Ви­бо­ри у Слов’ян­ську

Роз­ча­ру­ва­н­ня чи на­дія?

Den (Ukrainian) - - Місцеві Вибори-2015 - Ана­ста­сія РУДЕНКО

УСлов’ян­ську До­не­цької обла­сті, який став ві­до­мим на весь світ пі­сля по­дій ве­сни­лі­та 2014 року, на мі­сце­вих ви­бо­рах пе­ре­ма­га­ють ко­ли­шні ре­гіо­на­ли — «Опо­зи­цій­ний блок» і йо­го кан­ди­дат у ме­ри на­бра­ли біль­ше 52% го­ло­сів.

Ди­ва не ста­ло­ся — за під­сум­ка­ми мі­сце­вих ви­бо­рів, Дон­бас зно­ву в біль­шо­сті під­три­мав пред­став­ни­ків ко­ли­шньої Пар­тії ре­гіо­нів, які змі­ни­ли пар­тій­ну ви­ві­ску на «Опо­зи­цій­ний блок».

У вже по­над рік мирному Слов’ян­ську, який до звіль­не­н­ня укра­їн­ськи­ми вій­сько­ви­ми вва­жав­ся опло­том бо­йо­ви­ків і ро­сій­ських ди­вер­сан­тів, де бу­ло роз­та­шо­ва­но штаб одно­го з їхніх ва­таж­ків — Гір­кі­на, кан­ди­дат від пар­тії «Опо­зи­цій­ний блок» Ва­дим Лях за по­пе­ре­дні­ми під­ра­хун­ка­ми го­ло­сів на­би­рає біль­ше 52,6% уже в пер­шо­му ту­рі. На пер­ший по­гляд — те­атр аб­сур­ду, якщо про­ана­лі­зу­ва­ти — пе­ре­мо­га за­без­пе­че­на хо­ло­дним роз­ра­хун­ком на тлі «про­сі­да­н­ня» про­укра­їн­сько­го фрон­ту.

Ва­дим Лях — най­більш скан­даль­но ві­до­мий кан­ди­дат на мер­ське крі­сло. ЦВК йо­му три­чі від­мов­ля­ла в ре­є­стра­ції, а на че­твер­тий — вне­сла до спи­ску кан­ди­да­тів. На­пе­ре­до­дні пе­ред­ви­бор­чої гон­ки ім’я Вадима Ля­ха сплив­ло під час роз­кри­т­тя пра­во­охо­рон­ця­ми під­піль­но­го ка­зи­но в мі­сті. То­ді мі­сце­ві ЗМІ пи­са­ли, що Лях по­тра­пив під пі­до­зру як один з ор­га­ні­за­то­рів і утри­му­ва­чів не­ле­галь­но­го бі­зне­су.

Лях зро­бив став­ку на тих, хто но­сталь­гує за ми­ну­лим. На сво­їх бор­дах він без­по­се­ре­дньо апе­лю­вав до екс-ме­ра Слов’ян­ська Не­лі Ште­пи, за­кли­ка­ю­чи «лю­би­ти Слов’янськ, як Не­ля». А са­ма Ште­па, яку зви­ну­ва­чу­ють у за­зі­хан­ні на те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність Укра­ї­ни, пи­са­ла йо­му ли­сти під­трим­ки з Хар­ків­сько­го СІЗО.

У ви­бор­чій кам­па­нії Ля­ха ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли те­хно­ло­гії, апро­бо­ва­ні йо­го по­кро­ви­тель­кою — нар­де­пом На­та­лі­єю Ко­ро­лев­ською, чо­ло­вік якої став на­ро­дним де­пу­та­том від Слов’ян­сько­го окру­гу в 2012 ро­ці зі сло­га­ном «про­дов­жу про­гра­му Олексія Аза­ро­ва». Ра­ні­ше від Слов’ян­ська оби­рав­ся син ко­ли­шньо­го прем’єр-мі­ні­стра Укра­ї­ни Миколи Аза­ро­ва.

У го­ло­су­ван­ні за по­лі­ти­чні пар­тії у май­бу­тню мі­ську ра­ду ви­бор­ці та­кож ви­яви­ли­ся по­слі­дов­ни­ми. Мі­сце­ві ви­бо­ри по­ка­за­ли та­кі ре­зуль­та­ти — «Опо­зи­цій­ний блок» на­брав тро­хи біль­ше по­ло­ви­ни го­ло­сів — 52,1%. Та­кож до мі­ськра­ди про­хо­дять із близь­ко 10% «Наш край», БПП і «Са­мо­по­міч». Ви­бор­чий бар’єр за по­пе­ре­дні­ми під­ра­хун­ка­ми та­кож до­ла­ють Аграр­на і Ра­ди­каль­на пар­тії. Ви­хо­дить, що «Опо­блок» бу­де в мі­ськра­ді ма­ти біль­шість із пе­ре­ва­гою в кіль­ка го­ло­сів.

А те­пер про при­єм­не. Не­зва­жа­ю­чи на пе­ре­ва­гу го­ло­сів, мо­жна смі­ли­во ствер­джу­ва­ти, що мо­но­по­лія ре­гіо­на­лів на Дон­ба­сі сер­йо­зно пі­дір­ва­на.

По­глянь­мо на си­ту­а­цію. За­раз у Слов’ян­ській мі­ській ра­ді бу­де при­бли­зно 20 де­пу­та­тів від «Опо­зи­цій­но­го бло­ку», ін­ші 16 роз­би­ва­ю­ться по рі­зних по­лі­ти­чних си­лах. А в 2010 ро­ці був ли­ше один не­за­ле­жний від кла­ну де­пу­тат.

А зна­чить — зру­ше­н­ня є, по­тен­ці­ал до опо­зи­цій­ної ре­гіо­на­лам ро­бо­ти і май­бу­тньої перемоги де­мо­кра­ти­чних сил ве­ли­кий.

Ра­ні­ше ре­зуль­та­ти ви­бо­рів у Слов’ян­ську, як і у всій До­не­цькій обла­сті, бу­ло лег­ко пе­ред­ба­чи­ти. Так, на ми­ну­лих мі­сце­вих ви­бо­рах 2010 року, ко­ли ме­ром ста­ла Ште­па, яв­ка у Слов’ян­ську бу­ла одні­єю з най­ниж­чих у До­не­цькій обла­сті. Про­го­ло­су­ва­ти при­йшли всьо­го 31,4%. А при­чи­ни бу­ли тра­ди­цій­ні: «Все одно бу­де Ште­па...», «Го­ло­су­ва­ти не­має за ко­го...»

То­ді ви­бо­ру справ­ді не бу­ло. Сер­йо­зних лю­дей, зда­тних скла­сти ре­аль­ну кон­ку­рен­цію Ште­пі, у Слов’ян­ську чо­мусь не ви­яви­ло­ся. Та й усі, хто хо­тів і міг по­бо­ро­ти­ся за крі­сло ме­ра, не ри­зи­кну­ли йти про­ти во­лі Пар­тії ре­гіо­нів, яка то­ді ви­су­ну­ла сво­їм кан­ди­да­том у ме­ри са­ме Ште­пу.

На ви­бо­рах 2015 року ре­аль­на кон­ку­рен­ція з’яви­ла­ся. У Слов’ян­ську на­віть від­бу­ли­ся пер­ші в істо­рії мі­ста пу­блі­чні де­ба­ти за про­гра­ма­ми пар­тій та кан­ди­да­тів на по­са­ду мі­сько­го го­ло­ви, що­прав­да, на­при­клад, Лях на них не при­йшов.

Тож на­строї змі­ню­ю­ться, але в чо­му се­крет перемоги «Опо­бло­ку»?

Ро­зі­брав­шись у де­та­лях, ски­да­є­ться на те, що Слов’янськ під­штов­хну­ли до об’єд­на­н­ня з ре­гіо­на­ла­ми.

Всьо­го на по­са­ду ме­ра бу­ло за­ре­є­стро­ва­но дев’ять кан­ди­да­тів. Основ­на бо­роть­ба роз­гор­ну­ла­ся між ре­гіо­на­лом Ва­ди­мом Ля­хом, «гос- по­дар­ни­ком» від «На­шо­го краю» Сер­гі­єм Тре­тья­ко­вим і в.о. ме­ра мі­ста, жур­на­лі­стом Оле­гом Зон­то­вим.

За по­пе­ре­дні­ми ре­зуль­та­та­ми ви­бо­рів, Сер­гій Тре­тья­ков на­брав тро­хи біль­ше 10%, а Олег Зон­тов — 20,3%, по­сів­ши дру­ге мі­сце.

Олег Зон­тов був у мі­ськра­ді єди­ним опо­зи­ціо­не­ром за ча­сів ре­жи­му Яну­ко­ви­ча, а се­кре­та­рем і в.о. ме­ра був обра­ний пі­сля ви­гна­н­ня Гір­кі­на і де­мо­ра­лі­за­ції ре­гіо­на­лів. То­ді Київ зро­бив став­ку на пе­ре­ві­ре­ну лю­ди­ну, яка не бу­ла по­мі­че­на у під­трим­ці бо­йо­ви­ків.

Рік по то­му си­ту­а­ція змі­ни­ла­ся. У ве­ре­сні 2015 року чле­ни БПП змі­сти­ли Зон­то­ва з по­са­ди ке­рів­ни­ка пар­тій­ної ор­га­ні­за­ції, про що жи­те­лі мі­ста ді­зна­ли­ся ли­ше пос­тфа­ктум — із сю­же­ту мі­сце­во­го кон­тро­льо­ва­но­го те­ле­ка­на­лу. А на пар­тій­ній кон­фе­рен­ції, на якій не був при­су­тній ні гла­ва ор­га­ні­за­ції Зон­тов, ні ло­яль­ні до ньо­го чле­ни пар­тії, бу­ло обра­но но­во­го ке­рів­ни­ка слов’ян­сько­го осе­ред­ку «Бло­ку Пе­тра По­ро­шен­ка» — Іго­ря Жи­ро­ва, ке­рів­ни­ка КП «Ре­гіо­наль­ний ланд­ша­фтний парк «Слов’ян­ський ку­рорт», фун­кціо­не­ра ГО «Спіл­ка Дон­бас», яку за­сну­ва­ли нар­де­пи від БПП Ар­тур Ге­ра­си­мов і Олег Не­да­ва.

Олег Зон­тов за­ли­шив­ся без пар­тій­ної під­трим­ки, але не здав­ся і пі­шов на ви­бо­ри са­мо­ви­су­ван­цем, по­ка­зав­ши гі­дний ре­зуль­тат.

«Я вва­жаю, що пар­тій­не ке­рів­ни­цтво «Со­лі­дар­но­сті» до­мов­ля­лось і ви­став­ля­ло за­ві­до­мо слаб­ких кан­ди­да­тів на мі­сце­вих ви­бо­рах — зокре­ма, це бу­ло і в Слов’ян­ську, ко­ли мо­жна бу­ло під­три­ма­ти Оле­га Зон­то­ва і справ­ді зма­га­ти­ся за крі­сло мі­сько­го го­ло­ви, — ко­мен­тує на­ро­дний де­пу­тат від фра­кції «БПП «Со­лі­дар­ність» Єгор Фір­сов. — Так са­мо в Ма­рі­у­по­лі, де є більш силь­ні пре­тен­ден­ти, а ви­су­ну­ли слаб­шо­го кан­ди­да­та, і по ін­ших ре­гіо­нах Укра­ї­ни, на­при­клад, у Хар­ко­ві. Я вба­чаю тут при­клад по­лі­ти­чної ко­ру­пції. На мою дум­ку, не­під­трим­ка Оле­га Зон­то­ва на мі­сце­вих ви­бо­рах бу­ла по­мил­кою. Не­зва­жа­ю­чи на те, що цей кан­ди­дат мав вла­дні пов­но­ва­же­н­ня до ви­бо­рів, він був яскра­во про­укра­їн­ським — слу­жив у ЗСУ, демонстрував свою дер­жав­ни­цьку по­зи­цію».

Без­пе­ре­чно, одна з го­лов­них при­чин ре­ван­шу «Опо­зи­цій­но­го бло­ку» — низь­ка яв­ка.

Не се­крет, що са­ме яв­ка ви­грає ви­бо­ри. Той, хто мо­бі­лі­зує сво­їх ви­бор­ців, — за тим і пе­ре­мо­га. Вся об’єктив­на со­ціо­ло­гія і будь-які про­гно­зи не ма­ють змі­сту при яв­ці ниж­че 40%.

Свій ви­бір у Слов’ян­ську зро­би­ли ли­ше 27,99% ви­бор­ців. При цьо­му най­актив­ні­ши­ми ви­бор­ця­ми бу­ло стар­ше по­ко­лі­н­ня.

Ди­с­про­пор­ції у стру­кту­рі на­се­ле­н­ня об­умов­ле­ні істо­ри­чно — Слов’янськ називають «мі­стом пен­сіо­не­рів». У 1970-х рр. в мі­сто як ку­рор­тну зо­ну пе­ре­се­ля­ли сім’ї вій­сько­вих, пра­ців­ни­ків хі­мі­чних під­при­ємств. У 2013 ро­ці на облі­ку у від­ді­лі Пен­сій­но­го фон­ду Слов’ян­ська пе­ре­бу­ва­ло 40 ти­сяч 673 одер­жу­ва­ча пен­сії. Це в мі­сті з на­се­ле­н­ням 118 ти­сяч. Сьо­го­дні у Слов’ян­ську за­ре­є­стро­ва­но 70 ти­сяч 143 пен­сіо­не­ри, але це вже з пе­ре­се­лен­ця­ми.

Ви­бо­ри зро­би­ли лі­тні лю­ди. А з ни­ми си­стем­но пра­цю­вав ли­ше «Опо­зи­цій­ний блок».

І не по­трі­бно бу­ти іде­а­лі­ста­ми, що пі­сля звіль­не­н­ня мі­сто на 100% слі­по під­три­мує і від­дя­чує Ки­є­ву. Час­тка лю­дей із на­стро­я­ми та пе­ре­ко­на­н­ня­ми, що мі­сто об­стрі­лю­ва­ли укра­їн­ські вій­ська, ні­ку­ди не зни­кла, так би мо­ви­ти, «Пу­тін не при­йшов», але «ті, хто до­cі жи­ве в СРСР, за­ли­ши­ли­ся». Во­ни за­ти­хли, про­те го­лос у них ні­хто не за­би­рав, і на ви­бо­рах він про­я­вив­ся.

Та­кож не мо­жна за­бу­ва­ти про від­со­ток лю­дей, в пер­шу чер­гу мо­ло­ді, які ще під час оку­па­ції мі­ста ви­їха­ла, всти­гли вла­шту­ва­ти­ся на но­во­му мі­сці й не по­вер­ну­ли­ся до Слов’ян­ська, за­ли­ша­ю­чись у ньо­му за­ре­є­стро­ва­ни­ми. А зна­чить, зно­ву гу­бля­ться го­ло­си. При цьо­му де­я­кі з них ще й ла­ють сво­їх зем­ля­ків за їхній ви­бір.

Але ви­бір зро­бле­но. І в мі­ськра­ді бу­де шість по­лі­ти­чних пар­тій, а це то­чно — рух упе­ред. Плюс актив­ність про­укра­їн­ських ор­га­ні­за­цій у мі­сті. На­при­клад, пі­сля звіль­не­н­ня в Слов’ян­ську що­не­ді­лі про­во­ди­ться Ві­че, на яко­му гро­ма­да ре­аль­но на­ма­га­є­ться впли­ва­ти на вла­ду.

Як за­ува­жив го­ло­ва До­не­цької обла­сної вій­сько­во-ци­віль­ної адмі­ні­стра­ції Пав­ло Же­брів­ський: «Сьо­го­дні «Опо­блок» пе­ре­ма­гає в ци­фрах бу­кваль­них, але за­га­лом область мо­жуть кон­тро­лю­ва­ти укра­їн­ськім си­ли. Як ві­до­мо, до­бре смі­є­ться той, хто ро­бить це остан­нім».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.