«Зо­ло­тий ве­дмiдь» наш БУ­ДЕ!

Den (Ukrainian) - - Культура -

лі­ктно. Так бу­ло, при­мі­ром, у по­пе­ре­дньо­му, 65-му бер­лін­сько­му конкурсі, ко­трий на мо­їй пам’яті став най­силь­ні­шим.

Цьо­го ро­ку, зда­є­ться, від­бір­ни­ки де­що роз­сла­би­лись, втра­ти­ли фо­кус. Ні­чим іншим не мо­жна по­ясни­ти то­го, що, окрім без­умов­но­го во­ло­да­ря «Золотого ве­дме­дя», в ре­шті ка­те­го­рій геть не спо­сте­рі­га­лось оче­ви­дних лідерів.

Хо­ча як жан­ро­вої, так і те­ма­ти­чної роз­ма­ї­то­сті вда­лось до­три­ма­тись. До основ­но­го кон­кур­су по­тра­пи­ли до­ку­мен­та­лі­сти­ка (одра­зу два філь­ми, що є рід­кі­стю), сі­мей­ні дра­ми, лю­бов­ні істо­рії, на­віть фан­та­сти­чний три­лер; зві­сно, вони не ба­наль­но там якось роз­ва­жа­ли пу­блі­ку, а роз­по­від­а­ли про бі­дність, про­блем­не ди­тин­ство, абор­ти, Спро­тив у на­цист­ській Ні­меч­чи­ні, не­га­ра­зди в ро­ди­ні, між­на­ціо­наль­ну во­ро­жне­чу, вій­ни, вте­чу єв­ро­пей­ської мо­ло­ді до ря­дів « ІДІЛу » . Пов­ний спектр бід люд­ства, одним сло­вом.

На ро­зло­гий ро­збір ко­жної ро­бо­ти за­бра­кне га­зе­тної пло­щі, та й да­ле­ко не всі кон­кур­сан­ти ся­га­ють гля­да­цько­го по­тен­ці­а­лу, що ви­хо­див би за ме­жі на­ціо­наль­них ав­ди­то­рій кра­їн-ви­ро­бни­ків. Зу­пи­нюсь на трьох го­лов­них ла­у­ре­а­тах, чий успіх є при­кме­тним і на­віть по­вчаль­ним са­ме для на­шої кі­но­ін­ду­стрії — і то­му по­тре­бує де­таль­ні­шо­го роз­гля­ду.

Ту­ні­ський ре­жи­сер Мо­ха­мед Бен Ат­тіа у сво­є­му пер­шо­му пов­но­му ме­трі «Хе­ді» влу­чив у те­ма­ти­чний нерв фе­сти­ва­лю, за­че­пив­ши і су­пе­ре­чно­сті між ре­лі­гі­є­юй су­ча­сним три­бом жи­т­тя, і си­ту­а­ці­юв по­стре­во­лю­цій­но­му іслам­сько­му сві­ті, й еко­но­мі­чну кри­зу. Го­лов­ним ге­ро­єм «Хе­ді» є мо­ло­дий тор­го­вець, ко­трий на­ва­жу­є­ться по­ча­ти жи­ти власним жи­т­тям про­сто напередодні нав’язу­ва­но­го йо­му ве­сі­л­ля, сві­до­мо на­ва­жив­шись на роз­рив з ро­ди­ною— крок, не­чу­ва­ний у тра­ди­ціо­на­ліст­сько­му су­спіль­стві. При то­му від емі­гра­ції в Єв­ро­пу він від­мов­ля­є­ться також, оби­рає ціл­ко­ви­то вла­сний шлях. Уні­вер­саль­ність цьо­го кон­флі­кту, більш-менш які­сні ре­жи­су­ра й актор­ські ро­бо­ти, а також близь­кість Ат­тіа до бель­гій­ських па­трі­ар­хів со­ці­аль­но­го ре­а­лі­зму, бра­тів Дар­денн, не ли­ши­ли­ся по­за ува­гою жу­рі: со­ро­ка­рі­чний ту­ні­сець отри­мав «Ве­дме­дя» за най­кра­щий де­бют.

ВРА­ЖЕ­Н­НЯ

ФОТО РЕЙ­ТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.