Во­єн­на до­ктри­на і но­ві ви­кли­ки

Сер­гій ГАЛУШКО: «На­ша кра­ї­на бачить се­бе в си­сте­мі між­на­ро­дної ко­ле­ктив­ної без­пе­ки НАТО. Те­ма мо­жли­вих від­хи­лень від цьо­го кур­су на­віть не обго­во­рю­є­ться»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Пі сля пуб лі ка ції Стра те гії на­ціо­наль­ної без­пе­ки, у ве­ре­сні цьо­го року в оста­то­чній ре дак ції бу ло прий ня - то і Во­єн­ну до­ктри­ну. При її роз роб ці бу ло вра хо ва но без ліч чин­ни­ків, пов’яза­них не ли­ше з по­тре­бою від­штов­ху­ва­ти­ся від сві­то­во­го до­сві­ду бо­йо­вих дій, але й ти­ми за вдан ня ми, які по ста ви ла пе - ред кра­ї­ною і ар­мі­єю агре­сія Ро­сії. Про осо­бли­во­сті До­ктри­ни і ви­кли­ки, які ви ник ли пе ред на ши ми зброй­ни­ми си­ла­ми «День» по­го­во­рив із за ступ ни ком на чаль ни ка управ лін ня Мі но бо ро ни Укра ї ни Сер­гі­єм Га­лу­шком.

«МИ ВПЕР­ШЕ ОФІЦІЙНО ЗА­КРІ­ПИ­ЛИ МО­ЖЛИ­ВІСТЬ ПРО­ВО­ДИ­ТИ БО­ЙО­ВІ ДІЇ НА ТЕ­РИ­ТО­РІЇ ІН­ШИХ ДЕР­ЖАВ»

— По дії в Кри му і на Схо ді Укра­ї­ни по­ста­ви­ли пе­ред кра­ї­ною, сус піль ст вом і перш за все зброй - ни­ми си­ла­ми Укра­ї­ни ряд зав­дань що­до швид­ко­го на­ро­щу­ва­н­ня обо­рон­но­го по­тен­ці­а­лу. Як у но­вій ре­да­кції Во­єн­ної до­ктри­ни Укра­ї­ни, прий ня тої на при кін ці ве рес ня, вра хо ву ють ся сьо год ніш ні ви кли - ки на­ціо­наль­ної без­пе­ки?

— Ра­ні­ше на­ші нор­ма­тив­ні до­ку­мен­ти в сфе­рі обо­ро­ни від­штов­ху­ва­ли­ся від пев­но­го вір­ту­аль­но­го противника і не в усьо­му прив’язу­ва­ли­ся до ре­аль­но­го жи­т­тя, осо­бли­во до тен­ден­цій роз­ви­тку гео­по­лі­ти­чної об­ста­нов­ки в сві­ті і на­шо­му ре­гіо­ні. Сьо­го­дні­шні ре­а­лії та­кі, що нам най­ближ­чи­ми ро­ка­ми на­ле­жить ви­рі­ши­ти ве­ли­че­зну кіль­кість зав­дань як що­до обо­ро­ни кра­ї­ни, так і в ін­ших сфе­рах за­без­пе­че­н­ня на­ціо­наль­ної без­пе­ки. Мо­жна по­рі­зно­му на­зи­ва­ти по­то­чну си­ту­а­цію в пра­во­во­му аспе­кті, але ме­ні хо­че­ться, щоб ко­жен із нас усві­до­мив хоч і не­при­єм­ну, але оче­ви­дну і про­сту річ: фа­кти­чно во­рог сто­їть бі­ля на­ших во­ріт, мо­жна на­віть ска­за­ти бі­ля во­ріт ко­жно­го кон­кре­тно­го бу­дин­ку. А в де­я­кі на­ші бу­дин­ки він уже втор­нув­ся і про­сто так іти не зби­ра­є­ться. Біль­ше то­го, ду­має, як ре­а­лі­зу­ва­ти свої пла­ни що­до Укра­ї­ни да­лі. Са­ме ця те­за і є за­са­дни­чою в текс­ті не­що­дав­но прийня­тої ре­да­кції Во­єн­ної до­ктри­ни Укра­ї­ни: кон­кре­тний про­тив­ник і не менш кон­кре­тні йо­го ін­те­ре­си, пла­ни та ре­аль­ні дії, а та­кож кон­кре­тні зав­да­н­ня для на­шої дер­жа­ви, се­кто­ра без­пе­ки і обо­ро­ни, всьо­го су­спіль­ства з про­ти­дії пла­нам во­ро­га.

Від по від но, кон к ре ти за ція за - гроз на най­ближ­чу і се­ре­дньо­тер­мі­но­ву пер­спе­кти­ву, чі­тке ви­зна­че­н­ня противника і основ­них сце­на­рі­їв йо­го подаль­ших дій спри­я­ють то­му, щоб ді­яль­ність вій­сько­во-по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва кра­ї­ни, всьо­го се­кто­ра без­пе­ки і обо­ро­ни ста­ли більш ці ле спря мо ва ни ми. Це сто - су­є­ться не ли­ше вла­сне вій­сько­вої сфе ри, але й ін ших на пря мів. На - при­клад, у до­ктри­ні ду­же мо­гу­тньо пред­став­ле­но ком­по­нен­ту за­без­пе­че­н­ня ін­фор­ма­цій­ної без­пе­ки кра­ї­ни. Сфор му льо ва но ба га то но вих зав­дань ор­га­нам ви­ко­нав­чої вла­ди, які ма ють сто су нок до обо рон ної сфе ри. Чіт кі ше про пи са ні ви мо ги до ін­те­гра­ції зу­силь усіх скла­до­вих се­кто­ра без­пе­ки і обо­ро­ни, яка по - вин­на да­ти си­нер­ге­ти­чний ефект у пла­ні їх ефе­ктив­но­сті.

Ме ні зда єть ся, що як би ми по - ча ли го во ри ти про ті по ло жен ня, які сьо год ні за кріп ле ні у Во єн ній док т ри ні ро ків п’ ять то му, то на нас по­ди­ви­ли­ся б як на фан­та­стів. Для при кла ду, Кон цеп цію ін фор - ма­цій­ної без­пе­ки Мі­ні­стер­ства обо­ро ни Укра ї ни і Зброй них Сил Укра ї ни з пла ном за хо дів що до її ре алі за ції ми по ча ли роз роб ля ти кіль­ка ро­ків то­му, за­дов­го до агре­сії Ро сії. За зна чу, що в цих до ку - мен­тах пе­ред­ба­ча­ло­ся на­ро­щу­ва­н­ня на­ших мо­жли­во­стей для актив­но го впли ву в ін фор ма цій но му про­сто­рі. Не мо­жу ска­за­ти, що ми все пе­ред­ба­ча­ли, але оче­ви­дною бу­ла по тре ба та ких кро ків. Про те, вже то ді ми зу стрі ли ве ли чез ний опір уря­дов­ців при про­су­ван­ні про­е­кту цьо­го до­ку­мен­та. Кі­нець кін­цем кон цеп цію бу ло під пи са но і вве­де­но в дію на­ка­зом мі­ні­стра обо­ро­ни 10 сі­чня 2014 року, бу­кваль­но за пів­то­ра мі­ся­ці до по­ча­тку ро­сій­ської агре­сії. На­сту­пні по­дії по­ка­за­ли, що основ­ні по­ло­же­н­ня ці­єї кон цеп ції ви яви ли ся пра виль ни - ми, але, на жаль, на прак ти ці ре - алі­зо­ву­ва­ти­ся во­ни по­ча­ли із за­пі­знен ням. Це ли ше один із при кла - дів, який по ка зує ре алії за пус ку чо­гось но­во­го у сфе­рі на­ціо­наль­ної без пе ки в ро ки, які пе ре ду ють ро - сій­ській агре­сії. На дум­ку ба­га­тьох екс­пер­тів, ни­ні­шня Во­єн­на до­ктри­на вже є при кла дом до ку мен та, в яко­му не­має шту­чно­го за­мов­чу­ва­н­ня яки хось проб лем або по гроз, а ре­аль­ність і її пер­спе­кти­ви на­зва­ні сво­ї­ми іме­на­ми.

Не об хід но від зна чи ти ще од ну ва­жли­ву осо­бли­вість да­ної До­ктри­ни, яка по­ля­гає в то­му, що ми впер­ше офіційно від­кри­то за­де­кла­ру­ва­ли мо­жли­вість у ра­зі по­тре­би ро­би- ти дії, у то му чис лі й во єн но го ха - ра­кте­ру на те­ри­то­рії ін­ших дер­жав. Ду­маю, що да­ний пункт є гі­дним си­гна­лом для на­ших про­тив­ни­ків.

— Які по мил ки до пус ка ють ся при трак ту ван ні Док т ри ни в сус - піль­стві, зокре­ма екс­пер­та­ми?

— Цей до­ку­мент у пов­но­му ви­гля­ді важ­ко від­не­сти до пер­ших по­зи­цій у рей­тин­гах чи­та­но­сті «пе­ре­сі­чни­ми» гро­ма­дя­на­ми, оскіль­ки Во­єн­на до­ктри­на як до­ку­мент се­ре­дньо­тер­мі­но­во­го обо­рон­но­го пла­ну­ва­н­ня роз­ро­бля­є­ться для вій­сько­во-по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва і фа­хів­ців, які пра­цю­ють у сфе­рі без­пе­ки.

За зна чу, що де які по лі ти ки і псев до екс пер ти дов гий час кри ча - ли, що у нас Во­єн­ної до­ктри­ни ра­ні­ше вза­га­лі не бу­ло. Хо­ча фа­хів­ці зна­ють, що ни­ні­шній до­ку­мент — це не пер ша, і на віть не дру га ре - дак ція Во єн ної док т ри ни. Во єн на до­ктри­на в дер­жа­ві існу­ва­ла, в ній бу ло за кріп ле но ба га то по ло жень сфе­ри во­єн­ної без­пе­ки, во­на по­стій­но уто­чню­ва­ла­ся, але го­во­ри­ти про те, що во­на ра­птом з’яви­ла­ся 24 ве­ре­сня цьо­го року не­пра­виль­но.

По­тім бу­ли на­ду­ма­ні зви­ну­ва­че­н­ня з бо­ку по­лі­ти­ків-по­пу­лі­стів, що ми зво­лі­ка­ли з прийня­т­тям Во­єн­ної до­ктри­ни, що цей до­ку­мент ні­би­то ні­де не обго­во­рю­вав­ся і був прийня­тий у вузь­ких ку­лу­а­рах. Але пі­сля то­го, як Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни Укра­ї­ни про­ве­ло вну­трі­ві­дом­че узго­дже­н­ня До­ктри­ни, бу­ло про­ве­де­но ряд пу­блі­чних зу­стрі­чей, де ця До­ктри­на бу­ла пре­зен­то­ва­на су­спіль­ству, ЗМІ, між­на­ро­дним екс­пер­там. Без­ліч ана­лі­ти­чних цен­трів і фа­хів­ців взя­ла участь у її обго­во­рен­ні. Про­ект До­ктри­ни бу­ло по­ка­за­но і вій­сько­вим ата­ше, і іно­зем­ним ра­дни­кам, які пра­цю­ють в Укра­ї­ні.

Дум­ки і по­ба­жа­н­ня фа­хів­ців до текс­ту цьо­го до­ку­мен­та бу­ло по­чу­то і вра­хо­ва­но. За­зна­чу, що цю До­ктри­ну мо­жна бу­ло б прийня­ти ще і в квіт ні, але то ді вий шов би юри - ди­чний ка­зус. Річ у тім, що спо­ча­тку в дер жа ві прий ма єть ся Стра те - гія на­ціо­наль­ної без­пе­ки, яку бу­ло під­пи­са­но в трав­ні цьо­го року. Во­єн на док т ри на ба зу єть ся на по ло - же­н­нях Стра­те­гії на­ціо­наль­ної без­пе ки і є за своєю сут ніс тю стра те - гі­єю вій­сько­вої без­пе­ки кра­ї­ни.

Якщо го­во­ри­ти про спе­ку­ля­ції що­до вла­сне текс­ту Во­єн­ної до­ктри­ни, то на­ве­ду при­клад з те­мою ком­пле­кту­ва­н­ня ЗС Укра­ї­ни, зокре­ма фор му ван ня кон т рак т ної ар мії. У До­ктри­ні чі­тко про­пи­са­но, що в се­ред ньо стро ко вій пер с пек ти ві ми роз­гля­да­є­мо змі­ша­ний спо­сіб фор­му ван ня зброй них сил. Прі о ри те - том є кон­тра­ктна слу­жба. При цьо- му збе­рі­га­є­ться мо­жли­вість при­зи­ва­ти вій­сько­во­слу­жбов­ців за мо­бі­лі­за­ці­єю, а та­кож збе­рі­га­є­ться стро­ко­ва слу­жба. При­чо­му сол­да­ти-стро­ко­ви­ки не бра­ти­муть уча­сті в АТО. «Стро­ко­ви­ки» по­трі­бні для то­го, щоб у нас був вій­сько­во­на­вче­ний ре­зерв і бу­ло за­без­пе­че­но зв’язок ар­мії і на­ро­ду. У всьо­му сві­ті на­яв­ність лю­дей, які про­йшли вій­сько­ву слу­жбу, є ва­жли­вим чин­ни­ком вій­сько­во-па­трі­о­ти­чно­го ви­хо­ва­н­ня гро­ма­дян і на­віть є еле­мен­том кон­со­лі­да­ції су­спіль­ства.

«ДО 2020 РОКУ МИ ПО­ВИН­НІ ВІД­ПО­ВІД­А­ТИ ВСІМ СТАН­ДАР­ТАМ НАТО У ВІЙ­СЬКО­ВІЙ СФЕ­РІ»

— Не так дав но при зу стрі чі По ро шен ка і Стол тен бер га, наш Пре зи дент ви раз но ска зав, що ми на­ра­зі не го­то­ві до всту­пу в НАТО. Та ка чіт ка від по відь, хай і з по - даль­ши­ми ре­мар­ка­ми, на­штов­хує на пі­до­зру в то­му, що ми зно­ву мо - же мо пі ти блуд ною до ро гою, при цьо­му де­кла­ру­ю­чи вже на­чеб­то ви­бра­ний на­пря­мок у бік Пів­ні­чно­а­тлан тич но го Алья н су. Бу де мо, як і ра­ні­ше, йти до Єв­ро­пи не по­спі­ша­ю­чи. Чи є та­ка не­без­пе­ка?

— Якщо ми ува­жно про­ана­лі­зу­є­мо всі ви­сту­пи Пре­зи­ден­та на цю те­му по­чи­на­ю­чи з ве­сни ми­ну­ло­го року, то ми пе­ре­ко­на­є­мо­ся, що на­ша кра ї на ба чить се бе в сис те мі між­на­ро­дної ко­ле­ктив­ної без­пе­ки. Те­ма мо­жли­вих від­хи­лень від цьо­го кур су на віть не об го во рю єть ся. Звер­ні­мо­ся до са­мої До­ктри­ни. Да­ний до ку мент ви зна чає стра те гію без­пе­ки на се­ре­дньо­тер­мі­но­ву пер - с пек ти ву, а по са до ві осо би на різ - них рів­нях зо­бов’яза­ні ке­ру­ва­ти­ся цим до ку мен том і ре алі зо ву ва ти йо го по ло жен ня в прак тич ній ді - яль­но­сті. У стат­ті 17 ці­єї До­ктри­ни чі­тко по­зна­че­но, що основ­ни­ми ці­ля­ми Укра­ї­ни у сфе­рі во­єн­ної до­ктри­ни є вдо­ско­на­ле­н­ня си­сте­ми без - пе­ки для за­хи­сту дер­жа­ви від зов­ні­шніх і вну­трі­шніх за­гроз, спри­йман ня Укра ї ни на між на род но му рів ні для від по від нос ті кри те рі ям член ст ва Укра ї ни в ЄС і НАТО. Тоб то цю ме ту за кріп ле но нор ма - тив­но. Є пе­ре­лік на­ших зав­дань на най ближ чий час і на се ред ньо тер - мі­но­ву пер­спе­кти­ву з та­ким же чі­тким фор­му­лю­ва­н­ням ре­фор­му­ва­н­ня зброй­них сил з ме­тою до­ся­гне­н­ня опе ра тив ної і тех ніч ної су міс - нос ті зі зброй ни ми си ла ми кра їн чле­нів НАТО. Тоб­то ве­ктор НАТО у нас фі­гу­рує і в за­явах вій­сько­во-по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва, і в са­мо­му до­ку­мен­ті Во­єн­ної до­ктри­ни. Я на­вів ли­ше два при­кла­ди, а їх там на- ба­га­то біль­ше. Та­ку ж по­зи­цію за - кріп ле но і в ін ших до ку мен тах, зок ре ма в Стра те гії на ці о наль ної без пе ки. Про те, будь мо ре аліс та - ми. Від то­го що ми за­хо­ті­ли ін­те­гру­ва­ти­ся до НАТО, ще не озна­чає, що нас в цей же мо­мент ту­ди при­ймуть. Є ухва ли, які прий має са ме НАТО з при во ду сво їх май бут ніх чле­нів. При­чо­му, ухва­ла має бу­ти під три ма на аб со лют но всі ма кра ї - на ми, які вже є чле на ми цьо го війсь ко во- по лі тич но го со ю зу. Окрім то го, іс ну ють фор маль ні про­це­ду­ри, яких по­вин­на до­три­му­ва ти ся дер жа ва, яка пре тен дує на член ст во в НАТО. Ці про це ду ри від кри ті і в них чіт ко про пи са но ета­пи то­го, що ми по­вин­ні до­сяг­ти не ли­ше у вій­сько­вій сфе­рі. Там ду­же ве­ли­кий па­кет ви­мог, що сто­су­ють ся сфе ри дип ло ма тії, еко но мі - ки, за ко но дав ст ва і по діб но го. Пі - сля то го, як ми від по ві да ти ме мо цим кри­те­рі­я­ми, то­ді мо­жна го­во­ри­ти про якусь де­та­лі­за­цію тер­мі­нів. Док т ри на пе ред ба чає до сяг ти влас не су міс нос ті зброй них сил Укра­ї­ни з НАТО до 2020 року. За­раз же ми пе­ре­бу­ва­є­мо на шля­ху її до сяг нен ня. Якщо звер ну ти ува гу на до­свід кра­їн, які вже ста­ли чле­на­ми НАТО, то їх шлях та­кож був не на­стіль­ки швидким.

— У До­ктри­ні зву­чить ре­че­н­ня «агре­сія РФ». У нас є не­о­дно­зна­чна пра­кти­ка на­зи­ва­ти во­єн­ні дії на схо ді Укра ї ни АТО. У да но му ви - пад ко ві сло во « агре сія » мож на роз ці ню ва ти як те, що ми ви зна є - мо, що у нас іде са­ме вій на з кон­кре­тним про­тив­ни­ком в осо­бі Ро­сії?

— У тек с ті до ку мен та йдеть ся не ли­ше про кла­си­чну вій­ну, але й ши­ро­ко опи­су­є­ться спектр спосо­бів впли­ву, які за­сто­су­ва­ла Ро­сія про­ти на­шої кра­ї­ни.

Від­по­від­но, ця агре­сія по­ро­ди­ла за­пи­та­н­ня — яки­ми нор­ма­тив­ни­ми рам­ка­ми ми мо­же­мо ви­зна­чи­ти ін­стру мен та рій ре агу ван ня на неї. Якщо скла­сти спи­сок кри­зо­вих си­ту­а­цій, пов’яза­них із на­ціо­наль­ною без пе кою, то на ше за ко но дав ст во ви­зна­чає та­кі ре­жи­ми ре­а­гу­ва­н­ня: пра во вий ре жим во єн но го ста ну, пра во вий ре жим над зви чай ної си - ту­а­ції, а так са­мо є по­ло­же­н­ня За­ко­ну Укра­ї­ни про бо­роть­бу з те­ро­ри­змом, де є та­ке по­ня­т­тя як «спе­ці­аль­ний ре­жим у ра­йо­ні про­ве­де­н­ня АТО». На­га­даю, що ме­тою АТО є при­пи­не­н­ня те­ро­ри­сти­чної ді­яль­но­сті. Те, що від­бу­ва­є­ться на тим - ча со во оку по ва ній те ри то рії До - не­цької та Лу­ган­ської обла­стей — це за своєю су­тні­стю не є кла­си­чни­ми ши­ро­ко­мас­шта­бни­ми бо­йо­ви­ми ді­я­ми. Це те, що весь світ на­звав си­ме­три­чною вій­ною. Про­я­вом ці­єї вій­ни є, в пер­шу чер­гу, ді­яль­ність те­ро­ри­сти­чних фор­му­вань, а та­кож при­хо­ва­на і яв­на до­по­мо­га їм з бо­ку ро сійсь ких си ло вих струк тур. Ви пра­кти­чно не по­ба­чи­те на тим­ча­со­во оку­по­ва­ній те­ри­то­рії Донбасу вій­сько­во­слу­жбов­ця з від­зна­ка­ми ро­сій­ських зброй­них сил. Ці лю­ди пе­ре­бу­ва­ють там або вза­га­лі з чу­жи­ми па­спор­та­ми, або про­сто предс тав ля ють ся доб ро віль ни ми най - ман ця ми. У та кій си ту а ції на ша дер­жа­ва ви­бра­ла з мо­жли­вих спосо­бів ре­а­гу­ва­н­ня на та­ку агре­сію, той, який най більш адек ват ний си ту а - ції, тоб­то фор­мат АТО. За ве­ли­ким ра­хун­ком, пі­сля то­го, як до За­ко­ну про бо роть бу з те ро риз мом внес ли від по від ні до пов нен ня й іс тот но роз­ши­ри­ли пов­но­ва­же­н­ня суб’єк - там бо­роть­би з те­ро­ри­змом, то яки­хось осо­бли­вих обме­жень для за­сто­су­ва­н­ня зброй­них сил у рам­ках АТО ми не ма­є­мо. То­му я б не став за­ци­клю­ва­ти­ся на то­му, що нам по­трі­бен во­єн­ний стан або щось ін­ше.

Біль­ше то­го, ко­ли в су­спіль­стві ро­зго­рі­ла­ся дис­ку­сія з при­во­ду то­го, чи по­трі­бно бу­ло за­про­ва­джу­ва­ти во­єн­ний стан, то ба­га­то по­пу­лі­стів цю те­му під­хо­пи­ли. Це ро­би­ло­ся не че­рез те, що нам по­трі­бен ре­жим во­єн­но­го ста­ну, а че­рез те, що ко­мусь по­трі­бно бу­ло про щось го­во­ри­ти. То­ді фа­хів­ці скла­ли по­рів­няль ну таб ли цю з двох ко ло нок з опи­сом то­го, що ми — си­ло­ви­ки — мо­же­мо в рам­ках ре­жи­му во­єн­но­го ста­ну і що ми зо­бов’яза­ні ро­би­ти, а з ін­шо­го бо­ку — які в нас є пов­но­ва­же­н­ня в рам­ках АТО.

Як ви­яви­лось, для су­спіль­ства ви­бір на ко­ристь во­єн­но­го ста­ну ви­явив­ся б від­чу­тні­шим у пла­ні не­га­тив них мо мен тів. Адже при во єн - но­му ста­ні у нас з’яви­ли­ся б атри­бу­ти зов­сім не де­мо­кра­ти­чної дер­жа­ви, на­при­клад, цен­зу­ра в усьо­му ін фор ма цій но му прос то рі кра ї ни. Бу­ла б за­бо­ро­на на де­я­кі ви­ди су­спіль­но-по­лі­ти­чної ді­яль­но­сті, у то­му чи­слі не від­бу­ли­ся б де­я­кі ви­бо­ри. Тоб­то в та­ко­му ра­зі бу­ло б обме­же но ве ли чез ну кіль кість прав і сво бод гро ма дян Укра ї ни. Рам ки АТО своєю чер гою да ють не об хід - ний на бір мож ли вос тей для си ло - вих струк тур, і при цьо му, да ний ре­жим не так силь­но обме­жує пра­ва і сво­бо­ди су­спіль­ства.

«У РО­СІЇ Є ПО­ТЕН­ЦІЙ­НІ МО­ЖЛИ­ВО­СТІ РОЗВ’ЯЗА­ТИ ПРО­ТИ НАС ШИ­РО­КО­МАС­ШТА­БНУ ВІЙ­СЬКО­ВУ АГРЕ­СІЮ»

— Чи є не­а­фі­шо­ва­на ча­сти­на вій­сько­вої стра­те­гії Укра­ї­ни?

— Усе на­ба­га­то про­сті­ше. У дер­жа­ві прийня­та си­сте­ма обо­рон­но­го пла ну ван ня на ко рот ко стро ко ву, се­ре­дньо­стро­ко­ву й дов­го­стро­ко­ву пер с пек ти ву. Кож но му з ета пів пла ну ван ня від по ві дає пев ний на - бір до­ку­мен­тів. До дов­го­стро­ко­во­го пла­ну­ва­н­ня в дер­жа­ві на­ле­жить Кон­це­пція роз­ви­тку се­кто­ра без­пе­ки й обо­ро­ни, Стра­те­гі­чний обо­рон­ний бю­ле­тень. Са­ма во­єн­на до­ктри­на є до­ку­мен­том се­ре­дньо­стро­ко­во­го пла­ну­ва­н­ня. Це ана­лог стра­те­гії вій­сько­вої без­пе­ки з до­сві­ду роз­ви­не них кра їн сві ту. Ця Док т ри на є від­прав­ною то­чкою для фор­му­ва­н­ня ін­ших до­ку­мен­тів ві­дом­чо­го ха­рак те ру, які мо жуть ма ти різ ний гриф та­єм­но­сті. На­при­клад, у Докт ри ні з’ яви ло ся та ке по нят тя, як стра­те­гі­чні ко­му­ні­ка­ції, які ма­ють на ува зі ви ко ри стан ня ко му ні ка - тив­них мо­жли­во­стей дер­жа­ви, зо­кре ма й у сфе рі пуб ліч ної ін фор ма - ції, зв’ яз ків з гро мадсь кіс тю, ін - фор­ма­цій­них і пси­хо­ло­гі­чних опе­ра­цій. У цьо­му ви­пад­ку ми не про­сто за дек ла ру ва ли та ку сфе ру, а й отри­ма­ли зав­да­н­ня пра­цю­ва­ти в цьо­му на­прям­ку. НАТО до цьо­го при­йшло кіль­ка ро­ків то­му. Ми пра­цю­є­мо над тим, щоб до­пов­ни­ти стра­те­гі­чни­ми ко­му­ні­ка­ці­я­ми той ар­се­нал дії на противника, який у нас уже є.

Та­ким чи­ном, у До­ктри­ні не­має жо­дних та­єм­них по­ло­жень, але в ко­жній стат­ті і в ко­жно­му пун­кті є ви­мо­ги до ви­ко­на­н­ня, що має своє від дзер ка лен ня в до ку мен тах як роз­ви­тку си­ло­вих стру­ктур, так і їх ви­ко­ри­ста­н­ня.

До ре­чі, до до­сто­їнств До­ктри­ни мож на від нес ти про пи са ні шість основ­них сце­на­рі­їв, за яки­ми з бо­ку Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції мо­жуть ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­ся агре­сив­ні пла­ни. До од но го із цих сце на рі їв на ле жить пов­но­мас­шта­бна агре сія Ро сії. Остан­ні п’ять сце­на­рі­їв біль­ше на­ле­жать до фор­ма­тів так зва­ної «гі­бри­дної вій­ни». А ко­ли є чі­тко про­пи­са­ні сце­на­рії, то для вій­сько­вих на ба га то лег ше фор му ва ти кон к - ре­тні пла­ни ре­а­гу­ва­н­ня, за­по­бі­га­н­ня й за­бо­ро­ни з на­шо­го бо­ку. У нас є ар­се­нал ме­то­дів із за­бо­ро­ни й за­по­бі­га­н­ня вій­сько­вій агре­сії, зокре­ма дип ло ма тич ні, еко но міч ні, ін - фор­ма­цій­ні й вла­сне вій­сько­ві за­хо­ди. При гра­мо­тно­му ви­ко­ри­стан­ні во­ни ефе­ктив­но стри­му­ють агре­со­ра. Ро­сія про­ти нас го­ту­ва­ла низ­ку сце на рі їв, і те, що ста ло ся за раз, свід­чить про те, що най­агре­сив­ні­ші й най мас ш таб ні ші сце на рії во ни все ж не на­ва­жи­ли­ся ре­а­лі­зу­ва­ти.

— За­раз усі го­во­рять про вій­ну у Си­рії. На те­ле­ба­чен­ні й у ме­ре­жі актив­но де­мон­стру­ю­ться бом­бар­ду­ва­н­ня Ро­сі­єю си­рій­ських міст. Ми роз­гля­да­є­мо по­ді­бний ва­рі­ант роз­ви­тку по­дій, ко­ли Ро­сія мас­шта­бно за­сто­сує про­ти нас авіа­цію?

— По­тен­цій­ні мо­жли­во­сті у Ро­сії розв’ яза ти про ти нас ши ро ко - мас ш таб ну війсь ко ву агре сію є. І та кі пла ни во ни роз гля да ли. Ду - маю, що з по­ряд­ку ден­но­го во­ни їх та­кож не зня­ли. Про­те будь-який план мо­же бу­ти ре­а­лі­зо­ва­ний за на­яв нос ті низ ки умов. І са мих ли ше ма те рі аль них ре сур сів для цьо го ма­ло. Є, на­при­клад, та­кий ре­сурс, який важ­ко ви­мі­ря­ти, — це бо­йо - вий дух. На вій­ні ва­жли­ве фор­му­ван ня стій ко го об ра зу во ро га для по­ясне­н­ня ме­ти вій­сько­вих дій. Як во­ни в Ро­сії по­яснять сво­їм зви­чай­ним сол­да­там, хто для них є во­ро­гом? На­бір ар­гу­мен­тів про уяв­них «ка­ра­те­лів» і «хун­ту» вже при­їв­ся. Стри­му­ю­чим мо­мен­том є мо­жли­вий рі­вень втрат, яких во­ни за­зна­ють, розв’язав­ши ши­ро­ко­мас­шта­бну агре­сію. У ра­зі мас­шта­бної вій­ни при­хо­ва­ти втра­ти від сво­го на­ро­ду вже не ви­йде. Та­ким чи­ном, здо­ро­ва оцін­ка по­тен­ці­а­лу укра­їн­ської ар мії так са­мо ста­ла стри­му ю чим чин­ни­ком для Крем­ля, вна­слі­док чо­го во­ни не на­ва­жи­ли­ся на актив­ні­ші дії. На­ве­сні-влі­тку цьо­го року я був за­сту­пни­ком ке­рів­ни­ка АТО. Ми з пев­ною пе­рі­о­ди­чні­стю отри­му­ва­ли ін­фор­ма­цію про те, що про­тив­ник го ту єть ся до різ но го ро ду ак - тив­них на­сту­паль­них дій. Нам до­во­ди­ло­ся ді­я­ти на за­сте­ре­же­н­ня. У ре зуль та ті най ак тив ні ше, на що у зга­да­ний пе­рі­од на­ва­жи­ли­ся Пу­тін і йо го ото чен ня — це по дії під Мар’ їн кою, де про тив ник спро бу - вав по­ча­ти на­сту­паль­ні дії з ло­каль­ни­ми ці­ля­ми. Ми про­во­ди­ли пе­ре­гру пу ван ня, на ро щу ва ли ру бе жі обо ро ни, го ту ва ли ре зер ви й, під - крес лю, не ду же при хо ву ва ли го - тов­ність цих ре­зер­вів, щоб про­тив­ник теж ба­чив, що в ра­зі на­па­ду мо-

же отри­ма­ти по зу­бах. Ма­буть, це спра­цю­ва­ло. Під­кре­слю, що той по­тен­ці­ал, який за­раз мі­сти­ться в АТО, — це вже аб­со­лю­тно не те, що бу­ло там у трав­ні ми­ну­ло­го року.

«НА­ША РОЗ­ВІД­КА ПРА­ЦЮЄ З ПО­ЗИ­ТИВ­НИ­МИ РЕ­ЗУЛЬ­ТА­ТА­МИ»

— Пу­тін ще ми­ну­лої зи­ми ого­ло­сив про свою во­єн­на До­ктри­ну. На­скіль­ки на­ша сто­ро­на при роз­роб­ці До­ктри­ни вра­хо­ву­ва­ла про­пи­са­ні зав­да­н­ня в До­ктри­ні противника?

— При роз­роб­ці на­шої До­ктри­ни бу­ло зі­бра­но до­сить чи­сель­ну гру­пу фа­хів­ців. Від ко­жно­го стру­ктур­но­го під­роз­ді­лу Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни і Ге­не­раль­но­го шта­бу, вій­сько­вих ви­шів і на­у­ко­вих уста­нов бу­ли пред­став­ни­ки, які го­ту­ва­ли свій роз­діл або окре­мі стат­ті. Ми вив­ча­ли, у то­му чи­слі і за­хі­дний до­свід. Зви­чай­но ми про­ра­хо­ву­ва­ли і мо­жли­ві сце­на­рії згі­дно ро­сій­ської до­ктри­ни. При­чо­му, в пер­шій ча­сти­ні на­шої До­ктри­ни ці ва­рі­ан­ти по­гроз більш ніж де­та­лі­зо­ва­ні. Там чі­тко про­пи­са­но: ким і як мо­жуть бу­ти ре­а­лі­зо­ва­ні агре­сив­ні пла­ни. Вра­хо­ва­но до­свід тим­ча­со­вої оку­па­ції Ро­сі­єю Донбасу та ане­ксії Кри­му, мі­лі­та­ри­за­ція РФ оку­по­ва­них те­ри­то­рій аж до роз­ві­ду­валь­но-під­рив­ної ді­яль­но­сті ро­сій­ських спец­служб. При фор­му­ван­ні До­ктри­ни ми вив­ча­ли не ли­ше від­кри­ті, але й за­кри­ті ро­сій­ські до­ку­мен­ти.

— Тоб­то був до­ступ і до за­се­кре­че­ної ін­фор­ма­ції в Ро­сії

— На­ша роз­від­ка пра­цює з по­зи­тив­ни­ми ре­зуль­та­та­ми. Не ска­жу, що ми чи­та­є­мо аб­со­лю­тно всі їхні до­ку­мен­ти, але ми до­ста­тньо за­без­пе­че­ні ін­фор­ма­ці­єю для то­го, аби ро­зу­мі­ти, що ду­має во­рог і до чо­го го­ту­є­ться.

— За ча­сів Яну­ко­ви­ча бу­ло обра­но стра­те­гію, спря­мо­ва­ну на змі­цне­н­ня вну­трі­шніх військ, а не ар­мії. Ро­би­ло­ся це з ме­тою фі­зи­чно­го за­без­пе­че­н­ня вла­ди, тоб­то її узур­па­ції. За­раз іно­ді я спо­сте­рі­гаю ве­ли­ку кіль­кість вну­трі­шніх військ, у то­му чи­слі Нац­гвар­дії, в сто­ли­ці. Чи вра­хо­ва­но в Стра­те­гії, на­сам­пе­ред на­ціо­наль­ної без­пе­ки, за­гро­за то­го, що ни­ні­шня вла­да під ви­гля­дом не­об­хі­дно­сті змі­цне­н­ня обо­ро­ни, дис­про­пор­цій­но на­ро­щу­ва­ти­ме по­ту­жність вну­трі­шніх си­ло­вих стру­ктур. Де­я­кі си­ли про­во­ку­ють до та­ко­го змі­цне­н­ня, про що свід­чать по­дії під Вер­хов­ною Ра­дою 31 сер­пня. Але, як по­ка­зує гір­кий до­свід по­дій на Май­да­ні, вну­трі­шні вій­ська та­кож мо­жуть бу­ти ви­ко­ри­ста­ні не на ко­ристь на­ціо­наль­ної без­пе­ки.

— Вну­трі­шній во­рог за своєю не­без­пе­кою не ду­же від­рі­зня­є­ться від зов­ні­шньо­го противника. А си­ло­ві стру­кту­ри — це не по­кір­ли­ва ма­са і гар­ма­тне м’ясо. Це лю­ди зі сво­ї­ми по­гля­да­ми і пе­ре­ко­на­н­ня­ми. Во­ни ро­зу­мі­ють, що за­хи­ща­ють кра­ї­ну від зов­ні­шньо­го агре­со­ра. Ін­ша спра­ва, ко­ли де­я­кі по­лі­ти­ки на­ма­га­ю­ться ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти «во­єн­ну те­му» в сво­їх ці­лях. За остан­ній рік є де­кіль­ка при­кла­дів, як та­кі по­лі­ти­ки «за­про­шу­ва­ли» бій­ців з пе­ре­до­вої, на­ві­ю­ва­ли їм рі­зні ім­пе­ра­ти­ви і ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли їх в сто­ли­ці для спроб де­ста­бі­лі­за­ції си­ту­а­ції. Га­даю, що на та­ких при­кла­дах лю­ди теж чо­гось на­вчи­ли­ся. На­ше гро­ма­дян­ське су­спіль­ство за остан­ні пів­то­ра ро­ки зро­би­ло колосальний крок до під­ви­ще­н­ня са­мо­ор­га­ні­за­ції і від­по­від­аль­но­сті, ви­ро­би­ло ме­ха­ні­зми са­мо­за­хи­сту. Ду­маю, це су­спіль­ство не допу­стить узур­па­ції вла­ди яко­ю­не­будь по­лі­ти­чною си­лою вза­га­лі. Не для то­го на­род від­сто­ю­вав свої ін­те­ре­си на Май­да­ні. Про­те я не ви­клю­чаю, що де­я­кі де­стру­ктив­ні си­ли і да­лі ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­муть в сво­їх ці­лях, на­при­клад, ве­те­ра­нів АТО.

Тут ду­же ба­га­то за­ле­жить від са­мої дер­жа­ви, яка має пра­цю­ва­ти на ви­пе­ре­дже­н­ня, не до­пу­ска­ю­чи «аф­ган­сько­го або в’єтнам­сько­го син­дро­му». Для цьо­го по­трі­бно укрі­плю­ва­ти со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня уча­сни­ків АТО, ма­кси­маль­но їх під­три­му­ва­ти і ада­пту­ва­ти. Бій­ці по­вин­ні від­чу­ва­ти, що їх очі­ку­ва­н­ня від­но­сно ре­фор­му­ва­н­ня кра­ї­ни ви­прав­до­ву­ю­ться. У цих хло­пців, які чу­ли, як бі­ля ву­ха сви­стить ку­ля, за­го­стре­не від­чу­т­тя спра­ве­дли­во­сті. У ба­га­тьох з них на очах уби­ли то­ва­ри­шів. Не мо­жна допу­сти­ти, аби во­ни по­тра­пи­ли під вплив ма­ні­пу­ля­то­рів. Про­те, на­сам­пе­ред, це має ви­рі­шу­ва­ти­ся на мі­сце­во­му рів­ні, то­му що во­ни по­вер­та­ю­ться в свої мі­ста, се­ла, в кон­кре­тні ко­ле­кти­ви, в сім’ї. Мо­жна ухва­лю­ва­ти без­ліч за­ко­нів, але якщо са­ме ло­каль­не се­ре­до­ви­ще на мі­сце­во­му рів­ні не за­без­пе­чу­ва­ти­ме їхні очі­ку­ва­н­ня і по­тре­би, то згла­ди­ти по­ство­єн­ний син­дром бу­де вкрай важ­ко.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.