Гео­по­лі­ти­чна вісь або со­юз че­рез ви­па­док

Мі­ні­стри закордонних справ Тур­ції, Азер­бай­джа­на та Гру­зії фі­ксу­ють «зо­ну спіль­них ін­те­ре­сів»

Den (Ukrainian) - - День Планети -

ням п’ятої зу­стрі­чі глав МЗС Азер­бай­джа­ну, Гру­зії й Ту­реч­чи­ни. Вони від­бу­ва­ю­ться ре­гу­ляр­но з 2012 ро­ку. На по­пе­ре­дніх зу­стрі­чах го­лов­ни­ми бу­ли економічні й ін­фра­стру­ктур­ні про­е­кти. І на цій зу­стрі­чі вони обго­во­рю­ва­ли­ся у сві­тлі ба­жа­н­ня Іра­ну при­єд­на­ти­ся до по­ста­чань га­зу че­рез Гру­зію й Ту­реч­чи­ну на бе­рег Се­ред­зем­но­го мо­ря. Зокре­ма, по­сол Іра­ну в Гру­зії Аб­бас Та­леб по­ві­до­мив про те, що вже ве­ду­ться те­хні­чні ро­бо­ти з транс­пор­ту­ва­н­ня при­ро­дно­го га­зу з Іра­ну до Гру­зії. Про­те пи­та­н­ня без­пе­ки до­мі­ну­ва­ли. Мі­ністр закордонних справ Гру­зії Ми­ха­їл Джа­не­лі­дзе роз­по­вів, що сто­ро­ни до­мо­ви­ли­ся по­гли­би­ти спів­пра­цю в пи­та­н­нях по­си­ле­н­ня без­пе­ки в ре­гіо­ні й бо­роть­би з те­ро­ри­змом.

Для уча­сни­ків зу­стрі­чі не за­ли­ши­ло­ся та­єм­ни­цею де­мон­стра­тив­не ба­жа­н­ня Мо­скви озбро­ю­ва­ти Вір­ме­нію як за­гро­зу всім трьом кра­ї­нам. Дже­ре­ло мо­сков­ської «Га­зе­ти.Ru», близь­ке до російського Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни, вва­жає, що но­ві по­ста­ча­н­ня озбро­єнь Вір­ме­нії мо­жуть бу­ти по­кли­ка­ні ство­ри­ти до­да­тко­вий тиск на Ту­реч­чи­ну. «Мо­жли­вість чи­ни­ти на них тиск за до­по­мо­гою Вір­ме­нії до­зво­лить нам за не­об­хі­дно­сті на­віть від­кри­ти дру­гий фронт».

Зви­чай­но, з су­то вій­сько­во­го по­гля­ду ні Азер­бай­джан, ні Гру­зія во­ю­ва­ти з Ро­сі­єю не в змо­зі, і це не є їхньою ме­тою. Про­те, вони спов­не­ні рі­шу­чо­сті ство­ри­ти в ре­гіо­ні Пів­ден­но­го Кав­ка­зу но­ву гео­по­лі­ти­чну ре­аль­ність і тим са­мим ви­рі­ши­ти зав­да­н­ня ди­пло­ма­ти­чної під­трим­ки Ту­реч­чи­ни і з її до­по­мо­гою якось за­хи­сти­ти­ся від Ро­сії.

Для Мо­скви це сам по со­бі вель­ми три­во­жний факт. Її са­те­літ Вір­ме­нія опи­ня­є­ться практично в пов­ній бло­ка­ді. Якщо Іран, вель­ми прим­хли­вий со­ю­зник Крем­ля, при­єд­на­є­ться до спіль­них ін­фра­стру­ктур­них про­е­ктів, то не ли­ше Єре­ван ви­яви­ться ізо­льо­ва­ним, а й ро­сій­ська ба­за в Гюм­рі. Роз­мо­ви про від­кри­т­тя так зва­но­го дру­го­го фрон­ту проти Ту­реч­чи­ни не біль­ше ніж ри­то­ри­ка. У Си­рії й на Дон­ба­сі Ро­сія зав’язну­ла на­стіль­ки, що ще по­ді­бне во­на со­бі до­зво­ли­ти про­сто не в змо­зі. І тим па­че йти на про­ти­сто­я­н­ня з Іра­ном. З ним і так у Крем­ля до­ста­тньо про­блем. По­чи­на­ю­чи з 70 млн ба­ре­лів на­фти із за­па­сів, які Те­ге­ран пла­нує ви­ки­ну­ти на сві­то­вий ри­нок най­ближ­чим ча­сом. І це без ура­ху­ва­н­ня на­ро­щу­ва­н­ня ви­до­бу­тку й збіль­ше­н­ня екс­пор­ту вже влі­тку. Пер­ші по­ста­ча­н­ня до Єв­ро­пи з дис­кон­том у $5 за бо­чку вже по­ча­ли­ся. Та­кий со­бі подарунок Мо­скві.

Па­тро­но­ва­ний Асад, не без під­трим­ки Те­ге­ра­на, ра­птом по­чав ви­яв­ля­ти ба­жа­н­ня во­ю­ва­ти до пов­ної пе­ре­мо­ги, тор­пе­ду­ю­чи уго­ду про при­пи­не­н­ня во­гню між Мо­сквою й Ва­шинг­то­ном. Та­ка його вдя­чність за під­трим­ку. Як то ка­жуть, не че­ка­ли...

Вісь Анкара — Ба­ку — Тбі­лі­сі має всі шан­си ста­ти дов­го­стро­ко­вою по­лі­ти­чною ре­аль­ні­стю на Південному Кав­ка­зі. При­чо­му її вплив по­ши­рю­є­ться й на Цен­траль­ну Азію по лі­нії Азер­бай­джан — Ту­реч­чи­на — Ка­зах­стан, Азер­бай­джан — Ту­реч­чи­на — Тур­кме­ні­стан. І це ще один вель­ми три­во­жний факт для Мо­скви.

Че­рез вибухи президент Ту­реч­чи­ни Ер­до­ган переніс свій візит до Азер­бай­джа­ну. Про­те, він від­бу­де­ться, й слід че­ка­ти подаль­шо­го змі­цне­н­ня осі трьох кра­їн. І Мо­скві в ре­гіо­ні мі­сця фа­кти­чно не за­ли­ши­ло­ся. Її ди­пло­ма­ти­чна ізо­ля­ція по­си­лю­є­ться.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.