Пе­ре­мо­жець без... перемоги

Den (Ukrainian) - - Преc-клуб «дня» - Ми­ко­ла ГРИ­ЦЕН­КО

Як мо­жна «ор­га­ні­зу­ва­ти» обра­н­ня чле­на На­гля­до­вої ради Су­спіль­но­го те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня

жов­тня від­бу­ла­ся чер­го­ва кон­фе­рен­ція з обра­н­ня но­во­го чле­на На­гля­до­вої ради Су­спіль­но­го те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня від гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій, які пред­став­ля­ють ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

За­ли­ши­ло­ся про­ве­сти ще одну кон­фе­рен­цію, і склад На­гля­до­вої ради бу­де сфор­мо­ва­но оста­то­чно. « На­ре­шті! » — зі­тхнуть з по­лег­ше­н­ням ба­га­то при­че­тних до про­су­ва­н­ня Су­спіль­но­го те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня в Укра­ї­ні. І справ­ді, епо­пея зі ство­ре­н­ням Су­спіль­но­го три­ва­ла по­над 15 ро­ків! Бу­ло по­ла­ма­но стіль­ки спи­сів, про­ве­де­но без­ліч усі­ля­ких кон­фе­рен­цій та сим­по­зі­у­мів! Га­даю, що хтось уже на цю те­му встиг за­хи­сти­ти на­у­ко­ву ди­сер­та­цію. І ось, зда­ва­лось би — фі­нал!

На не­що­дав­но про­ве­де­ній між­на­ро­дній кон­фе­рен­ції «За­пуск су­спіль­но­го мов­ле­н­ня в Укра­ї­ні: ви­кли­ки та на­сту­паль­ні кро­ки» чи не най­біль­ше ува­ги бу­ло при­ді­ле­но ство­рен­ню На­гля­до­вої ради, яка, вла­сне, і має за­без­пе­чи­ти які­сне «на­ро­дже­н­ня ди­ти­ни».

На­дію на опти­мізм все­ля­ло те, що цей про­цес від­бу­ва­є­ться в ме­жах спіль­ної про­гра­ми Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу і Ради Єв­ро­пи « Змі­цне­н­ня ін­фор­ма­цій­но­го су­спіль­ства в Укра­ї­ні». Згі­дно з ві­тчи­зня­ним за­ко­но­дав­ством На­гля­до­ва ра­да су­спіль­но­го те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня фор­му­є­ться Вер­хов­ною Ра­дою Укра­ї­ни ( за кво­тою де­пу­тат­ських фра­кцій) та са­мим су­спіль­ством, тоб­то гро­мад­ськи­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми в рі­зних сфе­рах жит­тє­ді­яль­но­сті. Що ж, зда­є­ться, все де­мо­кра­ти­чно. Я та­кож так ду­мав, при­найм­ні, до сьо­го­дні­шньо­го дня, ко­ли взяв участь у яко­сті одно­го із пре­тен­ден­тів на чле­на На­гля­до­вої ради від Асо­ці­а­ції зем­ля­цьких ор­га­ні­за­цій «Ра­да зем­ляцтв обла­стей та ре­гіо­нів Укра­ї­ни».

Про участь у кон­кур­сі (у но­мі­на­ції «Мі­сце­ве са­мов­ря­ду­ва­н­ня » ) за­яви­ли аж дев’ ятнад­цять гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій! Зда­є­ться, до­бре! Бу­де, з ко­го обра­ти! Адже ми геть сто­ми­ли­ся від про­те­жу­ва­н­ня, «до­го­вор­ня­ків » та псев­до­обрань. І тут та­ка на­го­да — спро­бу­ва­ти си­ли в че­сній бо­роть­бі!

З ре­зуль­та­та­ми кон­кур­су в но­мі­на­ції «Мі­сце­ве са­мов­ря­ду­ва­н­ня » охо­чі мо­жуть озна­йо­ми­ти­ся на сай­ті На­цра­ди з те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня і на сай­ті Су­спіль­но­го те­ле­ра­діомв­ле­н­ня. Так са­мо, як і з біо­гра­фі­я­ми та про­гра­ма­ми пре­тен­де­нів... Що­бні­хто не за­пі­до­зрив ме­не в суб’ єктив­но­сті, жо­дно­го прі­зви­ща не на­зи­ва­ти­му.

Вва­жаю за свій гро­ма­дян­ський обов’ язок за­яви­ти: не мо­жна ро­би­ти хо­ро­ші, осо­бли­во су­спіль­но зна­чи­мі спра­ви, не зов­сім че­сни­ми ме­то­да­ми. То­ді са­ма спра­ва (у на­шо­му ра­зі — Су­спіль­не те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня) опи­ни­ться під за­гро­зою. На сьо­го­дні­шній кон­фе­рен­ції дев’ ятнад­цять гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій пред­став­ля­ли... всьо­го сім пре­тен­ден­тів. Схе­ма про­ста: хтось із «кмі­тли­вих» за­зда­ле­гідь по­дав до­ку­мен­ти одра­зу від кіль­кох гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій, або ж — об’їздив їх (уже пі­сля по­да­н­ня) з « пе­ре­ко­на­н­ня­ми » го­ло­су­ва­ти за... се­бе. Ось і все. Та­ким чи­ном, кон­ку­рен­тне зма­га­н­ня про­сто пе­ре­ста­ло бу­ти та­ким, адже за сто­лом си­ді­ли (і про­сто ки­ва­ли го­ло­ва­ми) ті, хто вже знав — за ко­го во­ни ви­став­ля­ти­муть ма­кси­маль­ні ба­ли. Єв­ро­пей­ці під­три­ма­ли, як їм зда­ва­ло­ся, над­зви­чай­но де­мо­кра­ти­чну си­сте­му го­ло­су­ва­н­ня, ко­ли в ньо­му бе­руть участь по одній осо­бі від ко­жної ор­га­ні­за­ції. Во­ни ж не мо­гли пе­ред­ба­чи­ти, що хтось при­їде на кон­курс пе­ре­мож­цем? Ще до йо­го по­ча­тку...

На під­твер­дже­н­ня мо­їх слів про не­при­пу­сти­мість «до­го­вор­ня­ків» на са­мо­му по­ча­тку кон­фе­рен­ції один із ко­лег-пре­тен­ден­тів ска­зав: «Я вже мо­жу вам на­зва­ти (шля­хом еле­мен­тар­них ма­те­ма­ти­чних під­ра­хун­ків) прі­зви­ще пе­ре­мож­ця » . І на­звав... І влу­чив у «де­ся­тку»!

Єди­не, на що мо­жна бу­ло бзва­жи­ти в цій си­ту­а­ції — не­до­ско­на­лість пра­вил гри, адже фор­маль­но по­ру­шень не бу­ло — є ор­га­ні­за­ції, є пре­тен­ден­ти... Але, то­ва­ри­ство, хі­ба ми не зна­є­мо, як під пра­ви­ла бу­ду­ва­ли­ся « схе­ми » , щоб ці пра­ви­ла об­хо­ди­ти? То, мо­же, на­став уже час бу­ду­ва­ти на­ші від­но­си­ни зов­сім по-ін­шо­му?

І проблема тут не в пер­со­на­лі­ях, а в умо­вах, одна­ко­вих для всіх. Са­ме цей ме­сидж я на­ма­гав­ся до­не­сти до ува­ги при­су­тніх на кон­фе­рен­ції. Але за­мість ро­зу­мі­н­ня, при­найм­ні то­го, що тут щось не так, із вуст уже обра­но­го чле­на На­гля­до­вої ради від Верховної Ради Укра­ї­ни про­лу­нав та­кий контр­ар­гу­мент: «Ні­яко­го «до­го­вор­ня­ку» тут не­має. Так, де­я­кі пре­тен­ден­ти їзди­ли, так, до­мов­ля­ли­ся. Во­ни в цьо­му са­мі зі­зна­ю­ться... От як­би во­ни це при­хо­ву­ва­ли — ото був би «до­го­вор­няк».

А вже пі­сля кон­фе­рен­ції одна з її ор­га­ні­за­то­рів на моє про­ха­н­ня від­ко­ри­гу­ва­ти пра­ви­ла бо­дай на май­бу­тнє від­по­ві­ла: « Хто вам, па­не Ми­ко­ло, за­ва­жав їзди­ти й агі­ту­ва­ти за се­бе в ор­га­ні­за­ці­ях? На­сту­пно­го ра­зу при­ве­зе­те із со­бою штук двад­цять — обе­руть вас...» Оце вже, че­сно ка­жу­чи, ме­не обу­ри­ло і зму­си­ло взя­ти­ся за пе­ро.

Бо шанс ци­ві­лі­за­цій­но­го роз­ви­тку, да­ро­ва­ний Укра­ї­ні, не дає пра­ва ні­ко­му не­хту­ва­ти пра­ви­ла­ми кон­ку­рен­тно­го зма­га­н­ня, в яко­му на рів­них пра­вах ви­зна­ча­є­ться най­до­стой­ні­ший. Хоч би про ко­го йшло­ся — де­пу­та­та, суд­ді, про­ку­ро­ра або чле­на На­гля­до­вої ради Су­спіль­но­го те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня. Ли­ше в че­сній кон­ку­рен­ції — по­ря­ту­нок Укра­ї­ни. Хоч би як па­фо­сно це зву­ча­ло. Але в цьо­му — ключ розв’ яза­н­ня всіх на­ших про­блем.

ІН­ФОР­МА­ЦІЯ «Дня»

Ми­ко­ла ГРИ­ЦЕН­КО — жур­на­ліст, пи­сьмен­ник, по­над 25 ро­ків при­свя­тив сфе­рі те­ле­ра­діо­мов­ле­н­ня: від ре­да­кто­ра і го­лов­но­го ре­да­кто­ра те­ле­ба­че­н­ня Сум­сько­го те­ле­ра­діо­ко­мі­те­ту — до ке­рів­ни­ка прес-слу­жби На­ціо­наль­ної ради Укра­ї­ни з пи­тань те­ле­ба­че­н­ня і ра­діо­мов­ле­н­ня. Пі­сля низ­ки пу­блі­ка­цій Миколи Гри­цен­ка в пре­сі та від­кри­то­го звер­не­н­ня до РНБО Укра­ї­ни що­до за­си­л­ля у ві­тчи­зня­но­му те­ле­е­фі­рі ро­сій­ської про­па­ган­ди, чу­жо­рі­дно­го шкі­дли­во­го про­ду­кту, — 2008 року йо­го бу­ло ци­ні­чно звіль­не­но з ро­бо­ти. («День» то­ді сте­жив за ци­ми по­ді­я­ми й ви­сві­тлю­вав на сво­їх сто­рін­ках не­рів­ний дво­бій Миколи Гри­цен­ка з На­цра­дою.)

Ми­ко­ла Се­ме­но­вич актив­но за­йма­є­ться гро­мад­ською ді­яль­ні­стю. Він — за­сту­пник го­ло­ви ГО «Сум­ське зем­ля­цтво в мі­сті Ки­є­ві», пре­зи­дент бла­го­дій­ної ор­га­ні­за­ції « Фонд спри­я­н­ня іні­ці­а­ти­вам га­зе­ти «День».

Ав­тор ба­га­тьох ав­тор­ських про­грам на те­ле­ба­чен­ні, сце­на­рі­їв до­ку­мен­таль­них те­ле­філь­мів, про­зо­вих, по­е­ти­чних та пу­блі­ци­сти­чних тво­рів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.