«Лі­ра і меч»

У Ки­є­ві від­бу­ла­ся укра­їн­ська прем’єра ци­клу во­єн­них пі­сень Кар­ла Ма­рі­ї­фон Ве­бер

Den (Ukrainian) - - Культура - Лю­бов МОРОЗОВА, му­зи­ко­зна­вець

Кон­церт про­йшов у куль­тур­но-осві­тньо­му цен­трі «Май­стер Клас». Цикл «Лі­ра і меч» ви­ко­на­ли уча­сни­ки мо­ло­до­го сто­ли­чно­го ко­ле­кти­ву Weber Ensemble Kyiv, про­де­мон­стру­вав­ши, на­скіль­ки спів­зву­чний укра­їн­ській су­ча­сно­сті цей ні­ме­цький твір із дво­хсо­трі­чно­ю­і­сто­рі­єю .

За­пе­ре­чив­ши те­зу про те, що му­зи сплять, до­по­ки гур­ко­чуть гар­ма­ти, ні­ме­цький по­ет Карл-Те­о­дор Кер­нер свої кра­щі вір­ші на­пи­сав під час Ви­зволь­ної вій­ни від на­по­ле­о­нів­ської оку­па­ції Ні­меч­чи­ни. При­чо­му, пря­мо на по­лі бою! Во­ю­ва­ти він пі­шов до­бро­віль­но, за­ли­шив­ши всі ви­го­ди за­без­пе­че­но­го жи­т­тя та на­ре­че­ну, за по­кли­ком сер­ця та ма­ні­фе­стом прус­сько­го ко­ро­ля Фрі­дрі­ха Віль­гель­ма III. Свій остан­ній вірш «Пі­сня ме­ча» 21-рі­чний по­ет на­пи­сав 1813 року за де­кіль­ка го­дин до ге­ро­ї­чної за­ги­бе­лі, і зав­дя­ки му­зи­ці Ве­бе­ра він ра­зом з ін­ши­ми ряд­ка­ми, по­кла­де­ни­ми на му­зи­ку, швид­ко став зна­ме­ни­тим — на­стіль­ки, що су­ча­сни­ки на­зва­ли Кер­не­ра ви­да­тним по­е­том.

Че­рез 200 ро­ків цикл Ве­бе­ра на сло­ва Кер­не­ра « Лі­ра і меч » пра­кти­чно за­був­ся на ба­тьків­щи­ні (за­раз по­пу­ляр­ні ли­ше окре­мі пі­сні з ньо­го), а у нас — і зов­сім ні­ко­ли не зву­чав! Ідея ви­ко­на­ти цей твір спа­ла на дум­ку за­снов­ни­ко­ві ко­ле­кти­ву Weber Ensemble Kyiv, пі­а­ні­сто­ві Ро­ма­ну Рє­пці, шо­ко­ва­но­го спів­зву­чні­стю­ні­ме­цьких текс­тів з на­шо­ю­су­ча­сні­стю . «Міс­тки» між дво­ма ре­аль­но­стя­ми пе­ре­ки­ну­ті на від­стань рів­но в 200 ро­ків. Три ча­сти­ни ци­клу ство­рю­ва­ли­ся 1814, 1815 і 1816 рр., при цьо­му пер­ша та дру­га ча­сти­ни ре­зо­ну­ють із ти­ми по­ді­я­ми, які ми пе­ре­жи­ва­ли 2014го та 2015 року на Май­да­ні і на схо­ді Укра­ї­ни, а тре­тя, при­свя­че­на вже роз­ду­мам, а не во­єн­ним ді­ям, мо­жли­во, ста­не для нас акту­аль­ною2016 року.

Пер­шу ча­сти­ну ви­ко­на­ли со­пра­но Со­ло­мія При­ймак і пі­а­ніст Ро­ман Рє­пка, яко­го в да­но­му ви­пад­ку не­пра­виль­но бу­ло б на­зи­ва­ти аком­па­ні­а­то­ром, — у фор­те­пі­а­но тут во­і­сти­ну ор­ке­стро­ва пар­тія. По­ча­тко­ва пі­сня ма­лю­ва­ла справ­жню бу­рю, що пе­ре­кли­ка­є­ться зі сто­рін­ка­ми ба­ла­ди Фран­ца Шу­бер­та «Лі­со­вий цар» (на­пи­са­на, до ре­чі, 1815 року), а та­кож з епі­зо­да­ми з опер­ної те­тра­ло­гії «Пер­стень Ні­бе­лун­га» Рі­хар­да Ва­гне­ра. Як за­хо­пле­н­ня во­каль­ни­ми ци­кла­ми Шу­ма­на і му­зи­чною мо­во­ю­кін­ця XIX — по­ча­тку XX сто­річ­чя зву­ча­ли три пі­сні пер­шої ча­сти­ни, ви­ко­на­ні над­зви­чай­но май­стер­но Со­ло­мі­є­ю­При­ймак. Спів­а­чка від­шлі­фу­ва­ла до бли­ску ні­ме­цьку ви­мо­ву та во­каль­ну ін­то­на­цію, ви­три­му­ю­чи рів­ність тем­бру по всьо­му ді­а­па­зо­ну — верх­ні но­ти ви­тя­гу­ва­ли­ся не­юз май­стер­ні­стю атле­та-олім­пій­ця. Ні­жна му­жність, стій­кість чи­сто­го та са­мо­від­да­но­го сер­ця — це не ли­ше ті яко­сті, які Со­ло­мія вкла­ла в ко­жен звук, але і ри­си на­ших жі­нок на фрон­ті. Зро­зумі­ло, за ча­сів Ве­бе­ра во­ю­ва­ли ли­ше чо­ло­ві­ки, але ідея від­да­ти ви­ко­на­н­ня ці­єї ча­сти­ни ци­клу жін­ці бу­ла аб­со­лю­тно ви­прав­да­но­ю­не ли­ше з то­чки зо­ру му­зи­ки, але і як да­ни­на укра­їн­ським ре­а­лі­ям, адже в АТО бу­ло за­ді­я­но 938 жі­нок-вій­сько­во­слу­жбов­ців.

Дру­га ча­сти­на від­обра­жа­ла зов­сім ін­ші емо­ції: це вже бу­ла му­зи­ка- за­клик, му­зи­ка- пла­кат. Ви­ко­на­н­ня ба­ри­то­на Пав­ла Гри­щен­ка мо­жна бу­ло на­зва­ти яскра­во па­трі­о­ти­чним — він спів­ав одно­ча­сно чі­тко й емо­цій­но, вжи­ва­ю­чись в образ во­ю­ю­чо­го по­е­та. З огля­ду му­зи­чно­го ми­сте­цтва ця ча­сти­на ма­ла при­кла­дний ха­ра­ктер — про­сті текс­ти, ру­ба­ні ри­тми, які до­бре під­хо­дять для співу вій­сько­вих на мар­ші.

Тре­тя ча­сти­на бу­ла по­бу­до­ва­на ще ці­ка­ві­ше. На від­мі­ну від по­пе­ре­дніх, во­на пов­ні­стю­скла­да­ла­ся з одні­єї, але ду­же дов­гої пі­сні, зі­тка­ної із фра­гмен­тів му­зи­чних тво­рів принца Луї Фер­ди­нан­да. У но­тах це по­зна­че­но як чер­гу­ва­н­ня двох ти­пів ма­те­рі­а­лу, над яки­ми сто­ять лі­те­ри, — C.M. над текс­том Кар­ла Марії та P.L. над епі­зо­да­ми, за­по- зи­че­ни­ми у принца Луї. У вір­шах же го­во­ри­ться про ва­га­н­ня твор­чої осо­би­сто­сті, яка вже не рве­ться впе­ред, на ам­бра­зу­ру, а роз­ду­мує про ці­ну, яку ми пла­ти­мо за вій­ни.

Гурт Weber Ensemble Kyiv, ство­ре­н­ня яко­го спо­ча­тку зда­ва­ло­ся уто­пі­єю, — Ве­бер ду­же да­ле­кий від нас, гео­гра­фі­чно і за ча­сом, ком­по­зи­тор — уже не один кон­церт до­во­дить, що го­лов­не — по­тра­пи­ти в ре­зо­нанс із су­ча­сні­стю. Те, що тво­ри цьо­го ав­то­ра, за ви­ня­тком опе­ри « Віль­ний стрі­лець » і геть баль­но­го «За­про­ше­н­ня до тан­цю», аб­со­лю­тно не­ві­до­мі у нас, тіль­ки ще біль­ше ви­кли­кає за­ці­кав­ле­н­ня до ви­сту­пу ар­ти­стів. У до­роб­ку му­зи­кан­тів ще не­ма­ло пар­ти­тур, у яких, на­че в ядрі, за­кла­де­ні ті про­це­си, які по­тім від­бу­ва­ти­му­ться в му­зи­чно­му XIX і на­віть XX сто­річ­чі, а за спів­зву­чні­стю­е­по­сі, як за­свід­чив ни­ні­шній кон­церт, мо­жуть ви­яви­ти­ся над­зви­чай­но акту­аль­ни­ми і в на­шо­му XXI сто­річ­чі.

ФОТО НАДАНЕ ОРГАНІЗАТОРАМИ КОН­ЦЕР­ТУ

ГУРТ WEBER ENSEMBLE KYIV, СТВО­РЕ­Н­НЯ ЯКО­ГО СПО­ЧА­ТКУ ЗДА­ВА­ЛО­СЯ УТО­ПІ­ЄЮ, АДЖЕ ВЕ­БЕР ДУ­ЖЕ ДА­ЛЕ­КИЙ ВІД НАС, ГЕО­ГРА­ФІ­ЧНО І ЗА ЧА­СОМ, КОМ­ПО­ЗИ­ТОР — УЖЕ НЕ ОДИН КОН­ЦЕРТ ДО­ВО­ДИТЬ, ЩО ГО­ЛОВ­НЕ — ПО­ТРА­ПИ­ТИ В РЕ­ЗО­НАНС ІЗ СУ­ЧА­СНІ­СТЮ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.