Яка ар­мія по­трі­бна Укра­ї­ні

Єди­ний ви­хід — пов­ні­стю пе­ре­хо­ди­ти на про­фе­сій­ні (до­бро­воль­чі) ЗС за на­яв­ни­ми ан­гло­сак­ськи­ми мо­де­ля­ми

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

За­раз, ко­ли си­ту­а­ція на Дон­ба сі та ка, що ще не мож на чіт ко ска за ти, є ни ніш нє пе ре мир’ я в ре гі о ні ли ше ко­ро­ткою па­у­зою у вій­ні чи на стан ням не хай не стій ко го, але більш- менш три ва ло го мир но го пе­рі­о­ду, ще не мо­жна чі­тко ска­за­ти, на скіль ки гли бо ко мож на ре­фор му ва ти ни ніш ню ук ра їнсь ку ар­мію.

До­бре ві­до­мо, що під час вій­ни здій­сню­ва­ти гли­бо­ку ре­фор­му ар­мії не­мо­жли­во. Мо­жна ли­ше вно - си­ти пев­ні змі­ни до ста­ту­тних до­ку мен тів, пов’ яза них з до сві дом бо­йо­вих дій і по­явою но­во­го ви­ду озбро­єнь і бо­йо­вої те­хні­ки. Якщо ж го­во­ри­ти про глиб­шу ре­фор­му, що жит тє во не об хід на ук ра їнсь - кій ар мії, то тут су пе реч ка йде про те, яку мо­дель обра­ти. Най­по­пу­ляр­ні­шою мо­де­л­лю є ізра­їль­ська мо­дель, що пе­ред­ба­чає ма­со­вий при зов за те ри то рі аль ним прин - ци­пом до­бре під­го­тов­ле­них ре­зер­ві­стів, яких мо­жна пра­кти­чно одра­зу ки­ну­ти в бій. Ця мо­дель під­ку­по­вує своєю на­чеб­то від­но­сною де ше виз ною й ефек тив ніс тю. При клад Ар­мії обо ро ни Ізра ї лю ( ЦАХАЛ), яка вже май же 70 ро - ків успіш но про ти сто їть арабсь - ким ар­мі­ям, як то ка­жуть, пе­ред очи­ма.

Слід осо­бли­во за­ува­жи­ти, що в тих окре­мих ви­пад­ках, ко­ли ізра­їль сь ка ар мія без по се ред ньо про­ти­сто­я­ла ра­дян­ській ар­мії, як це бу­ло під час «вій­ни на ви­сна­же­н­ня » в зо ні Су ець ко го ка на лу в 1969-1970 ро­ках, успіх був на бо - ці ізра­їль­тян. Ізра­їль­ські льо­тчи­ки успі­шно зни­щу­ва­ли ди­ві­зіо­ни ППО з ра дянсь кою об слу гою, за - зна­ю­чи від­но­сно не­ве­ли­ких втрат, а в єди но му по віт ря но му бою 30 лип ня 1970 ро ку із ра їль сь кі « мі­ра жі » й « фан то ми » зни щи ли п’ ять « мі гів » , пі ло то ва них ра - дянсь ки ми льот чи ка ми, не втра - тив­ши жо­дно­го сво­го лі­та­ка.

Про те те, що доб ре для Ізра ї - лю, для Укра­ї­ни мо­же ви­яви­ти­ся згу­бним. Ізра­їль — це на­ціо­наль - на, а яко­юсь мі­рою — на­віть на­ціо­наль­но-ре­лі­гій­на дер­жа­ва. Пе­ре­ва­жна біль­шість її гро­ма­дян ду­же ви со ко мо ти во ва ні жи ти са ме в но во ство ре ній Ізра їль сь кій дер - жа­ві і го­то­ві за будь-яку ці­ну, зокре­ма й ці­ною вла­сно­го жи­т­тя, за­хи ща ти її від будь- яких во ро гів. На га даю, що в ЦАХАЛ не слу - жать ара­би, на­віть які є гро­ма­дя­на­ми Ізра­ї­лю. У сві­тлі ни­ні­шньої « ін ти фа ди но жів » і пи тан ня не ви­ни­кає, чо­му за­про­ва­дже­не та­ке обме­же­н­ня. А якщо в Укра­ї­ні збе­ре­жуть за­галь­ну вій­сько­ву по­вин- ність, та ще зму сять від бу ва ти її за те­ри­то­рі­аль­ною озна­кою, фор­му ю чи час ти ни з од но го ре гі о ну, боє­зда­тність та­кої ар­мії бу­де тро­хи ви­щою за плін­тус. А якщо ще до зво ли ти ре зер віс там но си ти зброю й під час пе­ре­бу­ва­н­ня в за­па сі, як це прий ня то в із ра їль сь - кій ар­мії, то всі умо­ви для роз­ви­тку гро ма дянсь кої вій ни в пе ре - ва­жній біль­шо­сті ре­гіо­нів Украї - ни бу­дуть ство­ре­ні.

Якщо вже ство рю ва ти но ву, ре фор мо ва ну ар мію, то во на має існу­ва­ти дов­го, без про­ве­де­н­ня но­вих кар­ди­наль­них змін. От­же, во­на має про­існу­ва­ти й до то­го ча­су, ко ли до скла ду Укра ї ни по вер - ну­ться Крим і оку­по­ва­ні те­ри­то­рії Донбасу. А в цих ре­гіо­нах, аж ні­як не сек рет, час ти на на се лен ня на­ла­што­ва­на про­ро­сій­ськи й се­па­ра­тист­ськи. Та й у ін­ших ре­гіо­нах на схо ді Укра ї ни, від Оде си до Хар­ко­ва, як ві­до­мо, чи­ма­ло по­ді­бних на­стро­їв. То­му, за умо­ви збе­ре­же­н­ня в Укра­ї­ні ар­мії, що комп лек ту єть ся на осно ві за галь ної вій­сько­вої по­вин­но­сті, та ще за те­ри то рі аль ним прин ци пом, ук ра - їн­ська ар­мія ри­зи­кує упо­ді­бни ти­ся ар­мії Ав­стро-Угор­щи­ни епо­хи Пер­шої сві­то­вої вій­ни. То­ді від­бу - вав ся по туж ний пі дйом на ці о - наль них ру хів прак тич но в усіх єв ро пейсь ких на ро дів. То му боє - зда­тність і на­дій­ність рі­зних пол­ків, сфор­мо­ва­них за те­ри­то­рі­аль­ним прин ци пом « ім пе ра торсь ко­ко ро лівсь кої ар мії » Ду найсь кої мо нар хії, ціл ком ви зна ча ли ся тим, в яких сто сун ках з ав ст ро­у­гор­ськи­ми вла­дою і з вій­сько­ви­ми про тив ни ка ми Ав ст ро-Угор - щи ни був той на род, з яко го був сфор­мо­ва­ний полк. Окрім нім­ців і угор ців на дій ни ми вва жа ли ся хо­рва­ти, по­ля­ки й укра­їн­ці, а не­на­дій­ни­ми — че­хи, які во­ро­гу­ва­ли з нім ця ми, сло ва ки, які во ро - гу­ва­ли з угор­ця­ми, а та­кож сер­би, ру­му­ни й іта­лій­ці.

Укра ї на, звіс но, не на стіль ки ба га то на ці о наль на, як Ав ст ро­Угор­щи­на. У ній різ­ко пе­ре­ва­жає за чи­сель­ні­стю укра­їн­ський етнос зі знач ною час ти ною ро сі ян, але по лі тич на ло яль ність до Укра - їн­ської дер­жа­ви зов­сім не ото­то­жню­є­ться з на­ціо­наль­ні­стю. До­свід бо­роть­би за Дон­бас, так са­мо, як і про ти сто ян ня на Май да ні, до во - дить, що є чи­ма­ло етні­чних ро­сі - ян — пат рі о тів Укра ї ни і, на впа - ки, є зна­чна кіль­кість етні­чно укра­їн­ців на пів­ден­но­му схо­ді Укра­ї­ни, на­ла­што­ва­них се­па­ра­тис­тсь - ки й про­ро­сій­ськи. Річ у то­му, що в цьо­му ре­гіо­ні, й осо­бли­во в Дон - ба­сі, у ве­ли­кої ча­сти­ни на­се­ле­н­ня пе­ре­ва­жає не ро­сій­ська або укра­їнсь ка, а ціл ком ар ха їч на ра - дянсь ка са мо сві до мість, і ці­єю ча­сти­ною жи­те­лів Ро­сія спри­йма­є­ться як дер­жа­ва — про­дов­же­н­ня Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, що пра­гне йо­го від­но­ви­ти. Ра­дян­ська са­мо­сві­до­мість у них — це рі­зно­вид на­ціо­наль­ної са­мо­сві­до­мо­сті, то­му во­на до стат ньо стій ка. І не мож на спо­ді­ва­ти­ся на її швид­ке зни­кне­н­ня, не зва жа ю чи на те, що СРСР дав­но вже не існує.

Та ким не ло яль ним гро ма дя - нам Укра­ї­ни да­ва­ти в ру­ки зброю про­сто не­без­пе­чно. Во­ни так са­мо мо жуть обер ну ти її про ти ук ра - їн­ської вла­ди, як це зро­би­ло, зок - ре­ма, чи­ма­ло мі­лі­ціо­не­рів і сол­да­тів внут ріш ніх військ у До нець - кій і Лу­ган­ських обла­стях. Або, в най­кра­що­му ра­зі, цю вла­ду не за­хи ща ти муть. Адже до свід вій ни на Дон­ба­сі свід­чить, що те­ри­то­рі­аль ні мі лі цій ні фор му ван ня на - віть з « бла го на дій них » ре гі о нів де ко ли по ка зу ють ук рай низь ку боє­зда­тність.

Тут да­є­ться взна­ки, зокре­ма, й те, що укра­їн­ська ар­мія — це пряма спад ко є ми ця ро сійсь кої ім пе - ра­тор­ської та ра­дян­ської ар­мії, де під­го­тов­ка ре­зер­ві­стів зав­жди за­ли­ша­ла­ся одним з най­слаб­кі­ших місць. То­му Укра­ї­ні не­об­хі­дно якнай­ско­рі­ше пе­ре­хо­дить до про­фе­сій ної кон т рак т ної ар мії, мак си - маль­но ско­ро­чу­ю­чи тер­мін, ко­ли в ній спів іс ну ва ти муть сол да ти­кон т рак т ни ки й сол да ти- при зов - ни ки, оскіль ки та ке ста но ви ще ду же не га тив но по зна ча єть ся на боє­зда­тно­сті ар­мії. Єди­ний ви­хід для Укра­ї­ни — пе­ре­хо­ди­ти до пов­ні­стю про­фе­сій­ної (до­бро­воль­чої) ар­мії за на­яв­ни­ми ан­гло­сак­ськи­ми мо де ля ми — аме ри кансь кою, бри тансь кою, ка надсь кою й т. п. Ха­ра­ктер­ною ри­сою цих мо­де­лей є пов ніс тю доб ро воль чий ха рак - тер усіх ком по нен тів зброй них сил, вклю­ча­ю­чи ре­зер­ві­стів, і екс - те ри то рі аль ний прин цип ком п - ле­кту­ва­н­ня ре­гу­ляр­них військ.

Пев­на річ, до­бро­воль­ча ар­мія ко­штує до­рож­че при­зов­ної. Але ці ви­тра­ти мо­жна мі­ні­мі­зу­ва­ти, опти­мі­зу­вав­ши стру­кту­ру Зброй­них сил Укра­ї­ни. Во­че­видь, у су­ча­сних умо­вах, в роз­ра­хун­ку, що пов­но­мас­шта­бної вій­ни з Ро­сі­єю не бу­де (а та­ка вій­на в ни­ніш ніх гео­по­лі­ти­чних об­ста­ви­нах ви­гля­дає ма­ло­ймо­вір­ною), Укра­ї­ні до­сить бу­ло б ма­ти ар­мію (тоб­то зброй­ні си­ли) в 200-250 тис. осіб. Ба­га­то це чи ма­ло? Вар­то за­зна­чи­ти, що Ка­на­да до кін­ця «хо­ло­дної вій­ни» при на­се­лен­ні близь­ко 27 млн осіб ма­ла до­бро­воль­чі зброй­ні си­ли чи­сель­ні­стю 90 тис. осіб. З ура­ху­ва­н­ням цьо­го ство­ре­н­ня до­бро­воль­чих зброй­них сил на­віть чи­сель­ні­стю чверть міль­йо­на осіб для Укра­ї­ни з її більш ніж 40-міль­йон­ним на­се­ле­н­ням не ви­гля­дає не­по­силь­ним зав­да­н­ням у пла­ні за­лу­че­н­ня до­ста­тньої кіль­ко­сті до­бро­воль­ців.

Тіль­ки-от стру­кту­ра зброй­них сил Укра­ї­ни має бу­ти ін­шою, ніж у США, Спо­лу­че­но­го Ко­ро­лів­ства або Ка на ди. Як і в цих кра ї нах, мак си мум ти ло вих фун к цій ма - ють бу ти пе ре да ні на яв ним ци - віль ним уста но вам. У струк ту рі ВПС на­ра­зі основ­ний упор має бу - ти зроб ле но на на зем ні за со би ППО, то­ді як роль вла­сне бо­йо­вій аві а ції має бу ти змен ше на, при - найм­ні до­ти, до­ки Укра­ї­на не на­ла­го­дить у се­бе ви­ро­бни­цтво бо­йо­вих лі­та­ків і вер­то­льо­тів і не змо­же ку пу ва ти їх за кор до ном за прийня­тни­ми ці­на­ми.

Як свід чить до свід вій ни на Дон­ба­сі, оби­дві сто­ро­ни че­рез по­бо ю ван ня ефек тив них дій ППО про тив ни ка май же не за сто со ву - ва ли бой о ву аві а цію. У цих умо - вах основ­ні зав­да­н­ня що­до во­гне­во­го ура­же­н­ня противника ма­ють ле­жа­ти май­же ви­клю­чно на ар­ти­ле­рії су­хо­пу­тних військ Укра­ї­ни. Та­кож не­об­хі­дно ско­ро­ти­ти кіль­кість ге не ра лів і стар ших офі це - рів або, при­найм­ні, не збіль­шу­ва­ти їх ню чи сель ність і пов’ яза ні з цим ви­тра­ти. Це мо­жна зро­би­ти, як що пе рей ти до нор маль ної стру­кту­ри управ­лі­н­ня вій­ська­ми. За­мість шта­бу АТО й шта­бів се­кто рів тре ба прос то ма ти в зо ні вій­сько­во­го кон­флі­кту на Дон­ба­сі два пра цез дат ні кор пус ні шта би ( від по від но, на до нець ко му й лу - ган­сько­му на­прям­ках), ко­жно­му з яких ма­ють бу­ти під­по­ряд­ко­ва­ні по три- чо ти ри бри гад ні шта би. Біль ше ар мійсь ких шта бів бу ти не має. На ре­шті те­ри­то­рії Укра­ї­ни кор пус ним шта бам ( окруж - ним, або шта­бам угру­по­вань) ма­ють під по ряд ко ву ва ти ся кіль ка бри гад них шта бів, за леж но від чи сель нос ті угру по вань. А всі кор­пу­сні шта­би ма­ють під­ко­ря­ти­ся Ген шта бу. Аві а ція й за со би ППО ма­ють ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся на ко ристь су хо пут них військ і не - чи­слен­но­го фло­ту.

По­ки ж укра­їн­ський Ген­штаб хво рий на ту ж хво ро бу, на яку хво рі ли ке рів ни ки бі ло го ру ху в пе­рі­од гро­ма­дян­ської вій­ни в Ро­сії. Во ни пло ди ли не ймо вір ну кіль­кість шта­бів, ге­не­раль­ських і пол ков ниць ких по сад, за вкрай низь­кої чи­сель­но­сті бо­йо­вих ча­стин. На­при­клад, вій­ська Вран­ге - ля в Кри­му, що на­лі­чу­ва­ли менш як 40 тис. осіб, тоб­то що по­сту­па­ли­ся за чи­сель­ні­стю нор­маль­но­му ар мійсь ко му кор пу су пе рі о ду Пер­шої сві­то­вої вій­ни, бу­ли об’єд­на­ні в дві ар­мії, які, у свою чер­гу, ді­ли­ли­ся на кор­пу­си й ди­ві­зії.

І, що не менш ва­жли­во, ко­ру­пцію слід пе ре мог ти пе ре ду сім у Зброй­них си­лах. Адже ще з ча­сів пі­зньої Ро­сій­ської ім­пе­рії ар­мія й ви роб ниц т во для її по треб бу ли най­більш ко­ру­пцій­но­єм­ки­ми га - лу­зя­ми. Укра­ї­на цю сум­ну тра­ди­цію, на жаль, пов­ні­стю успад­ку­ва­ла. Якщо ко­ру­пцію вда­сться обме­жи ти, кош тів на пов ніс тю кон т - ра­ктну ар­мію має ви­ста­чи­ти. Ше­сти­мі­ся­чні кон­тра­кти, що пра­кти­ку­ю­ться за­раз, має сенс укла­да­ти ли ше з ве те ра на ми АТО, які зби - ра­ю­ться про­дов­жи­ти своє пе­ре­бу­ва­н­ня в ар­мії. Але в най­ближ­чий час тре ба пе ре хо ди ти на три ва лі, як мі ні мум три річ ні кон т рак ти, при­чо­му з та­ким рів­нем зар­пла­ти й по­ста­ча­н­ня, який при­ве­де до ре­аль ної кон ку рен ції за служ бу у Зброй­них си­лах се­ред лю­дей осві­че них і мо ти во ва них, і ко ман ду - ва­н­ня ді­ста­не мо­жли­вість від­би­ра­ти най­кра­щих кан­ди­да­тів. При цьо­му ядром бо­йо­вих ча­стин ма - ють ста­ва­ти уча­сни­ки АТО, зокре­ма вже існу­ю­чі до­бро­воль­ці, яких ба жа но пе ре міс ти ти з сис те ми МВС в ар мію. То ді ста неть ся ре - аль на ін тег ра ція ар мії й доб ро - воль­чо­го ру­ху, вклю­ча­ю­чи бій­ців «Пра­во­го се­кто­ра». Укра­ї­на мо­же всто­я­ти, ли­ше ма­ю­чи не­хай менш чи­сель­ну, але більш боє­зда­тну ар­мію, ніж су­ча­сна ро­сій­ська.

Бо­рис СО­КО­ЛОВ, пу­блі­цист, Мо­сква, спе­ці­аль­но для «Дня»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.