни ро­зу­мі­ють: ця зброя мо­же опи­ни­ти­ся в ру­ках те­ро­ри­стів. І обер­ну­ти­ся, зокре­ма, і про­ти аме­ри­кан­ських льо­тчи­ків. І це по­вин­но їх зу­пи­ни­ти, я спо­ді­ва­ю­ся на це».

Так що ж ві­до­мо ро­сій­сько­му ке­рів­ни­цтву? Пе­ре­да­ють аме­ри­кан­ці ПЗРК опо­зи­ції чи не пе­ре­да­ють. В одній від­по­віді дві су­пе­ре­чли­ві ін­тен­ції. По­ки ві­до­мо, що з від­по­від­ним про­ха­н­ням звер­ну­ли­ся кур­ди, і їм від­мо­ви­ли. При цьо­му кур­ди вже то­чно ні­ко­му та­ку зброю пе­ре­да­ва­ти не бу­дуть. Тим не менш, оче­ви­дне за­не­по­ко­є­н­ня в Мо­скві. Адже якщо по­чну­ться втра­ти в Си­рії, то все­ре­ди­ні Ро­сії нав­ряд чи всі бу­дуть ста­ви­ти­ся до цьо­го до­сить спо­кій­но.

Ро­зу­мі­ю­чи, що в си­рій­ській аван­тю­рі перемоги до­мог­ти­ся не вда­сться, Кремль по­чав демонструвати кон­стру­ктив­ність. Вже пев­ний час ви­щі ро­сій­ські чи­нов­ни­ки на­ма­га­ю­ться всіх за­пев­ни­ти, що не за Аса­да йде бо­роть­ба, а за май­бу­тнє си­рій­ське мир­не вре­гу­лю­ва­н­ня. І ро­сій­ський клі­єнт у Да­ма­ску слу­хня­но пі­де, ко­ли на це бу­де зго­да як Мо­скви, так і Те­ге­ра­на. Іна­кше ка­жу­чи, остан­ній ско­ро­спі­шний ві­зит си­рій­сько­го пре­зи­ден­та в Мо­скву був по­кли­ка­ний про­де­мон­стру­ва­ти, що го­лов­ну пе­ре­шко­ду для по­ча­тку по­лі­ти­чно­го вре­гу­лю­ва­н­ня у ви­гля­ді не­прийня­тної для опо­зи­ції фі­гу­ри в Да­ма­ску мо­же бу­ти усу­ну­то.

І все це на­пе­ре­до­дні зу­стрі­чі мі­ні­стрів за­кор­дон­них справ Ро­сії, США, Ту­реч­чи­ни та Са­у­дів­ської Ара­вії що­до Си­рії. Мо­сква окре­сли­ла свою по­зи­цію — не допу­сти­ти роз­па­ду Си­рії, в то­му чи­слі зброй­ним шля­хом, фор­му­ва­н­ня пе­ре­хі­дно­го уря­ду за уча­стю при­хиль­ни­ків Аса­да. Да­лі ви­дно бу­де, але те­ро­ри­стів ІД і їхніх при­хиль­ни­ків із Си­рії тре­ба при­бра­ти. Ці­ка­во, ку­ди?

Вже оче­ви­дно, що за­яв­ле­на ме­та — зни­ще­н­ня те­ро­ри­стів у Си­рії — не­д­ося­жна. То­му по­ча­ток по­лі­ти­чно­го про­це­су мо­жна в прин­ци­пі роз­гля­да­ти як від­ступ Пу­ті­на. Не­хай із гу­чним про­па­ган­дист­ським на­льо­том, про­те від­ступ. Як вій­сько­вий, так і по­лі­ти­чний.

Хо­ча Си­рія зайня­ла чіль­не мі­сце на фо­ру­мі, без Укра­ї­ни не обі­йшло­ся. Тут ма­є­мо збе­ре­же­н­ня ро­сій­ської по­зи­ції. Де­кла­ра­ції, що не­має аль­тер­на­ти­ви мін­сько­му про­це­су, по­єд­ну­ю­ться з не­ба­жа­н­ням ро­би­ти ре­аль­ні кро­ки що­до йо­го здій­сне­н­ня. Як зав­жди, у всьо­му зви­ну­ва­чу­ють Київ і по­вто­рю­ють ко­ли­шні ви­мо­ги про­ве­де­н­ня пе­ре­го­во­рів із « пред­став­ни­ка­ми Донбасу».

Спро­ба Крем­ля обмі­ня­ти Си­рію на Укра­ї­ну не вда­ла­ся, то­му ро­би­ться на­сту­пний крок. Все на Близь­ко­му Схо­ді отри­ма­ти не вда­ло­ся, від­по­від­но і в Укра­ї­ні теж, то­му ма­є­мо спро­бу про­ве­сти ско­ро­че­ний обмін. Не все на все, а ча­сти­на на ча­сти­ну.

Озна­ки мо­жли­во­го успі­ху но­вої ро­сій­ської та­кти­ки є. Пре­зи­дент Оба­ма на­пе­ре­до­дні пе­ре­го­во­рів що­до Си­рії на­клав ве­то на про­ект бю­дже­ту че­рез пе­ред­ба­че­не в ньо­му аси­гну­ва­н­ня ко­штів на по­ста­ча­н­ня Укра­ї­ні ле­таль­ної зброї. Оче­ви­дна спро­ба так зва­них ва­шинг­тон­ських го­лу­бів зай­вий раз не дра­ту­ва­ти крем­лів­сько­го ястру­ба.

Се­рія ви­сту­пів ро­сій­ських ке­рів­ни­ків і про­мо­ва Пу­ті­на у Вал­дай­сько­му клу­бі по­ка­зу­ють, що еко­но­мі­чна, фі­нан­со­ва і вій­сько­ва си­ту­а­ція скла­да­є­ться зов­сім не так, як пла­ну­ва­ло­ся. І по­чи­на­є­ться бо­лі­сний по­шук ви­хо­ду, але щоб і риб­ку з’ їсти і ла­пки не за­мо­чи­ти. Пра­кти­ка по­ка­зує, що та­ке нав­ряд чи вда­є­ться. То­му най­про­сті­ше Мо­скві по­ча­ти під­го­тов­ку до фрон­таль­но­го від­сту­пу з Си­рії та Укра­ї­ни. Одра­зу лег­ше ста­не жи­ти як са­мій Ро­сії, так і її су­сі­дам.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.