Оле­ксан­дра СВИРИДОВА: «Геб­бель­си за­пу­ска­ють ма­хо­вик, але йдеш і вби­ва­єш все ж та­ки ти»

Den (Ukrainian) - - Українці — читайте! -

що вра­жає про­сто­тою ви­ко­ри­ста­них у ньо­му ху­до­жніх ін­стру­мен­тів, на при­кла­ді одні­єї біо­гра­фії роз­кри­ває су­тність відносин людини і то­та­лі­тар­ної дер­жа­ви. Стрі­чку, яка з’яви­ла­ся на світ напередодні роз­па­ду СРСР, так і не по­ба­чи­ла ши­ро­ка ау­ди­то­рія — ма­буть, до неї не бу­ли го­то­ві ні ро­сій­ська вла­да, ні са­ме су­спіль­ство.

Лю­ди­на, зав­дя­ки якій фільм ви­йшов са­ме та­ким, — Оле­ксан­дра Свиридова. Сце­на­рист, пу­блі­цист, ав­тор кни­жок про­зи й по­е­зії, до­ку­мен­таль­них філь­мів і те­ле­пе­ре­дач, а також понад 500 есе­їв з пи­тань куль­ту­ри і ми­сте­цтва, во­на на­ро­ди­ла­ся в Хер­со­ні і до 20 ро­ків ме­шка­ла в Укра­ї­ні. Хо­ча 1993 ро­ку, після кіль­кох ро­ків успі­шної ро­бо­ти на ро­сій­сько­му те­ле­ба­чен­ні, Оле­ксан­дра Свиридова бу­ла ви­му­ше­на ви­їха­ти до Ка­на­ди, а по­тім до США, за її власним зі­зна­ням, во­на не­о­дно­ра­зо­во на­ма­га­ла­ся за­про­по­ну­ва­ти себе Укра­ї­ні. «На­віть сьо­го­дні ли­сту­ю­ся із дру­зя­ми в Хер­со­ні і ка­жу, що го­то­ва по­вер­ну­ти­ся. Шко­да, що жи­т­тя ми­ну­ло на чу­жи­ні», — зі­зна­є­ться во­на в роз­мо­ві з «Днем». ро­ле­ва — під­став­те будь-яке сло­во, що озна­чає Вла­ду, — від­да­ва­ла на­каз, а лан­цю­го­вий пес Вла­ди ки­дав­ся ви­ко­ну­ва­ти — ви­сте­жу­ва­ти, пе­ре­гри­за­ти гор­ло по ко­ман­ді «фас», шма­ту­ва­ти чи ви­пльо­ву­ва­ти по ко­ман­ді «фу». Ни­ні охо­рон­ка —і є вла­да. І це не ста­лі­нізм. Ста­лі­нізм — це си­ту­а­ція ви­да­тно­го ро­ма­ну Ор­вел­ла «1984», а ни­ні — ста­ви­ться ін­ший сю­жет то­го ж чу­до­во­го ав­то­ра — не менш ві­до­ма «Кол­госп тва­рин». Лан­цю­го­вий пес відв’язав­ся і став вла­дою. Він сам ви­рі­шує, коли йо­му на­ки­ну­ти­ся, а коли ні. Ні­чо­го спіль­но­го зі ста­лі­ні­змом. Там бу­ли пе­рі­о­ди «єжов­щи­ни» і «пе­ре­ги­нів на мі­сцях», Бе­рія і «бе­рі­єв­ська» ам­ні­стія. І хоч­би яки­ми впли­во­ви­ми бу­ли на­чаль­ни­ки охо­рон­ки — вони за­ли­ша­ли­ся у ста­ту­сі ви­ко­нав­ця. Ста­лі­нізм був по­ро­дже­н­ням Ста­лі­на.

У мо­їй ко­смо­го­ні­чній си­сте­мі є опо­ри, і одна з них — книж­ка улю­бле­но­го Же­лю Же­лє­ва з про­стою на­звою «Фа­шизм». Від­крий­те її — во­на є ро­сій­ською, він ме­ні її ро­сій­ською й по­да­ру­вав, мир його пам’яті, — і пу­блі­куй­те в га­зе­ті по гла­вах. Ко- в якій по­тре­ба обме­же­ної гру­пи, що за­хо­пи­ла вла­ду, ле­га­лі­зу­ва­ти на­гра­бо­ва­не, ви­ма­гає при­ду­ше­н­ня будь-ко­го, хто по­стає на шля­ху. Зо­о­ло­гі­чний при­мі­тив­ний фа­шизм.

Про те, що фа­шизм без­смер­тний, нам спо­кій­ним го­ло­сом Михайла Ром­ма бу­ло по­ві­дом­ле­но з екра­ну 1965 ро­ку під час по­ка­зу філь­му «Зви­чай­ний фа­шизм» за сце­на­рі­єм Майї Ту­ров­ської і Юрія Ха­ню­ті­на. Ни­ні­шній російський ре­жим — НЕ про­дов­жу­ва­чтра­ди­цій ста­лі­ні­зму в еко­но­мі­чній пло­щи­ні. Одно­пар­тій­ность і то­та­лі­та­ризм Ста­лі­на бу­ли на­дбу­до­вою над убо­гою еко­но­мі­кою, і со­тні ти­ся­чв’язнів як ра­бів зга­ня­ли на бу­дів­ни­цтво но­вих міст, фа­брик, за­во­дів, доріг. В’язні ви­до­бу­ва­ли ура­но­ву ру­ду, вста­нов­лю­ва­ли ядер­ні ре­акто­ри то­що. Не мав Ста­лін ко­штів на те, щоб на­йма­ти ро­бі­тни­ків, пла­ти­ти їм зар­пла­ту чи го­ду­ва­ти ра­бів. У ни­ні­шньої кор­по­ра­ції гро­шей си­ла-си­лен­на, і її ре­пре­сив­ні ме­ха­ні­зми спря­мо­ва­ні на те, щоб за­хи­сти­ти себе і за­хи­сти­ти свій ка­пі­тал.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.