Лі­лія ГРИ­НЕ­ВИЧ: «Най­стра­шні­ше – осві­че­на лю­ди­на без цін­но­стей»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка -

Укра­їн­ське су­спіль­ство ма­рить ре­фор­ма­ми, по­стій­но обго­во­рю­ю­ться рі­зні но­ва­ції, але пра­кти­чни­хкро­ків до пе­ре­тво­рень за два пі­сля­май­дан­них ро­ки вжи­то не так ба­га­то. Лі­дер за впро­ва­дже­н­ням ре­форм — сфе­ра осві­ти, а одним з актив­них « мо­то­рів змін » є народний де­пу­тат від « На­ро­дно­го фрон­ту » , го­ло­ва Ко­мі­те­ту Верховної Ра­ди з пи­тань на­у­ки і осві­ти Лі­лія Гри­не­вич. До ре­чі, са­ме Лі­лію Ми­хай­лів­ну у « На­ро­дно­му фронті » роз­гля­да­ють як пре­тен­ден­та на по­са­ду нового мі­ні­стра осві­ти і на­у­ки.

Цьо­го ти­жня про­філь­ний комітет обго­во­рю­вав по­втор­не прийня­т­тя за­ко­ну про вне­се­н­ня змін до бю­дже­ту що­до фі­нан­су­ва­н­ня про­фте­хо­сві­ти — про­бле­ма, яка « ви­стрі­ли­ла» не­що­дав­но і є ду­же го­строю. Адже те, що фі­нан­су­ва­н­ня про­фе­сій­но-те­хні­чних на­вчаль­них за­кла­дів « пе­ре­ки­ну­ли » на мі­сце­ві бю­дже­ти, ста­вить під за­гро­зу їхнє існу­ва­н­ня. Та­кож 30 бе­ре­зня комітет обго­во­рив до­о­пра­цьо­ва­ний про­ект за­ко­ну « Про осві­ту » . Ви­сно­вок — ре­ко­мен­ду­ва­ти за­ко­но­про­ект пар­ла­мен­ту для роз­гля­ду у пер­шо­му чи­тан­ні.

Тож ці дні для Лі­лії Гри­не­вич не­ймо­вір­но на­си­че­ні. Але, по­при щіль­ний гра­фік, го­ло­ва пар­ла­мент­сько­го ко­мі­те­ту і дав­ній друг «Дня» зна­йшла час, щоб по­спіл­ку­ва­ти­ся з на­ми. З Лі­лі­єю Гри­не­вич ми обго­во­ри­ли і но­ве­ли за­ко­но­про­е­кту «Про осві­ту», і про­бле­ми про­фте­хо­сві­ти, й осо­бли­во­сті вступу для абі­ту­рі­єн­тів з оку­по­ва­ни­хте­ри­то­рій. Але по­ча­ли з за­са­дни­чо­го — із за­пи­ту укра­їн­сько­го су­спіль­ства на які­сну осві­ту.

«ІСНУЄОПІР ЗМІ­СТОВ­НИМ РЕ­ФОР­МАМ ІЗ СЕ­РЕ­ДИ­НИ СИ­СТЕ­МИ»

— Не­що­дав­но на кру­гло­му сто­лі в Ін­сти­ту­ті фі­ло­со­фії НАН України ( див. ма­те­рі­ал «Су­спіль­ство і вла­да: чи мо­жли­вий діа­лог » у № 52— 53 від 25— 26 бе­ре­зня) про­лу­на­ла дум­ка про те, що осві­та в Укра­ї­ні пе­ре­тво­ри­ла­ся на своє­рі­дну зо­ну ком­фор­ту, спо­сіб со­ці­а­лі­за­ції. Фун­кція уні­вер­си­те­ту фа­кти­чно бу­ла зве­де­на до мо­жли­во­сті ку­дись ді­ти се­бе пі­сля шко­ли, уни­кну­ти слу­жби в ар­мії. Чи по­го­джу­є­те­ся ви з та­кою оцін­кою? Яким чи­ном мо­жна сфор­му­ва­ти у су­спіль­стві за­пит на осві­ту і на­у­ку?

— Перш за все, у то­му, що у си­сте­мі осві­ти лю­ди­на со­ці­а­лі­зу­є­ться, ні­чо­го по­га­но­го не­має. Адже су­спіль­ство складається з гро­ма­дян, які по­вин­ні між со­бою спів­пра­цю­ва­ти, до­ся­га­ти пев­но­го кон­сен­су­су.

Але по­го­джу­ся, що су­спіль­ство не усві­дом­лює по­тре­би в які­сній осві­ті. Це від­обра­жа­є­ться у то­му, як чин­ні елі­ти ду­ма­ють про осві­ту, і у то­му, як гро­ма­дя­ни ча­сто став­ля­ться до осві­ти. Чин­ні елі­ти, як пра­ви­ло, вба­ча­ють ре­фор­му осві­ти в опти­мі­за­ції, ско­ро­чен­ні ви­да­тків на цю сфе­ру. Зві­ту­ють кіль­кі­стю за­кри­ти­хна­вчаль­них за­кла­дів. Та­кий під­хід де­мон­струє спо­жи­ва­цьке став­ле­н­ня до осві­ти і не­ро­зу­мі­н­ня то­го, що осві­та про­е­ктує май­бу­тнє.

Існує та­кож опір змі­стов­ним ре­фор­мам із се­ре­ди­ни си­сте­ми. На­при­клад, у За­ко­ні «Про ви­щу осві­ту», прийня­то­му пар­ла­мен­том одра­зу пі­сля Май­да­ну (1 ли­пня 2014 ро­ку. — Авт.), ми за­кла­ли ме­ха­ні­зми, які б ма­ли під­ви­щу­ва­ти кон­ку­рен­то­спро­мо­жність укра­їн­ської ви­щої осві­ти. Так, тре­ти­на за­галь­но­го на­вчаль­но­го ча­су йде на кур- си, обра­ні са­мим сту­ден­том. На кур­си, більш ре­ле­ван­тні рин­ку пра­ці, ці­ка­ві­ші для сту­ден­тів. Але до сьо­го­дні у біль­шо­сті на­вчаль­ни­хза­кла­дів не впро­ва­ди­ли цю ре­фор­му. Ча­сто су­про­тив цьо­му чи­нять ви­кла­да­чі, які не ро­зу­мі­ють, чо­му ма­ють фор­му­ва­ти курс, на який, мо­жли­во, не за­пи­шу­ться сту­ден­ти.

Не­має кон­сен­су­су еліт, що осві­та — прі­о­ри­тет. Ми обра­ли єв­ро­пей­ський шлях для дер­жа­ви, але не ро­зу­мі­є­мо, що це озна­чає в осві­ті. Адже єв­ро­пей­ське су­спіль­ство — це су­спіль­ство осві­че­но­го за­га­лу, ко­ли всі чле­ни су­спіль­ства ма­ють до­ступ до осві­ти, не­за­ле­жно від ма­те­рі­аль­ни­хмо­жли­во­стей, мі­сця про­жи­ва­н­ня і по­хо­дже­н­ня. А є ще ла­ти­но­а­ме­ри­кан­ська мо­дель, ко­ли які­сна осві­та — тіль­ки для еліт, а ре­шта жи­ве у фа­ве­ла­хі об­слу­го­вує цю елі­ту. Га­даю, це не наш стра­те­гі­чний ви­бір. Пі­сля всьо­го, що пе­ре­жи­ла Укра­ї­на за­ра­ди сво­го єв­ро­пей­сько­го ви­бо­ру, ми зо­бов’ яза­ні йти шля­хом осві­че­но­го за­га­лу.

«Я ЄПРИХИЛЬНИКОМ ПО­СЛІ­ДОВ­НО­СТІ У ПРО­ЦЕ­СІ ЗА­ПУ­СКУ 12-РІ­ЧНОЇ ШКО­ЛИ»

— За­кон «Про осві­ту» пла­ну­ва­лось прийня­ти у пер­шо­му пів­річ­чі цьо­го ро­ку. Цьо­го ти­жня за­ко­но­про­ект обго­во­рю­ва­ли на за­сі­дан­ні Ко­мі­те­ту Верховної Ра­ди з пи­тань на­у­ки і осві­ти. Що змі­ни­лось пі­сля до­о­пра­цю­ва­н­ня за­ко­ну для по­втор­но­го пер­шо­го чи­та­н­ня?

— Там оди­над­цять но­вих­ста­тей, ба­га­то по­пра­вок по текс­ту за­ко­ну. На­при­клад, пер­ший за­ко­но­про­ект ствер­джу­вав, що бу­де за­про­ва­дже­на 12- рі­чна за­галь­на се­ре­дня осві­та і кра­пка. Не бу­ло зро­зумі­ло, якою бу­де стру­кту­ра но­вої укра­їн­ської шко­ли, чим во­на від­рі­зня­ти­ме­ться від ті­єї, що ма­ли і ма­є­мо сьо­го­дні. То­му ми ви­пи­са­ли стат­ті сто­сов­но стру­кту­ри 12рі­чної шко­ли, ці­лей та змі­сту осві­ти, клю­чо­ви­хком­пе­тен­тно­стей, які в ній фор­му­ю­ться.

У за­ко­ні та­кож з’ яви­лись стат­ті, які сто­су­ю­ться На­ціо­наль­ної рам­ки ква­лі­фі­ка­цій та її ін­сти­ту­цій­но­го за­без­пе­че­н­ня. Це га­ран­ту­ва­ти­ме вза­є­мозв’язок між осві­тою і рин­ком пра­ці, яко­го сьо­го­дні не існує. Та­кий май­дан­чик має з’яви­ти­ся на ба­зі На­ціо­наль­но­го агент­ства ква­лі­фі­ка­цій. Агент­ство від­по­від­а­ти­ме за зби­ра­н­ня про­фе­сій­них­стан­дар­тів, які про­ду­ку­ва­ти­муть про­фе­сій­ні спіль­но­ти, і на осно­ві цьо­го фор­му­ва­ти­ме осві­тні стан­дар­ти.

Є ба­га­то й ін­ши­хно­вел. За­ко­но­про­ект го­то­вий до роз­гля­ду у пар­ла­мен­ті.

— А які су­пе­ре­чли­ві мо­мен­ти ще за­ли­ша­ю­ться?

— Є дис­ку­сія, як за­пу­ска­ти ре­фор­му 12-рі­чної шко­ли. Я є при­хиль­ни­ком по­слі­дов­но­сті. Ми по­вин­ні спо­ча­тку за­пу­сти­ти но­вий зміст осві­ти для пер­шо­го і п’ ято­го кла­су. Якщо зро­би­мо це з 2018—2019 на­вчаль­но­го ро­ку, че­рез сім ро­ків ма­ти­ме­мо пер­ший два­над­ця­тий клас. До цьо­го ча­су тре­ба ада­пту­ва­ти ме­ре­жу лі­це­їв — про­філь­ни­хза­кла­дів, роз­ро­би­ти но­ві стан­дар­ти про­філь­ної шко­ли і зна­йти у бю­дже­ті гро­ші на до­да­тко­вий рік шко­ли — а це за сьо­го­дні­шні­ми ці­на­ми орі­єн­тов­но п’ ять мі­льяр­дів гри­вень.

На­то­мість, Ка­бі­нет Мі­ні­стрів за­про­по­ну­вав швид­ше за­пу­ска­ти цю ре­фор­му. Во­ни б хо­ті­ли, щоб вже у 2018 ро­ці ді­ти йшли у три­рі­чну стар­шу про­філь­ну шко­лу. І на­шо­му ко­мі­те­ту ва­жли­во по­чу­ти від уря­ду чі­ткі ар­гу­мен­ти то­го, що че­рез чо­ти­ри ро­ки бу­дуть до­да­тко­ві ко­шти на 12- й клас, ме­ре­жа за­кла­дів, під­го­тов­ле­ні вчителі та но­ві осві­тні про­гра­ми. Іна­кше мо­жна зно­ву дис­кре­ди­ту­ва­ти цю ре­фор­му.

«МОН НЕ СПРОМОЖНЕ ПЕ­РЕ­ЛА­МА­ТИ СИ­ТУ­А­ЦІЮ, КО­ЛИ ОСВІТНЯ ПО­ЛІ­ТИ­КА ФОР­МУ­Є­ТЬСЯ У МІ­НІ­СТЕР­СТВІ ФІ­НАН­СІВ»

— На­при­кін­ці лю­то­го ми­ну­ло два ро­ки, як до Мі­но­сві­ти при­йшла но­ва ко­ман­да. Як ви за­га­лом оці­ню­є­те її ді­яль­ність?

— Мі­ні­стер­ство на­пра­цю­ва­ло ба­га­то нор­ма­тив­но-пра­во­вої ба­зи сто­сов­но впро­ва­дже­н­ня за­ко­ну «Про ви­щу осві­ту». Але рух ре­фор­ми за­ле­жить і від ака­де­мі­чни­х­спіль­нот, що ін­ко­ли чи­нять їй спро­тив.

Ще один по­зи­тив у то­му, що мі­ні­стер­ство зро­би­ло на­го­лос на впро­ва­джен­ні прин­ци­пів ака­де­мі­чної до­бро­че­сно­сті. Це ва­жли­во для фор­му­ва­н­ня до­ві­ри до ви­щої шко­ли.

Про­бле­мою, є те, що мі­ні­стер­ство зо­се­ре­ди­ло­ся тіль­ки на ви­щій осві­ті, і з по­ля ре­фор­ми ви­па­ли се­кто­ри за­галь­ної се­ре­дньої і про­фе­сій­но- те­хні­чної осві­ти, які охо­плю­ють ще біль­шу кіль­кість учнів і пе­да­го­гів. Фа­кти­чно, ці се­кто­ри опи­ни­ли­ся у ста­ні ста­гна­ції і фун­кціо­ну­ють ли­ше за ра­ху­нок вну­трі­шніх ре­зер­вів. Спо­ді­ва­ю­ся, що За­кон «Про осві­ту», який пред­став­ляє ре­аль­ну ма­пу ре­форм, за­пу­стить по­зи­тив­ні пе­ре­тво­ре­н­ня се­ре­дньої і про­фе­сій­ної осві­ти.

І, знов-та­ки, не­має кон­сен­су­су еліт що­до прі­о­ри­те­тно­сті осві­ти. А МОН не спроможне пе­ре­ла­ма­ти си­ту­а­цію, якщо освітня по­лі­ти­ка у кра­ї­ні фор­му­є­ться у Мі­ні­стер­стві фі­нан­сів. На­при­клад, Мін­фін ви­рі­шив, що про­фе­сій­но-те­хні­чна осві­та бу­де фі­нан­су­ва­ти­ся без су­бвен­цій із держ­бю­дже­ту, з мі­сце­во­го рів­ня. Зна­чна ча­сти­на міст, за ви­ня­тком обла­сни­хцен­трів, не ма­ють на це ко­штів. Та­ка не­про­ду­ма­на по­лі­ти­ка під­ри­ває до­ві­ру до ре­фор­ми де­цен­тра­лі­за­ції і мо­же при­ве­сти до зни­ще­н­ня клю­чо­во­го се­кто­ру осві­ти.

— Яка си­ту­а­ція з про­фе­сій­но-те­хні­чни­ми на­вчаль­ни­ми за­кла­да­ми на цей мо­мент?

— На­га­даю, що не­дав­но Пре­зи­дент за­ве­ту­вав за­ко­ни що­до змін до бю­дже­ту і бю­дже­тно­го ко­де­ксу, які ма­ють си­стем­но ви­рі­шу­ва­ти си­ту­а­цію з фі­нан­су­ва­н­ням ци­х­уста­нов. Ви­хід з си­ту­а­ції — до­ла­ти ве­то Пре­зи-

ден­та. Для цьо­го тре­ба зі­бра­ти у пар­ла­мен­ті 300 го­ло­сів. Це скла­дно, але про­бле­ма ду­же го­стра, і наш комітет бу­де звер­та­ти­ся до де­пу­та­тів для по­до­ла­н­ня ве­то.

Ка­бмін ви­ді­лив на до­фі­нан­су­ва­н­ня про­фте­хо­сві­ти 500 міль­йо­нів гри­вень, з яких200 міль­йо­нів вже пі­шли на мі­сця, до черв­ня бу­де на­да­ва­ти­ся по 75 міль­йо­нів гри­вень на мі­сяць. Це — тим­ча­со­ве ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми, щоб лю­ди отри­му­ва­ли зар­пла­ту.

Якщо у ци­хоб­ста­ви­на­хмай­но про­фе­сій­но- те­хні­чних на­вчаль­них за­кла­дів по­чнуть пе­ре­да­ва­ти з дер­жав­ної вла­сно­сті на мі­сця, це мо­же при­зве­сти до то­го, що за­кла­ди стрім­ко за­кри­ва­ти­муть, а май­но про­да­дуть. Ми ви­ма­га­є­мо, щоб до си­стем­но­го ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня на­кла­ли мо­ра­то­рій на пе­ре­да­н­ня май­на про­фе­сій­но-те­хні­чни­хна­вчаль­ни­хза­кла­дів на ба­ланс міст обла­сно­го зна­че­н­ня.

— А якою ви ба­чи­те си­сте­му про­фе­сій­но-те­хні­чної осві­ти в Укра­ї­ні?

— Управ­лі­н­ня та­ки­ми за­кла­да­ми має від­бу­ва­ти­ся на обла­сно­му рів­ні. Слід та­кож вра­ху­ва­ти, що є за­кла­ди, які го­ту­ють фа­хів­ців для всі­єї кра­ї­ни. На­при­клад, сім про­фе­сій­но-те­хні­чних на­вчаль­них за­кла­дів ви­пу­ска­ють за­лі­зни­чни­ків. По­трі­бні ре­гіо­наль­ні пла­ни мо­дер­ні­за­ції ме­ре­жі про­фе­сій­но-те­хні­чних на­вчаль­них за­кла­дів і су­бвен­ції з дер­жав­но­го бю­дже­ту на їхпід­трим­ку. Це ви­пи­са­но у на­шо­му но­во­му за­ко­но­про­е­кті про осві­ту.

По­го­джу­ю­ся, що нам по­трі­бна ре­фор­ма про­фе­сій­ної осві­ти. Слід пе­ре­гля­ну­ти й осу­ча­сни­ти стан­дар­ти ці­єї осві­ти, кон­со­лі­ду­ва­ти ме­ре­жу, при­пи­ни­ти під­го­тов­ку за спе­ці­аль­но­стя­ми, які втра­ти­ли свою акту­аль­ність, на­ла­го­ди­ти ті­сний вза­є­мозв’язок з рин­ком пра­ці. Та­кож у сфе­рі про­фе­сій­но­те­хні­чної осві­ти ма­є­мо най­біль­ше пред­став­ни­ків вра­зли­вих­груп на­се­ле­н­ня: ді­тей-си­ріт, ді­тей з ма­ло­за­без­пе­че­ни­хро­дин то­що. То­му ми або фі­нан­су­є­мо про­фе­сій­но-те­хні­чну осві­ту, або бу­де­мо зму­ше­ні фі­нан­су­ва­ти ви­прав­ні за­кла­ди.

«ДО­СІ НЕ РОЗ­РО­БЛЕ­НО СТАН­ДАР­ТИ ВИ­ЩОЇ ОСВІ­ТИ»

— На­бли­жа­є­ться до за­вер­ше­н­ня на­вчаль­ний рік, про­тя­гом яко­го уні­вер­си­те­ти пра­цю­ва­ли за но­ви­ми пра­ви­ла­ми. Чи бу­ли во­ни го­то­ви­ми до ви­кли­ків ав­то­но­мії?

— Ре­фор­ма про­су­ва­є­ться у рі­зни­ху­ні­вер­си­те­та­хпо- рі­зно­му. Але за­га­лом сту­ден­ти і ви­кла­да­чі ще не до кін­ця її від­чу­ва­ють. По-пер­ше, то­му, що до­сі не роз­ро­бле­ні стан­дар­ти ви­щої осві­ти. Ми го­во­ри­ли про стан­дар­ти ви­щої осві­ти, ба­зо­ва­ні на ре­зуль­та­та­хна­вча­н­ня. Ко­ли про­пи­су­є­ться тіль­ки те, яким має бу­ти ви­пу­скник за пев­ною спе­ці­аль­ні­стю, а вуз, ко­ри­сту­ю­чись ака­де­мі­чною ав­то­но­мі­єю, роз­ро­бляє кур­си для під­го­тов­ки та­ко­го фа­хів­ця.

До­сі не за­пра­цю­ва­ла не­за­ле­жна си­сте­ма за­без­пе­че­н­ня яко­сті ви­щої осві­ти. Не­за­ле­жні аген­ції ма­ли б на­да­ва­ти ви­шам об’єктив­ну оцін­ку, ство­рю­ва­ти від­по­від­ні про­філь­ні рей­тин­ги. То­ді уні­вер­си­те­ти усві­до­ми­ли б, що існує зов­ні­шня кон­ку­рен­ція. Бо ни­ні абі­ту­рі­єн­ти ча­сто жи­вуть мі­фа­ми про той чи ін­ший виш. Щоб з’ясу­ва­ти, як про­су­ва­є­ться ре­фор­ма в ці­ло­му, до­ціль­но про­во­ди­ти не­за­ле­жний зов­ні­шній ау­дит яко­сті.

— Яким чи­ном ви­ші ско­ри­ста­ли­ся мо­жли­ві­стю са­мо­стій­но фор­му­ва­ти перелік ди­сци­плін гу­ма­ні­тар­но­го ци­клу?

— Це — один з ри­зи­ків ре­фор­ми. Мо­ва йде про ака­де­мі­чну ав­то­но­мію як сво­бо­ду ака­де­мі­чно­го ви­бо­ру змі­сту осві­ти. Для де­ко­го це стає під­ста­вою лі­кві­ду­ва­ти гу­ма­ні­тар­ні кур­си, зокре­ма, істо­рію України. Мов­ляв, кра­ще від­да­мо цей час на те­хні­чні ди­сци­плі­ни, адже істо­рію України ді­ти ви­вчи­ли ще в школі. Але то­ді по­стає пи­та­н­ня про ме­ту ви­щої осві­ти. Якщо ме­та — не ли­ше на­вчи­ти фа­хів­ця для рин­ку пра­ці, але та­кож ви­хо­ва­ти від­по­від­аль­но­го гро­ма­дя­ни­на, то­ді без гу­ма­ні­тар­них­ди­сци­плін не обі­йти­ся, і на те­хні­чних спе­ці­аль­но­стя­хтеж.

Уні­вер­си­тет­ський курс не має ду­блю­ва­ти шкіль­ний — він по­ви­нен про­по­ну­ва­ти сту­ден­там зов­сім ін­ший рі­вень ви­вче­н­ня істо­рії. Йде­ться про озна­йом­ле­н­ня з ар­хів­ни­ми до­ку­мен­та­ми, до­слі­дже­н­ня істо­ри­чни­хфа­ктів на рів­ні, який від­по­від­ає по­тре­бам пов­но­лі­тньої лю­ди­ни. Все за­ле­жить від то­го, як ми ви­пи­ше­мо стан­дар­ти.

«В УКРАЇНИ ЦІ­ЛЕ­СПРЯ­МО­ВА­НО НА­МА­ГА­Ю­ТЬСЯ ВІ­ДІ­БРА­ТИ ІН­ТЕ­ЛЕ­КТУ­АЛЬ­НИЙ ПО­ТЕН­ЦІ­АЛ»

— Ни­ні Укра­ї­на по­си­лює між­на­ро­дну спів­пра­цю в освітній сфе­рі. З’яв­ля­ю­ться но­ві про­гра­ми зі студентської та ака­де­мі­чної мо­біль­но­сті. Не­що­дав­но поль­ські ви­ші зни­зи­ли ці­ни для укра­їн­ців. Окрім но­вих мо­жли­во­стей, та­кі тен­ден­ції ство­рю­ють не­без­пе­ку від­то­ку та­ла­но­ви­тих кадрів з України. Як цьо­му за­по­біг­ти?

— Спер­шу — що­до укра­їн­ської на­у­ки. Прийня­тий Вер­хов­ною Ра­дою за­кон «Про на­у­ко­ву і на­у­ко­во-те­хні­чну ді­яль­ність» змі­нює ме­ха­ні­зми фі­нан­су­ва­н­ня на­у­ки й ро­бить акцент на гран­тах— не ли­ше для ін­сти­ту­тів і ко­ле­кти­вів, а й для окре­мих­до­слі­дни­ків. Ме­та — ство­ри­ти умо­ви для гран­то­во­го фі­нан­су­ва­н­ня до­слі­джень пе­ре­д­усім в Укра­ї­ні. Ва­жли­вою є участь України в єв­ро­пей­ській про­гра­мі «Го­ри­зонт 2020».

Але це не від­ки­дає не­об­хі­дність ба­зо­во­го бю­дже­тно­го фі­нан­су­ва­н­ня. Ни­ні во­но кри­ти­чно ма­ле! Ми пе­ре­хо­ди­мо ме­жу, яка мо­же при­зве­сти до не­зво­ро­тної втра­ти на­у­ко­вої ін­фра­стру­кту­ри. За­раз на­ша кра­ї­на має най­ниж­чий по­ка­зник в Єв­ро­пі кіль­ко­сті на­у­ков­ців на 10 ти­сяч на­се­ле­н­ня. Ро­сія, дер­жа­ва-агре­сор, звер­та­є­ться до на­ши­хв­че­них і про­по­нує їм ви­гі­дні кон­тра­кти. Де­я­кі вже по­го­ди­ли­ся! В України ці­ле­спря­мо­ва­но на­ма­га­ю­ться ві­ді­бра­ти її ін­те­ле­кту­аль­ний по­тен­ці­ал. Спро­би на­ши­хпо­са­дов­ців за­оща­джу­ва­ти на на­у­ці та осві­ті ли­ше спри­я­ють цій тен­ден­ції.

Оскіль­ки но­ві осві­тні стан­дар­ти ще не пра­цю­ють та не діє си­сте­ма за­без­пе­че­н­ня яко­сті ви­щої осві­ти, абі­ту­рі­єн­ти не ро­зу­мі­ють, чо­му во­ни ма­ють оби­ра­ти Укра­ї­ну. Адже за­кін­чив­ши за ті са­мі гро­ші уні­вер­си­тет, на­при­клад, у Поль­щі, во­ни отри­ма­ють ди­плом, який ви­зна­ва­ти­ме­ться в ЄС.

— Як ми мо­же­мо про­ти­ді­я­ти від­то­ку ін­те­ле­кту?

— Пе­ре­д­усім, шля­хом ефе­ктив­но­го впро­ва­дже­н­ня осві­тньої ре­фор­ми. По-дру­ге, ма­є­мо по­до­ла­ти ха­бар­ни­цтво, яке дис­кре­ди­тує си­сте­му ви­щої осві­ти в Укра­ї­ні.

Один зі шля­хів змен­ше­н­ня від­то­ку абі­ту­рі­єн­тів — ство­ре­н­ня спіль­ни­х­про­грам з за­хі­дни­ми уні­вер­си­те­та­ми. Ни­ні За­кон «Про ви­щу осві­ту» зні­має бар’єри, які ра­ні­ше сто­я­ли цьо­му на за­ва­ді. Те­пер спра­ва за уні­вер­си­те­та­ми. Пе­ре­ко­на­на, що се­ред сту­ден­тів зна­йде­ться ба­га­то охо­чих отри­ма­ти одра­зу два ди­пло­ми, на­вча­ю­чись при цьо­му вдо­ма, в Укра­ї­ні.

Ко­ли дер­жа­ва ско­ро­чує фі­нан­су­ва­н­ня і ро­бить си­ту­а­цію кри­зо­вою, як це за­раз від­бу­ва­є­ться з про­фе­сій­но-те­хні­чною осві­тою, отри­му­є­мо від­по­від­ний ре­зуль­тат. Ни­ні поль­ські агі­та­то­ри їздять за­хо­дом України й пе­ре­ко­ну­ють абі­ту­рі­єн­тів всту­па­ти в їхні про­фе­сій­ні на­вчаль­ні за­кла­ди. Не скла­дно здо­га­да­ти­ся, що обе­руть всту­пни­ки, зна­ю­чи що ПТУ в Укра­ї­ні у будь-який мо­мент мо­жуть за­кри­ти. Якщо ми не усві­до­ми­мо всі уро­ки по­лі­ти­ки так зва­но­го, за­оща­дже­н­ня на осві­ті й не ви­пра­ви­мо си­ту­а­цію, це при­зве­де до то­таль­но­го від­то­ку з кра­ї­ни абі­ту­рі­єн­тів та ін­те­ле­кту­аль­но­го по­тен­ці­а­лу за­га­лом.

«СЛІД СФОР­МУ­ЛЮ­ВА­ТИ Й ЗА­ТВЕР­ДИ­ТИ ПО­СА­ДО­ВІ ОБОВ’ЯЗ­КИ УКРА­ЇН­СЬКО­ГО ВЧИ­ТЕ­ЛЯ»

— З 1 ве­ре­сня у за­галь­но­осві­тніх на­вчаль­них за­кла­дах ді­я­ти­ме Кон­це­пція на­ціо­наль­но-па­трі­о­ти­чно­го ви­хо­ва­н­ня ді­тей і мо­ло­ді. Во­че­видь, якщо го­во­ри­ти про фор­му­ва­н­ня іден­ти­чно­сті, з то­чки зо­ру Мі­но­сві­ти йде­ться пе­ре­д­усім про шко­лу, а не уні­вер­си­тет. Ни­ні лу­нає ба­га­то на­рі­кань на те, що став­ле­н­ня до укра­їн­ської мо­ви, укра­їн­сько­го кон­текс­ту в за­галь­но­осві­тніх за­кла­дах ча­сто є ду­же фор­маль­ним. Яки­ми ви ба­чи­те шля­хи по­до­ла­н­ня та­ких тен­ден­цій?

— На­ціо­наль­но-па­трі­о­ти­чне ви­хо­ва­н­ня, а йде­ться вла­сне про фор­му­ва­н­ня си­сте­ми цін­но­стей, має від­бу­ва­ти­ся ще зма­ле­чку, у ро­ди­ні. Якщо в сім’ї ди­ти­на йо­го не отри­мує, си­сте­ма осві­ти мо­же час­тко­во ком­пен­су­ва­ти це. Во­дно­час пи­та­н­ня по­бу­до­ви іден­ти­чно­сті є й се­ред зав­дань ви­щої шко­ли. Йде­ться про­сто про рі­зні рів­ні. Най­стра­шні­ше — ко­ли осві­че­на лю­ди­на є лю­ди­ною без цін­но­стей.

Сам факт за­твер­дже­н­ня Кон­це­пції ні­чо­го не ви­рі­шить. Во­на по­вин­на ді­я­ти. Пе­ре­ко­на­на, що важ­кі ча­си, які пе­ре­жи­ває Укра­ї­на, від­кри­ва­ють пе­ред на­ми мо­жли­вість здій­сню­ва­ти па­трі­о­ти­чне ви­хо­ва­н­ня на на­о­чни­х­при­кла­дах . Ми по­вин­ні ство­ри­ти та­кі умо­ви, щоб ді­ти в ко­жній укра­їн­ській школі ро­зумі­ли, що Укра­ї­на сьо­го­дні за­хи­щає свою дер­жав­ність. До­но­си­ти цю ідею тре­ба че­рез зміст кур­су істо­рії України, че­рез яскра­ві та які­сні пі­дру­чни­ки, які, на жаль, ще не з’яви­лись у на­ших школах.

Ін­ше ва­жли­ве пи­та­н­ня — що го­во­рять вчителі учням на уро­ках. Ни­ні ми отри­му­є­мо ба­га­то си­гна­лів, що вчителі, зокре­ма зі схі­дних ре­гіо­нів, про­дов­жу­ють ви­кла­да­ти ви­крив­ле­ну істо­рію України, ко­ри­сту­ва­ти­ся ра­дян­ськи­ми каль­ка­ми. Фа­кти­чно, во- ни про­во­дять на уро­ка­хан­ти­дер­жав­ну агі­та­цію! На мою дум­ку, слід сфор­му­лю­ва­ти й за­твер­ди­ти по­са­до­ві обов’яз­ки укра­їн­сько­го вчи­те­ля. На­при­клад, пер­ша по­зи­ція у ко­де­ксі фран­цузь­ко­го вчи­те­ля — ша­ну­ва­ти й про­па­гу­ва­ти дер­жав­ну фран­цузь­ку мо­ву. Чо­му ана­ло­гі­чна нор­ма не мо­же ста­ти ча­сти­ною по­са­до­ви­хо­бов’яз­ків вчи­те­ля в Укра­ї­ні?

Ми не мо­же­мо то­ле­ру­ва­ти ан­ти­дер­жав­ну агі­та­цію на уро­ках. Ви­рі­ше­н­ня ці­єї про­бле­ми по­тре­бує за­про­ва­дже­н­ня пев­ни­хнорм. Якщо Мі­но­сві­ти за­твер­дить їх, ми ма­ти­ме­мо під­ста­ви на­кла­да­ти стя­гне­н­ня й на­віть звіль­ня­ти вчи­те­лів-по­ру­шни­ків.

«МИ МА­Є­МО ПО­ВЕР­ТА­ТИ КРИМ ЗА ДО­ПО­МО­ГОЮ ЛЮ­ДЕЙ, ЯКІ ЗДО­БУ­ЛИ ВИ­ЩУ ОСВІ­ТУ В УКРА­Ї­НІ»

— Не­що­дав­но був прийня­тий за­кон про вне­се­н­ня змі­ни до За­ко­ну України «Про за­без­пе­че­н­ня прав і сво­бод гро­ма­дян та пра­во­вий ре­жим на тим­ча­со­во оку­по­ва­ній те­ри­то­рії України». У ньо­му йде­ться, зокре­ма й про за­без­пе­че­н­ня прав на осві­ту. Які пра­кти­чні на­слід­ки ма­ти­ме це рі­ше­н­ня? Чи є, на ва­шу дум­ку, аде­ква­тни­ми мо­жли­во­сті для здо­бу­т­тя осві­ти та здій­сне­н­ня на­у­ко­вої ді­яль­но­сті, які Укра­ї­на на­дає жи­те­лям оку­по­ва­них те­ри­то­рій?

— Зга­да­ний за­кон пе­ре­д­усім сто­су­є­ться оку­по­ва­но­го Кри­му. На­ші ді­ти, які за­раз на­вча­ю­ться там у ро­сій­ськи­х­шко­лах , дру­гий рік по­спіль фа­кти­чно ізо­льо­ва­ні від укра­їн­ської осві­ти. Пре­дме­ти укра­ї­но­знав­чо­го ци­клу во­ни мо­жуть ви­вча­ти ли­ше ди­стан­цій­но. Під­го­ту­ва­ти­ся до ЗНО у ни­хта­кож не­має мо­жли­во­сті. Від­по­від­но, при всту­пі до укра­їн­ськи­хви­шів ці ви­пу­скни­ки опи­ня­ю­ться в не­рів­ни­ху­мо­вах .

Ідея за­ко­ну в то­му, щоб їм мо­жна бу­ло ав­то­ма­ти­чно, без пе­ре­зда­чі за­ра­хо­ву­ва­ти дер­жав­ну під­сум­ко­ву ате­ста­цію з ма­те­ма­ти­ки та пре­дме­тів при­ро­дни­чо­го ци­клу. Це дасть їм біль­ше ча­су для під­го­тов­ки укра­ї­но­знав­чи­х­пре­дме­тів. Та­ким чи­ном ці ви­пу­скни­ки змо­жуть на кон­кур­сни­хза­са­дах всту­па­ти за ви­ді­ле­ни­ми для ни­хкво­та­ми, всту­па­ти за ре­зуль­та­та­ми іспи­тів, а не ЗНО.

Пе­ре­ко­на­на, що ми ма­є­мо по­вер­та­ти Крим з до­по­мо­гою сво­го ле­гіо­ну там — за до­по­мо­гою лю­дей, які здо­бу­ли ви­щу осві­ту в Укра­ї­ні.

— А як змі­ню­є­ться за­ко­но­дав­че по­ле для абі­ту­рі­єн­тів із зо­ни кон­флі­кту на Дон­ба­сі?

— Що­до всту­пни­ків із зо­ни АТО та­кож го­ту­є­ться но­вий за­ко­но­про­ект. Йо­го ме­та — по­єд­на­ти ін­те­ре­си всту­пни­ків, ви­шів у зо­ні АТО та ева­ку­йо­ва­ни­хви­шів. Про­бле­ма цих уні­вер­си­те­тів — ма­ла кіль­кість абі­ту­рі­єн­тів, адже з ін­ши­хре­гіо­нів ні­хто, зі зро­зумі­ли­х­при­чин, не хо­че їха­ти вчи­ти­ся в До­не­цьку чи Луганську обла­сті. З ін­шо­го бо­ку, ді­тям з оку­по­ва­ни­хте­ри­то­рій скла­дно нор­маль­но під­го­ту­ва­тись до ЗНО. За­ко­но­про­ект про­по­нує до­зво­ли­ти їм всту­па­ти в ева­ку­йо­ва­ні ви­ші та ви­ші у зо­ні АТО не ли­ше за ре­зуль­та­та­ми ЗНО, але й че­рез всту­пні іспи­ти. Ми по­вин­ні зро­зу­мі­ти ін­те­ре­си не­пов­но­лі­тні­хукра­їн­ців, які ча­сто не мо­жуть здій­сни­ти свій ви­бір са­мо­стій­но, за­ле­жать від ро­дин­ни­хоб­ста­вин. Ма­є­мо за­охо­ти­ти їх­до ін­те­гра­ції в Укра­ї­ну.

Во­дно­час, на­у­ков­ці, що зро­би­ли ви­бір на ко­ристь «ДНР» чи «ЛНР» — це зов­сім ін­ша істо­рія. Йде­ться про пов­но­лі­тні­хлю­дей, які під­три­му­ють не­за­кон­ні ре­жи­ми, ча­сто з іде­о­ло­гі­чни­хмо­ти­вів. Ми не мо­же­мо спри­я­ти за­хи­сту їхніх ди­сер­та­цій у на­ших спе­ці­а­лі­зо­ва­ни­хв­че­ни­хра­да­хй опла­чу­ва­ти це з укра­їн­сько­го бю­дже­ту. Сво­єю ро­бо­тою на оку­по­ва­ни­хте­ри­то­рі­я­хво­ни, фа­кти­чно, про­па­гу­ють ан­ти­дер­жав­ну іде­о­ло­гію. Ни­ні на­у­ков­ці мо­жуть пра­цю­ва­ти ди­стан­цій­но, але для цьо­го во­ни му­сять обра­ти, з ким во­ни — з на­ми чи з ни­ми. Ма­рія ПРОКОПЕНКО, Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»

Не­має кон­сен­су­су еліт у то­му, що осві­та — прі­о­ри­тет. Ми обра­ли єв­ро­пей­ський шлях для дер­жа­ви, але не ро­зу­мі­є­мо, що це озна­чає в осві­ті. Адже єв­ро­пей­ське су­спіль­ство — це су­спіль­ство осві­че­но­го за­га­лу, ко­ли всі чле­ни су­спіль­ства ма­ють до­ступ до осві­ти, не­за­ле­жно від ма­те­рі­аль­них мо­жли­во­стей, мі­сця про­жи­ва­н­ня і по­хо­дже­н­ня. А є ще ла­ти­но­а­ме­ри­кан­ська мо­дель, ко­ли які­сна осві­та — тіль­ки для еліт, а ре­шта жи­ве у фа­ве­лах і об­слу­го­вує цю елі­ту. Га­даю, це не наш стра­те­гі­чний ви­бір. Пі­сля всьо­го, що пе­ре­жи­ла Укра­ї­на за­ра­ди сво­го єв­ро­пей­сько­го ви­бо­ру, ми зо­бов’яза­ні йти шля­хом осві­че­но­го за­га­лу.

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.