Як змі­ни­ти світ?

В Укра­ї­ні три­ває фе­сти­валь «Но­ве ні­ме­цьке кі­но»

Den (Ukrainian) - - Культура - Ва­дим ДИШКАНТ

Від­крив­шись у сто­ли­чно­му кі­но­те­а­трі «Київ», фе­сти­валь, який ба­га­то ро­ків по­спіль про­во­дить Ге­те- Ін­сти­тут спіль­но з ком­па­ні­єю « Ар­тха­у­сТра­фік » , ман­друє п’ ятьма мі­ста­ми: Оде­сою, Льво­вом, Дні­про­пе­тров­ськом, Хар­ко­вом та Чер­нів­ця­ми. Ко­лись у спи­ску на­ших міст, які ба­лу­ють сво­го гля­да­ча не­ко­мер­цій­ним кі­но, зна­чив­ся і До­нецьк. Однак те­пер там фе­сти­ва­лять аде­пти «Рус­ско­го ми­ра», які з пре­зир­ством став­ля­ться до всьо­го за­хі­дно­го...

На­то­мість, для озбро­є­них се­па­ра­ти­стів Лу­ган­до­нії, які по­ві­ри­ли но­во­спе­че­но­му крем­лів­сько­му во­ждю, ни­ні­шня про­гра­ма кращих ні­ме­цьких філь­мів ма­ла би бу­ти ці­ка­во­юі, го­лов­не, ко­ри­сно­ю­для ро­зу­мі­н­ня сво­го май­бу­тньо­го. В афі­ші « Но­во­го ні­ме­цько­го кі­но » два філь­ми із ше­сти при­свя­че­ні по­ді­ям Дру­гої сві­то­вої вій­ни, яка теж по­чи­на­ла­ся з ло­каль­них вій­сько­вих кон­флі­ктів, ін­спі­ро­ва­них во­ждем «силь­ної і гор­дої на­ції» за­ра­ди за­хи­сту сво­їх на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів. Про схо­жість дій Пу­ті­на в Укра­ї­ні з ді­я­ми Гі­тле­ра в Єв­ро­пі кін­ця 1939 р. істо­ри­ки ска­за­ли вже до­ста­тньо, от тіль­ки шко­да, що уро­ки істо­рії не за­сво­ює люд­ство...

Істо­ри­чні кар­ти­ни фе­сти­валь­ної афі­ші роз­по­від­а­ють про на­слід­ки роз­па­ле­ної во­йов­ни­чо на­ла­што­ва­ни­ми нім­ця­ми вій­ни, на­га­да­ють нам як «не­вин­но» все по­чи­на­ло­ся. І як жа­хли­во все скін­чи­ло­ся! Стрі­чка Крі­сті­ан Пе­тцольд « Фе­нікс» по­ру­шує не­про­сте і ду­же зло­бо­ден­не ни­ні пи­та­н­ня про те, як пі­сля вій­ни ра­зом жи­ти під одним не­бом ка­там і жертвам. По­вер­нув­шись із кон­цта­бо­ру, зі спо­тво­ре­ним облич­чям, Нел­лі Ленц ( Ні­на Хосс) пі­сля пла­сти­чної опе­ра­ції роз­шу­кує сво­го чо­ло­ві­ка (Ро­нальд Цер­фельд). А той, по­ві­рив­ши в її смерть у га­зо­вій ка­ме­рі, вчить « схо­жу » на йо­го дру­жи­ну жін­ку гра­ти роль Нел­лі. Джон­ні хо­че, щоб во­на, при­ки­нув­шись йо­го дру­жи­ною(то ж Нел­лі до­во­ди­ться гра­ти по­двій­ну роль), отри­ма­ла ве­ли­кий гро­шо­вий за­по­віт. Річ у тім, що чо­ло­вік та­єм­но роз­у­чив­ся з дру­жи­но­ю­пе­ред тим, як та по­тра­пи­ла у ру­ки на­ци­стів. Цей тра­гі­чний сю­жет про зра­ду, спов­не­ний не ли­ше пу­блі­ци­сти­чно-со­ці­аль­но­го, а й фі­ло­соф­сько-пси­хо­ло­гі­чно­го змі­сту. Чи не най­силь­ні­ше, що вра­жає у філь­мі, так це ста­рі до­во­єн­ні фо­то­гра­фії, на яких май­бу­тні жер­тви кон­цта­бо­рів та ка­ти- на­ци­сти зо­бра­же­ні ра­зом під час від­по­чин­ку. У який мо­мент і чо­му вчо­ра­шні зна­йо­мі, дру­зі, ро­ди­чі ра­птом опи­ни­ли­ся по рі­зні бо­ки ба­ри­кад, став­ши во­ро­га­ми? І як їм існу­ва­ти да­лі, якщо во­ни ви­жи­ли у ве­ли­кій кри­ва­вій бій­ні? Ці пи­та­н­ня не­за­ба­ром тре­ба бу­де ви­рі­шу­ва­ти і укра­їн­цям.

Дру­гий істо­ри­чний фільм «Ель­зер — він міг би змі­ни­ти світ» ( ре­жи­сер — Олі­вер Хірш­бі­гель) зня­то на осно­ві ре­аль­них фа­ктів, які ма­ли мі­сце на­пе­ре­до­дні Дру­гої сві­то­вої вій­ни. Сто­ляр Ге­орг Ер­зель ( цю­роль зі­грав Крі­сті­ан Фрі­е­дель), са­мо­туж­ки ор­га­ні­зу- вав­ши за­мах на Гі­тле­ра і йо­го най­ближ­че ото­че­н­ня, справ­ді міг змі­ни­ти хід сві­то­вої істо­рії. Про­те бом­ба, яку за­кла­де­но смі­лив­цем ан­ти­фа­ши­стом у мі­сці ви­сту­пу фю­ре­ра, ви­бу­хну­ла че­рез 13 хви­лин пі­сля то­го, як той по­ки­нув при­мі­ще­н­ня. Ел­зе­ра бу­ло схо­пле­но. Він утри­му­вав­ся у в’ язни­ці про­тя­гом п’яти ро­ків, пе­ре­бу­вав у кон­цта­бо­рі Да­хау, і пе­ред са­мим за­кін­че­н­ням вій­ни 9 кві­тня 1945 року йо­го бу­ло роз­стрі­ля­но на­ци­ста­ми... У ре­зуль­та­ті те­ра­кту за­ги­ну­ло ві­сім не­вин­них лю­дей, а істо­рія по­ко­ти­ла­ся тим тра­гі­чним шля­хом... Крім то­го, що картина при­му­шує за­ми­сли­ти­ся про ці­ну будь-якої бо­роть­би та про від­по­від­аль­ність ко­жно­го за те, що від­бу­ва­є­ться у сві­ті (то­му не­вин­них жертв під ко­ле­сом істо­рії не бу­ває), «Ер­зель...» роз­бур­хує фан­та­зі­ю­ба­жа­ни­ми вер­сі­я­ми істо­ри­чно­го по­сту­пу сві­ту у ми­ну­ло­му сто­літ­ті: чи бу­ло б на­ше жи­т­тя ін­шим, як­би при­зна­че­ні для ке­рів­ни­цтва Тре­тьо­го Рей­ху кі­ло­гра­ми тро­ти­лу ви­бу­хну­ли на чверть го­ди­ни ра­ні­ше? У будь-яко­му ви­пад­ку, ав­то­ри кар­ти­ни хо­ті­ли б змі­ни­ти цей спов­не­ний на­силь­ства світ, про що свід­чить вже са­ма її на­зва.

До ре­чі, у день прем’єри «Ер­зе­ля...» в Ки­є­ві з гля­да­ча­ми зу­стрів­ся ві­до­мий ін­ши­ми ан­ти­фа­шист­ськи­ми філь­ма­ми сце­на­рист Фред Брай­нерс­дор­фер. Він пе­ре­ко­на­ний, що у нас зав­жди є ви­бір, то­му ві­рить, що на­віть одна лю­ди­на зда­тна змі­ни­ти на­пря­мок істо­ри­чно­го роз­ви­тку. За­хо­плю­ю­чись від­ва­жні­стю­про­сто­го ні­ме­цько­го сто­ля­ра, який за­ги­нув у кон­цта­бо­рі у пе­ред­день перемоги над на­цист­сько­ю­Ні­меч­чи­ною , пи­сьмен­ник ви­явив див­ну бла­го­ду­шність що­до ни­ні­шніх по­дій у ду­сі стур­бо­ва­но­го ли­ше вла­сно­ю­без­пе­ко­ю­бю рге­ра, він від­по­вів на за­пи­та­н­ня ав­то­ра цих ряд­ків про не­без­пе­ку тре­тьої сві­то­вої вій­ни, яка ни­ні йде від Ро­сії: « Си­ту­а­ція справ­ді ду­же скла­дна, але спо­ді­ва­ти­ме­мо­ся, що світ за­сво­їв уро­ки із Дру­гої сві­то­вої вій­ни, то­му схо­же не по­вто­ри­ться... » Зва­жа­ю­чи на те­пе­рі­шній стан сві­ту, та­кі ре­ля­ції ви­гля­да­ють що­най­мен­ше на­їв­но.

Осо­бли­во­ю­по­ді­є­ю­фе­сти­ва­лю «Но­во­го ні­ме­цько­го кі­но» ста­ла стрі­чка Се­ба­стья­на Шип­пе­ра «Ві­кто­рія». Зня­та одним ка­дром біль­ше як двох­го­дин­на істо­рія іспан­ської дів­чи­ни, яка, ви­йшов­ши вно­чі з ба­ру, зв’яза­ла­ся з бер­лін­ськи­ми го­пни­ка­ми, за­слу­го­вує на окре­му роз­мо­ву. На ща­стя, фільм не­за­ба­ром з’яви­ться у про­ка­ті, то ж то­ді із за­до­во­ле­н­ням по­го­во­ри­мо і про ньо­го.

ФОТО НА­ДА­НО КОМ­ПА­НІ­ЄЮ «АРТХАУС-ТРА­ФІК»

ФІЛЬМ «ЕЛЗЕР...» МО­ЖНА НА­ЗВА­ТИ «ВИ­БУ­ХІВ­КОЮ», ЩО РУЙ­НУЄ СТЕ­РЕ­О­ТИ­ПИ ПРО­ПА­ГАН­ДИ РІ­ЗНИХ КРА­ЇН

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.