При­зер фо­то­кон­кур­су «Дня» по­ді­лив­ся вра­же­н­ня­ми від ви­гра­ної подорожі до Ізра­ї­лю

Den (Ukrainian) - - Подорожі - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День» Фото Вла­ди­сла­ва МУСІЄНКА

Бе­ду­ї­ни, про­дав­ці фі­ні­ків, пі­ща­ний шторм і мо­ре па­лом­ни­ків з усьо­го сві­ту — бо ку­ди не за­їдь, обов’яз­ко­во на­тра­пиш на куль­то­ву спо­ру­ду. Фо­то­граф Вла­ди­слав Му­сі­єн­ко во­се­ни минулого ро­ку по­бу­вав у Ізра­ї­лі та Па­ле­сти­ні — по­до­рож ви­грав на XVI Мі­жна­ро­дно­му фо­то­кон­кур­сі «Дня». По­їзд­ка стала при­зом від По­соль­ства Дер­жа­ви Ізра­їль в Укра­ї­ні за сві­тли­ну «Ве­сі­л­ля!!!», на якій по­ра­не­ні бій­ці про­сто у го­спі­та­лі одру­жу­ю­ться зі сво­ї­ми ко­ха­ни­ми.

Сві­тли­ни Вла­ди­сла­ва Мусієнка ві­до­мі в Укра­ї­ні і за­кор­до­ном: 2009 ро­ку він отри­мав Приз при­зів «Зо­ло­тий День» на на­шо­му фо­то­кон­кур­сі, то­рік його ро­бо­ти по­тра­пи­ли до шорт-ли­ста пре­сти­жно­го між­на­ро­дно­го кон­кур­су Sony World Photography Awards. У до­роб­ку Вла­ди­сла­ва — ку­ме­дні за­ма­льов­ки з ву­лиць, емо­цій­ні ка­дри про­ти­сто­я­н­ня на Май­да­ні, ба­лет. Те­пер його ар­хів по­пов­нив­ся знім­ка­ми з рі­зних ку­то­чків Ізра­ї­лю і Па­ле­сти­ни. Про де­я­кі мо­мен­ти, від­обра­же­ні на них, Вла­ди­слав Му­сі­єн­ко роз­по­вів «Дню».

НА­ДЗВИ­ЧАЙ­НА ПІЩАНА БУ­РЯ

Про­гра­ма ви­да­ла­ся на­си­че­ною: за ві­сім днів гру­па укра­їн­ських ту­ри­стів, в основ­но­му, па­лом­ни­ків, об’їха­ла чи­ма­ло місць. Мар­шрут про­ля­гав че­рез Єру­са­лим, Хай­фу, Ві­фле­єм, Яф­фу, На­за­рет, Таб­ху, Єри­хон. «Я лю­блю по­до­ро­жу­ва­ти, то­му лег­ко зви­кнув до та­ко­го на­си­че­но­го тем­пу. Але клі­мат спе­ци­фі­чний. Плюс, по­тра­пи­ли у ві­до­му пі­ща­ну бу­рю, най­біль­шу за остан­ніх 75 ро­ків — та­кої, як ска­зав екскур­со­вод, «не бу­ло з дня на­ро­дже­н­ня Ізра­ї­лю». У та­ких умо­вах ні­чо­го не ви­дно, ду­же жар­ко і во­ло­го, на те­бе на­ли­пає пил і пі­сок, — ді­ли­ться Вла­ди­слав Му­сі­єн­ко. — Втім, пе­ре­не­сли бу­рю нор­маль­но».

ДО­РО­ГОЮ ХРИ­СТА

Серед чи­слен­них ре­лі­гій­них пам’яток Вла­ди­сла­ва Мусієнка най­біль­ше вра­зи­ли кіль­ка гір­ських мо­на­сти­рів. «У ці мі­сця ду­же важ­ко ді­ста­ти­ся фі­зи­чно. Вони ви­со­ко у го­рах, це — пе­че­ри, ви­дов­ба­ні у ске­лях, — роз­по­від­ає фо­то­граф. — І сам Єру­са­лим справ­ляє силь­не вра­же­н­ня. І Храм Гро­бу Го­спо­дньо­го, і Віа До­ло­ро­са (ву­ли­ця, якою Хри­стос йшов до мі­сця розп’ят­тя. — Авт.), і Хра­мо­ва го­ра. Все про­ся­кну­те істо­рі­єю. По­тік ін­фор­ма­ції, зви- чай­но, ша­ле­ний: щоб усе це «роз­кла­сти по по­ли­чках», до Ізра­ї­лю до­бре бу­ло б по­їха­ти ра­зів п’ять. Гід тра­пив­ся гар­ний, він ста­ран­но роз­по­від­ав нам якомога біль­ше ці­ка­во­го».

УКРА­ЇН­СЬКИЙ СЛІД

Ли­ше за екс­кур­сі­я­ми хо­чтро­хи зро­зу­мі­ти кра­ї­ну важ­ко. То­му Вла­ди­слав, крім за­галь­ної про­гра­ми, сам блу­кав єв­рей­ськи­ми та араб­ськи­ми квар­та­ла­ми, спо­сте­рі­гав, як вран­ці роз­во­зять сві­жий хліб, як го­ду­ють ко­тів і нев­пин­но ви­рі­зу­ють з де­ре­ва вер­те­пні фі­гур­ки.

«Ми жи­ли, в основ­но­му, на па­ле­стин­ській те­ри­то­рії. Коли гу­ляв без гру­пи, спіл­ку­вав­ся з мі­сце­ви­ми ме­шкан­ця­ми, які бу­ли на­ла­што­ва­ні до ту­ри­стів з Укра­ї­ни дру­жньо. Для них вза­га­лі ту­ри­сти — свя­то, адже ду­же роз­ви­не­на торгівля пре­дме­та­ми куль­ту і су­ве­ні­ра­ми, — усмі­ха­є­ться Вла­ди­слав Му­сі­єн­ко. — І укра­їн­ські пра­по­ри ви­ві­шу­ва­ли у Ві­фле­є­мі, і гімн Укра­ї­ни спів­а­ли, і «Сла­ва Укра­ї­ні!» мо­жна бу­ло почути. Ду­шев­но. Ба­чив на­віть два мо­за­ї­чні пан­но з на­пи­са­ми українською мо­вою. Одна, ци­та­та з Єван­ге­лія, бу­ла бі­ля рі­чки Йор­дан, де від­бу­ва­ю­ться ри­ту­аль­ні омо­ві­н­ня на мі­сці хре­ще­н­ня Ісу­са Хри­ста. Дру­гу та­бли­чку з мо­ли­твою українською по­ба­чив у На­за­ре­ті, бі­ля цер­кви Бла­го­ві­ще­н­ня».

ОАЗА СЕРЕД КА­МЕ­НІВ

По­при важ­кий клі­мат, Ізра­їль ди­вує пи­шною при­ро­дою. «Фа­кти­чно, Ізра­їль — це пу­сте­ля у самому, як на ме­не, най­гір­шо­му ви­гля­ді, бо во­на кам’яна. Тем­пе­ра­ту­ра до­бря­че за 40 гра­ду­сів те­пла, схо­ва­ти­ся не­ма де, але при цьо­му усю­ди ба­га­то фі­ні­ко­вих і ба­на­но­вих пальм, на­са­дже­них вру­чну. Всі ба­на­но­ві де­ре­ва на­кри­ті сі­ткою — сон­ця так ба­га­то, що іна­кше вони не ви­три­ма­ють. Між іншим, екскур­со­вод ка­зав, що 40 ро­ків то­му в Ізра­ї­лі не бу­ло жо­дної фі­ні­ко­вої паль­ми. Все ви­ро­сти­ли мі­сце­ві жи­те­лі. Лю­ди ска­за­ли со­бі, що це — їхня зем­ля, і вони жи­ти­муть тут у будь-яких умо­вах», — ка­же Вла­ди­слав Му­сі­єн­ко.

Фо­то­граф зі­зна­є­ться, що закоханий в Єру­са­лим. Ко­лись він уже був у цьо­му мі­сті, і ду­же хо­тів по­вер­ну­ти­ся — це ба­жа­н­ня здій­сни­ло­ся зав­дя­ки фо­то­кон­кур­су «Дня». А сві­тли­ни Вла­ди­сла­ва Мусієнка з ці­єї по­їзд­ки, пев­но, на­ди­хнуть ін­ших лю­дей по­до­ро­жу­ва­ти, фо­то­гра­фу­ва­ти — і також над­си­ла­ти знім­ки на наш кон­курс. Щоб ди­ву­ва­ти сво­ї­ми сві­тли­на­ми ін­ших і здій­сню­ва­ти вла­сні мрії.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.