Як пе­ре­мог­ти Ро­сію. Фін­ський до­свід

Успіх у вій­ні 1939 року ви­зна­чав­ся на­сам­пе­ред стій­кі­стю тих, хто за­хи­щав­ся

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - War is Boring, США, 23 жов­тня 2015 року, пе­ре­клад Ино­СМИ.Ru Де­від ЕКС

Ули­сто­па­ді 1939 року в Крем­лі від­бу­ла­ся роз­мо­ва, яку Ве­са Не­ньє, Пі­тер Мюн­тер і То­ні Вір­та­нен, які на­пи­са­ли кни­гу Finland at War: The Winter War 1939—1940 (Фін­лян­дія во­ює. Зи­мо­ва вій­на 1939—1940 р.), на­зва­ли «про­ро­чим».

Пі­сля ба­га­то­ві­ко­вої на­пру­же­но­сті Фін­лян­дія, яка здо­бу­ла не­за­ле­жність не­за­дов­го до цьо­го, і її ко­ли­шня во­ло­дар­ка Ро­сія зби­ра­ли­ся во­ю­ва­ти один з одним. Мо­сква ма­ла на­мір зно­ву взя­ти під свій кон­троль цю не­ве­ли­ку скан­ди­нав­ську дер­жа­ву, ро­бля­чи це час­тко­во для то­го, щоб пе­ре­шко­ди­ти Фін­лян­дії всту­пи­ти в со­юз з Ні­меч­чи­ною. Але вій­на, що три­ва­ла 105 днів, у хо­ді якої кла­пте­ва фін­ська ар­мія ви­сту­пи­ла про­ти на­ба­га­то більш чи­сель­них, але слаб­ко ке­ро­ва­них ро­сій­ських військ, за­кін­чи­ла­ся тим, що по­би­ті ро­сі­я­ни по­про­ха­ли ми­ру.

Під час зу­стрі­чі в Крем­лі в ли­сто­па­ді 1939 року по­лі­тко­мі­са­ри Гри­го­рій Ку­лик та Лев Ме­хліс су­во­ро до­пи­ту­ва­ли го­лов­но­го мар­ша­ла ар­ти­ле­рії Ми­ко­лу Во­ро­но­ва. Ку­лик і Ме­хліс за­пи­та­ли, скіль­ки Во­ро­но­ву по­трі­бно боє­при­па­сів для май­бу­тньої фін­ської кам­па­нії.

Як пи­шуть ав­то­ри кни­ги, Воронов від­по­вів: «Це за­ле­жить від то­го, що ви пла­ну­є­те — на­сту­па­ти чи обо­ро­ня­ти­ся. Яки­ми си­ла­ми і на яких діль­ни­цях? І, до ре­чі, скіль­ки ча­су ви­ді­ля­є­ться на опе­ра­цію?»

Від­по­відь на остан­нє за­пи­та­н­ня про­зву­ча­ла швид­ко: «Від 10 до 12 днів». Див­ля­чись на ма­пу Фін­лян­дії, яка ви­сі­ла на сті­ні, Воронов ска­зав: «Я бу­ду ща­сли­вий, якщо все вда­сться ви­рі­ши­ти за два-три мі­ся­ці». Всі в’їдли­во за­смі­я­ли­ся. «Мар­ша­ле Воронов, — су­во­ро ска­зав Ку­лик, — на­ка­зую вам усі свої роз­ра­хун­ки бу­ду­ва­ти, ви­хо­дя­чи з то­го, що опе­ра­ція три­ва­ти­ме ма­кси­мум 12 діб».

Опти­мізм Ку­ли­ка обер­не­ться за­ги­бе­л­лю 167 000 ро­сій­ських сол­да­тів на фін­сько­му фрон­ті, то­ді як втра­ти фі­нів ста­но­ви­ти­муть 26 000 чо­ло­вік.

На па­пе­рі Ро­сія ма­ла яв­ну пе­ре­ва­гу. « Зи­мо­ву вій­ну ча­сто називають би­твою Да­ви­да і Го­лі­а­фа, ви­хо­дя­чи з рі­зни­ці в жи­вій си­лі та озбро­єн­ні», — пи­шуть ав­то­ри в сво­їй ви­клю­чно ін­фор­ма­тив­ній і ши­кар­но ілю­стро­ва­ній кни­зі на 305 сто­рі­нок.

Фін­ська ди­ві­зія мо­гла ви­ста­ви­ти ли­ше один ар­ти­ле­рій­ський полк у скла­ді трьох не­до­уком­пле­кто­ва­них ба­та­рей, озбро­є­них в основ­но­му за­ста­рі­ли­ми га­у­би­ця­ми цар­ської до­би і лег­ки­ми гар­ма­та­ми ка­лі­бру 76 мі­лі­ме­трів. Окрім стріль­ців, у ко­жній ди­ві­зії був лег­кий за­гін чи­сель­ні­стю 500 чо­ло­вік, ка­ва­ле­рій­сько­го еска­дро­ну з 180 вер­шни­ків, ве­ло­си­пе­дної ро­ти і окре­мо­го ку­ле­ме­тно­го за­го­ну. На по­ча­ток бо­йо­вих дій у фін­ській ар­ти­ле­рії бу­ло ство­ре­но за­пас боє­при­па­сів при­бли­зно на ти­ждень бо­їв.

У той же час у ко­жній ра­дян­ській ди­ві­зії був важ­кий га­у­би­чний і гар­ма­тний полк, а та­кож про­ти­тан­ко­ва ро­та, осна­ще­на 12 гар­ма­та­ми ка­лі­бру 45 мі­лі­ме­трів. Окрім ди­ві­зій­ної ар­ти­ле­рії, в ко­жно­му пол­ку бу­ла вла­сна про­ти­тан­ко­ва ба­та­рея і чо­ти­ри пол­ко­ві гар­ма­ти. Та­ким чи­ном, ра­дян­ська ар­ти­ле­рія в ко­жній ди­ві­зії чи­сель­но пе­ре­вер­шу­ва­ла фін­ську в два з гаком ра­зи. Окрім то­го, в ди­ві­зії був свій бро­не­тан­ко­вий ба­таль­йон у скла­ді 10—40 тан­ків і роз­ві­ду­валь­ний ба­таль­йон.

Фін­ська важ­ка ар­ти­ле­рія скла­да­ла­ся з чо­ти­рьох окре­мих ар­ти­ле­рій­ських ба­та­рей, то­ді як у Чер­во­ній Ар­мії бу­ли ці­лі ар­ти­ле­рій­ські пол­ки. З тан­ків у фі­нів бу­ло ли­шень 32 «Вік­кер­си» і де­кіль­ка за­ста­рі­лих ма­шин фір­ми Renaults. У роз­по­ря­джен­ні СРСР бу­ло де­кіль­ка бро­не­тан­ко­вих бри­гад, а в них — со­тні тан­ків.

30 листопада 1939 року ро­сі­я­ни роз­по­ча­ли втор­гне­н­ня.

Ра­дян­ська ар­ти­ле­рія від­кри­ла ма­со­ва­ний во­гонь, і над фін­ськи­ми мі­ста­ми з’яви­ли­ся пер­ші бом­бар­ду­валь­ни­ки з чер­во­ни­ми зір­ка­ми. Для ба­га­тьох фін­ських сол­да­тів це був пер­ший бо­йо­вий до­свід. Де­хто з них зго­дом зга­ду­вав, на­скіль­ки це бу­ло див­но — ці­ли­ти­ся і стрі­ля­ти в жи­вих лю­дей. За па­ру го­дин уся ця сен­ти­мен­таль­ність ще­зла. Ра­дян­ських сол­да­тів не бра­ку­ва­ло, і фі­нам бу­ло в ко­го стрі­ля­ти. Один фін­ський сол­дат ду­же про­ни­кли­во оці­нив си­ту­а­цію на­пе­ре­до­дні вій­ни: «Нас так ма­ло, а їх так ба­га­то. Де ми зна­йде­мо мі­сце, щоб усіх їх по­хо­ва­ти?» Бій за бо­єм, би­тву за би­твою фі­ни зав­да­ва­ли ро­сі­я­нам усе біль­ше втрат.

Та­кти­ка дій у фі­нів бу­ла обме­же­ною на­яв­ні­стю те­хні­ки і боє­при­па­сів. Во­ни не мо­гли ве­сти бо­йо­ві дії на від­кри­тій мі­сце­во­сті, бо брак во­гне­вих за­со­бів за­гро­жу­вав ка­та­стро­фою. І нав­па­ки, СРСР до­три­му­ва­ли­ся пря­мо про­ти­ле­жної та­кти­ки, бо їхня жорс­тка до­ктри­на пе­ред­ба­ча­ла рі­шу­чий фрон­таль­ний на­ступ за під­трим­ки ар­ти­ле­рії і тан­ків.

Від­су­тність та­кти­чної гну­чко­сті при­зве­ло до то­го, що Червона Ар­мія зно­ву і зно­ву йшла в ата­ки, не змі­ню­ю­чи бо­йо­вий по­ря­док. Ко­ли фі­ни зро­зумі­ли це, во­ни спро­бу­ва­ли про­ри­ва­ти йо­го, вкли­ню­ю­чись углиб під при­кри­т­тям мі­сце­во­сті. З огля­ду на ве­ли­че­зну пе­ре­ва­гу Чер­во­ної Ар­мії, та­ку ве­ли­ко­мас­шта­бну пар­ти­зан­ську та­кти­ку не мо­жна бу­ло за­сто­со­ву­ва­ти на Ка­рель­сько­му пе­ре­ший­ку.

Там до­ве­ло­ся ве­сти тра­ди­цій­ні бо­йо­ві дії, і ра­дян­ські си­ли, які ма­ли зна­чну чи­сель­ну пе­ре­ва­гу, на­ма­га­ли­ся по­сла­би­ти до­бре укрі­пле­ні обо­рон­ні лі­нії фі­нів. У фі­нів же успіх ви­зна­чав­ся які­стю ко­ман­ду­ва­н­ня, бо­йо­ви­ми на­ви­чка­ми, ди­сци­плі­ною і, перш за все, їхнім sisu (про­сте слів­це, що озна­чає стій­кість, зав­зя­тість і пра­гне­н­ня би­ти­ся до остан­ньо­го, що во­ни й де­мон­стру­ва­ли).

Одним із най­яскра­ві­ших епі­зо­дів у кни­зі Не­ньє, Мюн­те­ра і Вір­та­не­на став ко­ро­ткий жит­тє­пис най­ре­зуль­та­тив­ні­шо­го в істо­рії фін­сько­го снай­пе­ра Сі­мо Хя­ю­хя.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.