КНИ­ГО­ВИ­ДА­Н­НЯ: куль­ту­ра, бі­знес, на­ціо­наль­на без­пе­ка

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Пов­ну вер­сію ін­терв’ю чи­тай­те на сай­ті «Дня»

Пер­ший за­сту­пник го­ло­ви Держ­ком­те­ле­ра­діо Бо­г­дан Чер­вак — про участь на­шої кра­ї­ни у Фран­кфурт­сько­му книж­ко­во­му яр­мар­ку і пер­спе­кти­ви про­гра­ми «Укра­їн­ська кни­га»

твер­дже­н­ня — ста­нов­ле­н­ня Ро­сії не має жо­дно­го від­но­ше­н­ня до Ки­їв­ської Ру­сі. І «День» зро­бив сер­йо­зний вне­сок у зни­ще­н­ня цих мі­фів.

— Ві­до­мо, що з на­сту­пно­го року по­ря­док ре­а­лі­за­ції бю­дже­тної про­гра­ми «Укра­їн­ська кни­га» бу­де ді­я­ти за но­ви­ми пра­ви­ла­ми. На що бу­ли спря­мо­ва­ні ці змі­ни?

— Ми отри­му­ва­ли ба­га­то спра­ве­дли­вих за­ува­жень від гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій, ви­дав­ництв, пи­сьмен­ни­ків що­до не­про­зо­ро­сті й не­від­по­від­но­сті по­тре­бам ча­су про­це­су фор­му­ва­н­ня про­гра­ми «Укра­їн­ська кни­га», то­му цьо­го року ухва­ли­ли рі­ше­н­ня про вне­се­н­ня до ньо­го змін. Бу­ли вра­хо­ва­ні чи не всі про­по­зи­ції, які не ма­ли су­пе­ре­чно­стей з чин­ним за­ко­но­дав­ством.

Хо­чу на­го­ло­си­ти на то­му, що не чи­нов­ни­ки ви­зна­ча­ють, яке ви­да­н­ня по­тра­пить у про­гра­му «Укра­їн­ська кни­га», а яке ні. За це від­по­від­ає екс­пер­тна ра­да, до скла­ду якої вхо­дять ві­до­мі укра­їн­ські пи­сьмен­ни­ки, лі­те­ра­ту­ро­знав­ці та ви­дав­ці. Ко­ли, як це пе­ред­ба­че­но чин­ним за­ко­но­дав­ством, ко­ле­гія Держ­ком­те­ле­ра­діо ухва­лює рі­ше­н­ня, ми орі­єн­ту­є­мо­ся са­ме на ви­снов­ки екс­пер­тної ко­мі­сії.

Щоб ви­пра­ви­ти не­до­лі­ки, що бу­ли в про­гра­мі, у черв­ні ми по­кли­ка­ли на на­ра­ду лю­дей, які нас кри­ти­ку­ва­ли, всіх тих, хто своєю по­ра­дою міг по­спри­я­ти до­ся­гнен­ню біль­шої про­зо­ро­сті. Дис­ку­сія бу­ла га­ря­ча, але кон­стру­ктив­на. В ре­зуль­та­ті ми отри­ма­ли ці­лу низ­ку кон­кре­тних про­по­зи­цій. Най­сут­тє­ві­ші з них, на­віть най­більш ра­ди­каль­ні бу­ло вра­хо­ва­но.

Но­вий по­ря­док ре­а­лі­за­ції про­гра­ми «Укра­їн­ська кни­га» пе­ред­ба­чає, зокре­ма, роз­ши­ре­н­ня спи­ску те­ма­ти­чних роз­ді­лів ви­дань. Те­пер у рам­ках бю­дже­тної про­гра­ми ви­да­ва­ти­му­ться ви­да­н­ня вій­сько­во-па­трі­о­ти­чно­го спря­му­ва­н­ня, а та­кож пе­ре­кла­ди тво­рів укра­їн­ських ав­то­рів іно­зем­ни­ми мо­ва­ми. Йде­ться про ви­хід укра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри за кор­дон. Крім то­го, від­те­пер ви­дав­ці бу­дуть зо­бов’яза­ні по­да­ва­ти в сво­їх за­яв­ках не ли­ше об­ґрун­ту­ва­н­ня су­спіль­ної не­об­хі­дно­сті ви­да­н­ня, а й макет або сам ру­ко­пис, ві­до­мо­сті про се­бе та про ре­а­лі­зо­ва­ні ви­дав­ни­чі про­е­кти. До то­го ж за но­ви­ми умо­ва­ми один ви­да­вець мо­же по­да­ва­ти не біль­ше трьох за­явок на один те­ма­ти­чний роз­діл. Ця по­прав­ка має уне­мо­жли­ви­ти дис­ба­ланс, який мав мі­сце ра­ні­ше, ко­ли зна­чну ча­сти­ну ко­штів отри­му­ва­ли кіль­ка ве­ли­ких ви­дав­ництв.

Прин­ци­по­вих змін зазнав та­кож роз­діл, за яким ре­гла­мен­ту­є­ться ро­бо­та екс­пер­тної ради. Чле­ном екс­пер­тної ради від­те­пер не змо­же бу­ти осо­ба, яка пе­ре­бу­ває у тру­до­вих від­но­си­нах з ви­дав­цем, який по­дав Держ­ком­те­ле­ра­діо про­по­зи­ції до пе­ре­лі­ку ви­дань. Та­кож тер­мін пов­но­ва­жень чле­нів екс­пер­тної ради, вклю­ча­ю­чи го­ло­ву, йо­го за­сту­пни­ків, не по­ви­нен пе­ре­ви­щу­ва­ти один рік, а одна й та са­ма осо­ба не мо­же бу­ти го­ло­вою, йо­го за­сту­пни­ком та чле­ном екс­пер­тної ради біль­ше ніж два стро­ки по­спіль. Та­ка ро­та­ція має спри­я­ти об’єктив­но­сті рі­шень ради.

— Не­має сум­ні­вів, що ці змі­ни — слу­шні, однак від гро­мад­сько­сті лу­на­ли й на­ба­га­то більш ра­ди­каль­ні про­по­зи­ції. На­при­клад, за­мість фі­нан­су­ва­н­ня «Укра­їн­ської кни­ги» — ви­ді­ля­ти гро­ші без­по­се­ре­дньо бі­бліо­те­кам, щоб ті са­мо­стій­но за­ку­по­ву­ва­ли не­об­хі­дну їм лі­те­ра­ту­ру. Бу­ла ви­слов­ле­на та­кож про­по­зи­ція, щоб дер­жа­ва, не обме­жу­ю­чись вже на­яв­ним асор­ти­мен­том най­ме­ну­вань, са­мо­стій­но ви­зна­ча­ла прі­о­ри­те­тні ви­дав­ни­чі про­е­кти й про­во­ди­ла від­кри­тий кон­курс на їх ре­а­лі­за­цію. Як ви ста­ви­тесь до та­ких іні­ці­а­тив?

— Та­кі «ра­ди­каль­ні» змі­ни по­тре­бу­ють сут­тє­вої транс­фор­ма­ції за­ко­но­дав­ства. Якщо у де­пу­та­тів Верховної Ради з’яви­ться по­лі­ти­чна во­ля про­ве­сти та­кі змі­ни, ми як ор­ган ви­ко­нав­чої вла­ди впро­ва­джу­ва­ти­ме­мо це рі­ше­н­ня. Але, на мою дум­ку, гу­ма­ні­тар­на сфе­ра над­то чу­тли­ва — тут вар­то пам’ята­ти про прин­цип «не за­шкодь». Бу­дья­кі ра­ди­каль­ні змі­ни мо­жуть при­не­сти біль­ше не­га­ти­ву, ніж ко­ри­сті. Якщо ре­а­лі­зу­ва­ти ці про­по­зи­ції, мо­же ви­ни­кну­ти си­ту­а­ція, ко­ли дер­жа­ва фа­кти­чно аб­стра­гу­є­ться від про­блем під­трим­ки укра­їн­ської книж­ки й зре­штою втра­тить будь-які ва­же­лі впли­ву.

«ДЕР­ЖАВ­НА ПО­ЛІ­ТИ­КА РО­СІЇ СПРЯ­МО­ВА­НА ПРО­ТИ УКРА­ЇН­СЬКОЇ КНИЖ­КИ»

— По­при ане­ксію Кри­му та агре­сію Ро­сії на Дон­ба­сі на укра­їн­сько­му рин­ку до­сі за­си­л­ля ро­сій­ської книж­ки. Не­рід­ко йде­ться про кон­тра­фа­ктну про­ду­кцію. Во­на не ли­ше уне­мо­жлив­лює че­сну кон­ку­рен­цію, оскіль­ки ко­штує на­ба­га­то де­шев­ше, але є та­кож ін­стру­мен­том ін­фор­ма­цій­ної вій­ни. Як, на ваш по­гляд, мо­жна змі­ни­ти цю си­ту­а­цію?

— Пе­ре­ко­на­ний, що дер­жа­ва не має пра­ва за­кри­ва­ти на це очі. В умо­вах ін­фор­ма­цій­ної вій­ни, яку ве­де Ро­сія про­ти Укра­ї­ни, тут не­має чо­го обго­во­рю­ва­ти — про­бле­му слід ви­рі­шу­ва­ти вже за­раз. З цьо­го при­во­ду лу­на­ли рі­зні про­по­зи­ції, однак ча­сто во­ни, зно­ву ж та­ки, ви­ма­га­ли змі­ни за­ко­но­дав­ства. Не че­ка­ю­чи ре­а­кції пар­ла­мен­ту, ми пі­шли ін­шим ра­ди­каль­ним, але за­кон­ним шля­хом. Держ­ком­те­ле­ра­діо на­да­ло Дер­жав­ній фі­скаль­ній слу­жбі Укра­ї­ни пе­ре­лік ан­ти­укра­їн­ської, се­па­ра­тист­ської «лі­те­ра­ту­ри», яку бу­ло ви­да­но в Ро­сії й за­ве­зе­но до Укра­ї­ни з ме­тою со­ці­аль­но-еко­но­мі­чної та по­лі­ти­чної де­ста­бі­лі­за­ції си­ту­а­ції. Від­те­пер ми­тни­ки не про­пу­ска­ють до на­шої кра­ї­ни ці, так зва­ні, «книж­ки».

У бік Держ­ком­те­ле­ра­діо одра­зу по­ча­ли си­па­ти­ся зви­ну­ва­че­н­ня. По-пер­ше, нам за­ки­да­ли, що це — не­ци­ві­лі­зо­ва­но, що, за­бо­ро­ня­ю­чи книж­ки, ми упо­ді­бню­є­мось Ро­сії. А, по-дру­ге, ба­га­то хто на­по­ля­гав на то­му, що та­ки­ми ме­то­да­ми ми про­сто не змо­же­мо ви­рі­ши­ти про­бле­му й ро­сій­ська книж­ка все одно за­ли­ши­ться на рин­ку.

Від­по­від­аю. По-пер­ше, не вар­то по­рів­ню­ва­ти на­ші дії з ро­сій­ськи­ми. Ро­сі­я­ни за­бо­ро­ня­ють в се­бе укра­їн­ські книж­ки, які, на їхню дум­ку, не­суть за­гро­зу «рус­ско­му ми­ру». Так, до при­кла­ду, у цій кра­ї­ні за­бо­ро­не­ні три мої книж­ки, зокре­ма, збір­ка «Ли­ца­рі ду­ху», при­свя­че­на укра­їн­ським по­е­там»ві­стни­ків­цям» (Те­лі­зі, Оль­жи­чу, Ма­ла­ню­ку та ін­шим). За­бо­ро­ни­ли в Ро­сії й укра­їн­ську ду­хов­ну лі­те­ра­ту­ру — книж­ки ми­тро­по­ли­та Ан­дрея Ше­пти­цько­го і па­трі­ар­ха Йосипа Слі­по­го, на­віть ті з них, в яких йде­ться про ви­ко­на­н­ня ре­лі­гій­них ри­ту­а­лів. Ви­ни­кає пи­та­н­ня — який кри­те­рій? Во­че­видь,

під за­бо­ро­ну по­тра­пляє все, що пов’яза­не з укра­їн­ською іде­єю, іден­ти­чні­стю, на­ціо­наль­но-ви­зволь­ни­ми зма­га­н­ня­ми. Ми ж на­то­мість ста­ви­мо бар’єр ви­ня­тко­во іде­о­ло­гі­чній лі­те­ра­ту­рі, лі­те­ра­ту­рі, яка має на ме­ті лі­кві­да­цію Укра­їн­ської дер­жа­ви.

Що ж до ефе­ктив­но­сті та­ко­го під­хо­ду, то тут, во­че­видь, по­трі­бна спе­ці­аль­на пе­ре­вір­ка. На жаль, во­на пе­ре­бу­ває по­за ком­пе­тен­ці­єю Держ­ком­те­ле­ра­діо. Однак мо­жу спря­му­ва­ти вас до роз­слі­ду­ва­н­ня, яке про­вів один із про­від­них те­ле­ка­на­лів. Йо­го жур­на­лі­сти від­ві­да­ли ри­нок «Пе­трів­ка», ки­їв­ські кни­гар­ні, бі­блі­о­те­ки. Й не зна­йшли жо­дної книж­ки з пе­ре­лі­ку за­бо­ро­не­них ви­дань! Де­я­кі про­дав­ці та ви­дав­ці, щоб убез­пе­чи­ти се­бе, вза­га­лі від­мо­ви­лись від ро­сій­ської про­ду­кції!

Зро­зумі­ло, що це — ви­му­ше­ний, тим­ча­со­вий крок. На­то­мість не­об­хі­дно впро­ва­джу­ва­ти си­стем­ні змі­ни — за­про­ва­джу­ва­ти мар­ку­ва­н­ня або лі­цен­зу­ва­н­ня, вно­си­ти змі­ни до за­ко­но­дав­ства. По­при всі скла­дно­щі ми вже пра­цю­є­мо у цьо­му на­прям­ку.

— Існує ще одна проблема, яка зу­мов­лює за­ле­жність Укра­ї­ни від ро­сій­сько­го книж­ко­во­го рин­ку. Не­рід­ко пра­ва на ро­сій­ський пе­ре­клад праць за­хі­дних ав­то­рів про­да­ю­ться в одні ру­ки і пер­ши­ми їх ви­ку­по­ву­ють са­ме ро­сій­ські ви­дав­ни­цтва. То­му ві­тчи­зня­ним ро­сій­сько­мов­ним чи­та­чам до­во­ди­ться ку­пу­ва­ти книж­ки з РФ. На­віть біль­ше, де­я­кі ро­сій­ські ви­дав­ни­цтва ви­ку­по­ву­ють пра­ва та­кож і на укра­їн­ський пе­ре­клад і... не ви­да­ють йо­го. Як мо­жна цьо­му за­ра­ди­ти?

— Та­ка проблема й справ­ді існує. Я знаю про ви­пад­ки, ко­ли во­ни ви­ку­по­ву­ва­ли пра­ва на­віть на книж­ки укра­їн­ських ав­то­рів — щоб їх ні­хто ні­ко­ли біль­ше не ви­дав! Це свід­чить про те, що ро­сій­ська дер­жав­на по­лі­ти­ка спря­мо­ва­на про­ти укра­їн­ської книж­ки. Бо­ро­ти­ся з цим важ­ко. Ме­ні зда­є­ться, що слід пе­ре­д­усім за­охо­чу­ва­ти укра­їн­ських ви­дав­ців до спів­пра­ці з за­хі­дни­ми ко­ле­га­ми, зокре­ма шля­хом уча­сті в між­на­ро­дних книж­ко­вих фо­ру­мах.

— Один з них, а са­ме Фран­кфурт­ський книж­ко­вий яр­ма­рок, за­вер­шив­ся зов­сім не­що­дав­но. Як ві­до­мо, у ми­ну­ло­му ро­ці Укра­ї­на вза­га­лі не бу­ла пред­став­ле­на там окре­мим стен­дом. Цьо­го ра­зу, хо­ча й не без тру­дно­щів, укра­їн­ський стенд бу­ло вста­нов­ле­но. Й він

— У по­пе­ре­дні ро­ки са­ме за це Укра­ї­ну і кри­ти­ку­ва­ли — мов­ляв, прем’єр-мі­ністр, мі­ні­стри та го­ло­ва Держ­ком­те­ле­ра­діо при­їха­ли до Фран­кфур­та пі­а­ри­ти­ся. Й пра­виль­но кри­ти­ку­ва­ли — не­ма чо­го їм ту­ди їха­ти, це не їхня спра­ва — во­ни по­вин­ні ство­ри­ти умо­ви, щоб ту­ди по­їха­ли ви­дав­ці і пи­сьмен­ни­ки.

Що­до від­су­тно­сті ко­ор­ди­на­ції це — не­прав­да. Ко­ор­ди­на­ція з бо­ку Держ­ком­те­ле­ра­діо бу­ла по­стій­ною. І я, і го­ло­ва на­шо­го ві­дом­ства бу­ли пра­кти­чно в що­ден­но­му кон­та­кті з ке­рів­ни­цтвом яр­мар­ки. Що­ти­жня ми та­кож зу­стрі­ча­лись з во­лон­те­рам, щоб обго­во­ри­ти по­то­чні спра­ви. З ці­єї при­чи­ни я не спри­ймаю та­ку кри­ти­ку.

Во­лон­те­ри нам ду­же до­по­мо­гли, це — прав­да. Ко­штів, які бу­ли ви­ді­ле­ні дер­жа­вою, ви­ста­чи­ло ли­ше на орен­ду пло­щі. Але нам сер­йо­зно по­с­при­я­ли ор­га­ні­за­то­ри. Ді­знав­шись, що у нас не­має ані ча­су, ані фі­нан­сів на ство­ре­н­ня стен­ду, во­ни на­да­ли нам свій. Вже пі­сля цьо­го до­лу­чи­ли­ся во­лон­те­ри, пи­сьмен­ни­ки, ви­дав­ці, пред­став­ни­ки кон­суль­ства. Вла­сно­руч, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ні­ме­цькі стен­ди, во­ни ство­ри­ли укра­їн­ську екс­по­зи­цію. Зро­би­ли це до­бре й не ви­ма­га­ли жо­дної опла­ти за свою ро­бо­ту. Са­ме во­лон­те­ри ви­рі­шу­ва­ли, які книж­ки ма­ють бу­ти пред­став­ле­ні у Фран­кфур­ті. Ми ж май­же не втру­ча­ли­ся — ли­ше на­ма­га­лись до­по­ма­га­ти. Держ­ком­те­ле­ра­діо ду­же вдя­чне во­лон­те­рам — без їхньої уча­сті ні­чо­го б не бу­ло. Во­ни зро­би­ли ве­ли­ку ро­бо­ту, а ми — ство­ри­ли умо­ви, щоб во­ни мо­гли її зро­би­ти.

Одна з при­чин, чо­му та­кі за­хо­ди ва­жли­ві — во­ни до­по­ма­га­ють роз­ві­я­ти в Єв­ро­пі ро­сій­ські мі­фи про Укра­ї­ну. Бу­ла та­ка на­го­да й у Фран­кфур­ті. Укра­їн­ські пи­сьмен­ни­ки пе­ре­бу­ва­ли в цен­трі ува­ги ба­га­тьох ні­ме­цьких та сві­то­вих ЗМІ, й жур­на­лі­сти за­пи­ту­ва­ли в них не ли­ше про лі­те­ра­ту­ру. От­же, крім всьо­го участь Укра­ї­ни у Фран­кфурт­сько­му яр­мар­ку ста­ла успі­шною ін­фор­ма­цій­ною кам­па­ні­єю.

Цьо­го року укра­їн­ський стенд у Фран­кфур­ті був ство­ре­ний в умо­вах форс-ма­жо­ру. Це ко­ри­сний до­свід. Але те­пер нам тре­ба на­вчи­ти­ся здій­сню­ва­ти під­го­тов­ку за­вча­сно, в нор­маль­них умо­вах. Щоб си­ту­а­ція не по­вто­ри­лась у 2016 ро­ці, го­ту­ва­ти­ся до на­сту­пно­го яр­мар­ку ми роз­по­ча­ли одра­зу пі­сля за­вер­ше­н­ня по­пе­ре­дньо­го. Вже най­ближ­чим ча­сом бу­де ство­ре­ний орг­ко­мі­тет, який, та­ким чи­ном, ма­ти­ме на ви­рі­ше­н­ня всіх акту­аль­них зав­дань ці­лий рік.

ФОТО АР­ТЕ­МА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.