Чо­му їм вда­ло­ся При­клад Польщі

Іри­на ВЕРЕЩУК: «Ті, хто взяв­ся за ре­фор­ми, не шу­ка­ли лег­ких гро­шей, вони по­ста­ви­ли ін­те­лект і ре­зуль­та­ти ви­ще за са­мо­зба­га­че­н­ня»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ана­ста­сія РУДЕНКО, «День»

ВУкра­ї­ні ча­сто ки­ва­ють на швид­кі та ком­пле­ксні ре­фор­ми в Польщі, яка за роз­мі­ром ВВП є дев’ ятою серед кра­їн Єв­ро­пи, лю­стра­цію ка­дрів, не­ща­дну бо­роть­бу з ко­ру­пці­єю, рі­шу­чу де­ко­му­ні­за­цію істо­ри­чної пам’ яті то­що. Але чи все одно­зна­чно у став­лен­ні по­ля­ків до сьо­го­дні­шньо­го по­лі­ти­ку­му, як фун­кціо­нує де­мо­кра­тія і які ре­фор­ми мо­гли б бу­ти ко­ри­сни­ми для Укра­ї­ни. Про це « Дню » роз­по­ві­ла Іри­на ВЕРЕЩУК — мі­ський го­ло­ва Ра­ви- Ру­ської з ли­сто­па­да 2010- го по лю­тий 2015 ро­ку, за­раз — сти­пен­ді­ат про­гра­ми Поль­сько- Аме­ри­кан­ської Фун­да­ції Сво­бо­ди іме­ні Лей­на Кір­клен­да й го­ло­ва Між­на­ро­дно­го фон­ду Dobroteamfund.

У ли­сто­па­ді 2013 ро­ку, будучи мі­ським го­ло­вою, во­на по­ве­ла своє мі­сто в Єв­ро­пу — на знак про­те­сту проти уря­ду Яну­ко­ви­ча, який від­мо­вив­ся ін­те­гру­ва­ти кра­ї­ну у ЄС, офі­цій­но за­яви­ла на мі­сько­му ві­че та на­пра­ви­ла до Єв­ро­пар­ла­мен­ту про­ха­н­ня укла­сти Уго­ду про асо­ці­а­цію між­ЄС та те­ри­то­рі­аль­ною гро­ма­дою мі­ста Ра­ва-Ру­ська. За­зна­чи­мо, цей крок бу­ло зро­бле­но у рам­ках між­на­ро­дно­го пра­ва — пра­во гро­мад на по­ді­бні дії про­пи­са­но у Єв­ро­пей­ській Хар­тії мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. За­раз Іри­на Верещук є слу­ха­чем На­ціо­наль­ної школи дер­жав­но­го управ­лі­н­ня у Польщі, зна­йо­ми­ться з ро­бо­тою мі­ні­стер­ських ві­домств, вла­дних ін­сти­ту­тів, не­уря­до­вих ор­га­ні­за­цій і здо­бу­тка­ми поль­ських ре­фор­ма­то­рів.

— У чо­му го­лов­ні від­мін­но­сті поль­сько­го й укра­їн­сько­го по­лі­ти­чних про­це­сів?

— Ми рі­зни­мо­ся за низ­кою прин­ци­по­вих по­зи­цій, які перш за все на­ле­жать до ца­ри­ни роз­ви­не­но­сті по­лі­ти­чної і пра­во­вої куль­ту­ри. На­при­клад, у нас про­цві­тає патологічна не­до­ві­ра до вла­ди, хо­ча це — най­ва­жли­ві­ше, під­ва­ли­на де­мо­кра­тії. У Польщі не­має та­кої від­сто­ро­не­но­сті та зло­би на свій по­лі­ти­кум, мо­жли­во, че­рез біль­шу роз­ви­не­ність ін­сти­ту­цій кон­тро­лю і ти­ску, внаслідок чо­го над вла­дою ви­сить по­стій­ний «да­мо­клів меч» умов­но­го во­ту­му не­до­ві­ри від су­спіль­ства.

Дру­ге — ре­фор­ма­тор­ський про­цес став мо­жли­вим зав­дя­ки до­брій во­лі по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва, яке ро­зумі­ло, що су­спіль­не до­бро є ва­жли­ві­шим від осо­би­сто­го. Про­фе­су­ра й ек­спер­ти, ко­трі взялися за вті­ле­н­ня «шо­ко­вої те­ра­пії», не шу­ка­ли лег­ких гро­шей, по­ста­ви­ли ін­те­лект і ре­зуль­та­ти ви­ще за са­мо­зба­га­че­н­ня. Вва­жаю, що в Укра­ї­ні по­лі­ти­чна ко­ру­пція про­цві­тає від ком­пле­ксу мен­шо­вар­то­сті, не­ро­зу­мі­н­ня, що до вла­ди ма­ють при­хо­ди­ти з ве­ли­кою ме­тою, а не з вузь­ко­ло­бим ін­те­ре­сом. Це бу­ло за­кла­де­но кла­но­вою олі­гар­хі­єю, яка сфор­му­ва­ла­ся в 90х рр., а силь­ним по­ста­тям, гли­бам дер­жав­ни­цько­го мас­шта­бу не да­ли сут­тє­во впли­ну­ти на про­цес.

У Польщі силь­ний ме­ха­нізм по­ка­ра­н­ня вин­них, не­має «ки­шень­ко­во­го за­ко­но­дав­ства». По­лі­ти­чні скан­да­ли ши­ро­ко ви­сві­тлю­ю­ться пре­сою, суд не є упе­ре­дже­ним. Не- має та­ко­го, коли, умов­но ка­жу­чи, твої одно­кла­сни­ки обі­йма­ють дер­жав­ні по­са­ди, і ти їх ви­ко­ри­сто­ву­єш у сво­їх ці­лях.

— За­раз у Польщі на слу­ху на­ш­умі­лі но­во­вве­де­н­ня «Пра­ва і спра­ве­дли­во­сті», зокре­ма, змі­ни до за­ко­но­дав­ства що­до ЗМІ та про­цес нав­ко­ло Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду. Чи дій­сно по­бо­ю­ва­н­ня по­ля­ків і єв­ро­пей­ців є об­ґрун­то­ва­ни­ми та є тен­ден­ція до на­дмір­ної кон­цен­тра­ції вла­ди?

— По­чну з то­го, що трі­умф «Пра­ва і спра­ве­дли­во­сті» — ці­ка­вий пре­це­дент для Польщі. Впер­ше за всю істо­рію не­за­ле­жно­сті вла­да опи­ни­ла­ся ви­клю­чно в ру­ках одні­єї по­лі­ти­чної си­ли. Зав­жди був ба­ланс і пев­на рів­но­ва­га. Те­пер не бу­де мі­сця ви­прав­да­н­ням «цей мі­ністр на­зна­че­ний за кво­тою не на­шої пар­тії», в ру­ках «ПіС» — усі ва­же­лі вла­ди, а спра­ва су­спіль­ства — кон­тро­лю­ва­ти про­цес. До сло­ва, у Польщі гро­мад­ські ін­сти­ту­ти, не­уря­до­ві ор­га­ні­за­ції, НДО — ду­же роз­ви­ну­ті.

Ни­ні­шній уряд ре­а­лі­зо­вує ре­фор­ми, які обі­цяв. Так, це ви­кли­кає ба­га­то кри­ти­ки в та­бо­рі опо­зи­ціо­не­рів, хо­ча во­на не зов­сім ви­прав­да­на. А остан­нє, сво­єю чер­гою, роз­бур­хує між­на­ро­дну кри­ти­ку — теж не зав­жди змі­стов­ну. Одне із су­пе­ре­чли­вих пи­тань — це змі­ни до за­ко­ну про ЗМІ, згі­дно з яки­ми уряд здо­бу­ває біль­ше кон­тро­лю над дер­жав­ни­ми ме­діа. Але уря­ди кон­тро­лю­ва­ли дер­жав­ні ін­форм­ре­сур­си й ра­ні­ше: ті ні­ко­ли не бу­ли віль­ни­ми від по­лі­ти­чно­го впли­ву. Однак зов­ні ви­да­є­ться, ні­би тут обме­жу­ють сво­бо­ду сло­ва. Це не так. При­ва­тні ме­діа ні­хто не чі­пає, а їх у Польщі біль­шість. Якщо но­вий за­кон, який за­твер­дить уряд (на­ра­зі схва­ле­но тіль­ки по­прав­ки), тор­кне­ться і при­ва­тних ЗМІ, то­ді вар­то бу­де не­по­ко­ї­ти­ся.

Зви­чай­но, уряд «Пра­ва і спра­ве­дли­во­сті» не мо­жна на­зва­ти єв­ро­ске­пти­чно налаштованими, але за­раз вони акцен­ту­ють ува­гу на на­ціо­наль­но­му су­ве­ре­ні­те­ті, ко­му­ні­ка­ції з ін­ши­ми кра­ї­на­ми ре­гіо­ну, пре­тен­ду­ють на лі­дер­ство у Центральній та Схі­дній Єв­ро­пі.

— За під­ра­хун­ка­ми The Economist, Поль­ща за тем­па­ми роз- ви­тку мо­же пре­тен­ду­ва­ти на зва­н­ня еко­но­мі­чно­го лі­де­ра Єв­ро­пи. Чим зу­мов­ле­но та­кий стрім­кий роз­ви­ток го­спо­дар­ства кра­ї­ни?

— То­чки зро­ста­н­ня — ма­ле та се­ре­днє під­при­єм­ни­цтво, ве­ли­ка ува­га при­ді­ля­є­ться аграр­но­му се­кто­ру. Зав­дя­ки цьо­му сфор­му­вав­ся мі­цний се­ре­дній клас. Та­ко­жво­ни від­кри­ли свою еко­но­мі­ку для ве­ли­ких ін­ве­сти­цій, їм по­ві­ри­ли ін­ве­сто­ри. На­при­клад, Ні­меч­чи­на та США роз­мі­щу­ють у них свої під­при­єм­ства. Для них ді­ють пра­ви­ла віль­них еко­но- мі­чних зон, тоб­то ну­льо­ва став­ка по­да­тку для пер­ших двох ро­ків. Баль­це­ро­вич лі­бе­ра­лі­зу­вав еко­но­мі­ку, від­пу­стив все у віль­не пла­ва­н­ня, за­ли­шив­ши тіль­ки мо­но­по­лію на основ­ні га­лу­зі еко­но­мі­ки. Та­ка мо­дель по­ка­за­ла зна­чну ефе­ктив­ність, вони єди­ні у 2008 ро­ці ви­йшли з кри­зи із при­ро­стом ВВП. Зло­тий є твер­дою ва­лю­тою, що зу­мов­ле­но гра­мо­тною по­лі­ти­кою поль­сько­го На­ціо­наль­но­го бан­ку, відповідальність якого за ін­фля­цію та де­валь­ва­цію стро­го про­пи­са­на у Кон­сти­ту­ції. Ці­ка­во, що у Основ­но­му за­ко­ні Польщі та­кож­про­пи­са­но, якщо су­ма бор­го­вих за­по­зи­чень до­ся­гає 2/3 ва­ло­во­го вну­трі­шньо­го про­ду­кту — біль­ше по­зи­ча­ти й укла­да­ти до­да­тко­ві зо­бов’яза­н­ня не мо­жна.

— В Укра­ї­ні сло­во «ре­фор­ми» вже має сар­ка­сти­чну ко­но­та­цію, ба­га­то ска­за­но про їхню не­об­хі­дність і не­від­кла­дність, але си­стем­ні про­бле­ми не усу­ва­ю­ться. Які пе­ре­тво­ре­н­ня у Польщі ви б хо­ті­ли ви­ді­ли­ти?

— Ре­фор­ма де­цен­тра­лі­за­ції — по­слі­дов­на і гли­бо­ка. По­ча­ли зі гмін­ної ре­фор­ми, тоб­то на самому низь­ко­му рівні пов­но­ва­же­н­ня бу­ло пе­ре­да­но за прин­ци­пом суб­си­ді­ар­но­сті, який є основ­ним прин­ци­пом у Єв­ро­пі, крім на­ро­до­вла­д­дя і де­мо­кра­ти­за­ції. Якщо я у сво­є­му мі­сті мо­жу за­без­пе­чи­ти шко­лу, то я це ро­блю, і ні­хто ме­ні не роз­по­від­ає, як, хто і що має ро­би­ти. Вони чі­тко ви­ве­ли фі­нан­со­ву си­сте­му мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня з-під юрис­ди­кції дер­жа­ви. Дер­жа­ва спілкується з мі­сце­вим са­мов­ря­ду­ва­н­ням тіль­ки у ви­гля­ді де­ле­го­ва­них пов­но­ва­жень, на які пе­ред­ба­чає ко­шти ви­клю­чно за ра­ху­нок по­збав­ле­н­ня ча­сти­ни пов­но­ва­жень і, від­по­від­но, ко­штів мі­ні­стерств. Ва­жли­во, що біль­ше дер­жа­ва ні на що не впли­ває — на міського го­ло­ву мі­ста, будь-якої гмі­ни чи ін­шої адмі­ні­стра­тив­но-те­ри­то­рі­аль­ної оди­ни­ці не має впли­ву ні во­є­во­да, ні ста­ро­ста.

Ще 20 ро­ків то­му для них це бу­ло ди­ви­ною, сьо­го­дні — аб­со­лю­тно нор­маль­но, хо­ча во­є­во­да мо­же пе­ре­ві­ри­ти акти, які ви­да­ють ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, і їх ска­су­ва­ти. За­раз в Укра­ї­ні ве­де­ться дис­ку­сія чи мо­же май­бу­тній пре­фект ма­ти та­ке пра­во. У Польщі так, і ек­спер­ти ка­жуть, що це не є узур­па­ці­єю вла­ди, адже будь-яке рішення воє­во­ди гмі­на мо­же оскар­жи­ти у су­ді, який там не­за­ле­жний від ін­ших гі­лок вла­ди і, як пра­ви­ло, стає на по­зи­ції гмі­ни, бо це їхнє рішення. То­му га­ран­то­ва­не пра­во­су­д­дя — фун­да­мент фун­кціо­ну­ва­н­ня і мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня також.

Хо­ча дис­ку­сії про­дов­жу­ю­ться. За­раз у Польщі роз­гля­да­ють кон­це­пцію від­хо­ду від ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, і пе­ре­хо­ду до фі­нан­су­ва­н­ня на­пря­му, як вони це на­зи­ва­ють, «по­за­жан­дов­ним», тоб­то не­уря­до­ви­ми ор­га­ні­за­ці­ям. Це дасть мо­жли­вість за­тя­гу­ва­ти до актив­но­сті біль­ше лю­дей в ре­гіо­нах і уне­мо­жли­ви­ти зло­вжи­ва­н­ня ко­шта­ми на рівні мі­ста.

Зна­чною про­бле­мою за­ли­ша­є­ться ме­ди­ци­на. Є ри­зик втра­ти 700 міль­йо­нів єв­ро ці­льо­во­го кре­ди­ту від Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу, якщо кон­це­пту­аль­но во­на не бу­де узго­дже­на. Не­ви­рі­ше­ним пи­та­н­ням за­ли­ша­є­ться ву­гіль­ний басейн Шльон­ські, де по­стій­но страй­ку­ють ша­хта­рі. Впли­во­ві у Польщі проф­спіл­ки їх під­три­му­ють, про­дов­жу­ють йти величезні до­та­ції з бю­дже­ту, але все це про­їда­є­ться.

За­га­лом ре­фор­ми у Польщі бу­ли си­стем­ни­ми, але не­дов­ги­ми. Рік-два, і вони по­ча­ли пра­цю­ва­ти. Бо, як вони ка­жуть, це є ви­прав­да­ним, і на­у­ко­во до­ве­де­но, що ко­жна ре­фор­ма має так зва­не ві­кно мо­жли­во­стей, гра­ни­чну ме­жу у два ро­ки. Ду­же шко­да, що у нас так за­тя­гу­ють з ре­фор­ма­ми. Ви­ня­ток — ре­фор­ма по­лі­ції, яка здій­сню­ва­ла­ся у Польщі п’ять ро­ків.

В осві­ті зна­чне до­ся­гне­н­ня — у впро­ва­джен­ні двох прі­о­ри­те­тних на­прям­ків у шко­лах. Пер­ший — дер­жав­на про­гра­ма до­ско­на­ло­го вивчення ан­глій­ської, що дає свої ре­зуль­та­ти — мо­лодь віль­но во­ло­діє нею. По-дру­ге, комп’ютер­ні те­хно­ло­гії. Дер­жа­ва пі­клу­є­ться про люд­ський по­тен­ці­ал та ін­ве­стує в ін­те­лект.

Вра­зи­ло та­кож­став­ле­н­ня до по­лі­ти­ки. Вони го­ло­су­ють ви­клю­чно ро­зу­мом і прагматизмом, ми ж, че­рез свою ко­ро­тку пам’ять, — емо­ці­я­ми.

— На ва­шу дум­ку, чо­му Укра­ї­на «ту­пцює на мі­сці»? Які істо­ри­чні та по­лі­ти­чні при­чи­ни цих руй­нів­них про­це­сів?

— Сьо­го­дні вкрай ва­жли­во осми­слю­ва­ти й ана­лі­зу­ва­ти по­дії 90-х, щоб да­ти від­по­віді на за­пи­та­н­ня: як так ста­лось, що ми ма­є­мо сьо­го­дні оку­по­ва­ний Крим, ма­є­мо сплюн­дро­ва­ну До­не­цьку та Лу­ган­ську області, де ги­нуть що­дня лю­ди, мільйони ста­ли пе­ре­се­лен­ця­ми. На мою дум­ку, це ста­лось то­му, що всі ці ро­ки ми імі­ту­ва­ли змі­ну си­сте­ми вла­ди, жи­ли за пост­ра­дян­ською інер­ці­єю, на­ма­га­ю­чись не чу­ти і не ба­чи­ти, як псев­до­по­лі­ти­ки гра­бу­ють, ни­щать, по­збав­ля­ють май­бу­тньо­го на­шу дер­жа­ву. Ми по­во­лі втра­ча­ли зда­тність до діа­ло­гу між со­бою, втра­ча­ли до­ві­ру до тих, ко­го оби­ра­ли, від­да­ю­чи вла­ду у ру­ки людям, які по­лі­ти­чно, мо­раль­но, ду­хов­но не бу­ли го­то­ві бра­ти на себе відповідальність за прийня­ті рішення. Ми ви­би­ра­є­мо, а на дру­гий день — не­на­ви­ди­мо. Тре­ба роз­ви­ну­ти в со­бі по­чу­т­тя від­по­від­аль­но­сті та кон­тро­лю. Ми і є дер­жа­ва. Нам по­трі­бна які­сно но­ва ло­гі­ка по­лі­ти­чно­го про­це­су, за­галь­но­на­ціо­наль­ний діа­лог, на осно­ві якого змо­же по­ча­ти ство­рю­ва­тись но­ва по­лі­ти­чна си­сте­ма. Без цьо­го жо­дні ре­фор­ми ді­є­ви­ми не бу­дуть.

«У НАС ПРО­ЦВІ­ТАЄ ПАТОЛОГІЧНА НЕ­ДО­ВІ­РА ДО ВЛА­ДИ» «ТО­ЧКИ ЗРО­СТА­Н­НЯ — МА­ЛЕ ТА СЕ­РЕ­ДНЄ ПІД­ПРИ­ЄМ­НИ­ЦТВО» «ПО­ЛЯ­КИ ГО­ЛО­СУ­ЮТЬ ВИ­КЛЮ­ЧНО РО­ЗУ­МОМ І ПРАГМАТИЗМОМ, МИ Ж, ЧЕ­РЕЗ СВОЮ КО­РО­ТКУ ПАМ’ЯТЬ, — ЕМО­ЦІ­Я­МИ» «УКРА­Ї­НІ ВКРАЙ ВА­ЖЛИ­ВО ОСМИ­СЛЮ­ВА­ТИ Й АНА­ЛІ­ЗУ­ВА­ТИ ПО­ДІЇ 90-Х»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.