Во­єн

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» - Ві­та­лій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»

Борг Укра­ї­ни був ре­стру­кту­ри­зо­ва­ний. Ви­пу­ще­ні (з роз­стро­чкою пла­те­жів на 12 ро­ків) і пе­ре­да­ні «Газ­про­му» від­по­від­ні дер­жав­ні облі­га­ції. Але бор­ги спо­жи­ва­чів до­ро­сли до 50% і ти­сну­ли на зов­ні­шню за­бор­го­ва­ність. Уряд ви­рі­шив роз­ве­сти отри­му­ва­ну Укра­ї­ною пла­ту за тран­зит і опла­ту за ім­порт­ний газ. У ре­зуль­та­ті в кра­ї­ні з’яви­ли­ся за­ча­тки вну­трі­шньо­го га­зо­во­го рин­ку і пер­ші не­дер­жав­ні ком­па­нії.

Зав­дя­ки цьо­му на­сту­пний, 1996 рік ми­нув без га­зо­вих ка­та­клі­змів. У сі­чні бу­ла ство­ре­на й по­ча­ла ро­бо­ту змі­ша­на ро­сій­сько-укра­їн­ська ко­мі­сія зі спів­пра­ці. До її зав­да­н­ня вхо­див кон­троль за ви­ко­на­н­ням до­мов­ле­но­стей між Ро­сі­єю й Укра­ї­ною, а також під­го­тов­ка но­вих угод і роз­ви­ток дво­сто­рон­ньо­го еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва. Ек­спер­ти за­зна­ча­ють, що ро­бо­та цьо­го ор­га­ну, ство­ре­но­го за іні­ці­а­ти­вою Марчука, при­ве­ла до си­сте­ма­ти­за­ції дво­сто­рон­ніх про­блем і до­зво­ли­ла по­лі­пши­ти ко­ор­ди­на­цію під час їх розв’яза­н­ня. У ці­ло­му, як зга­ду­ють су­ча­сни­ки, 1996 рік, зав­дя­ки твер­дій лі­нії прем’єра, ви­явив­ся одним з най­ста­біль­ні­ших для «на­фто­га­зо­вих» зв’яз­ків Ро­сії й Укра­ї­ни. І хто знає, як роз­ви­ва­ли­ся б ці відносини да­лі, як­би Марчука не зви­ну­ва­ти­ли у «фор­му­ван­ні вла­сно­го по­лі­ти­чно­го імі­джу» й не від­пра­ви­ли у від­став­ку.

За­те 1997 рік ба­га­то в чо­му став ро­ком по­сту­пок і від­сту­пу. Укра­їн­ська сто­ро­на при­пи­ни­ла на­по­ля­га­ти на під­ви­щен­ні ці­ни за тран­зит ро­сій­ської на­фти магістральним на­фто­про­во­дом «Дру­жба»: у трав­ні був під­пи­са­ний не ли­ше До­го­вір про дру­жбу, спів­пра­цю й пар­тнер­ство з Ро­сі­єю, а й ком­плекс угод про Чор­но­мор­ський флот, від­по­від­но до якого він отри­мав пра­во за­ли­ша­ти­ся в Кри­му ще 20 ро­ків — до 2017 ро­ку. Орен­дна пла­та за цю вій­сько­во-мор­ську ба­зу бу­ла пов’яза­на з по­га­ше­н­ням за­бор­го­ва­но­сті Укра­ї­ни за газ. А під­пи­сав цю уго­ду прем’єр-мі­ністр Пав­ло Ла­за­рен­ко, який за­ймав­ся не ли­ше фор­му­ва­н­ням вла­сно­го імі­джу, а й зна­чно біль­ше — вла­сно­го га­ман­ця. На­при­кін­ці цьо­го ж ро­ку уряд створює НАК «На­фто­газ Укра­ї­ни», який зго­дом на­звуть чор­ною ді­рою укра­їн­сько­го бю­дже­ту. З 1998 ро­ку «Газ­пром» при­пи­нив пря­мі по­ста­ча­н­ня га­зу Укра­ї­ні й по­чав по­ста­ча­ти газ ли­ше в опла­ту за тран­зит. Екс­пор­том «пла­тно­го» га­зу зайня­ла­ся по­се­ре­дни­цька ком­па­нія «Іте­ра». Пі­зні­ше її змі­ни­ли Eural Trans Gas і «Ро­сУкрЕнер­го».

У 1999—2001 роках Укра­ї­на про­дов­жу­ва­ла по­лі­ти­ку по­сту­пок, які те­пер спри­йма­ю­ться як аб­со­лю­тно не­ви­прав­да­ні. За га­зо­ві бор­ги ми від­да­ли Ро­сії ві­сім стратегічних бом­бар­ду­валь­ни­ків Ту-160 і три Ту-95МС, близь­ко 600 кри­ла­тих ра­кет Х-22, що сто­я­ли на озбро­єн­ні да­ле­кої авіа­ції, а також всі­ля­ке на­зем­не уста­тку­ва­н­ня. При цьо­му з російського бо­ку по­стій­но лу­на­ли звинувачення в то­му, що Укра­ї­на кра­де газ з тран­зи­тної тру­би. Офі­цій­но укра­їн­ська вла­да ці ви­гад­ки спро­сто­ву­ва­ла. Але одно­го дня світ був не­аби­як зди­во­ва­ний. Президент Укра­ї­ни Ле­о­нід Ку­чма в інтерв’ю жур­на­лу Spiegel 2000 ро­ку за­явив: «Мо­сква що­ро­ку пе­ре­ка­чує че­рез на­шу кра­ї­ну на за­хід 130 мі­льяр­дів ку­бо­ме­трів га­зу. Якщо тут від­ка­ча­ють мі­льярд ку­бо­ме­трів — це ж ні­кчем­на час­тка».

Про­те на по­ча­тку тре­тьо­го ти­ся­чо­лі­т­тя га­зо­ві відносини Укра­ї­ни й Ро­сії, зда­ва­ло­ся, всту­пи­ли у пе­рі­од, який у на­ро­ді на­зи­ва­ють «мир та спо­кій». Спри­я­ю­чи ба­жа­ній пе­ре­мо­зі Ві­кто­ра Яну­ко­ви­ча на пре­зи­дент­ських ви­бо­рах 2004 ро­ку, ро­сій­ська вла­да схва­ли­ли до­да­тко­ву уго­ду до кон­тра­кту між «Газ­про­мом» і «На­фто­га­зом», якою на п’яти­рі­чний тер­мін, до 2009 ро­ку, для Укра­ї­ни вста­нов­лю­ва­ла­ся фі­ксо­ва­на ці­на на російський газ — 50 до­ла­рів за ти­ся­чу ку­бо­ме­трів. Але внаслідок по­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції президентом Укра­ї­ни став Ві­ктор Ющенко.

У Ро­сії ви­рі­ши­ли, що ча­си «пільг» (ці­на в $50) для Укра­ї­ни за­кін­чи­ли­ся й по­ча­ли за­йма­ти­ся бу­дів­ни­цтвом га­зо­про­во­дів в об­хід те­ри­то­рії Укра­ї­ни (Ямал — Єв­ро­па та Пів­ні­чний по­тік). Це при­зве­ло до зни­же­н­ня об­ся­гів га­зо­во­го тран­зи­ту че­рез Укра­ї­ну. У свою чер­гу прі­о­ри­те­та­ми енер­ге­ти­чної по­лі­ти­ки Укра­ї­ни ста­ло по­збав­ле­н­ня від ро­сій­ської га­зо­вої за­ле­жно­сті, по­шук аль­тер­на­тив­них дже­рел па­ли­ва й енергоефективність.

На­при­кін­ці 2005 ро­ку Укра­ї­ні був пред’яв­ле­ний фа­кти­чний уль­ти­ма­тум — до 1 гру­дня прийня­ти ро­сій­ську ці­ну — 160 до­ла­рів за ти­ся­чу ку­бо­ме­трів. Не по­го­ди­ли­ся, й до се­ре­ди­ни гру­дня про­по­но­ва­на Ро­сі­єю ці­на бу­ла під­ня­та до 220— 230 до­ла­рів за ти­ся­чу ку­бо­ме­трів. (Ра­дник пре­зи­ден­та Ро­сії з еко­но­мі­чних пи­тань Ан­дрій Іл­ла­ріо­нов на­звав кон­флікт, що роз­гор­нув­ся між Ро­сі­єю й Укра­ї­ною, «га­зо­вою вій­ною» й ви­знав, що в ній Ро­сія за­сто­су­ва­ла проти Укра­ї­ни «енер­ге­ти­чну зброю»). Зві­сно, в умо­вах та­ко­го ди­кта­ту Укра­ї­на від­мо­ви­ла­ся під­пи­са­ти кон­тра­кти на по­ста­ча­н­ня га­зу 2006 ро­ку. І з 1 сі­чня російський вен­тиль був пе­ре­кри­тий.

Кон­флікт був при­пи­не­ний у ніч з 3 на 4 сі­чня під­пи­са­н­ням до­ку­мен­тів, які, схо­же, за­до­воль­ня­ли обидві сто­ро­ни. До­го­вір стро­ком на п’ять ро­ків пе­ред­ба­чав, що по­ста­ча­н­ня до Укра­ї­ни про­хо­ди­ти­муть че­рез по­се­ре­дни­цьку ком­па­нію «Ро­сУкрЕнер­го», а ці­на за газ для Укра­ї­ни ста­но­ви­ти­ме $95 за ти­ся­чу ку­бо­ме­трів (на пер­ше пів­річ­чя). Ком­про­мі­сна ці­на стала мо­жли­вою зав­дя­ки «змі­шен­ню» до­ро­го­го російського й де­ше­во­го турк­мен­сько­го га­зу в тру­бі для Укра­ї­ни. Але Вер­хов­на Ра­да Укра­ї­ни не схва­ли­ла цю уго­ду, ви­сло­вив­ши не­до­ві­ру уря­ду Юрія Єха­ну­ро­ва. Крім то­го, без ен­ту­зі­а­зму по­ста­ви­ла­ся до неї й Тур­кме­нія, яку не за­до­воль­ня­ла ці­на.

2008 ро­ку по­чав­ся но­вий тур га­зо­во­го кон­флі­кту, в ре­зуль­та­ті якого з 1 сі­чня 2009 ро­ку бу­ла при­пи­не­на по­да­ча га­зу для Укра­ї­ни, а з 5 сі­чня змен­ши­ла­ся його по­да­ча для єв­ро­пей­ських спо­жи­ва­чів. З 7 сі­чня тран­зит російського га­зу че­рез те­ри­то­рію Укра­ї­ни був при­пи­не­ний пов­ні­стю. І по­но­вив­ся ли­ше 20 сі­чня, після то­го як у Мо­скві бу­ли під­пи­са­ні від­по­від­ні кон­тра­кти, які вва­жа­ю­ться чин­ни­ми й до сьо­го­дні­шньо­го дня.

21 кві­тня 2010 ро­ку в Хар­ко­ві Ві­ктор Яну­ко­вич и Дми­тро Ме­две­дєв під­пи­са­ли но­ву уго­ду про вар­тість за­ку­пок и тран­зи­ту га­зу че­рез укра­їн­ську ГТС, пов’язав­ши зни­же­н­ня ці­ни на 30% (від роз­ра­хо­ва­ної за фор­му­лою кон­тра­кту) с про­дов­же­н­ням уго­ди про арен­ду ба­зи у Се­ва­сто­по­лі на 25 ро­ків, до 2042 ро­ку. Ці уго­ди, які в Укра­ї­ні бу­ли одра­зу зу­стрі­ну­ті про­те­ста­ми, Ро­сія ро­зір­ва­ла 2014 ро­ку після анексії Кри­му, не­гла­сно ого­ло­сив­ши Укра­ї­ні но­ву га­зо­ву вій­ну, що три­ває до­сі.

Спи­ра­ю­чись на до­по­мо­гу єв­ро­пей­ських пар­тне­рів, Укра­ї­на, мо­жна ска­за­ти, її вже практично ви­гра­ла, пов­ні­стю від­мо­вив­шись від за­ку­пів­лі російського га­зу. Але одні­єю ли­ше ці­ною па­ли­ва ро­сій­сько-укра­їн­ський га­зо­вий кон­флікт, що три­ває щейі на тлі вій­ни на Дон­ба­сі й анексії Кри­му, не ви­чер­пу­є­ться. По­пе­ре­ду переговори що­до тран­зи­ту російського га­зу, що йде до Єв­ро­пи, че­рез те­ри­то­рію на­шої кра­ї­ни. Укра­ї­на на­по­ля­гає на то­му, щоб при­ве­сти від­по­від­ний кон­тракт у від­по­від­ність з тре­тім енер­го­па­ке­том Єв­ро­со­ю­зу й укра­їн­ським за­ко­ном. Від­по­від­ні по­прав­ки ма­ють пе­ред­ба­ча­ти не ли­ше змі­ну си­сте­ми та­ри­фо­утво­ре­н­ня, а й вра­хо­ву­ва­ти но­ві ме­ре­же­ві ко­де­кси, ін­ші ви­мо­ги єв­ро­пей­сько­го і укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства. Ро­сія, що пра­гне сво­ї­ми га­зо­ви­ми «по­то­ка­ми» обі­йти Укра­ї­ну, зві­сно, по­ста­ра­є­ться ігно­ру­ва­ти або на­віть тор­пе­ду­ва­ти не­ви­гі­дну їй про­по­зи­цію й переговори.

На­га­да­є­мо, що На­цко­мі­сія з ре­гу­лю­ва­н­ня енер­ге­ти­ки й ко­му­наль­них по­слуг за­про­ва­ди­ла з 1 сі­чня 2016 ро­ку но­ву си­сте­му та­ри­фо­утво­ре­н­ня при тран­зи­ті га­зу че­рез укра­їн­ську те­ри­то­рію, вста­но­вив­ши також і та­ри­фи для то­чок вхо­ду й ви­хо­ду укра­їн­ської га­зо­транс­порт­ної си­сте­ми. Ро­змір мо­жли­во­го ефе­ктив­но­го під­ви­ще­н­ня та­ри­фу офі­цій­но не на­зи­вав­ся, але, за сло­ва­ми укра­їн­ських чи­нов­ни­ків, йде­ться про його під­ви­ще­н­ня в 1,52 ра­зи. При­чо­му НКРЕКП до­зво­ли­ла «На­фто­га­зу» тран­зи­ту­ва­ти газ за чин­ним кон­тра­ктом з «Газ­про­мом» ли­ше до бе­ре­зня й зо­бов’яза­ла зго­дом вра­ху­ва­ти рі­зни­цю в та­ри­фах також і за цей пе­рі­од.

Чо­му до бе­ре­зня? Зро­зумі­ло, що за будь-якого пе­ре­бі­гу пе­ре­го­во­рів Укра­ї­на не хо­ті­ла б почути звинувачення у зри­ві по­ста­чань га­зу до Єв­ро­пи у роз­пал опа­лю­валь­но­го се­зо­ну. У той же час до «тран­зи­тних» рі­шень НКРЕКП, що роз­ро­бля­ли­ся, ма­буть, не без узго­дже­н­ня з уря­дом і «На­фто­га­зом», усе ж ви­ни­ка­ють пи­та­н­ня. За ве­ли­ким ра­хун­ком вони (рішення), як то ка­жуть, ллють во­ду на газ­про­мів­ський млин. У пу­тін­сько­го про­е­кту «Пів­ні­чний по­тік 2», що йде в об­хід Укра­ї­ни, в Єв­ро­пі й без то­го чи­ма­ло при­бі­чни­ків (серед них і най­біль­ші га­зо­ві ком­па­нії Ні­меч­чи­ни, Фран­ції й Ав­стрії, що укла­ли від­по­від­ні уго­ди). Під­ви­ще­н­ня тран­зи­тно­го та­ри­фу так чи так мо­же по­зна­чи­ти­ся й на ці­ні єв­ро­пей­сько­го га­зу, що по­ста­ча­є­ться Укра­ї­ні. Ку­ди в цьо­му ви­пад­ку при­ле­тить тран­зи­тний бу­ме­ранг?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.