Про по­лі­ти­чну кри­зу і... ме­дій­ну ре­а­кцію

Ве­ду­чий ка­на­лу «112 Укра­ї­на» Ва­дим КАРП’ЯК: «Жур­на­лі­сти ма­ють пам’ята­ти, що лю­ди ви­му­ше­ні ди­ви­ти­ся на світ і че­рез при­зму на­ших ка­мер»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «Дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

По­лі­ти­чна кри­за, у якій за­раз «за­стря­гла» Укра­ї­на, ви­ма­гає осо­бли­во чі­ткої та зба­лан­со­ва­ної ін­фор­ма­цій­ної кар­тин­ки дня, яка б до­зво­ли­ла су­спіль­ству при­найм­ні спро­бу­ва­ти ро­зі­бра­ти­ся з акту­аль­ни­ми ви­кли­ка­ми та про­це­са­ми. Однак, ана­лі­зу­ю­чи цьо­го ти­жня ефіри центральних ка­на­лів, чі­тко­го роз­тлу­ма­че­н­ня при­чин та го­лов­не — на­слід­ків кри­зи по­лі­ти­чних «еліт» (за остан­ньою ін­фор­ма­ці­єю, фракції «Са­мо­по­мі­чі» та «Ба­тьків­щи­ни» за­яви­ли про ви­хід з пар­ла­мент­ської ко­а­лі­ції) знай­ти практично не вда­є­ться. Про­де­мон­стру­вав нор­му ка­нал «112 Укра­ї­на», який у вів­то­рок, і осо­бли­во в се­ре­ду, коли пер­ші емо­ції від спро­би зня­ти уряд вщу­хли і лю­ди ви­ма­га­ли по­яснень, — за­про­шу­вав у сту­дію та да­вав ефір ди­стан­цій­но ці­ка­вим екс­пер­там та по­лі­ти­кам. «День» по­ці­ка­вив­ся у ве­ду­чо­го сту­дії LIVE те­ле­ка­на­лу «112 Укра­ї­на» Вадима Карп’яка, як пра­виль­но зба­лан­су­ва­ти ін­фор­ма­цій­ну кар­ти­ну дня під час по­лі­ти­чної кри­зи та де шу­ка­ти фа­хо­вих екс­пер­тів?

— Які прин­ци­пи та про­фе­сій­ні під­хо­ди ви ви­ко­ри­сто­ву­є­те під час ви­сві­тле­н­ня те­ми ни­ні­шньої по­лі­ти­чної кри­зи на ка­на­лі «112 Укра­ї­на»?

— Не мо­жна ска­за­ти, що на на­шо­му ка­на­лі є якісь спеціальні про­фе­сій­ні під­хо­ди чи прин­ци­пи са­ме на ви­па­док по­лі­ти­чної кри­зи. В цих умо­вах ми робимо те, що і зав­жди — по­ка­зу­є­мо гля­да­чам в пря­мо­му ефі­рі те, що від­бу­ва­є­ться, і на­ма­га­є­мо­ся отри­ма­ти опе­ра­тив­ні ко­мен­та­рі про по­дії як в са­мих нью­змей­ке­рів, так і в екс­пер­тів.

Прин­цип ба­лан­су ду­мок в ефі­рі ні­хто не від­мі­няв, але оскіль­ки кри­за у нас за­тор­кну­ла всю по­лі­ти­чну елі­ту, то в цій си­ту­а­ції ба­ланс три­ма­ти, мо­жли­во, і про­сті­ше. Я маю на ува­зі, що за­раз це не про­сто кон­флікт у яко­му є дві сто­ро­ни, ко­трим тре­ба да­ти ви­сло­ви­ти­ся. Сто­рін у цій си­ту­а­ції зна­чно біль­ше і це тіль­ки ви­ди­мих сто­рін. То­му що біль­ше ду­мок і по­дій в ефі­рі — то пов­ні­шою у на­шо­го гля­да­ча бу­де кар­тин­ка си­ту­а­ції. А пов­на кар­тин­ка до­зво­ляє не тіль­ки оці­ню­ва­ти «красу» цьо­го епі­чно­го по­ло­тна, але й ро­би­ти ви­снов­ки.

— Па­не Ва­ди­ме, як ви­зна­чи­ти най­ва­жли­ві­ші аспе­кти ін­фор­ма­цій­но­го дня, щоб не за­гу­би­ти­ся самому та не зби­ти з пан­те­ли­ку гля­да­чів?

— Це ду­же тон­ка ма­те­рія. Ро­зу­мі­є­те, са­мим фа­ктом ви­сві­тле­н­ня яко­їсь по­дії те­ле­ба­че­н­ня уже ро­бить цю по­дію су­спіль­но-ва­жли­вою і та­ким чи­ном теж фор­мує по­ря­док ден­ний: що ва­жли­во, а що — не ду­же. Так, до­во­ди­ться ро­би­ти ви­бір, оскіль­ки ефір не гу­мо­вий і все в ньо­го не по­мі­сти­ться. Буває, що одно­ча­сно три­ває бри­фінг ска­жі­мо в МЗС і прес-цен­трі АТО і ре­да­кто­ри му­сять опе­ра­тив­но ви­рі­ши­ти, що для нас за­раз ва­жли­ві­ше. Якщо це час за­го­стре­н­ня на схо­ді — пе­ре­ва­га бу­де в АТО. Якщо ж за­раз в кра­ї­ні до­мі­ну­ють між­на­ро­дні переговори, то ло­гі­чні­ше по­слу­ха­ти по­зи­цію ди­пло­ма­тів. Ми пра­цю­є­мо ви­ня­тко­во на­жи­во і про­ра­хо­ву­ва­ти, що бу­де рей­тин­го­вим, а що ні у нас про­сто не­ма ча­су. То­му по­кла­да­є­мо­ся на свій про­фе­сіо­на­лізм і також на вла­сні ін­те­ре­си. Якщо це не ці­ка­во нам у ре­да­кції, то чо­му це по­вин­но бу­ти ці­ка­вим гля­да­чам? Зре­штою, лю­ди ча­сто ви­му­ше­ні ди­ви­ти­ся на світ і че­рез при­зму на­ших ка­мер, то­му тре­ба від­по­від­аль­но ста­ви­ти­ся до то­го, на ко­го і на що ми ці ка­ме­ри на­во­ди­мо.

— На ва­шу дум­ку, як має по­во­ди­ти­ся за­раз укра­їн­ська жур­на­лі­сти­ка, ін­фор­му­ю­чи про по­лі­ти­чну кри­зу? З одно­го бо­ку, не­до­ре­чно на­гні­та­ти па­ні­ку та під­ви­щу­ва­ти гра­дус на­пру­ги у су­спіль­стві на­стро­я­ми ти­пу «все про­па­ло», з дру­го­го — по­лі­ти­кам не­об­хі­дно ста­ви­ти пря­мі за­пи­та­н­ня і ви­ма­га­ти чі­тких від­по­від­ей. Як знай­ти ба­ланс?

— Я не по­чу­ва­ю­ся в пра­ві да­ва­ти ре­ко­мен­да­ції колегам, то­му про­сто по­ді­лю­ся власним ре­це­птом три­ма­н­ня себе в про­фе­сій­них рам­ках у ці не­про­сті ча­си. Зві­сно, що ін­ко­ли хо­че­ться ля­пну­ти щось та­ке про «зра­ду» чи схваль­но кив­ну­ти, по­чув­ши від Олега Ля­шка чер­го­ве «ско­ти­ня­ки». Але це емо­ції. А най­мен­ше, що ме­ні б хо­ті­ло­ся за­раз не­сти в ефір — це жур­на­лі­сти­ку емо­цій. Я волію жур­на­лі­сти­ку фа­ктів, коли ве­ду­чий опе­рує не по­чу­т­тя­ми, а кон­кре­тни­ми при­кла­да­ми, ци­та­та­ми і зна­н­ням кон­текс­ту. То­му від­по­відь на ва­ше за­пи­та­н­ня про­ста: па­ні­ка — це емо­ції, а моє зав­да­н­ня до­но­си­ти до лю­дей ін­фор­ма­цію. Так, по­лі­ти­ки са­мі ча­сто злов­жи­ва­ють українською чут­тє­ві­стю, але я для то­го і си­джу в ефі­рі, щоб уто­чню­ва­ти, кон­кре­тні прі­зви­ща цих ві­чно уза­галь­не­них «ско­ти­няк», пи­та­ти, чо­му гість су­пе­ре­чить ска­за­но­му ним же мі­сяць то­му чи ви­пи­ту­ва­ти про сти­му­лю­ва­н­ня при го­ло­су­ван­ні. Зав­да­н­ня ко­жно­го інтерв’ю отри­ма­ти но­ву ін­фор­ма­цію. Почути щось та­ке, чо­го ра­ні­ше ми не чу­ли. А це мо­жли­во ли­ше при пря­мих за­пи­та­н­нях і на­по­ле­гли­во­сті у ви­ма­ган­ні чі­тких від­по­від­ей. То­ді є ін­фор­ма­ція. А коли є ін­фор­ма­ція, то на­сту­пний крок — її ана­ліз, а не впа­да­н­ня в ей­фо­рію чи па­ні­ку.

— Що, на ва­шу дум­ку, у вів­то­рок уве­че­рі від­бу­ло­ся в пар­ла­мен­ті та які це ма­ти­ме на­слід­ки для Укра­ї­ни?

— Не вда­ю­чись у кон­спі­ро­ло­гію, для якої тра­ди­цій­но за­ма­ло фа­ктів, мо­жу ска­за­ти, що від­бу­ло­ся по­гли­бле­н­ня по­лі­ти­чної кри­зи. Але при­пу­скаю, що во­но все-одно б від­бу­ло­ся: якщо не на від­став­ці па­на Яце­ню­ка, то на при­зна­чен­ні но­во­го скла­ду Ка­бмі­ну. То­му якщо вже нам і су­ди­ло­ся увійти в зо­ну ці­єї по­лі­ти­чної тур­бу­лен­тно­сті, то лі­пше це зро­би­ти ра­ні­ше. То­ді є шанс, що і ви­йде­мо швидше. Що ж до на­слід­ків — то я сам би ба­га­то дав, щоб зна­ти, чим це за­кін­чи­ться. Але ма­ю­чи стіль­ки чин­ни­ків впли­ву на про­цес, прогноз мо­же бу­ти вкрай нев­дя­чною спра­вою.

— Чи ба­чи­те сим­во­лізм у то­му, що пік по­лі­ти­чної кри­зи в кра­ї­ні, де скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що уряд, пар­ла­мент і АП тя­гнуть «во­за» в рі­зні бо­ки, при­пав на ці дні — рі­чни­цю ма­со­во­го роз­стрі­лу мі­тин­гу­валь­ни­ків на Єв­ро­май­да­ні?

— Сим­во­лі­зму не ба­чу. За­те, на жаль, ме­ні тут вви­жа­є­ться пев­на за­ко­но­мір­ність.

ВА­ДИМ КАРП’ЯК

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.