Чор­ниль­на бом­ба зло­чин­ної ди­пло­ма­тії

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «Дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Та лей ра ну при пи су ють ви - слів: « Язик да ний дип ло ма - то ві для то го, щоб при хо ву - ва ти свої дум ки » . Ре мес ло дип ло ма та, дій с но, ви ма гає мис - те­цтва до­мов­ля­ти­ся з лю­дьми, що пред с тав ля ють кра ї ни з ін те ре са - ми, що не­аби­як від­рі­зня­ю­ться від ін­те­ре­сів вла­сної кра­ї­ни. І це, дійс но, ви ма гає вмін ня до зу ва ти прав­ду про свої ці лі, не роз­кри­ва­ти їх ціл ком. Але ко ли дип ло мат пе ре хо дить на пов ну, то таль ну брех ню, пря мо див ля чись спів бе - сід ни ко ві в очі, на зи ває чор не бі - лим, він ви хо дить за ме жі сво­єї про­фе­сії. А коли ди­пло­мат сво­ї­ми ді­я­ми про­во­кує вій­ну, він стає зло­чин­цем. Оскіль­ки вій­на — це спра­ва вій­сько­вих. Ро­бо­та ди­пло­ма­та в то му, щоб від сто ю ва ти ін те ре си сво­єї кра­ї­ни мир­ни­ми за­со ба­ми.

З при­хо­дом у ке­рів­ни­цтво МЗС Сер­гія Лав­ро­ва це ві­дом­ство по­сту­по­во припинило бу­ти ди­пло­ма­ти­чним. Сер­гій Ві­кто­ро­вич во­ло­діє див­ним да­ром бре­ха­ти в облич­чя сво­їм спів­бе­сі­дни­кам, збе­рі­га­ю­чи при цьо­му аб­со­лю­тно не­про­ни­кне облич­чя. Коли це ро­блять ро­сій­ські те­ле­бре­ху­ни, їх за­хи­щає від ау­ди­то­рії екран те­ле­ві зо­ра: те­ле­гля­дач не мо­же за­пи­та­ти бре­ху­на, де його со­вість. Коли міль­йо­нам бре­ше Пу­тін, йо­му теж не­мо­жли­во по­ста­ви­ти за­пи­та­н­ня, чи не со­ром­но йо­му весь час бре­ха­ти. Лав­ров по­стій­но бре­ше в облич­чя сво­їм колегам-ди­пло­ма­там, чу­до­во ро­зу­мі­ю­чи при цьо­му, що вони зна­ють, що він бре­ше. І зна­ють, що він знає, що вони зна­ють про його бре­хню.

У ве­ли­ко­му інтерв’ю га­зе­ті «Мо­сков­ский ком­со­мо­лец» від 10.02.2016 Лав­ров у чер­го­вий раз на­бре­хав, що Ро­сія зав­жди ви­ко­ну­ва­ла свої зо­бов’яза­н­ня по від­но­шен­ню до Укра­ї­ни, за­крі­пле­ні Бу­да­пешт­ським ме­мо­ран­ду­мом 1994 ро­ку. Ось во­на, ця пряма бре­хня Сер­гія Лав­ро­ва: «Єди­не кон­кре­тне зо­бов’яза­н­ня в цьо­му ме­мо­ран­ду­мі по­ля­гає в то­му, що Ро­сія, США і Ве­ли­ка Бри­та­нія не за­сто­со­ву­ва­ти­муть проти Укра­ї­ни ядер­ну зброю». Кі­нець ци­та­ти.

Коли по­пе­ре­дник Лав­ро­ва, В’яче­слав Мо­ло­тов, укла­дав з Ріб­бен­тро­пом зна­ме­ни­тий пакт 1939 ро­ку, ці двоє, Мо­ло­тов і Ріб­бен­троп, ро­зумі­ли, що ро­блять під­ло­ту, то­му про­то­кол про роз­діл Польщі зро­би­ли се­кре­тним. Лав­ров бре­ше від­кри­то, чу­до­во ро­зу­мі­ю­чи, що текст Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му будь-яка лю­ди­на мо­же по­ди­ви­ти­ся в ін­тер­не­ті й по­ба­чи­ти, що Лав­ров бре­ше. Оскіль­ки там, у пун­кті №1 за­пи­са­но: «Поважати не­за­ле­жність, су­ве­ре­ні­тет і на­яв­ні кор­до­ни Укра­ї­ни від­по­від­но до прин­ци­пів за­вер­шаль­но­го акту ОБСЄ». А в пун­кті №2 ска­за­но: «Утри­му­ва­ти­ся від за­гро­зи си­лою або її вживання проти те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті й по­лі­ти­чної не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни і ні­ко­ли не за­сто­со­ву­ва­ти НІ­ЯКИХ їх озбро­єнь проти Укра­ї­ни».

Ви чу­є­те, Сер­гію Ві­кто­ро­ви­чу, ні я ких озбро єнь, а не ли ше ядер­них. Поважати кор­до­ни Укра- їни, на­яв­ні на мо­мент 1994 ро­ку, в ме­жі яких вхо­дять і Крим, і Се­ва­сто поль і До нецьк з Лу гансь ком. По­здо­ров­ля­є­мо, вас, Сер­гію Ві­кто­ро­ви­чу, збре­хав­ши в чер­го­вий раз.

Те, що ро­бить Лав­ров, — це імі­та­ція ди­пло­ма­тії. Так са­мо, як те, що роб лять, на прик лад, Со ло - вйов з Ки­се­льо­вим, — це імі­та­ція жур­на­лі­сти­ки. Оскіль­ки ме­тою ди­пло­ма­тії є по­лі­пше­н­ня відносин між на­ро­да­ми, а бре­хня Лав­ро­ва пра­цює в пря­мо про­ти­ле­жно­му на­прям­ку. Це не «бре­хня для по­ря - тун­ку», як, на­при­клад, коли лі­кар не го во рить па ці єн то ві всі­єї прав - ди, щоб убе рег ти йо го від зай вих хви­лю­вань. Бре­хня Лав­ро­ва спря­мо­ва­на на роз­па­лю­ва­н­ня во­ро­жне­чі між на­ро­да­ми.

У Ні­меч­чи­ні жи­вуть 4 мільйони ро­сі­ян. У остан­ні мі­ся­ці серед них про­во­ди­ться спе­цо­пе­ра­ція, ме­та якої роз па ли ти се ред них іс те - рич ні на строї, збу ди ти не на висть до бі­жен­ців з кра­їн Близь­ко­го Схо­ду і та­ким чи­ном, з’єд­нав­ши цю хви­лю не­на­ви­сті з екс­тре­міст­ськи­ми про­я­ва­ми в се­ре­до­ви­щі са­мих бі­жен­ців і на­цист­ськи­ми на­строя- ми в се ре до ви щі ні мець ко го на се - ле­н­ня, де­ста­бі­лі­зу­ва­ти си­ту­а­цію в най­біль­шій єв­ро­пей­ській кра­ї­ні, а от­же, і в Єв­ро­пі в ці­ло­му. Спе­цо­пе­ра­ція «бі­до­ла­шна Лі­за» по­бу­до­ва­на на бре­хні що­до істо­рії з ро­сій­ською дів­чин­кою, яка нібито бу­ла ви­кра де на й згвал то ва на гру пою близь­ко­схі­дних бі­жен­ців. По­лі­ція Ні­меч­чи­ни вста­но­ви­ла, що дів­чин­ку ні­хто не ви­кра­дав і во­на весь час від­су­тно­сті до­бро­віль­но бу­ла в го­стях у сво­го зна­йо­мо­го. Усі, зокре­ма й ад во кат сім’ ї дів чин ки, вже зро­зумі­ли, що вер­сія про ви­кра­де­н­ня й згвал ту ван ня не спро мож на. Про ти ро сійсь ко го жур на ліс та, який вки­нув цю фаль­шив­ку, по­ру­шу­є­ться кри­мі­наль­на спра­ва. І ли­ше гла­ва МЗС Лав­ров про­дов­жує бре­ха­ти від­чай­ду­шно, ствер­джу­ю­чи в ін терв’ ю « МК » : « Зро зу мі ло, що дів­чин­ка аб­со­лю­тно то­чно не до­бро­віль­но зни­ка­ла на 30 го­дин».

Лав ров прий шов до МЗС 9 бе­ре­зня 2004 ро­ку. За ми­ну­лі після цьо­го ро­ки, осо­бли­во остан­нім ча­сом, ста­но­ви­ще Ро­сії у сві­ті кар- ди­наль­но змі­ни­ло­ся. Пе­ре­фра­зо­ву­ю­чи сло­ва про Ста­лі­на, при­пи­су­ва­ні Чер­чи­л­лю, а на­справ­ді на­пи­са­ні поль сь ким троц кіс том Іса а ком Дой­че­ром, мо­жна ска­за­ти про Лав­ро ва: « Він прий няв Ро сію гід ним членом між­на­ро­дно­го спів­то­ва­ри­ства, членом клу­бу про­від­них світових дер жав G8, а за ли шає сві то - вим ізго­єм, ко­ло «со­ю­зни­ків» якого об ме же не та ки ми « гід ни ми » суб’ єк та ми сві то вої по лі ти ки, як Асад, Хес бол ла й стра жі іс ламсь - кої ре­во­лю­ції. У Єв­ро­пі го­лов­ни­ми стра­те­гі­чни­ми со­ю­зни­ка­ми за Лав­ро­ва ста­ли на­ци­сти. Зокре­ма, «На­ціо­наль­ний фронт» Ма­рін Ле Пен, який від мов ля ють ся фі нан су ва ти у Фран ції, знов, як і 2014 ро ку, зби­ра­є­ться звер­та­ти­ся за фі­нан­со­вою під­трим­кою до Ро­сії.

Сьо­го­дні за­гро­за тре­тьої сві­то­вої вій­ни по­хо­дить із си­рій­сько­го кон­флі­кту, де Пу­тін де­да­лі лю­ті­ше бом­бить про­тив­ни­ків Аса­да і пе­ред­усім мирне на­се­ле­н­ня й ци­віль­ні об’ єк ти, лі кар ні, рин ки, жит ло ві квар та ли. Бом бар ду ван ня Пу ті на сво­ї­ми сло­ве­сни­ми пле­ти­ва­ми про пе ре хід ні пе рі о ди й при пи нен ня во­гню при­кри­ває Лав­ров. У пе­ре­го- во рах, ор га ні зо ва них Лав ро вим у Же­не­ві, у Ві­дні і Нью-Йор­ку Лав­ров не­скін­чен­но бре­ше про те, що аві а ція Пу ті на бом бить « ІДІЛ » , у той час як ме­та Пу­ті­на зни­щи­ти всю опо­зи­цію й за­ли­ши­ти у Си­рії ли ше дві си ли: Аса да й « ІДІЛ » , зму­сив­ши світ обра­ти мен­ше зло.

У го ло во но гих мо люс ків, ка­ра­ка­тиць, во­сьми­но­гів і каль­ма­рів є при сто су ван ня, яке на зи ва - єть ся « чор ниль на бом ба » . Во но слу­жить для обма­ну про­тив­ни­ка. Коли хи­жак на­па­дає, во­сьми­ніг ви­пу­скає «чор­ниль­ну бом­бу», яка за­барв­лює дов­ко­ла весь во­дний про­стір, а сам зни­кає в цьо­му чор­ниль­но­му ту­ма­ні. Лав­ров пра­цює у Пу­ті­на та­кою «чор­ниль­ною бом­бою».

Існує точ ка зо ру, що в усіх зло чи нах, здій с не них остан ні ми ро­ка­ми від іме­ні Ро­сії, ви­нен один Пу­тін, а ін­ші ли­ше ви­ко­ну­ва­ли його зло­чин­ну во­лю. Є ін­ша точка зору, що вин­ні одна­ко­во всі гро­ма­дя­ни Ро­сії. І одне й дру­ге неправильно. Пу­тін, по­за сум­ні­вом, го­лов­ний зло­чи­нець. Гро­ма­дя­ни Ро­сії всі не­суть відповідальність. Але рі­зною мі­рою. Нюрн­берзь­кий три­бу­нал засудив не ли­ше тих, хто ко­ман­ду­вав ма со ви ми вбив ст ва ми. Ко ле га Со - лов­йо­ва й Ки­се­льо­ва Юлі­ус Штрей­хер був по­ві­ше­ний, оскіль­ки, як і во ни, роз па лю вав не на висть, що при­зве­ла до вбивств.

За ви­ро­ком Нюрн­берзь­ко­го три бу на лу був по ві ше ний ко ле га Лав­ро­ва Ріб­бен­троп. Сер­гію Ві­кто­ро ви чу слід час ті ше чи та ти до ку - мент, що на­зи­ва­є­ться: «До­пит під­су­дно­го Ріб­бен­тро­па від 1—2 кві­тня 1946 ро­ку. Сте­но­гра­ма за­сі­да­н­ня між­на­ро­дно­го вій­сько­во­го три­бу на лу » . Ду же ко рис не чи тан ня. Там обви­ну­ва­чі від Ве­ли­кої Бри­та­нії, Фран­ції й СРСР ду­же до­хі­дли­во по­ясню­ють, що та­ке «зло­чин­на дип ло ма тія » і чим во на від різ ня - єть ся від ви ко нан ня про фе сій них дип ло ма тич них обов’ яз ків. Ось, на­при­клад, обви­ну­вач від Ве­ли­кої Бри та нії Файв за пи тує з при во ду на­па­ду на Юго­сла­вію: «Ви вва­жа­є­те пра­виль­ним напасти на кра­ї­ну без вживання яких-не­будь ди­пло­ма­ти­чних за­хо­дів?» А ось той-та­ки Файф після кіль­кох за­пи­тань про роль Ріб­бен­тро­па у за­лу­чен­ні Япо­нії до вій­ни проти США ро­бить ви­сно­вок: «Я вва­жаю, що ви робили все, щоб під бу рю ва ти Япо нію до вій­ни проти США».

А ось уже пред­став­ник СРСР Руденко ста­вить Ріб­бен­тро­пу своє за­пи­та­н­ня: «Ви бу­ли мі­ні­стром закордонних справ фа­шист­ської Ні­меч­чи­ни з 4 лю­то­го 1938 ро­ку. Ваш при­хід на цю по­са­ду збіг­ся з по­ча­тком пе­рі­о­ду, коли Гі­тлер здійснив низ­ку зов­ні­шньо­по­лі­ти­чних акцій, що при­зве­ли зре­штою до сві­то­вої вій­ни. Ви­ни­кає за­пи­та­н­ня, чо­му Гі­тлер при­зна­чив вас мі­ні­стром закордонних справ якраз пе­ред по­ча­тком здій­сне­н­ня ши­ро­ко­мас­шта­бної про­гра­ми агре­сії?».

У Ріб­бен­тро­па не зна­йшло­ся ви­ра­зних від­по­від­ей на за­пи­та­н­ня обви­ну­ва­чів. І ди­пло­ма­ти­чний іму­ні­тет його не за­хи­стив від за­шмор­гу. Час за­раз гу­ман­ні­ший, і його ко­ле­зі Лав­ро­ву за­шморг не за­гро­жує. Але від­по­від­а­ти за зло­чин­ну ди­пло­ма­тію ра­но чи пі­зно до­ве­де­ться.

МАЛЮНОК МА­КСИ­МА СМАГІНА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.