Пі­сні укра­їн­сько­го ду­ху

Упро­довж двох вечорів у Ки­є­ві ви­сту­па­ли пе­ре­мож­ці Все­укра­їн­сько­го фе­сти­ва­лю «Червона ру­та-2015»

Den (Ukrainian) - - Культура - Іри­на СІКОРСЬКА, му­зи­ко­зна­вець

Кон­цер­ти від­бу­ва­ли­ся на сце­ні Ки­їв­сько­го му­ні­ци­паль­но­го те­а­тру опе­ри і ба­ле­ту для ді­тей та юна­цтва. Мо­ло­ді во­ка­лі­сти ви­сту­па­ли в супроводі сим­фо­ні­чно­го ор­ке­стру і хо­ру те­а­тру із за­лу­че­н­ням се­сій­них му­зи­кан­тів (кла­ві­шні, со­лой бас-гі­та­ри, удар­ні), ви­ко­на­ли не­по­втор­ні ком­по­зи­ції Во­ло­ди­ми­ра Іва­сю­ка та ле­ген­дар­ні пі­сні Укра­їн­ської пов­стан­ської ар­мії (в ав­тор­сько­му опра­цю­ван­ні ві­до­мо­го львів­сько­го ком­по­зи­то­ра Ро­ма­на Мель­ни­ка, який ми­ну­лої ве­сни пе­ред­ча­сно ві­ді­йшов у кра­щий зі сві­тів).

Фа­кти­чно впер­ше у Ки­є­ві на ве­ли­кій опер­ній сце­ні про­зву­ча­ли пі­сні ча­сів ви­зволь­них зма­гань та бо­роть­би за не­за­ле­жність Укра­ї­ни, спів­а­ні в лі­со­вих ха­щах чи при ва­трі (вла­сне, одна пі­сня са­ме так і на­зи­ва­ла­ся — «При ва­трі»! — її чу­до­во про­спі­ва­ла 10-рі­чна ди­пло­ман­тка «Чер­во­ної ру­ти-2015» Мар’яна Слю­сар із се­ла Сту­де­на на Він­нич­чи­ні), та ве­ли­кий ма­сив по­пу­ляр­них і ма­ло­ві­до­мих пі­сень Во­ло­ди­ми­ра Іва­сю­ка в та­ла­но­ви­то­му су­ча­сно­му ор­ке­стро­во­му «вбран­ні».

У ве­ре­сні да­ле­ко­го 1970 р., тоб­то рів­но со­рок п’ять ро­ків то­му, на Чер­ні­ве­цько­му те­ле­ба­чен­ні впер­ше транс­лю­ва­ли ле­ген­дар­ну ни­ні пі­сню 21-рі­чно­го ком­по­зи­то­ра Во­ло­ди­ми­ра Іва­сю­ка «Червона ру­та», що пе­ре­вер­ну­ла уяв­ле­н­ня про су­ча­сну естра­ду, по­ко­ти­ла­ся сві­та­ми, швид­ко за­по­ло­ни­ла те­ре­ни СРСР, смі­ли­во пе- ре­йшла кор­до­ни « за­лі­зної за­ві­си » , що від­ді­ля­ли кра­ї­ну від ци­ві­лі­зо­ва­но­го сві­ту, й не­вдов­зі ста­ла гім­ном сві­то­во­го укра­їн­ства... Але да­ле­ко не всі сьо­го­дні зна­ють, що ця ком­по­зи­ція ста­ла ре­зуль­та­том кіль­ка­рі­чної ко­пі­ткої пра­ці ав­то­ра (ви­вче­н­ня на­ро­дних ле­генд, опра­цю­ва­н­ня фоль­клор­них збі­рок, по­шу­ки в них по­трі­бної ін­то­на­ції). У твор­чо­сті В. Іва­сю­ка ор­га­ні­чно спле­ли­ся пів­ден­но­укра­їн­ська на­спів­ність (ма­ма йо­го бу­ла ро­дом із Хер­сон­щи­ни, спів­а­ла ба­га­то пі­сень) й ви­ба­гли­ві за­хі­дно­укра­їн­ські ри­тми (на­ро­див­ся й по­ча­тко­ву осві­ту здо­був на Бу­ко­ви­ні). А не­ско­ре­ний дух пе­ре­дав йо­му та­то Ми­хай­ло Гри­го­ро­вич, який зазнав ре­пре­сій і ску­шту­вав тю­рем­ної ба­лан­ди за пре­сло­ву­тий « націоналізм»! Роз­квіт твор­чо­сті В. Іва­сю­ка при­пав на за­стій­ний мо­рок, тож єди­ним до­зво­ле­ним при­хис­тком (і ви­явом) укра­їн­сько­сті за­ли­ша­ла­ся пі­сня, і він ви­вів її на не­д­ося­жний і до­сі рі­вень. Під­няв на п’єде­стал і зму­сив ма­ло не весь світ спів­а­ти укра­їн­ською.

Пі­сні УПА зов­сім не­дав­но ще бу­ли на­дба­н­ням усної на­ро­дної твор­чо­сті на За­хі­дній Укра­ї­ні, про­те й за­раз ще не ста­ли на­дба­н­ням ши­ро­ко­го за­га­лу. Че­твер­тий том «Укра­їн­ської му­зи­чної ен­ци­кло­пе­дії» з фун­да­мен­таль­ною стат­тею «Пов­стан­ські пі­сні» Окса­ни Шев­чук ли­ше го­ту­є­ться до дру­ку... а по­між тим во­ни (як за­свід­чив кон­церт) є на­про­чуд акту­аль­ни­ми сьо­го­дні.

Фа­кти­чно всі пі­сні (як ге­ро­ї­чні, так і лі­ри­чні), ові­я­ні оре­о­лом їхніх твор­ців, пе­ре­да­ють си­лу і не­злам­ність укра­їн­сько­го ду­ху й со­бор­но­сті на­шої Ві­тчи­зни. Аран­жу­ва­н­ня Р. Мель­ни­ка ста­ло тим дра­ма­тур­гі­чним «це­мен­том», що об’єд­нав окре­мі но­ме­ри в ці­лі­сну про­гра­му па­трі­о­ти­чно­го спря­му­ва­н­ня, на­дав їм сим­фо­ні­чної зву­чно­сті зав­дя­ки роз­ло­гим ор­ке­стро­вим всту­пам, грі тем­брів, по­лі­фо­ні­чним пе­ре­пле­ті­н­ням, ви­ко­ри­стан­ню рі­зної (джа­зо­вої та рок-) сти­лі­сти­ки, у по­єд­нан­ні з еле­мен­та­ми ака­де­мі­чної му­зи­ки рі­зних епох і сти­лів то­що.

Ро­ман Мель­ник на­ро­див­ся на За­кар­пат­ті в па­трі­о­ти­чній ро­ди­ні, ба­га­то чле­нів якої бра­ли без­по­се­ре­дню участь у ви­зволь­них зма­га­н­нях. Му­зи­чну осві­ту він здо­бу­вав у Ки­їв­ській де­ся­ти­рі­чці, Іва­но- Фран­ків­сько­му му­зи­чно­му учи­ли­щі та Ле­нін­град­ській кон­сер­ва­то­рії як бли­ску­чий фа­го­тист. Від 1985 р. він жив і пра­цю­вав у Льво­ві: був ар­ти­стом ор­ке­стру опер­но­го те­а­тру й фі­лар­мо­нії, ви­кла­да­чем Львів­ської му­зи­чної де­ся­ти­рі­чки та ін. Зро­бив ва­го­мий вне­сок в укра­їн­ську куль­ту­ру: в йо­го до­роб­ку по­над 500 тво­рів, з- по­між яких — ба­лет « Про­зрій! » , му­зи­ка до те­а­траль­них ви­став («Ви­бо­ри» й «Но­во­рі­чна ви­ста­ва » ) , ор­ке­стро­во- ін­стру­мен­таль­ні ком­по­зи­ції, зокре­ма фан­та­зії на те­ми укра­їн­ських пі­сень, пі­сень The Beatles, по­пу­рі на пі­сні В. Іва­сю­ка то­що. Та най­біль­шу кіль­кість ста­нов­лять оброб­ки пі­сень: укра­їн­ських на­ро­дних, зокре­ма ко­ля­док, стрі­ле­цьких і пі­сень УПА, а та­кож Я. Бар­ни­ча, О Бі­ла­ша, І. Бі­ло­зі­ра, В. Іва­сю­ка, В. Ми­хай­лю­ка, М. Ско­ри­ка та ін. Ла­у­ре­ат пер­шої «Чер­во­ної ру­ти-89» у скла­ді гур­ту «Млин» Р. Мель­ник на­пи­сав близь­ко 100 пі­сень для кон­кур­сан­тів фе­сти­ва­лю (чо­го вар­тий ли­шень «Бі­лий вовк на чер­во­нім сні­гу» на вір­ші В. Ци­буль­ка!), з яки­ми во­ни здо­бу­ли по­пу­ляр­ність і ви­зна­н­ня. Упро­довж 2007— 2012 рр. Мель­ник зо­се­ре­див­ся на на­ціо­наль­но- па­трі­о­ти­чній те­ма­ти­ці, ство­рю­вав му­зи­ку для кон­цер­тних про­грам гур­ту «Со­ко­ли», ка­пе­ли « Трем­бі­та » , хо­ру « Ду­да­рик » та ін. Ще 2006-го він здій­снив ін­стру­мен­таль­ний ва­рі­ант по­пу­ляр­ної пов­стан­ської пі­сні «Лен­та за лен­тою», син­те­зу­вав­ши в ній ри­си по­хі­дно­го мар­шу й бо­ле­ро. 2009 року на вір­ші львів­сько­го по­е­та Іва­на Па­зи­на бу­ло ство­ре­но цикл ге­ро­ї­чних ор­ке­стро­вих мі­ні­а­тюр ( « Передмова до ге­ро­ї­ки » , « Бун­кер » , « Дух во­ї­на » , «Слав­ся!» та ін. — у концерті текст чи­тав Ге­рой Укра­ї­ни Ана­то­лій Па­ла­ма­рен­ко). На­віть у стра­шно­му сні не мо­гли ав­то­ри то­ді уяви­ти, що їхні пі­сен­ні ді­ти­ща ста­нуть на­про­чуд акту­аль­ни­ми і зву­ча­ти­муть у пам’ ять про за­ги­бло­го у сер­пні 2014 р. під Іло­вай­ськом по­е­то­во­го си­на Та­ра­са. « Ле­бе­ди­ною пі­снею » Р. Мель­ни­ка ста­ла пі­сня з про­мо­ви­стою на­звою «По­бра­ти­ми», ство­ре­на на­при­кін­ці 2014 року — як без­по­се­ре­дній від­гук на по­дії на Дон­ба­сі. Ли­шор­ке­стро­ву вер­сію ком­по­зи­тор зро­би­ти не встиг...

Ав­тор­ські й аран­жо­ва­ні пі­сні Ро­ма­на Мель­ни­ка ви­ко­на­ли юні ла­у­ре­а­ти фе­сти­ва­лю «Червона ру­та2015 » , не­що­дав­но про­ве­де­но­го у при­фрон­то­во­му Ма­рі­у­по­лі: Уля­на Оль­гі­на ( м. Ка­ли­нів­ка Він­ни­цької обл., Дру­га пре­мія), Юлія Бу­сько (Львів, Тре­тя пре­мія), Іза­бел­ла Іва­щен­ко (м. Ні­жин Чер­ні­гів­ської обл., Тре­тя пре­мія), Ан­тон Яку­бов­ський ( Дру­га пре­мія) і Дар’ я Дер­кач (Пер­ша пре­мія) із За­по­ріж­жя та Ді­а­на Шев­чук (се­ло Бу­я­ни на Во­ли­ні, Пер­ша пре­мія) — по­рів­ня­но з ви­сту­па­ми в Ма­рі­у­по­лі во­ни про­де­мон­стру­ва­ли яв­ний про­грес у вмін­ні три­ма­ти­ся на сце­ні, во­каль­ній май­стер­но­сті, сце­ні­чно­му ру­сі (при­єм­но, що мо­лодь не по­чи­ває на лав­рах, а ру­ха­є­ться впе­ред), — пропу­сти­ли пі­сні че­рез сер­це й ду­шу, і це не мо­гло не зна­йти пал­кий від­гук у вдя­чної пу­блі­ки. Осо­бли­во зво­ру­шли­во про­зву­ча­ла «Ко­ли­ско­ва для Окса­но­чки» (мо­лод­ша се­стра ком­по­зи­то­ра Окса­на Іва­сюк бу­ла при­су­тня в за­лі). Чу­до­во зву­ча­ли ор­кестр ( ди­ри­ген­ти Сер­гій Го­лу­бни­чий і На­зар Яко­бен­чук) і хор (хор­мей­стер — Ан­же­ла Ма­слен­ні­ко­ва), ті­шив око бар­ви­стий за­дник (ху­до­жни­ця — Лю­дми­ла На­гор­на), чі­тко спра­цю­вав ре­жи­сер кон­цер­тів Ві­та­лій Паль­чи­ков.

Без­по­се­ре­дно­сті й щи­ро­сті кон­цер­ту до­дав ві­до­мий Ки­ри­ло Сте­цен­ко — ба­га­то­рі­чний го­ло­ва жу­рі фе­сти­ва­лю. Він роз­по­чи­нав ко­жен ве­чір вла­сною фан­та­зі­єю на три ві­до­мі тво­ри: «Ще не вмер­ла...», «Многая літа» та «За Укра­ї­ну...», а та­кож про­ва­див жва­вий кон­фе­ранс, що до­да­ва­ло про­гра­мі уро­чи­сто­сті й во­дно­час три­мав пу­блі­ку. А за­вер­шаль­ним акор­дом став ви­ступ ди­тя­чо­го фоль­клор­но­го ан­сам­блю «Дай, Бо­же!» — па­трі­о­ти­чно­го й зво­ру­шли­во­го зав­дя­ки ма­ле­сень­ким ар­ти­стам. Тож гімн «Бо­же ве­ли­кий, єди­ний» зал і при­су­тні на сце­ні ви­ко­ну­ва­ли з ве­ли­че­зним під­не­се­н­ням. Не­по­га­но бу­ло б, що­би пі­сні ці на­ре­шті уві­йшли в ча­ти на­ших FM-стан­цій та бу­ли за­пи­са­ні на СD (для цьо­го ди­ре­ктор «Чер­во­ної ру­ти» Та­рас Мель­ник за­про­по­ну­вав ого­ло­си­ти збір ко­штів).

ФОТО ВО­ЛО­ДИ­МИ­РА УЛЬЯ­НО­ВА

ВИ­СТУ­ПАЄ ДАР’Я ДЕР­КАЧ ІЗ ЗА­ПО­РІЖ­ЖЯ (ПЕР­ША ПРЕ­МІЯ В ЖАН­РІ АКУСТИЧНОЇ МУ­ЗИ­КИ)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.