Си­ло­ві ор­га­ни про­ти дру­ко­ва­них Кремль, Луб’ян­ка і мас-ме­діа Укра­ї­ни:

Ста­рі те­хно­ло­гії у но­вій обгор­тці

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Сер­гій ГРА­БОВ­СЬКИЙ

Ро­сій­ське те­ле­ба­че­н­ня по­ка­за­ло чер­го­ву акцію ві­тчи­зня­них си­ло­вих стру­ктур зі зне­шко­дже­н­ня ве­ли­ко­го цен­тру між­на­ро­дно­го екс­тре­мі­зму. Див­ля­чись на м’язи­сті фі­гу­ри спе­цна­зів­ців, їхню бойову ви­учку й зла­го­дже­ні дії, ро­сій­ський те­ле­гля­дач не міг не прой­ня­ти­ся від­чу­т­тям гор­до­сті. І ре­зуль­тат спе­цо­пе­ра­ції не мо же не на ди ха ти. У се ре ду, 28.10.2015, за під­сум­ка­ми об­шу­ків у мо­сков­ській Бі­бліо­те­ці укра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри за­три­ма­на ди­ре­ктор бі­блі­о­те­ки На­та­лія Ша­рі­на.

З якою ме­тою ро­сій­ська дер­жа­ва в чер­го­вий раз пред’яви­ла гро­мад­сько­сті свої си­ло­ві ор­га­ни? Що са­ме во­ни шу­ка­ли в дер­жав­ній бю­дже­тній уста­но­ві куль­ту­ри мі­ста Мо­скви «Бі­бліо­те­ці укра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри»? Те­ле­ка­нал LifeNews, який, по су­ті, є одним з та­ких си­ло­вих ор­га­нів, по­ві­дом­ляє, що ор­га­ни шу­ка­ли ру­со­фо­бію та спо­тво­ре­н­ня істо­ри­чних фа­ктів.

І шу­ка­не бу­ло, су­дя­чи з усьо­го зна­йде­не. Як по­ві­до­мив усе той же LifeNews, у ка­бі­не­ті На­та­лії Ша­рі­ної бу­ли ви­яв­ле­ні й ви­лу­че­ні но­ме­ри га­зе­ти «Час Ру­ху», в якій, на дум­ку спів­ро­бі­тни­ків LifeNews, мо­жна зна­йти за­кли­ки до бо­роть­би з рус­ским ми­ром.

Щоб по­кін­чи­ти з пра­во­ви­ми аспе­кта­ми то­го, що від­бу­ва­ло­ся то­го дня в Бі­бліо­те­ці укра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри, до­сить за­фі­ксу­ва­ти, що ви­да­н­ня га­зе­ти «Час Ру­ху» не вхо­дить до ре­є­стру екс­тре­міст­ської лі­те­ра­ту­ри, який скла­да­є­ться Мін’юстом Ро­сії. Тоб­то те, що ро­блять си­ло­ви­ки, не має жо­дно­го сто­сун­ку не ли­ше до пра­ва, а й до су­ча­сної ро­сій­ської за­кон­но­сті, яка са­ма по со­бі від пра­ва сто­їть до­сить да­ле­ко.

Щоб по­кін­чи­ти зі здо­ро­вим глу­здом, за­ува­жи­мо, що окрім га­зе­ти «Час Ру­ху» ро­сій­ські си­ло­ви­ки ви­лу­чи­ли де­кіль­ка но­ме­рів ди­тя­чо­го жур­на­лу «Бар­вiнок», на об­кла­дин­ці одно­го з яких бу­ли на­ма­льо­ва­ні вій­сько­во­слу­жбов­ці, що їдуть на бро­не­транс­пор­те­рі.

Ро­сій­ські си­ло­ви­ки, які зне­шко­джу­ва­ли гні­здо між­на­ро­дних екс тре міс тів, мо жуть тор жес т ву - ва­ти й на­пев­но отри­ма­ють уря­до­ві ви на го ро ди. Щоб зро зу мі ти роз - мах під­рив­ної ді­яль­но­сті зло­чин- ної гру­пи під ке­рів­ни­цтвом за­три­ма­ної На­та­лії Ша­рі­ної, до­ста­тньо по ди ви ти ся на пе ре лік за хо дів жов­тня, до­бре, що цей пе­ре­лік ви­сить на сай ті й екс тре міс ти не всти­гли йо­го при­бра­ти:

— 2.10.2015 — До дня вчи­те­ля. «Сер­це від­да­не ді­тям...». Пред­став­ля є мо книж ки ви дат но го ук ра - їнсь ко го пе да го га Ва си ля Су хо - млин­сько­го.

— 6.10 і 7.10. Клуб-сту­дія «Сло­во». Кур­си укра­їн­ської мо­ви.

По­тім філь­ми, кон­церт кла­сич ної му зи ки, ху дож ні ви став - ки. А ось на­ре­шті тор­же­ство ру­со­фо­бії, те, що так ста­ран­но шу­ка­ли ор­га­ни:

— 10.10.2015 — Кіль­ка за­хо­дів, при­свя­че­них 120-річ­чю з дня на­ро­дже­н­ня ви­да­тно­го ро­сій­сько­го по­е­та Сер­гія Оле­ксан­дро­ви­ча Єсе­ні­на (це так там ру­со­фоб­ськи сфор­му­льо­ва­но!).

І да­лі у зві­ті про цей за­хід су­ціль­на ру­со­фо­бія: «Про твор­чу вза­є­мо­дію Сер­гія Єсе­ні­на й Та­ра­са Шев­чен­ка», «Про «єсе­нін­ський чин­ник» в укра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі» і т.д. і т.п.

Що сто­су­є­ться спо­тво­ре­н­ня істо­ри­чних фа­ктів, то си­ло­вим ор­га­нам вар­то бу­ло б по­ди­ви­ти­ся будь-яке ток-шоу ро­сій­сько­го те­ле­ба­че­н­ня ибо від­ві­да­ти будь-який ро­сій­ський книж­ко­вий ма­га­зин. По те­ле­ві­зо­ру вам роз­ка­жуть про те, як арій­ське плем’я спу­сти­ло­ся з Кар­пат­ських гір і роз­се­ли­ло­ся по всій ру­ській рів­ни­ні аж до Фор­ту Рос, або про те, що ро­сі­я­ни ні­ко­ли не зна­ли по­ра­зок.

У книж­ко­вих ма­га­зи­нах в істо­ри­чно­му роз­ді­лі за­мість кни­жок з істо­рії вам му­ля­ти­муть очі тво­ри у жан рі фолк- хіс то рі, на кшталт «но­вої хро­но­ло­гії» ака­де­мі­ка Фо­мен ка або су ціль ної іс то рич ної бре­хні від мі­ні­стра куль­ту­ри Ме­дин­сько­го.

У роз­ді­лі пу­блі­ци­сти­ки вам за­про­по­ну­ють ба­га­тий ви­бір кни­жок, які важ­ко на­зва­ти іна­кше як укра­ї­но­фоб­ськи­ми. Оскіль­ки в них по­ясню­є­ться, що не­має та­кої кра­ї­ни — Укра­ї­ни і на­ро­ду та­ко­го не­має, і мова укра­їн­ська — це зі­псо­ва­на ро­сій­ська.

Вій­на, як і роз­ру­ха, по­чи­на­є­ться в го­ло­вах. То­му ло­гі­чно бу­ло б для то­го, щоб при­пи­ни­ти вій - ну, по­ча­ти її ви­чи­ща­ти з міз­ків. У цьо­му сен­сі бо­роть­ба з усі­ля­ки­ми «фо­бі­я­ми» в мо­ві ви­гля­дає до­брою спра­вою. Але ли­ше в то­му ви­пад­ку, якщо ми не ма­є­мо спра­ви з фа­ри­сей­ством.

При­кла­дом та­ко­го фа­ри­сей­ства з одно­го бо­ку та на­їв­ної про­сто­ду­шно­сті з дру­го­го бо­ку був се­мі­нар, що не­дав­но від­був­ся в Же­не­ві й про­хо­див під егі­дою Вер­хов­но­го ко­мі­са­ра ООН з прав лю­ди­ни, який був при свя че ний бо роть бі з « мо вою во­ро­жне­чі».

У се­мі­на­рі бра­ли участь де­ле­га­ції укра­їн­ських і ро­сій­ських жур­на­лі­стів, сфор­мо­ва­ні за уча­стю На­ціо­наль­ної спіл­ки жур­на­лі­стів Укра­ї­ни, Не­за­ле­жної ме­діа-проф­спіл­ки Укра­ї­ни й Спіл­ки жур­на­лі­стів Ро­сії. Усе ска­за­не й за­не­се­не в під­сум­ко­вий до­ку­мент мо­жна бу­ло одра­зу ви­сі­ка­ти зо­ло­том на мар­му­рі й ви­ві­шу­ва­ти в ко­жній ре­да­кції і в ау­ди­то­рі­ях жур­фа­ків, на­стіль­ки це бу­ло пра­виль­но. При­су­тні в Же­не­ві дру­жно за­су­ди­ли мо­ву во­ро­жне­чі й до­мо­ви­ли­ся її ви­ко­рі­ню­ва­ти у сво­їх текс­тах і ви­сту­пах. Во­ни хо­ром обу­ри­ли­ся тим, що їм мо­же бу­ти за­про­по­но­ва­на роль «під­но­шу­ва­чів сна­ря­дів», і мит­тє­во від­мо­ви­ли­ся цю роль ви­ко­ну­ва­ти.

І все бу­ло б чу­до­во, як­би не одна об­ста­ви­на, з якої ви­пли­ває два на­слід­ки. Лю­ди, які під­пи­са­ли цей чу­до­вий до­ку­мент з бо­ку Ро­сії, пред­став­ля­ють Спіл­ку жур­на­лі­стів Ро­сії. І ця об­ста­ви­на ро­бить під­пи­са­н­ня цьо­го до­ку­мен­та фар­сом, не­за­ле­жно від чу­до­вих на­мі­рів і ду­шев­них яко­стей під­пи­сан­тів. До­ку­мент цей є, по-пер­ше, зну­ща­н­ням з Укра­ї­ни, а по-дру­ге, пов­ною ні­се­ні­тни­цею.

Бе­з­глу­здий він то­му, що ті бій­ці й ге­не­ра­ли ро­сій­ських ін­фор­ма­цій­них військ, які го­во­рять «мо­вою во­ро­жне­чі», зна­ти не зна­ють ні­якої Спіл­ки жур­на­лі­стів Ро­сії. Ні­я­ким со­лов­йо­вим-ки­се­льо­вим і тол­стим-гор­до­нам усі ці со­ю­зи з їхні­ми до­ку­мен­та­ми й за­кли­ка­ми не по­трі­бні ні в да­ний мо­мент, ні будь­ко ли в май бут ньо му. СЖР про­сто не має ні­яко­го ав­то­ри­те­ту, при­чо­му ні в про­па­ган­дист­сько­му се­ре­до­ви­щі, ні на то­му кри­хі­тно­му п’ята­чку, де на­ма­га­є­ться ще гні­зди­ти­ся ро­сій­ська жур­на­лі­сти­ка.

Цей до­ку­мент є зну­ща­н­ням з Укра­ї­ни, оскіль­ки за­клик від­мо­ви­ти­ся від мо­ви во­ро­жне­чі під­пи­са­ний від іме­ні ті­єї ор­га­ні­за­ції, яка одра­зу й ціл­ко­ви­то прийня­ла ане­ксію Кри­му і ро­сій­ську агре­сію на пів­ден­но­му схо­ді Укра­ї­ни. Ке­рів­ни­цтво Спіл­ки жур­на­лі­стів Ро­сії, ні се­кун­ди не роз­ду­му­ю­чи, не­гай­но по­ча­ло пе­ре­ва­рю­ва­ти вкра­де­ний шма­ток Укра­ї­ни, і вже в пер­ших чи­слах черв­ня 2014 року в Кри­му був ство­ре­ний стру­ктур­ний під­роз­діл СЖР.

У зв’яз­ку з цим за­клик до від­мо­ви від мо­ви во­ро­жне­чі, ви­го­ло­ше­ний Спіл­кою жур­на­лі­стів Ро­сії, ви­гля­дає як ви­мо­га гра­бі­жни­ка, щоб жер­тва по­гра­бу­ва­н­ня не кри­ча­ла «караул!» і вза­га­лі ви­би­ра­ла ви­ра­зи для сво­го обу­ре­н­ня.

Укра­їн­ським жур­на­лі­стам і їхнім ор га ні за ці ям є сенс уваж но вгля­ді­ти­ся у сво­їх пар­тне­рів у Ро­сії перш ніж укла­да­ти якісь уго­ди. Оскіль­ки по­ле гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій Ро­сії за­чи­ще­не до дзер­каль­но­го бли­ску. Усі хоч тро­хи при­стой­ні ор­га­ні­за­ції або лі­кві­до­ва­ні, або по тра пи ли в роз ряд « іно зем них аген­тів». Про те, хто бла­го­ден­ствує, мо­жна су­ди­ти з пе­ре­лі­ку го­лов­них одер­жу­ва­чів пре­зи­дент­ських гран­тів для НКО. Ни­ми ста­ли «Но­чные вол­ки», що отри­ма­ли 12 міль­йо­нів ру­блів на роз­ви­ток мо­ло­ді­жно­го па­трі­о­ти­зму в Се­ва­сто­по­лі, та «Бое вое брат ст во » , що от ри ма ло 17,6 міль­йо­на теж на па­трі­о­тизм. Оби­дві ці ор­га­ні­за­ції — за­снов­ни­ки «Ан­ти­май­да­ну» й пе­сту­ю­ться вла­дою як ре­сурс для си­ло­во­го про­ти­сто­я­н­ня з про­те­стним ру­хом.

Став­ка на си­ло­ви­ків у пу­тін­сько­го ре­жи­му бу­ла зав­жди, але остан­нім ча­сом во­на гі­пер­тро­фу­ва­ла­ся, оскіль­ки пу­ті­нізм уві­йшов у вій­сько­ву фа­зу й, ма­буть, уже з неї не ви­йде, про­дов­жу­ю­чи ско­ю­ва­ти все но­ві зло­чи­ни. Роз­мов­ля­ю­чи про вій­сько­ві зло­чи­ни, слід на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми, на­віть якщо ко­мусь зда­є­ться, що ти го­во­риш «мо­вою во­ро­жне­чі».

По мас-ме­діа Укра­ї­ни ми­ну­ло­го ти­жня про­ко­ти­ла­ся но­ви­на: 20 жов­тня ро­сій­ські та укра­їн­ські жур­на­лі­сти — уча­сни­ки се­мі­на­ру «Роль за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції у за­по­бі­ган­ні та бо­роть­бі з про­па­ган­дою на­ціо­наль­ної, ра­со­вої та ре­лі­гій­ної не­на­ви­сті, що пред­став­ляє со­бою пі­дбу­рю­ва­н­ня до дис­кри­мі­на­ції, во­ро­жне­чі і на­силь­ства», який від­був­ся у Же­не­ві під егі­дою Вер­хов­но­го ко­мі­са­ра ООН з прав лю­ди­ни, — ді­йшли по­ро­зу­мі­н­ня і ви­сту­пи­ли зі спіль­ною за­явою що­до не­при­пу­сти­мо­сті ви­ко­ри­ста­н­ня «мо­ви во­ро­жне­чі» та «обра­зу во­ро­га». Де­хто вва­жає цю за­яву ве­ли­ким по­сту­пом у спра­ві на­ла­го­дже­н­ня від­но­син між жур­на­лі­ста­ми двох дер­жав й у звіль­нен­ні жур­на­лі­стів від ро­лі «під­но­шу­ва­чів сна­ря­дів». На мою ж дум­ку, йде­ться про фа­кти­чну ка­пі­ту­ля­цію пев­ної ча­сти­ни ві­тчи­зня­ної жур­на­ліст­ської спіль­но­ти пе­ред агре­со­ром і до­бро­віль­не прийня­т­тя нею ро­лі «ко­ри­сних ідіо­тів» Крем­ля та Луб’ян­ки.

Уже пер­ша фра­за за­яви на­о­чно за­свід­чує спра­ве­дли­вість та­ко­го ви­снов­ку: «Ви­ко­ри­ста­н­ня «мо­ви во­ро­жне­чі» в те­ле— і ра­діо­е­фі­рах, ін­тер­нет-ви­да­н­нях і дру­ко­ва­них ЗМІ обох кра­їн є одним з чин­ни­ків роз­па­лю­ва­н­ня зброй­но­го кон­флі­кту на схо­ді Укра­ї­ни». Жер­тва агре­сії й агре­сор по­став­ле­ні на одну до­шку — «оби­дві кра­ї­ни»; ім­пер­сько-шо­ві­ні­сти­чна, а не­рід­ко і від­вер­то ра­сист­ська ро­сій­ська про­па­ган­да при­рів­ня­на до спроб ча­сти­ни укра­їн­ських ЗМІ мо­бі­лі­зу­ва­ти на­цію на від­січ «гі­бри­дній» агре­сії; не­має ні­якої вій­ни Ро­сії про­ти Укра­ї­ни, не­має оку­па­ції укра­їн­ської те­ри­то­рії, а є «збройний кон­флікт на схо­ді Укра­ї­ни», в яко­му вин­ні оби­дві сто­ро­ни.

Да­лі, пі­сля кра­си­вих за­галь­них фраз про не­при­пу­сти­мість «пі­дбу­рю­ва­н­ня до не­на­ви­сті, не­по­ва­ги або дис­кри­мі­на­ції пред­став­ни­ків окре­мих груп за озна­кою їхньої ра­си, ко­льо­ру шкі­ри, ро­до­во­го, на­ціо­наль­но­го чи етні­чно­го по­хо­дже­н­ня» та «нав­ми­сно­го пе­ре­кру­чу­ва­н­ня фа­ктів», іде знов- та­ки су­то ка­пі­ту­лянт­ська сен­тен­ція: «Жур­на­лі­сти, ре­да­кто­ри, вла­сни­ки ме­діа по­вин­ні ро­зу­мі­ти, що яр­ли­ки, обра­зи, спро­би на­ма­лю­ва­ти якнай­яскра­ві­ше «образ во­ро­га » не по­лі­пшу­ють вза­є­ми­ни між кра­ї­на­ми, не наближають мир, але збіль­шу­ють прір­ву між на­ро­да­ми, а та­кож при­хиль­ни­ка­ми рі­зних по­гля­дів і пе­ре­ко­нань». Що­до «при­хиль­ни­ків рі­зних по­гля­дів і пе­ре­ко­нань» — це як? Осо­би­сто ме­ні зав­жди бу­ли і бу­дуть оги­дни­ми на­ци­сти, ра­си­сти, ім­пе­рі­а­лі­сти, « по­лі­ти­чні бі­зне­сме­ни» рі­зно­го шти­бу і ко­ла­бо­ран­ти, го­то­ві про­да­ти Укра­ї­ну «за шмат гни­лої ков­ба­си». Їх я оці­ню­вав й оці­ню­ва­ти­му так, як вва­жаю за по­трі­бне; ду­маю, зі мною по­го­ди­ться пе­ре­ва­жна ча­сти­на як усіх укра­їн­ців, так й укра­їн­ських жур­на­лі­стів. Тим па­че що наш во­рог — це не фан­та­зія тих, хто йо­го зма­льо­вує у мас- ме­діа, це об’ єктив­на ре­аль­ність, да­на у від­чу­т­тях; це ти­ся­чі вби­тих ним най­кра­щих си­нів і до­чок Укра­ї­ни (пе­ре­про­шую за де­що па­те­ти­чний зво­рот, але знов- та­ки йде­ться про об’єктив­ну ре­аль­ність). Вій­на то­чи­ться на на­шій те­ри­то­рії, і про­сто смі­шно го­во­ри­ти про « по­лі­пше­н­ня вза­є­мин між кра­ї­на­ми» за умов оку­па­ції Ро­сі­єю ча­сти­ни Донбасу та Кри­му ( про ньо­го, до ре­чі, під­пи­сан­ти за­яви з яко­гось ди­ва за­бу­ли). І ще одне: що­до то­ле­ран­тно­сті до «при­хиль­ни­ків рі­зних по­гля­дів і пе­ре­ко­нань» ре­ко­мен­дую звер­та­ти­ся, ска­жі­мо, до уря­ду Ні­меч­чи­ни, — мов­ляв, чо­го це ви за­ти­ска­є­те при­хиль­ни­ків Гі­тле­ра? — чи до уря­ду Ізра­ї­лю — чо­го це ви не да­є­те во­лі тим, хто пу­блі­чно за­пе­ре­чує Го­ло­кост?

І, на­ре­шті, три за­вер­шаль­ні сен­тен­ції за­яви: «Не­зва­жа­ю­чи на скла­дну сму­гу у вза­є­ми­нах на­ших кра­їн, ми за­кли­ка­є­мо жур­на­лі­стів за­ли­ша­ти­ся вір­ни­ми про­фе­сії, її цін­но­стям, прин­ци­пам і нор­мам, про­пи­са­ним у між­на­ро­дних до­ку­мен­тах та в ко­де­ксах жур­на­ліст­ської ети­ки Укра­ї­ни і РФ. До­кла­да­ти зу­силь для на­вча­н­ня жур­на­лі­стів, ре­да­кто­рів, опе­ра­то­рів, фо­то­гра­фів та ін­ших пра­ців­ни­ків ре­да­кцій ети­чних прин­ци­пів по­ши­ре­н­ня ін­фор­ма­ції, ду­мок чи ко­мен­та­рів, які мо­жуть мі­сти­ти «мо­ву во­ро­жне­чі» або ін­ші фор­ми дис­кри­мі­на­ції. За­кли­ка­є­мо на­ціо­наль­ні ор­га­ни са­мо­ре­гу­лю­ва­н­ня ме­діа опе­ра­тив­но ре­а­гу­ва­ти на пу­блі­ка­ції, що мі­стять во­ро­жу ле­кси­ку, дис­кри­мі­на­цію та не­тер­пи­мість». Чу­до­во! Ро­сій­ська зброй­на агре­сія про­ти Укра­ї­ни — це не біль­ше, ніж «скла­дна сму­га у вза­є­ми­нах на­ших кра­їн» (зно­ву жер­тва й на­па­дник зрів­ня­ні), а на­зи­ва­н­ня ре­чей сво­ї­ми іме­на­ми — це «во­ро­жа ле­кси­ка» і «не­тер­пи­мість»...

Ну а «опе­ра­тив­но ре­а­гу­ва­ти», тре­ба, ска­жі­мо, на не­дав­ні сло­ва сла­ве­тної актри­си Ади Ро­гов­це­вої ( ци­тую фра­гмен­ти ін­терв’ю з нею мо­вою ори­гі­на­лу): «...На во­сто­ке Украи­ны ги­бнут на­ши ре­бя­ти­шки, и их на­до на­кор­мить, одеть, во­о­ру­жить, уте­шить, успо­коить, по­ле­чить — это глав­ная сей­час за­бо­та го­су­дар­ства. Все осталь­ное отхо­дит на вто­рой план... Вой­на — это след­ствие со­вет­ской стра­ны! Это ведь не стол­кно­ве­ние рус­ско­я­зычных лю­дей Дон­бас­са с на­ци­о­на­ли­ста­ми, а кон­фликт кон­до­во­го со­вет­ско­го со­зна­ния с мысля­щи­ми сов­ре­мен­ными лю­дьми... И в Рос­сии есть очень хо­ро­шие лю­ди. Но и они, увы, се­го­дня все за­про­грам­ми­ро­ва­ны на это изв­ра­щен­ное по­ни­ма­ние, эту до­ктри­ну, со­гла­сно ко­то­рой Украи­на — это ка­кое-то услов­но со­з­дан­ное го­су­дар­ство с ка­ким-то не­до­ра­зви­тым языком. И хоть ты тре­сни, пе­ре­у­бе­дить их не уда­е­тся. Мне се­го­дня рас­ска­за­ли слу­чай, очень по­ка­за­тель­ный. В на­шей де­ле­га­ции на ка­кой-то кон­фе­рен­ции в Рос­сии был маль­чик, го­во­рив­ший исклю­чи­тель­но по-украин­ски. Ум­ни­ца из ум­ниц. И рус­ские кол­ле­ги нам ним открыто сме­я­лись. А вы­сту­па­ет аме­ри­ка­нец и то­же ко­вер­ка­ет рус­ские сло­ва — они оча­ро­ва­ны. А над на­шим пар­нем в го­лос смі­ю­ться. ...Они не хо­тят при­нять нас та­ки­ми, ка­ки­ми мы есть. При­знать нас са­мо­до­ста­то­чной на­ци­ей». І пра­кти­чний ви­сно­вок актри­си з усьо­го цьо­го: «Не бу­ду боль­ше пе­ре­се­кать украи­но-рос­сий­скую гра­ни­цу».

Під огля­дом не­ві­до­мо ким уста­нов­ле­них «стан­дар­тів» сло­ва Ади Ро­гов­це­вої — це май­же кри­мі­нал, а на­справ­ді — це ду­же м’яко, ін­те­лі­ген­тно, а во­дно­час і то­чно оха­ра­кте­ри­зо­ва­на си­ту­а­ція і з Ро­сі­єю, і з ра­дян­щи­ною...

Ну а по­тім на­ді­йшла ін­фор­ма­ція про те, що ОБСЄ до­по­мо­же жур­на­лі­стам доби­ра­ти пра­виль­ні сло­ва про Дон­бас, ство­рив­ши від­по­від­ний слов­ник. Ме­не­джер про­е­ктів Офі­су ко­ор­ди­на­то­ра про­е­ктів ОБСЄ в Укра­ї­ні Ма­ри­на Без­ко­ро­вай­на по­ві­до­ми­ла: « Одним із зав­дань на­шо­го про­е­кту є ро­зроб­ка ре­ко­мен­да­цій як для пра­цю­ю­чих жур­на­лі­стів, так і, в іде­а­лі, май­бу­тніх сту­ден­тів, — слов­ник тер­мі­нів, яким мо­гли бке­ру­ва­ти­ся жур­на­лі­сти під час ви­сві­тлю­ва­н­ня по­дій укра­їн­ської кри­зи » . Ви­яв­ля­є­ться, ро­сій­ська агре­сія — це « укра­їн­ська кри­за » . .. Мо­жна ли­ше уяви­ти, яким ви­яви­ться цей слов­ник...

Що ж ма­є­мо в під­сум­ку? Ма­є­мо те, що укра­їн­ська жур­на­лі­сти­ка (то­чні­ше, пев­на її ча­сти­на) до­бро­віль­но ви­рі­ши­ла від­мо­ви­ти­ся на­зи­ва­ти ре­чі їхні­ми іме­на­ми, тоб­то від­мо­ви­ти­ся від об’єктив­но­сті на до­го­ду пев­ній іде­о­ло­гії, і вже до­сить да­ле­ко про­су­ну­ла­ся на цьо­му шля­ху. Жо­дної «ней­траль­но­сті» у за­про­по­но­ва­ній ци­то­ва­ною ви­ще за­явою не­має — во­на пра­кти­чно пов­ні­стю ле­кси­чно збі­га­є­ться з твер­дже­н­ня­ми, ска­жі­мо, «Опо­зи­цій­но­го бло­ку» й ін­ших «взір­ців» ві­тчи­зня­ної де­мо­кра­тії та з по­зи­ці­єю «си­стем­них лі­бе­ра­лів» Ро­сії.

Не зай­вим бу­ло б у цьо­му пла­ні за­ми­сли­ти­ся й над тим, чо­му ро­сій­ська де­ле­га­ція (яка пред­став­ляє офі­цій­ну Спіл­ку жур­на­лі­стів РФ) так лег­ко пі­шла на «вста­нов­ле­н­ня вза­є­мо­ро­зу­мі­н­ня» з пред­став­ни­ка­ми Укра­ї­ни. Дав­но вже жо­дна ро­сій­ська офі­цій­на ін­сти­ту­ція не ро­бить ні­чо­го без « свис­тка » з Крем­ля та Луб’ ян­ки. От і за­раз: зов­сім не ви­пад­ко­во остан­нім ча­сом істо­тно зни­зив­ся гра­дус ан­ти­укра­їн­ської про­па­ган­ди в ро­сій­ських мас- ме­діа, як дер­жав­них, так і « при­ва­тних » . Зов­сім не ви­пад­ко­во Пу­тін пі­шов на май­же пов­не при­пи­не­н­ня во­гню в Дон­ба­сі і на пе­ре­не­се­н­ня там­те­шніх ви­бо­рів на ве­сну. І зов­сім не ви­пад­ко­во офі­цій­ні пред­став­ни­ки жур­на­ліст­сько­го кор­пу­су РФ під­пи­са­ли у Же­не­ві спіль­ну з жур­на­лі­ста­ми Укра­ї­ни за­яву. На­ра­зі йде­ться не про від­ступ Крем­ля на всіх фрон­тах і про « про­зрі­н­ня » ро­сій­ських ме­дій­ни­ків, як по­спі­шив за­яви­ти де­хто. Про­сто « гі­бри­дна вій­на » транс­фор­му­ва­ла­ся у тим­ча­со­ве «гі­бри­дне пе­ре­мир’я», за час яко­го, за за­ду­мом Мо­скви, в Укра­ї­ні по­вин­на сфор­му­ва­ти­ся «гі­бри­дна вла­да » , осо­бли­во в де­яких ре­гіо­нах. А в під­сум­ку Укра­їн­ська дер­жа­ва має — ра­зом із Мол­до­вою, в якій роз­гор­та­ю­ться не­без­пе­чні про­це­си, — ста­ти якщо не са­те­лі­том Ро­сії, то «сі­рою зо­ною» між РФ і Єв­ро­со­ю­зом, без­пер­спе­ктив­ною і без­на­ціо­наль­ною те­ри­то­рі­єю. А як цьо­го до­мог­ти­ся, не ней­тра­лі­зу­вав­ши укра­їн­ські мас- ме­діа, які ста­ли то­рік одним із най­ва­жли­ві­ших чин­ни­ків за­галь­но­на­ціо­наль­ної мо­бі­лі­за­ції?

Тим, хто вба­чає в остан­ніх мо­їх твер­дже­н­нях «кон­спі­ро­ло­гію», вар­то зга­да­ти про фі­нан­су­ва­н­ня КҐБ і «Шта­зі» ба­га­то­міль­йон­но­го ан­ти­во­єн­но­го ру­ху на За­хо­ді у 1970 — 1980-х і про ви­ко­ри­ста­н­ня низ­ки суб’єктив­но че­сних жур­на­лі­стів то­ді ж як про­па­ган­ди­стів по­лі­ти­ки Крем­ля. Я нав­ми­сно бе­ру при­кла­ди з ча­сів, ко­ли офі­цер «кон­то­ри» Пу­тін уже пра­цю­вав за фа­хом у Ле­нін­гра­ді та Схі­дній Ні­меч­чи­ні й на­бу­вав до­свід ви­ко­ри­ста­н­ня за­ма­ско­ва­ної аген­ту­ри та «ко­ри­сних ідіо­тів» в ін­те­ре­сах ім­пе­рії. За­раз ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться ті ж схе­ми і ті ж при­йо­ми, тіль­ки з біль­шим ци­ні­змом, на по­зір­ній «все­люд­ській» осно­ві...

КО­МЕН­ТА­РІ

«НА КОН­ФЕ­РЕН­ЦІЇ БУ­ЛИ МЕДІЙНИКИ, ЯКІ СТВЕР­ДЖУ­ВА­ЛИ, ЩО ВІЙ­НИ НЕ­МАЄ»

Те­тя­на КО­ТЮ­ЖИН­СЬКА, ме­діа-ек­сперт, се­кре­тар Ко­мі­сії з жур­на­ліст­ської ети­ки:

— Ро­сі­я­нам важ­ко ви­зна­ва­ти свої по­мил­ки, хо­ча ми свої ви­зна­є­мо че­сно. Про­фе­сор Юрій Ка­за­ков, який пред­став­ляє ро­сій­ську гро­мад­ську ко­ле­гію у спра­вах пре­си, одра­зу ви­знав, що в Ро­сії ме­діа за­йма­ю­ться си­стем­ною про­па­ган­дою. І ця жа­хли­ва про­па­ган­да на­сам­пе­ред шко­дить са­мим гро­ма­дя­нам РФ, піджив­лю­ю­чи не­на­висть, під­ви­щу­ю­чи гра­дус агре­сії в ро­сій­сько­му су­спіль­стві. Але на кон­фе­рен­ції бу­ли й ін­ші жур­на­лі­сти, які ствер­джу­ва­ли, що вій­ни не­має, то­му що наш Пре­зи­дент По­ро­шен­ко ти­сне ру­ку їхньо­му пре­зи­ден­ту Пу­ті­ну, зокре­ма та­кі дум­ки ви­слов­лю­вав пред­став­ник ЗМІ Мі­н­обо­ро­ни РФ Ру­слан Гу­са­ров. Че­рез це зав­жди і від­бу­ва­ю­ться пал­кі де­ба­ти між укра­їн­ською і ро­сій­ською де­ле­га­ці­єю із з’ясу­ва­н­ня до­ка­зів і до­ве­де­н­ня фей­ків. Є ті, які ро­зу­мі­ють, ви­зна­ють і за­су­джу­ють ро­сій­ську про­па­ган­ду, а є ті, які ви­прав­до­ву­ють або за­пе­ре­чу­ють. А ще є ті, які вва­жа­ють, що вин­ні ви­клю­чно по­лі­ти­ки і ме­діа тут ні до чо­го. За­про­шу­ю­ться та­кож між­на­ро­дні екс­пер­ти, які ви­го­ло­шу­ють до­свід ін­ших кра­їн. Зокре­ма цьо­го ра­зу Джим Бу­ме­ла пред­став­ляв сві­то­вий до­свід, з яким сти­кну­ла­ся між­на­ро­дна фе­де­ра­ція жур­на­лі­стів. Во­ни да­ють мо­жли­вість по­ба­чи­ти зі сто­ро­ни цей кон­флікт. Є мо­жли­вість обмі­ню­ва­ти­ся ар­гу­мен­та­ми і кра­ще ро­зу­мі­ти сто­ро­нам одна одну.

Спо­ча­тку ми про­ве­ли на­ціо­наль­ні кон­фе­рен ції в Ро­сії та Укра­ї­ні, на яких бу­ло про­ана­лі­зо­ва­но на­ціо­наль­ну пра­кти­ку, по­тім — ось цю кон­фе­рен­цію в Же­не­ві. Те­пер зно­ву від­бу­ду­ться на­ціо­наль­ні кон­фе­рен­ції, де бу­де про­ана­лі­зо­ва­но до­свід Ро­сії і Укра­ї­ни що­до за­сто­су­ва­н­ня за­ко­но­дав­ства. По­тім має бу­ти ство­ре­но єди­ну ме­діа-пла­тфор­му для то­го, щоб від­бу­ва­ли­ся дис­ку­сії і обго­во­ре­н­ня ма­те­рі­а­лів, за які при­тя­га­ли­ся до від­по­від­аль­но­сті жур­на­лі­сти і ЗМІ, або які са­мі жур­на­лі­сти чи ЗМІ вва­жа­ють не­е­ти­чни­ми чи не­за­кон­ни­ми. Да­лі має від­бу­ти­ся ве­ли­ка між­на­ро­дна кон­фе­рен­ція, де обго­во­рю­ва­ти­ме­ться пи­та­н­ня за­по­бі­га­н­ня дис­кри­мі­на­ції і мо­ви во­ро­жне­чі. Остан­ній абзац на­шої спіль­ної ре­зо­лю­ції свід­чить про те, що на­ціо­наль­ні ор­га­ни са­мо­ре­гу­лю­ва­н­ня по­вин­ні звер­та­ти на це ува­гу. Бе­зу­мов­но, укра­їн­ська і ро­сій­ська мо­ви во­рож не­чі рі­зні. У нас в Укра­ї­ні має від­бу­ва­ти­ся свій за­галь­но­на­ціо­наль­ний діа­лог що­до ма­те­рі­а­лів на кшлат «Укра­ї­на — три сор­ти», які піджив­лю­ва­ли і роз­па­лю­ва­ли, ма­ють від­бу­ва­ти­ся дис­ку­сії що­до то­го, чи мо­жли­ве то­ле­ру­ва­н­ня у су­спіль­стві та­ких слів як «май­да­ну­тий». В Ро­сії ж ро­блять свої обе­ре­жні спро­би. Ми ро­зу­мі­є­мо, що во­ни зна­хо­дять-

ФОТО РЕЙТЕР

ДО­КИ УКРА­ЇН­СЬКІ ЖУР­НА­ЛІ­СТИ ЗІ СВО­Ї­МИ РО­СІЙ­СЬКИ­МИ КО­ЛЕ­ГА­МИ МИР­НО ДИС­КУ­ТУ­ЮТЬ НА ТЕ­МУ «МО­ВИ ВО­РО­ЖНЕ­ЧІ», У МО­СКВІ ВЧИ­НИ­ЛИ ОБ­ШУК У БІ­БЛІО­ТЕ­ЦІ УКРА­ЇН­СЬКОЇ ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РИ В РАМ­КАХ КРИ­МІ­НАЛЬ­НОЇ СПРА­ВИ ПРО «РОЗДМУХУВАННЯ НА­ЦІО­НАЛЬ­НОЇ НЕ­НА­ВИ­СТІ» ТА ВИ­ЛУ­ЧИ­ЛИ КНИЖ­КИ ПРО ГО­ЛО­ДО­МОР І УПА

Ігор ЯКО­ВЕН­КО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.