Ве­ли­кий бі­знес так і не став суб’єктом по­ря­тун­ку кра­ї­ни

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

Ти­ждень ми­нув після про­ва­лу во­ту­му не­до­ві­ри уря­ду, а й до­сі не­має жо­дно­го ло­гі­чно­го й пе­ре­кон­ли­во­го по­ясне­н­ня, що ж це бу­ло. По­лі­ти­ки плу­та­ю­ться у свід­че­н­нях, ек­спер­ти та жур­на­лі­сти бу­ду­ють вер­сії, під­став­ля­ю­чи в рів­ня­н­ня не­ві­до­мі, які ве­ри­фі­ку­ва­ти не­мо­жли­во.

На­че ви­лі­зло на мить із вод Дні­пра й одра­зу зни­кло не­ві­до­ме чу­до­ви­сько, за­ли­шив­ши на знім­ка­хфо­то­ка­мер та ай­фо­нів су­ху ци­фру 194. Хто го­во­рить, що ба­чив гі­гант­ську жа­бу, хто грі­шить на древ­ньо­го ди­но­зав­ра, що обріс тван­ню, і ли­ше в одно­му схо­дя­ться всі — чу­до­ви­сько над­зви­чай­но мер­зен­не й не­без­пе­чне.

Усі мо­жли­ві не­фан­та­сти­чні сце­на­рії, ко­трі мо­гли при­зве­сти до збе­ре­же­н­ня уря­ду Яце­ню­ка, спро­ще­но зво­дя­ться до та­ки­хва­рі­ан­тів:

змо­ва Пре­зи­ден­та, прем’єра та «олі­гар­хів» (ті­ньо­вих грав­ців, що кон­тро­лю­ють зна­чну ча­сти­ну на­ціо­наль­но­го ба­гат­ства і не обі­йма­ють дер­жав­ни­хпо­сад) проти низ­ки фра­кцій, на­ро­дних­де­пу­та­тів і гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, не­за­до­во­ле­но­го не­ефе­ктив­ним й ко­рум­по­ва­ним уря­дом;

змо­ва прем’єра і ча­сти­ни «олі­гар­хів» проти Пре­зи­ден­та, який на­ма­га­є­ться пе­ре­роз­по­ді­ли­ти по­то­ки на ко­ристь ін­шої ча­сти­ни «олі­гар­хів», на тлі са­мо­стій­ної по­зи­ції фра­кцій і де­пу­та­тів, ко­трі по­слі­дов­но го­ло­су­ва­ли проти уря­ду;

під­сум­ко­ва змо­ва Пре­зи­ден­та та прем’єра на тлі вже ві­до­ми­хпо­зи­цій фра­кцій, де­пу­та­тів і ті­ньо­вих­грав­ців, що сто­ять за ни­ми.

Я нав­ми­сно не вра­хо­вую як акто­рів зов­ні­шні си­ли (США, МВФ то­що), оскіль­ки пу­блі­чної ви­мо­ги від­став­ки уря­ду Яце­ню­ка з їхньо­го бо­ку не бу­ло і не мо­гло бу­ти, а пра­гне­н­ня ци­хсил до «зов­ні­шньо­го управ­лі­н­ня» Укра­ї­ною ду­же пе­ре­біль­шу­є­ться вну­трі­шні­ми грав­ця­ми у сво­ї­хці­лях , мно­жа­чи мі­рі­а­ди най­бе­з­глу­зді­ши­хчу­ток.

Не­ва­жли­во, який з пе­ре­ра­хо­ва­них ва­рі­ан­тів ближ­чий до істи­ни. Го­лов­не, що в будь-яко­му ви­пад­ку це бу­ла змо­ва.

У пу­блі­чно­му про­сто­рі Укра­ї­ни й За­хо­ду «по­ря­ту­нок» Яце­ню­ка по­стає як при­ни­зли­ва те­а­траль­на ви­ста­ва, зре­жи­со­ва­на в ре­зуль­та­ті змо­ви Пре­зи­ден­та, прем’єра і не­пу­блі­чних сил, які керують ру­чни­ми кно­пко­да­ва­ми.

Те­пер усі отри­ма­ли пря­мий до­каз, що по­лі­ти­ка Укра­ї­ни після ре­во­лю­ції про­дов­жує за­ли­ша­ти­ся за­кри­тою і не­під­кон­троль­ною су­спіль­ству, а го­лов­ні її акто­ри ка­те­го­ри­чно не за­ці­кав­ле­ні в ре­аль­но­му пар­ла­мен­та­ри­змі, їх­вла­што­вує зви­чна імі­та­ція.

Не­ви­ко­на­ним за­ли­шив­ся го­лов­ний за­пит Май­да­ну — пе­ре­ве­де­н­ня по­лі­ти­ки до пу­блі­чної, під­кон­троль­ної су­спіль­ству пло­щи­ни.

Са­ме то­му рі­вень до­ві­ри до ін­сти­ту­тів цен­траль­ної вла­ди, по­лі­ти­чни­хпар­тій та політиків в Укра­ї­ні вкрай низь­кий, і ре­во­лю­ція не змо­гла пе­ре­ло­ми­ти цей тренд.

«Вла­сни­ки» укра­їн­ської по­лі­ти­ки не вва­жа­ють за по­трі­бне ді­ли­ти­ся із су­спіль­ством сво­їм ана­лі­зом по­то­чної си­ту­а­ції, ба­че­н­ням май­бу­тньо­го кра­ї­ни, стра­те­гі­чни­ми пла­на­ми. Президент і прем’єр у сво­ї­хпу­блі­чних ви­сту­пах, за рід­кі­сним ви­ня­тком, де­мон­стру­ють без­змі­стов­ний по­пу­лізм і не­рід­ко — від­вер­ту бре­хню.

Усім ві­до­мі не­пу­блі­чні грав­ці — «олі­гар­хи» — збе­рі­га­ють гро­бо­ве мов­ча­н­ня, яке одно­зна­чно ро­зу­мі­є­ться су­спіль­ством як ба­жа­н­ня за­ли­ша­ти­ся в ко­ли­шні­хсх ема­хух ва­ле­н­ня рі­шень. Спро­ба «олі­гар­хі­чно­го кон­сен­су­су», ко­ор­ди­на­то­ром якої ви­сту­пав Сер­гій Та­ру­та, про­ва­ли­ла­ся. Ве­ли­кий бі­знес так і не став суб’єктом по­ря­тун­ку кра­ї­ни, не взяв­ши відповідальність і на­ро­див­ши ми­шу де­кла­ра­ції «Укра­їн­ської бі­знес-іні­ці­а­ти­ви».

У су­спіль­стві зро­стає від­чу­т­тя без­по­ра­дно­сті, мар­но­сті про­те­сту, апа­тії, яка мо­же вби­ти юну гро­ма­дян­ську на­цію й по­зба­ви­ти кра­ї­ну пер­спе­кти­ви від­бу­ти­ся як дер­жа­ва.

За­хі­дні пар­тне­ри Укра­ї­ни також не ба­чать за­раз жо­дної на­дій­ної то­чки опо­ри, сер­йо­зної си­ли, яка ре­аль­но пра­гну­ла б до про­зо­ро­сті та де­мо­кра­ти­за­ції.

«Олі­гар­хи» зви­чно пра­гнуть пе­ре­тво­ри­ти на вла­ду вла­сність, отри­ма­ну сум­нів­ним шля­хом, по­лі­ти­ки, які ви­ро­сли у про­ду­ктах но­мен­кла­тур­но­го гни­т­тя, — мо­не­ти­зу­ва­ти вла­ду в ма­те­рі­аль­не ба­гат­ство.

Так, « зо­ло­та акція» для тим­ча­со­во­го збе­ре­же­н­ня не­по­пу­ляр­но­го уря­ду все ще під їхнім кон­тро­лем.

Але щось їм за­ва­жає ді­йти кон­сен­су­су, як без­ліч ра­зів бу­ва­ло ра­ні­ше. Це гро­ма­дян­ське су­спіль­ство, яке на хви­лі ре­во­лю­ції спро­мо­гло­ся про­бра­ти­ся до пар­ла­мен­ту в та­ких кіль­ко­стях, що па­сьянс вузь­ко­гру­по­вих ін­те­ре­сів вже не схо­ди­ться. Си­сте­ма впри­тул на­бли­зи­ла­ся до ко­ла­псу.

Збе­ре­же­н­ня кон­ку­рен­тної олі­гар­хії — ту­пи­ко­вий шля­хі до­ля ві­чної пе­ри­фе­рії.

Рен­тна ав­то­кра­тія російського ти­пу, мо­жли­во, і є іде­а­лом ча­сти­ни укра­їн­ської елі­ти, ви­хо­ва­ної в тра­ди­ці­ях ра­дян­ської но­мен­кла­ту­ри. Для неї нібито є під­ґрун­тя — ста­но­ви­ще Укра­ї­ни як фор­по­сту ци­ві­лі­за­ції проти ар­ха­ї­чно­го і не­без­пе­чно­го для всьо­го сві­ту режиму Пу­ті­на. Ав­то­ри­тар­ні ре­жи­ми ба­га­тьо­хкра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться, успі­шно про­да­ють тим са­мим Шта­там своє гео­по­лі­ти­чне ста­но­ви­ще, отри­му­ю­чи при­стой­ну рен­ту.

Але ав­то­ри­та­ризм гли­бо­ко су­пе­ре­чить по­лі­ти­чній куль­ту­рі Укра­ї­ни, і будь-яка спро­ба його нав’яза­ти спри­чи­нить вибух.

Но­вий ба­ланс мо­же бу­ти зна­йде­но або з пов­но­цін­ним ура­ху­ва­н­ням ін­те­ре­сів су­спіль­ства, або шля­хом жорс­тко­го при­ду­ше­н­ня яко­їсь його ча­сти­ни. Для будь-якого із цих сце­на­рі­їв не­об­хі­дний но­вий кре­дит до­ві­ри, який мо­жна отри­ма­ти тіль­ки на ви­бо­рах.

Укра­ї­на вхо­дить у ви­ток кри­зи, зда­тної оста­то­чно по­хо­ва­ти на­дії Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті. Або врятувати, якщо бу­де зна­йде­но фор­му­лу но­вої по­лі­ти­чної си­сте­ми.

Ви­хід ві­до­мий, і його не­о­дно­ра­зо­во бу­ло апро­бо­ва­но у ба­га­тьо­х­успі­шни­хкра­ї­нах . Це спра­ве­дли­ві, рівні для всі­хі під­кон­троль­ні су­спіль­ству пра­ви­ла гри. Вони мо­жуть бу­ти вста­нов­ле­ні тіль­ки шля­хом на­ціо­наль­но­го діа­ло­гу, че­рез ухва­ле­н­ня но­вої Кон­сти­ту­ції. Та­кий по­ря­док ден­ний у рі­зній фор­мі вже ста­ви­ться ве­ли­ки­ми пар­ті­я­ми, від «На­ро­дно­го фрон­ту» до «Ба­тьків­щи­ни» і «Са­мо­по­мо­чі». Але чи є по­лі­ти­чна воля, щоб його ре­а­лі­зу­ва­ти?

Оле­на ГАЛКІНА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.