Кня­зя, на честь якого на­зва­но Лю­бомль...

Den (Ukrainian) - - День України - На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк Продовження те­ми на 10-стор.

не хо­чуть уві­чни­ти у на­зві ву­ли­ці чле­ни ро­бо­чої гру­пи з пе­ре­йме­ну­ва­н­ня «АМАТОРСТВО У ВКРАЙ ЮВЕ­ЛІР­НІЙ СПРА­ВІ»

Для мі­сте­чка Лю­бомль князь Во­ло­ди­мир Ва­силь­ко­вич є по­ста­т­тю, без сум­ні­ву, зна­ко­вою. Про його ді­яль­ність за­га­лом мо­жна про­чи­та­ти в істо­ри­чних дже­ре­лах, і ві­до­мо, що, за­ча­ро­ва­ний ту­те­шні­ми кра­є­ви­да­ми, він ска­зав «Лю­бо мнє тут», звід­си, мов­ляв, і по­хо­дить на­зва. У Лю­бом­лі князь і по­мер, є на­віть йо­му пам’ятник, а ось ву­ли­ці і до­сі не­має. Ди­ре­ктор мі­сце­во­го кра­є­знав­чо­го му­зею Оле­ксандр Остап’юк ка­же, що не пер­ший рік до­би­ва­є­ться, аби іме­нем кня­зя назвали ту ву­ли­цю, якою він їздив із Лю­бом­ля у Во­ло­ди­мир. Але ті, від ко­го за­ле­жить прийня­т­тя рішення, не при­слу­хо­ву­ю­ться до фа­хів­ців.

Ро­бо­ча гру­па, ко­тра не­що­дав­но ви­зна­ча­ла­ся з на­зва­ми ву­лиць згі­дно з за­ко­ном про де­ко­му­ні­за­цію, зно­ву не під­три­ма­ла дум­ки істо­ри­ка. Не бу­де ву­ли­ці Во­ло­ди­ми­ра Ва­силь­ко­ви­ча, а за­ли­ша­є­ться та, що бу­ла: 1 Трав­ня. Мо­ти­ва­ція — цей день є дер­жав­ним свя­том, як і день 8 Бе­ре­зня. Оле­ксандр Остап’юк ка­же, що тре­ба пи­са­ти звер­не­н­ня до Вер­хов­ної Ра­ди, аби, вре­шті, від­мі­ни­ли ці так зва­ні свя­та, які не ма­ють ні­чо­го спіль­но­го з українською істо­рі­єю. На­ра­зі серед 26 лю­бомль­ських ву­лиць, які під­па­да­ють під дію за­ко­ну про де­ко­му­ні­за­цію, за­про­по­но­ва­но змі­ни­ти на­зви у 23-х. Рішення за де­пу­та­та­ми мі­ської ра­ди, то ж ву­ли­ця 17 Ве­ре­сня мо­же ста­ти ву­ли­цею Михайла Вер­би­цько­го, Бє­лін­сько­го — Іва­на Ма­зе­пи, Ва­ту­ті­на — В’яче­сла­ва Ли­пин­сько­го то­що. Бу­де й ву­ли­ця Го­лян­дер­ська — го- лян­дра­ми на­зи­ва­ють на Во­ли­ні пе­ре­се­лен­ців з Гол­лан­дії, які осво­ю­ва­ли ці зем­лі кіль­ка сто­літь то­му. Бу­дуть і ву­ли­ці По­лі­ська, Ран­ко­ва. Ко­ро­тка (!), бо ці на­зви «ві­чні». А ву­ли­цю 8 Бе­ре­зня так і не на­звуть, як про­по­ну­ва­ли, ву­ли­цею Ле­сі Укра­їн­ки, ве­ли­кої во­ли­нян­ки, не бу­де і ву­ли­ці кня­зя, який за­сну­вав і роз­бу­ду­вав Лю­бомль.

Iгор ЛЕВЧУК,

кра­є­зна­вець, істо­рик, Луцьк:

— Фор­му­ва­н­ня ро­бо­чих груп по «де­ко­му­ні­за­ції» має сер­йо­зні вади об’єктив­но­сті і фа­хо­во­сті. Чи­нов­ни­ки, «шта­тна» гро­мад­ськість і істо­ри­ки з яв­но ви­ра­же­ною по­лі­ти­чною по­зи­ці­єю та іде­о­ло­гі­чни­ми впо­до­ба­н­ня­ми — ось стан­дар­тний на­бір цих «трі­йок», що чи­нять при­суд вкрай не­про­стій на­шій істо­рії в екс­пре­сва­рі­ан­ті. Той рі­вень по­спі­шних рі­шень, що сьо­го­дні ви­да­є­ться «на-го­ра», в на­ма­ган­ні по­до­ла­ти за­пу­ще­ні про­бле­ми минулого, за­свід­чує кри­чу­ще аматорство у вкрай юве­лір­ній спра­ві оцін­ки вла­сної істо­рії. Йде на­ма­га­н­ня прой­тись ла­сти­ком по тра­гі­чних і га­не­бних сто­рін­ках, за­мість то­го щоб гра­мо­тно ви­ко­ри­ста­ти їх в вкрай акту­аль­ній спра­ві ви­хо­ва­н­ня і зу­пин­ки хро­ні­чної хво­ро­би «гра­блів», на яких ми тан­цю­є­мо не одне сто­лі­т­тя.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.