Про гро­ма­дян­ське су­спіль­ство і ре­ванш «ко­ли­шніх»

Ан­дрю­сКУБІЛЮС: «Ті змі­ни, що на­ра­зі пе­ре­жи­ває Укра­ї­на, сто­су­ю­ться гео­по­лі­ти­ки всі­єї Єв­ро­пи»

Den (Ukrainian) - - День планети - Ми­ко­ла ГРИ­ЦЕН­КО, спе­ці­аль­но для «Дня», Ки­їв — Віль­нюс— Ки­їв

Остан­ні по­дії в Укра­ї­ні як ні­ко­ли «ви­сві­чу­ють» тих, хто дій­сно є стра­те­гі­чним пар­тне­ром на­шої кра­ї­ни. У пер­шій трій­ці єв­ро­пей­ських кра­їн, що від­кри­то під­три­му­ють Укра­ї­ну в її бо­роть­бі з агре­со­ром, — Ли­тва. У рам­ках під­го­тов­ки до Дру­го­го між­на­ро­дно­го Бал­то-Чор­но­мор­сько­го фо­ру­му де­ле­га­ція гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Між­на­ро­дна іні­ці­а­ти­ва з під­трим­ки Укра­ї­ни» по­бу­ва­ла у Віль­ню­сі, де обго­во­рю­ва­ли­ся пи­та­н­ня подаль­шої спів­пра­ці на рівні на­ро­дної ди­пло­ма­тії. У рам­ках ці­єї зу­стрі­чі ві­до­мий по­лі­тик, дер­жав­ний ді­яч, екс-прем’єр Ли­тви А. Ку­бі­люс дав інтерв’ю спе­ці­аль­но для га­зе­ти «День».

— Па­не Ку­бі­люс, яку роль у су­ча­сно­му жит­ті ви від­во­ди­те гро­ма­дян­сько­му су­спіль­ству?

— В Укра­ї­ні ми ба­чи­мо на­ра­зі, що гро­ма­дян­ське су­спіль­ство грає про­сто уні­каль­ну роль! Важ­ко на­віть по­рів­ня­ти з на­шим до­сві­дом або з до­сві­дом ін­ших пост­ра­дян­ських дер­жав. По-пер­ше — са­ма ре­во­лю­ція Гро­ма­дян­ської гі­дно­сті два ро­ки то­му, а по­тім — за­хист те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни, рух до­бро­воль­ців. Я б ска­зав, що на­віть на єв­ро­пей­сько­му рівні це уні­каль­не яви­ще!

Якщо при­га­да­ти акти­ві­за­цію гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства Ли­тви в 90-ті ро­ки, то­ді теж во­но зі­гра­ло істо­ри­чну роль. Що­прав­да, нам уда­ло­ся прой­ти ви­зволь­ну до­ро­гу без вій­ни. Хо­ча гро­ма­дян­ське су­спіль­ство і в ре­во­лю­цій­ний і в пі­сля­ре­во­лю­цій­ний пе­рі­о­ди бу­ло до­сить впли­во­вою си­лою. Але в Укра­ї­ні во­но про­я­ви­ло себе на більш ви­со­ко­му рівні. Ду­же ва­жли­во, щоб ва­ше гро­ма­дян­ське су­спіль­ство не вто­ми­ло­ся. Адже очі­ку­ва­н­ня у лю­дей зав­жди ду­же ви­со­кі, а спра­ви на дер­жав­но­му рівні, на жаль, мі­ня­ю­ться не так швид­ко, як цьо­го хо­ті­ло­ся б. То­му ва­жли­во не роз­ча­ро­ву­ва­ти­ся, а на­ла­што­ву­ва­ти­ся на кон­кре­тні кро­ки, які на­бли­жа­ють Єв­ро­пу.

— Чи є у вас ре­цепт, як вбе­рег­ти­ся від контр­ре­во­лю­ції?

— Тре­ба ство­рю­ва­ти всі фун­да­мен­ти єв­ро­пей­ської де­мо­кра­ти­чної си­сте­ми, щоб ма­ли вплив як цен­тро-пра­ві єв­ро­пей­ські си­ли, так і нор­маль­ні проєвропейські цен­тро­лі­ві (на ба­зі яко­їсь єв­ро­пей­ської со­ці­ал-де­мо­кра­ти­чної ідеї). Щоб лю­ди ма­ли пра­во ви­бо­ру між нор­маль­ни­ми по­лі­ти­чни­ми си­ла­ми, а не між ми­ну­лим і май­бу­тнім.

Коли лю­ди роз­ча­ро­ву­ю­ться ти­ми по­лі­ти­чни­ми си­ла­ми, які пе­ре­бу­ва­ють при вла­ді (не­хай на­віть вони по­зи­ціо­ну­ють себе як проєвропейські), а гі­дна аль­тер­на­ти­ва від­су­тня, то­ді є за­гро­за ре­ван­шу «вчо­ра­шньо­го дня». У нас по­ді­бна за­гро­за бу­ла 1992 ро­ку під час пер­ших ви­бо­рів після ре­во­лю­ції. Ми то­ді, будучи чле­на­ми «Са­ю­ді­са», пра­вої по­лі­ти­чної си­ли, спо­ді­ва­ли­ся, що лю­ди бу­дуть нам вдя­чні за те, що ми при­не­сли їм не­за­ле­жність. Але не­про­ста еко­но­мі­чна си­ту­а­ція в кра­ї­ні у той пе­рі­од і від­су­тність гі­дної по­лі­ти­чної аль­тер­на­ти­ви при­зве­ли до то­го, що ви­бор­ці про­го­ло­су­ва­ли за «ко­ли­шніх». Але, на ща­стя, за два ро­ки не­за­ле­жно­сті на­ші ко­ли­шні ко­му­ні­сти зро­зумі­ли, що їм по­трі­бно ста­ва­ти хоч би схо­жи­ми на єв­ро­пей­ських со­ці­ал-де­мо­кра­тів, то­му вони вже не го­во­ри­ли про по­вер­не­н­ня в ра­дян­ське ми­ну­ле. Над усі­ма пар­ті­я­ми ви­сів віль­ний дух, який де­мон­стру­вав сам на­род, він не да­вав «ва­рі­ан­тів» окрім єв­ро­пей­сько­го шля­ху. Це сто­су­ва­ло­ся і лі­вих, і пра­вих одна­ко­вою мі­рою. З ті­єю рі­зни­цею, що лі­ві робили акцент на со­ці­аль­но­му за­хи­сті кон­кре­тно­го гро­ма­дя­ни­на, для пра­вих же прі­о­ри­те­том бу­ло на­ла­го­дже­н­ня ді­є­вих і ефе­ктив­них дер­жав­них ме­ха­ні­змів.

— Дов­ко­ла якої ме­ти ось у та­кий скла­дний пе­рі­од, як за­раз в Укра­ї­ні, мо­жуть і ма­ють об’єд­на­ти­ся ві­тчи­зня­ні за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції?

— Го­лов­на об’єд­ну­ю­ча те­ма: за­хист проти агре­сії Крем­ля. А дру­ге — це єв­ро­пей­ська ін­те­гра­ція, єв­ро­пей­ські ре­фор­ми все­ре­ди­ні кра­ї­ни. Адже са­ме в цих ре­фор­мах — успіх дер­жа­ви в ці­ло­му. По­рів­ня­но з Ли­твою Укра­ї­ні в 90-х з рі­зних при­чин не по­ща­сти­ло. Ли­тва до­сить швид­ко стала членом Єв­ро­пей­сько­го спів­то­ва­ри­ства, у вас же цей шлях роз­тя­гнув­ся на ро­ки. У Ли­тві не­зва­жа­ю­чи на змі­ну пар­тій при вла­ді не­по­ру­шним за­ли­шав­ся єв­ро­пей­ський ве­ктор. У цьо­му — ключ на­шо­го успі­ху. Укра­ї­на ж з одно­го бо­ку не ціл­ком ско­ри­ста­ла­ся єв­ро­пей­ською пер­спе­кти­вою, а з дру­го­го — втра­ча­ла час на по­шу­ки яко­гось ін­шо­го шля­ху, гра­ю­чи між Мо­сквою і Брюс­се­лем.

— За­раз в Укра­ї­ні акти­ві­зу­є­ться рух, іні­ці­йо­ва­ний гро­ма­дян­ським су­спіль­ством що­до Бал­то-Чор­но­мор­ської спів­дру­жно­сті...

— Ця ідея має ду­же силь­ний істо­ри­чний грунт. На­ша спіль­на історія до кін­ця XVIII сто­лі­т­тя змушує нас ду­ма­ти також і про спіль­не майбутнє. У на­шій ге­не­ти­ці є та­кий со­юз! Я б на­віть так ска­зав. ни­ні я ба­чу ду­же ве­ли­кі мо­жли­во­сті для та­кої не­фор­маль­ної спів­дру­жно­сті в рам­ках ін­те­гра­ції Укра­ї­ни в Єв­ро- пей­ський Со­юз. Осо­бли­во Ли­тва й Поль­ща мо­жуть і, го­лов­не, хо­чуть до­по­мог­ти Укра­ї­ні в про­су­ван­ні шля­хом єв­ро­пей­ських реформ. У нас є і істо­ри­чний, і стра­те­гі­чний ін­те­рес в успі­шно­сті Укра­ї­ни.

— Ви осо­би­сто що ро­би­те для цьо­го?

— Я ча­сто бу­ваю в Укра­ї­ні, за­раз як член пре­зи­дент­ської ра­ди бе­ру участь у ба­га­тьох кон­фе­рен­ці­ях, фо­ру­мах, ді­лю­ся і сво­їм до­сві­дом. Ті змі­ни, які за­раз пе­ре­жи­ває Укра­ї­на сто­су­ю­ться гео­по­лі­ти­ки всі­єї Єв­ро­пи. Це ва­жли­во ро­зу­мі­ти і укра­їн­цям, і пред­став­ни­кам ін­ших єв­ро­пей­ських дер­жав.

— На жаль, гро­ма­дян­ське су­спіль­ство і по­лі­ти­ки ча­сто пе­ре­бу­ва­ють ні­би на рі­зних по­лю­сах. Що ви хо­ті­ли б по­ба­жа­ти укра­їн­сько­му гро­ма­дян­сько­му су­спіль­ству й су­ча­сним укра­їн­ським по­лі­ти­кам?

— Об’єктив­не гро­ма­дян­ське су­спіль­ство на­ді­ле­не фун­кці­єю на­гля­да­ча над тим, що від­бу­ва­є­ться, й ло­бі­ю­ва­н­ня но­вих ідей. Це його при­ро­дний стан. Я б зди­ву­вав­ся, якщо б гро­ма­дян­ське су­спіль­ство по­ча­ло апло­ду­ва­ти уря­ду й дя­ку­ва­ти йо­му за хо­ро­шу ро­бо­ту. То­ді б во­но втра­ти­ло своє при­зна­че­н­ня. Цей «одо­брямс» ми ма­ли мо­жли­вість спо­сте­рі­га­ти за ра­дян­ських ча­сів. Де­мо- кра­ти­чне гро­ма­дян­ське су­спіль­ство зав­жди кри­ти­чне до вла­ди. Але я б по­ра­див укра­їн­сько­му гро­ма­дян­сько­му су­спіль­ству на­вчи­ти­ся ста­ви­ти пе­ред со­бою дов­го­три­ва­лі зав­да­н­ня, го­лов­не з них — єв­ро­пей­ська ін­те­гра­ція. І бу­ти в цьо­му ре­а­лі­ста­ми, усві­дом­лю­ю­чи, що ця ін­те­гра­ція охо­пить до­сить три­ва­лий пе­рі­од. Без реформ — шлях за­кри­тий. Ін­ша спра­ва, що одні ре­фор­ми ро­бля­ться швид­ко, ін­ші (об’єктив­но) — по­віль­ні­ше. Го­лов­не, щоб лю­ди їх від­чу­ва­ли на со­бі. Тре­ба бу­ти ви­мо­гли­вим до вла­ди, але з фун­да­мен­таль­ним опти­мі­змом усе­ре­ди­ні. Тре­ба бу­ти ви­мо­гли­вим до уря­ду, але не тре­ба ла­ма­ти всю дер­жа­ву!

По­лі­ти­кам я б по­ба­жав також ма­ти стра­те­гі­чне ми­сле­н­ня про­су­ва­н­ня Укра­ї­ни до Єв­ро­пи. І го­лов­не — чі­ткість і ясність сво­їх дій. Ви­хо­дя­чи з вла­сно­го до­сві­ду, хо­тів би за­сте­рег­ти від спо­ку­си по­шу­ку «сво­го вла­сно­го шля­ху». У нас та­кі спро­би теж бу­ли. Ні до чо­го вони не при­ве­ли. Ва­жли­во слі­ду­ва­ти апро­бо­ва­ним пра­во­вим єв­ро­пей­ським актам, спро­ба їх обі­йти — це про­сто зай­ва тра­та ча­су.

— Дя­кую за інтерв’ю й щи­ру під­трим­ку Укра­ї­ни!

Та­рас ОСАУЛЕНКО, го­ло­ва прав­лі­н­ня ГО «Між­на­ро­дна іні­ці­а­ти­ва з під­трим­ки Укра­ї­ни»:

— Основ­ною ме­тою Бал­то-Чор­но­мор­сько­го со­ю­зу є кон­со­лі­да­ція гро­мад­сько-по­лі­ти­чних кіл кра­їн схі­дно­єв­ро­пей­сько­го ре­гіо­ну, роз­мі­ще­них уздовж кордону Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, кра­їн, які ко­лись бу­ли ча­сти­ною Ро­сій­ської, а по­тім Ра­дян­ської ім­пе­рії: Фін­лян­дії, Есто­нії, Ла­твії, Ли­тви, Польщі, Укра­ї­ни, Гру­зії. Ці та ін­ші кра­ї­ни ре­гіо­ну че­рез ве­ли­кий ви­зволь­ний рух ви­віль­ни­лись із російського ім­пер­сько­го яр­ма та російського впли­ву і ста­ли на шлях по­бу­до­ви ци­ві­лі­зо­ва­но­го єв­ро­пей­сько­го су­спіль­ства. При­ро­дній по­тяг ко­ли­шніх російських ко­ло­ній до об’єд­на­н­ня з ме­тою са­мо­за­хи­сту від вій­сько­вої, ін­фор­ма­цій­ної та ре­лі­гій­ної екс­пан­сії ро­сій­ської ім­пе­рії спо­ну­кає кра­ї­ни схі­дно­го єв­ро­пей­сько­го ре­гіо­ну до при­ско­ре­но­го розвитку спів­пра­ці в по­лі­ти­чній, вій­сько­вій та ін­фор­ма­цій­ній сфе­рах. Іні­ці­а­то­ра­ми цьо­го ре­аль­но­го при­ро­дньо­го со­ю­зу ви­сту­па­ють Поль­ща, Ли­тва та Укра­ї­на. Та­ка на­ціо­наль­на спів­дру­жність по-рі­зно­му ви­зна­ча­лись у рі­зні істо­ри­чні ча­си — зокре­ма, з укра­їн­сько­го бо­ку ідей­ни­ми спо­дви­жни­ка­ми у розвитку Бал­то-Чор­но­мор­сько­го со­ю­зу бу­ли президент УНР Ми­хай­ло Гру­шев­ський та іде­о­лог укра­їн­сько­го на­ціо­на­лі­зму 1930-х Юрій Ли­па, який роз­ви­нув гео­по­лі­ти­чну «Чор­но­мор­ську до­ктри­ну». Сьо­го­дні ідею розвитку гео­по­лі­ти­чно­го про­е­кту «Мі­жмор’я» про­су­ває но­вий президент Польщі Ан­жей Ду­да та ві­до­мі ли­тов­ські по­лі­ти­ки Ан­дріс Ку­бі­люс і Ві­та­у­тас Ландс­бер­гіс.

Гро­мад­ська ор­га­ні­за­ція — «Між­на­ро­дна іні­ці­а­ти­ва з під­трим­ки Укра­ї­ни» — обра­ла стри­жнем сво­єї ді­яль­но­сті са­ме подаль­ший роз­ви­ток Бал­то-Чор­но­мор­сько­го со­ю­зу, як при­ро­дньої фор­ми за­хи­сту кра­їн схі­дно­єв­ро­пей­сько­го ре­гіо­ну від ро­сій­ської ім­пер­ської за­гро­зи. Цій темі бу­ло при­свя­че­но Пер­ший Бал­то-Чор­но­мор­ський фо­рум, ор­га­ні­зо­ва­ний на­шою ор­га­ні­за­ці­єю у ли­сто­па­ді 2015 ро­ку в Ки­є­ві. А подаль­ший роз­ви­ток спів­пра­ці гро­мад­сько-по­лі­ти­чних ру­хів ре­гіо­ну, змі­цне­н­ня кон­та­ктів між по­лі­ти­ка­ми та гро­мад­ськи­ми ді­я­ча­ми Бал­то-Чор­но­мор­сько­го со­ю­зу ми по­кла­да­є­мо на Дру­гий Бал­то-Чор­но­мор­ський фо­рум, про­ве­де­н­ня якого за­пла­но­ва­но у м. Ки­є­ві на­при­кін­ці бе­ре­зня цьо­го ро­ку, який, на на­ше пе­ре­ко­на­н­ня, ста­не по­мі­тним ета­пом у розвитку ре­гіо­наль­ної, зокре­ма без­пе­ко­вої, спів­пра­ці.

ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.