Жи­т­тя «у не­ви­зна­че­но­сті»...

Фа­хів­ці ла­ма­ють пси­хі­чні ша­бло­ни пе­ре­се­лен­ців і до­во­дять, що ва­жли­ві­шою за ма­те­рі­аль­ну до­по­мо­гу є акти­ві­за­ція вну­трі­шніх ре­сур­сів

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Окса­на МИКОЛЮК, «День»

Га­зе­та «День» пи­са­ла, що до­слі­дже­н­ня Ре­сур­сно­го цен­тру до­по­мо­ги вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­ним осо­бам (ВПО) у ли­сто­па­ді 2015 ро­ку по­ка­за­ли не­до­бру тен­ден­цію: лю­ди по­ча­ли кон­ку­ру­ва­ти за со­ці­аль­ну до­по­мо­гу (про до­слі­дже­н­ня — у ма­те­рі­а­лі « В і зо­ля­ції » у « Дні » № 216 за 26 ли­сто­па­да 2015 ро­ку). Тоб­то, «успі­шні­ши­ми» вва­жа­ють себе ті, хто одер­жав, ви­бив, ви­про­сив пев­ні ко­шти, про­ду­кти, ре­чі. Це є озна­кою со­ці­аль­ної ін­ва­лі­дно­сті — без­іні­ці­а­тив­ність та па­тер­на­ліст­ське на­ла­шту­ва­н­ня.

«НА­ВЧИ­ТИ­СЯ ЖИ­ТИ У СИ­ТУ­А­ЦІЇ НЕ­ВИ­ЗНА­ЧЕ­НО­СТІ — СКЛА­ДНО»

Під­трим­ка від дер­жа­ви та між­на­ро­дних пар­тне­рів мо­же бу­ти й ін­шою до­по­мог­ти спра­ви­ти­ся зі сво­ї­ми пе­ре­жи­ва­н­ня­ми, ста­бі­лі­зу­ва­ти­ся, а то­ді по­тро­ху ін­те­гру­ва­ти­ся в со­ці­ум. Про та­кий успі­шний до­свід роз­по­ві­ли фа­хів­ці ГО «Укра­їн­ська асо­ці­а­ція фа­хів­ців з по­до­ла­н­ня на­слід­ків пси­хо­трав­му­ю­чих по­дій». Про­тя­гом остан­ніх двох ро­ків вони пра­цю­ва­ли із ВПО і жи­те­ля­ми Дон­ба­су. Підтримали іні­ці­а­ти­ву уряд Ні­меч­чи­ни та Маль­тій­ська слу­жба до­по­мо­ги Укра­ї­ні.

«Основ­на про­бле­ма вій­ни — всі че­ка­ють, що во­на за­кін­чи­ться, — акцен­тує ке­рів­ник про­е­кту «Пси­хо­со­ці­аль­на ста­бі­лі­за­ція по­стра­жда­лих у кон­флі­кті в Укра­ї­ні» Окса­на

ХМЕЛЬ­НИ­ЦЬКА. — На­вчи­ти­ся жи­ти у си­ту­а­ції не­ви­зна­че­но­сті ду­же скла­дно. Гру­па ВПО стала осо­бли­вою: мі­сце­ві жи­те­лі не ро­зу­мі­ють — чо­му вони, чо­му їм до­по­ма­га­ють? І са­мі пе­ре­се­лен­ці теж не ду­же хо­чуть ін­те­гру­ва­ти­ся у но­ві гро­ма­ди. То­му ви­ни­кла ідея ство­ри­ти мі­сце, де вони мо­гли б зу­стрі­ча­ти­ся одне з одним, здо­бу­ти но­ві на­ви­чки, зна­н­ня, отри­ма­ти пси­хо­ло­гі­чну до­по­мо­гу, щоб роз­по­ча­ти жи­т­тя на но­во­му мі­сці. Ми ство­ри­ли но­ву мо­дель, яку у змо­зі за­про­по­ну­ва­ти дер­жа­ві — як мо­жна пра­цю­ва­ти з пе­ре­се­лен­ця­ми».

ДО­ПО­МО­ГА ЗА СВІ­ТО­ВИ­МИ СТАН­ДАР­ТА­МИ

У рам­ках про­е­кту «Пси­хо­со­ці­аль­на ста­бі­лі­за­ція по­стра­жда­лих у кон­флі­кті в Укра­ї­ні» ство­ри­ли п’ять цен­трів пси­хо­со­ці­аль­ної ада­пта­ції пе­ре­се­лен­ців: у Ки­є­ві, області, а також у Ма­рі­у­по­лі, Ба­хму­ті та Сє­ве­ро­до­не­цьку. За сло­ва­ми екс­пер­тів, є стан­дар­ти Все­сві­тньої ор­га­ні­за­ції охо­ро­ни здо­ров’я, як на­да­ва­ти та­ку до­по­мо­гу ВПО, — їх вони й до­три­му­ва­ли­ся. Спо­ча­тку «зни­зу» за­без­пе­чу­є­ться ба­зо­вий рі­вень ада­пта­ції: пси­хо­ло­ги до­по­ма­га­ють лю­ди­ні «збе­рег­ти люд­ську гі­дність». Після цьо­го про­во­ди­ться ада­пта­цій­на ро­бо­та на рівні гро­ма­ди. Пси­хо­ло­ги роз­по­ві­ли, що спо­ча­тку мі­сце­ві адмі­ні­стра­ції бу­ли кри­ти­чно на­ла­што­ва­ні до ідеї, а пер­шим пи­та­н­ням пред­став­ни­ків ВПО бу­ло — чи на­да­ва­ти­муть «гу­ма­ні­тар­ку».

«Ва­жли­во бу­ло по­бу­ду­ва­ти си­сте­му, яка б пра­цю­ва­ла, зокре­ма, то­ді, коли ми вже по­їде­мо на схід із мі­сце­ви­ми пси­хо­ло­га­ми, — ді­ли­ться ко­ор­ди­на­тор про­гра­ми на схо­ді, пси­хо­лог

Те­тя­на НА­ЗА­РЕН­КО. — Осо­бли­во­сті схо­ду Укра­ї­ни в то­му, що гро­ма­дя­ни, з яки­ми ми пра­цю­є­мо, — і уча­сни­ки цих по­дій, і постраждалі. Від об­стрі­лів стра­жда­ють са­мі пси­хо­ло­ги, їхні ро­ди­чі, бо хтось з них — на «тій» сто­ро­ні, — си­ту­а­ція важ­ка. Але ми на­вчи­ли спе­ці­а­лі­стів до­бре пі­клу­ва­ти­ся спо­ча­тку про себе, а по­тім цей до­свід «транс­лю­ва­ти» на по­стра­жда­лих: на­да­ва­ти пер­шу пси­хо­ло­гі­чну до­по­мо­гу, під­три­му­ва­ти у кри­ти­чних си­ту­а­ці­ях. Також на­вчи­ли фа­хів­ців те­хні­кам кри­зо­вої ін­тер­вен­ції та пси­хо­ло­гі­чно­го від­нов­ле­н­ня — це на­сту­пний крок пси­хо­ло­гі­чної до­по­мо­ги. По­тім — на­вча­н­ня пси­хо­те­ра­пев­ти­чній до­по­мо­зі, яку, за від­по­від­ної кла­си­фі­ка­ції, мо­же на­да­ва­ти і пси­хо­лог. Основ­ні про­бле­ми, з яки­ми ми зі­ткну­ли­ся — де­пре­сії, пост­трав­ма­ти­чний стре­со­вий роз­лад, тоб­то ПТСР, і три­во­жні роз­ла­ди. У Сє­ве­ро­до­не­цьку ми ство­ри­ли центр трав­мо­те­ра­пії — та­кий, який діє в Ки­є­ві».

ПО­ТРІ­БНА ПІД­ТРИМ­КА ДЕР­ЖА­ВИ

З’ясу­ва­ло­ся, що про­ект став ці­ка­вим не тіль­ки для ВПО (ти­ся­чі гро­ма­дян зна­йшли но­ві кон­та­кти, дру­жнє се­ре­до­ви­ще, по­до­ла­ли свої пе­ре­жи­ва­н­ня), але й для вій­сько­вих та місцевих жи­те­лів. Вста­но­ви­ли, що при пер­шо­му від­ві­ду­ван­ні цен­тру пе­ре­се­лен­ці ма­ли де­кіль­ка зна­йо­мих, після — 20—30, зав­дя­ки чо­му змо­гли отри­ма­ти до­по­мо­гу і по­ра­ду.

За ре­зуль­та­та­ми опитування пе­ре­се­лен­ців, які від­ві­ду­ва­ли центр у рам­ках про­гра­ми «Пси­хо­со­ці­аль­на ста­бі­лі­за­ція по­стра­жда­лих у кон­флі­кті в Укра­ї­ні», 70% ВПО ви­рі­ши­ли зав­дя­ки про­е­кту хо­ча б одну свою про­бле­му. «Ли­ше 2% ВПО за остан­ній рік по­вер­ну­ли­ся на схід, 74% ви­зна­ли, що від­чу­ли зни­же­н­ня рів­ня три­во­ги, по­ча­ли кра­ще спа­ти, 5% ска­за­ли, що та­ким чи­ном зна­йшли ро­бо­ту», — пе­ре­ра­хо­вує ко­ор­ди­на­тор про­гра­ми у Бо­ри­спо­лі Ва­лен­ти­на БУКОВСЬКА.

Ва­жли­во, щоб та­кий до­свід не за­гу­бив­ся без під­трим­ки: пси­хо­ло­ги спо­ді­ва­ю­ться на ро­зу­мі­н­ня дер­жа­ви та місцевих гро­мад, які до­по­мо­жуть про­дов­жу­ва­ти ро­бо­ту з ада­пта­ції пе­ре­се­лен­ців, яких в Укра­ї­ні сьо­го­дні — понад 1,6 міль­йо­на. За да­ни­ми ООН, 80% ВПО в Укра­ї­ні «по­роз­сі­ю­ва­ли­ся» і не ма­ють змо­ги отри­ма­ти та­ку під­трим­ку. І це — ще один ви­клик.

ЛЮ­ТИЙ 2015 РО­КУ, МІ­СТО АР­ТЕ­МІВСЬК ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. ФОТО ЗРО­БЛЕ­НО У ГУР­ТО­ЖИ­ТКУ, ЩО ПРИЙНЯВ НЕ­МА­ЛО РО­ДИН ПЕ­РЕ­СЕ­ЛЕН­ЦІВ. КРІМ МА­ТЕ­РІ­АЛЬ­НОЇ ДО­ПО­МО­ГИ ТА­КИМ ЛЮДЯМ НЕ­ОБ­ХІ­ДНА ПІД­ТРИМ­КА, ЩОБ АДА­ПТУ­ВА­ТИ­СЯ У НО­ВО­МУ СЕ­РЕ­ДО­ВИ­ЩІ І СА­МО­СТІЙ­НО СЕБЕ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.