Ві­чна ніч

Den (Ukrainian) - - Культура - Ель­ві­ра ЗАГУРСЬКА, те­а­тро­зна­вець, Ки­їв — Чер­ні­гів

Ви­ста­вою «Ніч пе­ред Рі­здвом» М. Го­го­ля (з ви­ко­ри­ста­н­ням фра­гмен­тів ін­сце­ні­за­цій Михайла Ста­ри­цько­го та Ва­си­ля Ва­силь­ка) Чер­ні­гів­ський обла­сний укра­їн­ський му­зи­чно-дра­ма­ти­чний те­атр ім. Т. Шев­чен­ка озна­ме­ну­вав по­ча­ток юві­лей­но­го ро­ку (в Мі­жна­ро­дний день те­а­тру — 27 бе­ре­зня від­зна­ча­ти­ме своє 90-лі­т­тя).

Якщо зро­би­ти со­ціо­ло­гі­чне опитування укра­їн­ців — з чим у них асо­ці­ю­є­ться твор­чість Миколи Ва­си­льо­ви­ча, то чи не ко­жний дру­гий від­по­вів би, що з го­го­лів­ською по­ві­стю «Ніч пе­ред Рі­здвом». Або з філь­мом «Ве­чо­ри на ху­то­рі бі­ля Ди­кань­ки» (вла­сне, екра­ні­за­ці­єю зга­да­ної по­ві­сті). А якщо за­про­по­ну­ва­ти про­дов­жи­ти ряд «Го­голь, Укра­ї­на...» — не­о­дмін­но ви­ни­кли би — Солоха, Ва­ку­ла, черевички... і чорт.

« Я вва­жа­юсь за­гад­кою для всіх, ні­хто не роз­га­дав ме­не аб­со­лю­тно», — пи­сав Го­голь. «Ро­зга­дує» одно­го з най­мі­сти­чні­ших укра­їн­ських пи­сьмен­ни­ків те­атр не впер­ше — у пам’яті ще жи­ва « Пан­но­чка » Ні­ни Са­дур за мо­ти­ва­ми по­ві­сті кла­си­ка «Вій» у ре­жи­су­рі Миколи Ка­ра­сьо­ва. Ці дві по­ста­нов­ки, окрім оче­ви­дно­го, спо­рі­днює один ці­ка­вий мо­мент: не «тем­ні», не «злі­сно», і не «гні­тять», але — «си­ли». В «Но­чі пе­ред Рі­здвом» у по­ста­нов­ці Ан­дрія Ба­кі­ро­ва по­ту­жні енер­ге­ти­чні си­ли «роз­гу­лю­ють » і сце­ною, і за­лою, « втя­гу­ю­чи» гля­да­ча у ви­хор сце­ні­чної дії. Мо­жли­во, са­ме цим по­ясню­є­ться той факт, що на ко­жній ви­ста­ві ан­шлаг.

Ан­дрій Ба­кі­ров ( також ав­тор ху­до­жньо­го та му­зи­чно­го оформ­ле­н­ня ви­ста­ви) про­по­нує своє­рі­дний по­лі­лог кла­си­ків укра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри — як між со­бою, так і з гля­да­чем. По су­ті, дія по­ві­сті « Ніч пе­ред Рі­здвом » при­уро­че­на до одно­го з епі­зо­дів ца­рю­ва­н­ня Ка­те­ри­ни II, а са­ме — остан­ній де­пу­та­ції за­по­рож­ців, що від­бу­ла­ся в 1775 р. і бу­ла пов’ яза­на з ро­бо­тою Ко­мі­сії що­до ска­су­ва­н­ня Запорізької Сі­чі. У чи­слен­них по­ста­нов­ках за­зви­чай ця не ду­же зру­чна си­ту­а­ція мі­кшу­є­ться за­чу­ду­ва­н­ням і за­ми­лу­ва­н­ням ве­лич­чю й роз­кіш­шю цар­сько­го па­ла­цу з бо­ку Ва­ку­ли, з про­я­ва­ми син­дро­му мен­шо­вар­то­сті при цьо­му. Але не в цій ви­ста­ві! Тут ца­ри­ця Ка­те­ри­на (Сві­тла­на Бой­ко) на­ма­га­є­ться під­кре­сли­ти ні­кчем­ність лю­ду, що з’ явив­ся пе­ред її ясні очі ( але — от ха­ле­па!) Ва­ку­лі (Єв­ген Бондар) кон­че по­трі­бні ли­ше черевички, це його «пе­ре­пус­тка » до ща­сли­во­го жи­т­тя в ха­ті з сіль­ською кра­су­нею. То­му ца­ри­ця зму­ше­на кру­ти­ти­ся- вер­ті­ти­ся, на­че офі­ці­ан­тка, з че­ре­ви­чка­ми на окса­ми­то­вій по­ду­ше­чці, до­по­ки Ва­ку­ла з ен­ту­зі­а­змом ре­кла­мує... укра­їн­ську ку­хню. Зви­чай­но, ко­мізм си­ту­а­ції зво­дить на­ні­вець цар­ську зверх­ність, про­те подаль­ший діа­лог ца­ри­ці з кня­зем По­тьом­кі­ним ( Пе­тро Ве­ли­кий) зно­ву по­вер­тає нас в ту ре­аль­ність, за­ра­ди якої, мо­жли­во, і за­ми­слю­ва­ла­ся « Ніч пе­ред Рі­здвом»: Ка­те­ри­на ІІ на­ка­зує кня­зе­ві зни­щи­ти За­по­різь­ку Січ...

У цій по­ста­нов­ці не­має тра­ди­цій­них хат — кри­ниць — ру­шни­ків: ві­кна та лав­ка по­зна­ча­ють по­ме­шка­н­ня Окса­ни; две­рі та стіл зі стіль­ця­ми — ха­ту Со­ло­хи. Рі­здвя­на зір­ка, мі­сяць, зо­рі, і чор­ний по­міст — мі­ні­ма­лізм сце­но­гра­фії до­зво­ляє роз­гу­ля­ти­ся акто­рам, які й за­кру­чу­ють енер­ге­ти­чні кру­го­вер­ті за­со­ба­ми про­жи­ва­н­ня ці­єї дав­ньої — май­же ві­чної — істо­рії. Ось Окса­на (На­та­лія Пун­тус) ми­лу­є­ться со­бою в лю­стер­ко, ось Чуб (Ва­лен­тин Су­дак) із ку­мом Па­на­сом (Оле­ксандр Ку­ко­ве­ров), на­тхнен­ні ба­га­то­обі­ця­ю­чою пер­спе­кти­вою, ідуть в го­сті; ось Солоха (Окса­на Гребенюк) вправ­но роз­прав­ля­є­ться із за­ли­цяль­ни­ка­ми, роз­пи­ху­ю­чи тих по мі­шках. Ну й, зви­чай­но, «пред­став­ник не­чи­стої си­ли» — вправ­ний, завзятий, спов­не­ний не­ви­чер­пно­го ен­ту­зі­а­зму та іро­нії чорт у ви­ко­нан­ні Сер­гія Пун­ту­са. Вони жи­вуть. Ді­ють. Тво­рять. І всі ми зна­є­мо, що ця історія завершується ща­сли­во, про­те ре­жи­сер не­нав’язли­во про­по­нує зга­да­ти про те, з яких ча­сів ви­чле­не­но цю ніч: у фі­на­лі ви­ста­ви му­зи­ка по­сту­по­во за­по­віль­ню­є­ться, від­лу­ню­ю­чи, упо­віль­ню­ю­ться й ру­хи всьо­го ща­сли­во­го лю­ду, і по­сту­по­во все то­не в темряві...

«Чи зна­є­те ви укра­їн­ську ніч», — за­пи­ту­вав Го­голь? О, так, ми зна­є­мо, що це та­ке...

У Чер­ні­го­ві від­бу­ла­ся ре­зо­нан­сна прем’єра: кла­си­ку «роз­га­ду­ють» на­ші су­ча­сни­ки

КО­ЛО­РИ­ТНІ ОБРА­ЗИ СО­ЛО­ХИ І ЧОР­ТА У ВИ­СТА­ВІ «НІЧ ПЕ­РЕД РІ­ЗДВОМ» СТВО­РИ­ЛИ ОКСА­НА ГРЕБЕНЮК І СЕР­ГІЙ ПУН­ТУС

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.