«Єв­ро­па дає Бі­ло­ру­сі шанс»

Екс­перт — про зна­че­н­ня зня­т­тя сан­кцій

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

По­за­вчо­ра уве­че­рі Ра­да мі­ні­стрів закордонних справ ЄС ухва­ли­ла рішення зня­ти біль­шу ча­сти­ну сан­кцій із Бі­ло­ру­сі. Сан­кції ска­со­ву­ю­ться що­до 170 осіб, зокре­ма: Оле­ксан­дра Лу­ка­шен­ка і його стар­ших си­нів, Ві­кто­ра та Дми­тра, гла­ви Цен­тр­ви­бор­чко­му Лі­дії Єр­мо­ши­ної, мі­ні­стра ін­фор­ма­ції Лі­лії Ана­ніч, голови КДБ Ва­ле­рія Ва­куль­чи­ка і його по­пе­ре­дни­ка Сте­па­на Су­хо­рен­ка. Крім то­го, з чор­но­го спи­ску ви­клю­ча­ю­ться 10 ком­па­ній, що бу­ли там: «Біл­те­хекс­порт», «Біл­тех Хол­динг», «Спе­ц­при­лад­сер­віс», ком­па­нії «Трайпл» і «Ра­ков­ський бро­вар», фут­боль­ний клуб «Ди­на­мо», «Про­стор-Трейд», «Аква­Трайпл», «Квар­цМе­лПром», Бе­ре­зов­ський ком­бі­нат си­лі­ка­тних ви­ро­бів.

Мі­ністр закордонних справ Ні­меч­чи­ни Франк-Валь­тер Штайн­ма­єр, ого­ло­шу­ю­чи про це рішення, за­зна­чив, що основ­ною ви­зна­чаль­ною умо­вою зня­т­тя більшості сан­кцій ЄС бу­ло звіль­не­н­ня всіх по­лі­ти­чних в’язнів у Бі­ло­ру­сі.

Де­пу­тат Єв­ро­пар­ла­мен­ту, за­сту­пник голови де­ле­га­ції Єв­ро­пар­ла­мен­ту в Бі­ло­ру­сі Ан­дрій Ма­ми­кін (Ла­твія) в хо­ді ві­део­кон­фе­рен­ції з бі­ло­ру­ськи­ми жур­на­лі­ста­ми на­звав цей крок ЄС же­стом до­брої во­лі.

Тим ча­сом екс-кан­ди­дат у пре­зи­ден­ти Бі­ло­ру­сі кам­па­нії 2015 ро­ку Те­тя­на Ко­ро­тке­вич вва­жає, що на тлі ска­су­ва­н­ня більшості сан­кцій з бо­ку Єв­ро­со­ю­зу ре­спу­блі­ка по­вин­на про­де­мон­стру­ва­ти свою при­хиль­ність під­трим­ці діа­ло­гу з ЄС.

«БІЛОРУСЬ НА­МА­ГА­Ю­ТЬСЯ ВИ­ВЕ­СТИ ЗІ СФЕ­РИ ВПЛИ­ВУ РО­СІЇ І НА­ДА­ТИ ЇЙ ЛІ­БЕ­РАЛЬ­НО­ГО ОБЛИЧ­ЧЯ»

«День» звер­нув­ся до за­сту­пни­ка го­лов­но­го ре­да­кто­ра «Бе­лГа­зе­ты» Ві­кто­ра МАРТИНОВИЧА з Мін­ська з про­ха­н­ням про­ко­мен­ту­ва­ти рішення ЄС що­до зня­т­тя сан­кцій і те, як це впли­не на вну­трі­шньо­по­лі­ти­чну си­ту­а­цію в Бі­ло­ру­сі.

— Ска­су­ва­н­ня сан­кцій з бо­ку Єв­ро­со­ю­зу має ве­ли­че­зне зна­че­н­ня. Єв­ро­па зро­би­ла ве­ли­кий крок на­зу­стріч. Мо­жна очі­ку­ва­ти, що це ма­ти­ме не­аби­який вплив на вну­трі­шню по­лі­ти­ку. Є від­чу­т­тя, що три­ває ве­ли­кий гео­по­лі­ти­чний торг, що Білорусь на­ма­га­ю­ться ви­ве­сти зі сфе­ри впли­ву Ро­сії і на­да­ти їй лі­бе­раль­но­го облич­чя, щоб усі по­ві­ри­ли в те, що во­на ви­пра­ви­ла­ся. То­му до­бре, що сан­кції ска­су­ва­ли. Адже коли Білорусь під сан­кці­я­ми, коли во­на ро­зу­міє, що їй ні­чо­го втра­ча­ти, то у вну­трі­шній по­лі­ти­ці во­на по­во­ди­ться жорс­ткі­ше. Зня­т­тя сан­кцій, по­те­плі­н­ня відносин із ЄС ди­сци­плі­нує ре­жим і зму­сить його по­во­ди­ти­ся менш жорс­тко.

Навряд чи зня­т­тя сан­кцій дасть но­ве жи­т­тя існу­ю­чим по­лі­ти­чним пар­ті­ям, які на­справ­ді є не­уря­до­ви­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми. По­вин­ні з’яви­ти­ся но­ві, справ­ді ма­со­ві пар­тії. Най­го­лов­ні­ша пар­тія — це пар­тія під­при­єм­ців, яку по­ки що не ор­га­ні­зо­ва­но. У Бі­ло­ру­сі ве­ли­че­зна кіль­кість без­ро­бі­тних, звіль­не­них із дер­жав­них під­при­ємств, які не мо­жуть пла­ти­ти сво­їм ро­бі­тни­кам на­віть кри­хі­тні гро­ші і зму­ше­ні пе­ре­во­ди­ти їх на три­ден­ний ро­бо­чий ти­ждень. Ці лю­ди ні­ким не за­хи­ще­ні, до жо­дних по­лі­ти­чних пар­тій не вхо­дять і ту­ди не пі­дуть. Ось ці лю­ди мо­жуть офор­ми­ти­ся в якусь сти­хій­ну пар­тію, і у них мо­же з’яви­ти­ся лі­дер.

З ін­шо­го бо­ку, є кіль­ка по­лі­ти­чних лідерів, які ма­ють ав­то­ри­тет, як, ска­жі­мо, Ми­ко­ла Ста­тке­вич, який п’ять ро­ків си­дів у в’язни­ці про­сто за те, що брав участь у ви­бо­рах пре­зи­ден­та. Та­ким людям не до­зво­ля­ють за­ре­є­стру­ва­ти по­лі­ти­чну си­лу. Але річ у тім, що для ор­га­ні­за­ції по­лі­ти­чно­го ру­ху не по­трі­бна сан­кція мін’юсту. Зня­т­тя сан­кцій пев­ним чи­ном під­ки­дає хми­зу у во­гонь, і ви­ни­кає си­ту­а­ція, коли все мо­же роз­го­ра­ти­ся ще силь­ні­ше.

Річ у тім, що Білорусь на­ра­зі пе­ре­жи­ває най­біль­шу еко­но­мі­чну кри­зу після роз­па­ду Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. Не для всіх це по­ки що оче­ви­дно. Але, ска­жі­мо, ці­ни на не­ру­хо- мість упа­ли на рі­вень де­ся­ти­рі­чної дав­но­сті. І впа­дуть да­лі. Під га­слом про на­но­те­хно­ло­гії, су­пер­комп’юте­ри і ко­смі­чну дер­жа­ву Білорусь ми весь цей час бу­ли при­да­тком Ро­сії і пе­ре­ро­бля­ли де­ше­ву на­фту, яку во­на нам по­ста­ча­ла, і пе­ре­про­да­ва­ли її на За­хід.

І те­пер, коли в Ро­сії ви­бу­хну­ла справ­жня кри­за, че­рез різ­ке па­ді­н­ня цін на на­фту опція пе­ре­роб­ки на­фти, пе­ре­про­да­жу її і на­жи­ви на цьо­му про­сто зни­кла. Крім то­го, на­ра­зі пе­ре­жи­ває ста­гна­цію ро­сій­ська економіка, яка силь­но спон­со­ру­ва­ла бі­ло­ру­ську кре­ди­та­ми, пла­то­спро­мо­жним рин­ком, на який бі­ло­ру­ські товари по­тра­пля­ли в ре­жи­мі «зе­ле­но­го» сві­тла. У нас зник ве­ли­че­зний ри­нок збу­ту, на який ми по­ста­ча­ли не на­но­те­хно­ло­гії або су­пер­комп’юте­ри, а всьо­го-на-всьо­го сіль­сько­го­спо­дар­ську і мо­ло­чну про­ду­кцію.

Ми всту­пи­ли в сму­гу еко­но­мі­чної тур­бу­лен­тно­сті, яка за­кін­чи­ться то­ді, коли ці­ни на на­фту по­вер­ну­ться на рі­вень 100 до­ла­рів за ба­рель. А коли це ста­не­ться, ні­хто не знає. При­чо­му на­віть ці­на в 50 до­ла­рів по­збав­ляє Росію ба­жа­н­ня під­три­му­ва­ти са­те­лі­тів сво­ї­ми кре­ди­та­ми і та­ким чи­ном впли­ва­ти на вну­трі­шньо­бі­ло­ру­ську по­лі­ти­ку. От­же, у нас ви­бу­хо­не­без­пе­чна си­ту­а­ція, зро­стає курс до­ла­ра, є за­трим­ки на держ­під­при­єм­ствах із ви­пла­ти зар­плат на кіль­ка мі­ся­ців, дер­жа­ва ве­де вій­ну з під­при­єм­ця­ми, від­бу­ва­є­ться звіль­не­н­ня лю­дей. Ар­мія без­ро­бі­тних ре­аль­но зро­стає, при­чо­му за дар­мо­їд­ство, від­су­тність ро­бо­ти впро­ва­дже­но по­да­ток. Усе це ра­зом ро­зі­грі­ває об­ста­нов­ку. Бі­ло­ру­си не зви­кли во­ю­ва­ти, вони бояться ре­во­лю­цій, укра­їн­ський при­клад їх на­ля­кав. Вони вва­жа­ють, якщо ста­не­ться Май­дан, то бу­де ще гір­ше. Але, втім, коли лю­ди­ні ні­ку­ди йти, во­на не мо­же про­сто хар­чу­ва­ти­ся по­ві­трям або обі­цян­ка­ми. Си­ту­а­ція за­ми­ре­н­ня з Єв­ро­пою, коли ЄС ди­сци­плі­ну­ва­ти­ме ре­жим, ви­би­ва­ти­ме па­ли­ці з рук мі­лі­ціо­не­рів, зро­бить си­ту­а­цію важ­чою. То­му що остан­ні 17 ро­ків усі мі­тин­ги, со­ці­аль­ну не­за­до­во­ле­ність вла­да зви­кла глу­ши­ти про­сто па­ли­ця­ми. А те­пер їх за­бра­ли — по­глянь­мо, що ви­йде.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.